Ухвала

від 11.01.2024 по справі 910/353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

11.01.2024Справа № 910/353/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» про забезпечення позову у справі № 910/353/24

за позовом Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (вул. Зрошувальна, буд. 7, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код 05475156)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріенжел» (вул. Регенераторна, буд. 4, кв. 1-279, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 40619128)

про стягнення 50 112, 15 грн,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід» (далі за текстом - АТ «КВК «Рапід», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріенжел» про стягнення заборгованості в розмірі 50 112, 15 грн, яка складається з суми основного боргу - 46 456, 23 грн, інфляційних втрат - 2 210, 19 грн та 3 % річних - 1 445, 73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом із позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Відповідача в розмірі позовних вимог (50 112, 15 грн), що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , МФО 305299, АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ), ЄДРПОУ 40619128, а також на наявне у нього майно (транспортні засоби).

В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існують об`єктивні причини вважати, що майно і кошти Відповідача будуть втрачені (повністю чи частково), а це, у свою чергу, створює загрозу виконання Відповідачем грошових зобов`язань.

Так, Позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/5181/23 та від 07.06.2023 у справі № 910/2337/23, якими з Відповідача на користь юридичних осіб (ТОВ «Велес Буковина» та ТОВ «Еверпластхімі») стягнуто заборгованість в загальному розмірі 162 621, 05 грн.

Згідно наданих Позивачем даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за 2023 рік щодо Відповідача 2 рази здійснювалося виконавче провадження, які станом є завершеними.

Відтак, Позивач вказує, що Відповідач тільки у минулому році в якості боржника по двом виконавчим провадженням в примусовому порядку вже відшкодував стягувачам 162 621, 05 грн, що на переконання заявника свідчить, що Відповідачем вчиняються дії щодо умисного уникнення від виконання грошових зобов`язань перед своїми кредиторами та стягнення коштів лише на стадії примусового виконання рішення суду.

На переконання Позивача, Відповідачем можуть вживатися дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позовну до суду (реалізація майна чи підготовчі дії щодо його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо), оскільки із наданих до суду доказів вбачається, що Відповідач систематично не виконує належним чином свої зобов`язання перед кредиторами, що згідно доводів Позивача свідчить про аналогічне невиконання зобов`язань зі спірних правовідносин.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої заявником заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на відсутність доказів ймовірного утруднення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення) оскільки недобросовісна поведінка контрагента та невиконання грошового зобов`язання в позасудовому порядку не свідчить про вчинення Відповідачем дій спрямованих на невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Крім того, Позивач на сторінці 3 абзацу 2 заяви про забезпечення позову зазначає, що з боку Відповідача «можуть вживатися дії спрямовані на ухилення», що відповідно є припущенням сторони та не підтверджується належними та достовірними доказами.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача та на наявне в нього майно (без зазначення переліку такого майна та його оцінки), в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Тобто, саме лише посилання в заяві на ймовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У той же час заявляючи вимоги про накладення арешту на рухоме майно заявник не обґрунтував зв`язку між обраними заходами до забезпечення позову і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, із врахуванням обраного Позивачем способу захисту права та обраного заявником заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки доводи Позивача ґрунтуються на його припущеннях та не є підтверджені належними доказами, а відтак подана заява не є обґрунтованою.

Керуючись статтями 136-139, 140, статтею 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» про забезпечення позову у справі № 910/353/24 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 11.01.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано: 11.01.2024

Суддя Антон ПУКАС