Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/12524/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023 Справа № 910/12524/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/12524/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельний комбінат-7"

про стягнення 1118155,50 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Поліковський Г.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельний комбінат-7" (далі - відповідач) про стягнення 1118155,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про оренду опалубки №27/10/21 від 27.10.2021 не в повному обсязі розрахувався за отриманні послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 1118155,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 відкрито провадження у справі №910/12524/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу 5-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду (у разі наявності) заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

15.09.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову з підстав того, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про здійснення оплати лише до 31.07.2022 року, після чого розпочинається процес повернення опалубки. При цьому, у поданому відзиві відповідачем викладено заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки мають бути встановлені обставини не лише наявності боргу, а й реальність підстав існування такого боргу і обґрунтованість його розрахунку. Окрім того, просить поновити строк на подання заяв по суті спору, оскільки поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі було отримане у відділенні Укрпошти не уповноваженою особою та фактично передане на офіс відповідача лише 05.09.2023 року.

21.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважує на тому, що в підтвердження тверджень про фактичне припинення користування опалубкою після 31.07.2022 року відповідачем не наданого жодного доказу, як і не зазначено норми чинного законодавства або умов договору, які б звільняли орендаря від сплати за оренду при припиненні користування орендованим майном, без фактичного повернення об`єкту оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 року продовжено відповідачу строк для подачі відзиву та заперечень до дати фактичного їх подання та прийняття їх до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи №910/12524/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.10.2023.

У судовому засіданні 17.10.2023 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 07.11.2023.

У судовому засіданні 07.11.2023 року, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 28.11.2023.

У судовому засіданні 28.11.2023 було оголошено перерву до 19.12.2023 року.

У судовому засіданні 19.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце і дату судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про їх отримання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, втім явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив і не подав жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

При цьому, своїм правом на подання заперечень, як то передбачено приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельний комбінат-7" (далі - орендар) укладено договір про оренду опалубки №27/10/21 (далі договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендареві у користування за плату опалубку (далі - обладнання), перелік якої визначений в акті приймання-передачі (додаток до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується у відповідному акті приймання-передачі. Комплект опалубки має бути переданий орендареві протягом 14 робочих днів після оплати орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за ту кількість календарних днів поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо така передбачена договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання-передачі. У зв`язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту приймання-передачі по різним комплектам опалубки можуть не співпадати (пункт 1.2 договору).

Умовами пункту 1.3 договору передбачено, що підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Місце використання обладнання: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя 175 (пункт 1.7 договору).

За умовами укладеного договору до зобов`язань орендодавця, зокрема, належить своєчасне передання орендарю обладнання (опалубки) в придатному для користування стані та повній комплектації, якщо виконані умови пункту 1.2 даного договору. В свою чергу, до зобов`язань орендаря належить, зокрема, своєчасно, у встановлені цим договором строки, сплачувати визначену цим договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до договору (пункти 2.1 та 2.2 договору).

За користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення орендарем комплексу опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення включно).

Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі (пункт 3.3 договору).

Сторони погодили, що період розрахунків оренди становить календарний місяць. У випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, орендар зобов`язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки від дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. За другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Невнесення орендної плати згідно встановленого періоду розрахунку оренди, орендодавець має право дострокового повернення цього комплекту опалубки в порядку передбаченим договором. Орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця, у всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою (пункт 3.4 договору).

Умовами пункту 6.1 договору передбачено, що орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, в іншому двосторонньому документі сторін, підписаному до цього договору, або на вимогу орендодавця про повернення обладнання у визначений строк. Така вимога може бути направлена у випадку істотних порушень умов договору, зокрема, у випадку протермінування оплати орендної плати більше як на 10 календарних днів, зміни місця використання орендованої опалубки, яке визначене у пункті 1.7 договору. Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом 7 діб після направлення такої вимоги орендодавця про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженій особі орендаря, рекомендованим чи цінним листом.

Пунктом 6.11 договору сторони визначили, що підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Договір вступає в силу у момент підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку (пункт 5.1 договору).

Умовами пункту 5.2 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, орендодавець передав за актом №1 - зі складу (К) на ДБК-7 НП-5330 від 01.11.2021, а орендар прийняв обладнання, оціночною вартістю 1779227,40 грн, вартість оренди сумарно в місяць становить 101670,14 грн та передається орендарю за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 15. У вказаному акті сторонами також визначено, що вартість оренди опалубки за один день становить 3389,00 грн. При прийманні опалубки пошкоджень не виявлено, опалубка знаходиться у технічно справному стані. На момент підписання цього акту опалубка вважається прийнятою орендарем.

