Рішення

від 14.03.2024 по справі 910/353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2024Справа № 910/353/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (вул. Зрошувальна, буд. 7, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код 05475156)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріенжел» (вул. Регенераторна, буд. 4, кв. 1-279, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 40619128)

про стягнення 50 112, 15 грн,

Представник сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача.

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «Рапід» (далі за текстом - АТ «КВК «Рапід», Позивач, Виконавець) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріенжел» (далі за текстом - ТОВ «Меріенжел», Відповідач, Замовник) про стягнення заборгованості в розмірі 50 112, 15 грн, яка складається з суми основного боргу - 46 456, 23 грн, інфляційних втрат - 2 210, 19 грн та 3 % річних - 1 445, 73 грн.

В обґрунтування поданого позову Позивач зазначає, що ним виконано роботи з ремонту автомобіля на суму 60 456, 23 грн, які Відповідачем оплачено частково, що відповідно призвело до виникнення у нього заборгованості в розмірі 46 456, 23 грн. та наявності підстав для звернення до суду з позовом.

Також Позивач зазначає про прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у задоволенні заяви АТ «КВК «Рапід» про забезпечення позову у справі № 910/353/24 відмовлено.

Суд вказує, що ухвала від 10.01.2024 надсилалась Відповідачу поштовим повідомленням № 0600244334366 на офіційну адресу місцезнаходження, однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінчення терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно доводів Позивача, ним надавалися Відповідачу послуги з ремонту транспортних засобів, що згідно Акту виконаних робіт (заказ-наряд №РА000000003) від 09.01.2023 склали 60 456, 23 грн (з ПДВ).

Судом встановлено, що вказаний Акт виконаних робіт підписаний представниками сторін без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує надання Позивачем послуг та виконання робіт належної якості та виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, останнім здійснювалися оплати за вказаним вище актом 30.01.2023 в розмірі 10 000 грн та 05.05.2023 в розмірі 3 000 грн., що відповідно свідчить про існування заборгованості в розмірі 47 456, 23 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до Відповідача із листом від 15.09.2023 з вимогами про сплату заборгованості, у відповідь на який Відповідач листом від 17.10.2023 визнав існування вказаної суми боргу та просив Позивача надати строк на погашення до 31.12.2023 в добровільному порядку.

Судом встановлено, що докази сплати Відповідачем коштів в розмірі 47 456, 23 грн. в матеріалах справи відсутні.

Також на підтвердження існування заборгованості Позивачем надано Акт звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, який підписано сторонами без зауважень.

Згідно доводів Позивача, Відповідач був зобов`язаний сплатити грошові кошти у розмірі 60 456, 23 грн за Актом виконаних робіт (заказ-наряд №РА000000003) від 09.01.2023 наступного дня після надання послуг, тобто 10.01.2023.

Саме з 10.01.2023, враховуючи часткові оплати Відповідача, Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України згідно наданого розрахунку.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів на спростування заявлених Позивачем вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами за своєю правовою природою є змішаними договірними правовідносинами підряду та послуг, які виникли у спрощеному порядку шляхом виконання Позивачем робіт та часткової їх оплати Відповідачем.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене вище, суд вказує, що Позивачем виконано роботи з ремонту автомобіля та тим самим надано Відповідачу послуги на суму 60 456, 23 грн.

Факт надання послуги на вказану суму Відповідачем визнано шляхом підписання Акту виконаних робіт (заказ-наряд №РА000000003) від 09.01.2023 та здійснення часткової оплати в розмірі 13 000 грн.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено виконання грошового зобов`язання, що відповідно свідчить про неналежне виконання господарського зобов`язання, яке існувало між сторонами та відповідно підстав для стягнення з Відповідача основного боргу із врахуванням визначених Позивачем меж позовних вимог.

Враховуючи відсутність між сторонами письмового укладеного договору, стосовно строків настання у Відповідача обов`язку з оплати виконаних Позивачем робіт суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не погоджується з визначеною Позивачем датою виникнення у Відповідача обов`язку з оплати послуг (робіт) - 10.01.2023 оскільки такі умови сторонами не погоджувались та згідно статті 530 ЦК України такий обов`язок має бути пов`язаний із датою пред`явленням Позивачем вимог - 15.09.2023.

Проте, враховуючи здійснення Відповідачем оплати 30.01.2023 в розмірі 10 000 грн, що відповідно свідчить про визнання ним обов`язку з оплати виконаних робіт (наданих послуг) згідно Акту виконаних робіт (заказ-наряд №РА000000003) від 09.01.2023, саме з вказаної дати буде правомірним вважати прострочення виконання грошового зобов`язання в межах спірних правовідносин та підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат із врахуванням викладених судом висновків, суд дійшов висновку, що арифметично вірним та правомірним буде нарахування 3 % річних - 1 345, 53 грн та інфляційні втрати - 2 053, 36 грн, що відповідно свідчить про часткове задоволення вимог в цій частині.

Що стосується заявлених Позивачем до відшкодування Відповідачем витрат на поштові відправлення суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 3 статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно доводів Позивача ним понесено витрати на поштові відправлення в розмірі 100 грн.

З наявних у справі доказів, судом вбачається за можливе встановити, що витрати на поштові відправлення, які необхідні для розгляду та підготовки даної справи складаються із вартості поштового направлення копії позовної заяви з додатками на адресу Відповідача, що згідно поштової накладної № 0216015301646 від 09.01.2024 становить 30 грн.

На переконання суду, інша частина витрат на поштові відправлення не пов`язана з підготовкою та судовим розглядом справи, а фактично є витратами Позивача при здійсненні ним господарської діяльності, що відповідно виключає можливість її відшкодування Відповідачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов`язання чим допущено прострочення оплати виконаної Позивачем роботи та наданих послуг у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання Позивачем заяви про забезпечення позову покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню оскільки ухвалою суду від 11.01.2024 відмовлено у вжиття заходів забезпечення позову.

Витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розмірі 30 грн згідно статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріенжел» (вул. Регенераторна, буд. 4, кв. 1-279, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 40619128) на користь Акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (вул. Зрошувальна, буд. 7, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код 05475156) основний борг - 46 456 (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 23 коп, 3 % річних - 1 345 (одна тисяча триста сорок п`ять) грн 53 коп, інфляційні втрати - 2 053 (дві тисячі п`ятдесят три) грн 36 коп, судовий збір - 3 012 (три тисячі дванадцять) грн 47 коп. та витрати на поштові відправлення - 30 (тридцять) грн.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 14.03.2024.

Суддя Антон ПУКАС