За актом №2 - зі складу (К) на ДБК-7 НП-6009 від 21.12.2021 року, орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання, оціночною вартістю 1124592,66 грн, вартість оренди сумарно в місяць становить 64262,44 грн та передається орендарю за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 15. У вказаному акті сторонами також визначено, що вартість оренди опалубки за один день становить 2142,08 грн. При прийманні опалубки пошкоджень не виявлено, опалубка знаходиться у технічно справному стані. На момент підписання цього акту опалубка вважається прийнятою орендарем.

Вищевказані акти приймання-передачі є невід`ємними частинами договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору про оренду опалубки №27/10/21 від 27.10.2021 року.

Загальна сума орендної плати у період з 01.10.2021 року по 30.09.2022 року становила 1740276,72 грн, виходячи з вартості оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, а саме: у листопаді 2021 року - 101670,00 грн (вартість оренди 3389,00 грн * 30 днів), у грудні 2021 року - 67780,00 грн (вартість оренди 3389,00 грн * 20 днів), у грудні 2021 року 60841,88 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 11 днів), у січні 2022 року 171463,48 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 31 днів), у лютому 2022 року 154870,24 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 28 днів), у березні 2022 року 171463,48 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 31 днів), у квітні 2022 року 165932,40 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 30 днів), у травні 2022 року 171463,48 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 31 днів), у червні 2022 року 165932,40 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 30 днів), у липні 2022 року 171463,48 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 31 днів), у серпні 2022 року 171463,48 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 31 днів) та у вересні 2022 року 165932,40 грн (вартість оренди 5531,08 грн * 30 днів).

Втім, відповідач свої зобов`язання щодо сплати вартості послуг з оренди опалубки виконав частково, сплативши 622121,22 грн, у зв`язку з чим виник борг за отримані послуги з оренди опалубок у сумі 1118155,50 грн.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, приписами частини 3 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що об`єктом оренди може бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду обладнання за актами приймання-передачі майна від 01.11.2021 та від 21.12.2021 року.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.3 договору визначено, що загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі.

У акті від 01.11.2021 та від 21.12.2021 року приймання-передачі сторони визначили, що оренда опалубки за один день становить 3389,00 грн та 2142,08 грн, відповідно.

При цьому, умовами пункту 3.2 договору визначено, що орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення орендарем комплексу опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення включно).

Жодних доказів повернення отриманого обладнання чи його частини включно до 30.09.2022 року відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

Положення частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, у випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, орендар зобов`язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки від дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. За другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Наведене свідчить, що користування опалубками без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки орендодавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №925/31/17.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що авансові платежі відповідачем у належних розмірах не здійснювалися, втім, як встановлено судом вище, позивачем передано у користування відповідачу опалубку на виконання умов договору і назад вона не поверталась, а відтак, з врахуванням приписів статті 538 ЦК України, відповідач зобов`язаний здійснювати платежі за договором.

Однак, як встановлено судом, відповідач орендну плату в належному розмірі не здійснив. Доказів зворотного під час розгляду справи суду надано не було.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендних платежів у розмірі 1118155,50 грн, а відтак вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про здійснення оплати лише до 31.07.2022 року, після чого розпочинається процес повернення опалубки, оскільки жодних доказів вчинення дій щодо повернення орендованого майна позивачу, як і самого акту прийому-передачі (повернення) обладнання відповідачем не надано, тоді як умовами пункту 6.11 договору сторонами погоджено, що підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Водночас, як слідує з умов пункту 3.2 договору, орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення орендарем комплексу опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення включно).

Разом з цим, недоведеними є посилання відповідача на те, що ним здійснені оплати у більшому, ніж вказано позивачем, розмірі, так як відповідачем не надано жодних доказів, на підставі яких би суд встановив наявність стверджувальних ним же обставин (фактів).

Не приймає суд до уваги і надані відповідачем акти надання послуг, які за його твердженням вказують про реальне надання послуг з оренди опалубки, оскільки за умовами укладеного договору оплата за оренду розраховується від вартості оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки і підписання саме актів надання послуг між сторонами не передбачено умовами договору. До того ж, надані відповідачем акти не містять жодного підпису уповноважених представників сторін.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельний комбінат-7" про стягнення 1118155,50 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельний комбінат-7" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 17, ідентифікаційний код 38526328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 33, ідентифікаційний код 39006413) заборгованість у розмірі 1118155 (один мільйон сто вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 16772 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 33 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2024.

Суддя Т.В. Васильченко