Рішення

від 11.01.2024 по справі 915/784/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Справа № 915/784/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", вул. Запорізька, 49, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200 (код ЄДРПОУ 44055420)

електронна пошта: rados-2009@ukr.net

представник позивача: адвокат Кобеляцький Д.М.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)

електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua

в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)

електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua

про стягнення грошових коштів в розмірі 176 670, 69 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" грошових коштів у розмірі 176 670, 69 грн., з яких: 21 117, 70 грн. - 3 % річних; 155 552, 99 грн. - індексу інфляції.

Судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" 494 100, 04 грн. - основного боргу за поставлений товар на підставі договору поставки № 53-123-01-21-07003 від 25.06.2021, 7 411, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору та 5 600, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач (боржник) із простроченням на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 сплатив грошові кошти в сумі 494 100, 04 грн.

Враховуючи прострочення виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" взятого на себе за договором поставки № 53-123-01-21-07003 від 25.06.2021 грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України, які заявлено до стягнення у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 599, 610, 625, 655, 691, 712 ЦК України, ст. 75, 173, 193, 265 ГК України, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 7361/23 від 07.06.2023) зазначив наступне.

Станом на сьогодні ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" та виконання ним своїх зобов`язань перед державою, працівниками, кредиторами, у т.ч. державними банками та контрагентами.

Посилаючись на ч. 2 ст. 219 ГК України, ст. 614 ЦК України, відповідач просить суд врахувати наступні обставини:

- втрату відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС;

- виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу;

- необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії виконати свої зобов`язання.

Відповідач вважає, що вина як підстава для відповідальності у підприємства відсутня.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 7363/23 від 07.06.2023), в якому відповідач просить суд зменшити розмір санкцій на 99 %, зазначивши наступне:

- дохід ДП "НАЕК "Енергоатом" більше ніж на 90 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями;

- з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, а з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. На теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС. Втрати виробничих потужностей негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Так, відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 Компанією отримано збиток в розмірі 6, 75 млрд. грн.;

- постійні ракетні атаки рф на енергетичну структуру впливають на роботу атомних електростанцій. Наявні ресурси, в т.ч. грошові кошти, ДП "НАЕК "Енергоатом" спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС;

- протягом 2019-2023 років діяли декілька моделей виконання ПСО, а саме товарна та фінансова моделі, при цьому кожна з таких моделей передбачає потужне фінансове навантаження на державне підприємство і станом на поточний момент ДП "НАЕК "Енергоатом" за жоден з років виконання ПСО не отримало компенсацію, передбачену положеннями законодавства (ч. 5 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 16 Положення про покладення спеціальних обов`язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії);

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором.

Клопотання обґрунтоване приписами ст. 219 ГК України, ст. 614 ЦК України.

2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 7516/23 від 09.06.2023) просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що з урахуванням п. 2.2 договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 91 від 06.09.2021 є 03.12.2021. Саме з 04.12.2021 виникло прострочення боржника. Відповідач сплатив суму боргу з простроченням, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивачем до Господарського суду Миколаївської області засобами електронного зв`язку подані заперечення (вх. № 7510/23 від 09.06.2023) на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких позивач просить суд відмовити повністю в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач у запереченнях зазначає наступне:

- в розумінні ч. 1 ст. 233 ГК України позивач не є кредитором для відповідача в розумінні вимог цивільного законодавства;

- тяжка економічна ситуація у країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. На сьогоднішній день виникла ситуація, коли відповідач отримав товар за договором, використовує його у власних цілях, натомість не сплачує кошти позивачу;

- кожен суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність на власний ризик (ст. 42 ГК України), а макроекономічні процеси у державі впливають на всіх суб`єктів господарювання однаково;

- відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів, зокрема, доказів, які б обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару; доказів, які б обґрунтовували доводи та підтвердження обставин складного фінансового становища на час розгляду даної справи судом; доказів, які б доводили ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20 стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" більше 4, 14 млрд. грн., що вказує про наявність коштів у відповідача і повне небажання останнього своєчасно виконувати обов`язки з оплати товару по договору поставки.

- відповідач не отримував від відповідача суму основного боргу протягом 16 місяців. ТОВ "РАДОС" знаходиться у м. Нікополі, Дніпропетровської області, яке постійно перебуває під ворожими обстрілами. Товариство є невеликим підприємством, яке у вартість товару вкладало розмір заробітної плати працівників, оплату кредитів, в т.ч. отриманих на закупку товару, утримання будівель та споруд. Офісні приміщення внаслідок збройної агресії розбиті, підприємство знаходиться на межі закриття з причин недоотримання мільйонних боргів від відповідача. Не дивлячись на тяжкий фінансовий стан підприємство сплачує податки до державного бюджету. Наявність кредиторської заборгованості відповідача призводить до неможливості позивача своєчасно здійснювати оплати за кредитними зобов`язаннями.

Позивач зазначає, що доводи відповідача про зменшення загального розміру 3% річних та інфляційних нарахувань потрібно оцінювати критично, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення неустойки (штрафних санкцій), як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Санкція, передбачена ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, а тому законодавчо не передбачено зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу ДП НАЕК «Енергоатом» № 01-228-н від 21.04.2022 року «Про зміну найменування ВП «Южно-Українська АЕС»» з метою приведення найменування ВП «Южно-Українська АЕС» у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 № 01-142/10сл наказано перейменувати «Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП ЮУАЕС) на «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП ПАЕС) без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.

Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на ВП ПАЕС відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів ВП ЮУАЕС.

Наказ оприлюднено на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» https://www.energoatom.com.ua/.

Інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до ЄДРЮОФОП.

25.06.2021 між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (покупець) та ТОВ "РАДОС СВ" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07003.

Відповідно до п. 13.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 та Специфікацію № 2 (Додаток № 1, 2 до Договору) на загальну суму 3 012 507, 62 грн. з ПДВ.

Договір та Специфікації підписані та скріплені печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV181400000-2 по ДК 021:2015 - Аксесуари до робочого одягу (Засоби індивідуального захисту), (далі товар), у кількості асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 та № 2 (Додатки до договору № 1 та № 2), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає:

разом: 2 766 699, 25 грн. без ПДВ;

крім того ПДВ 20%: 245 808, 37 грн.;

всього з ПДВ: 3 012 507, 62 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та № 2 (додаток до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.11.2021, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- копії сертифікатів перевірки або експертизи типу, декларацій про відповідність, копій висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар або сировину, з якої виготовляється товар.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http//www/energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82).

Відповідно до п. 12.1 договору покупець зобов`язаний:

12.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

12.1.2 приймати поставлені товари згідно розділу 6.

Відповідно до п. 12.4 договору постачальник має право:

12.4.1 своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 494 100, 04 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 91 від 06.09.2021 на суму 494 100, 04 грн. з ПДВ.

З відбитку штемпелю Дільниці з ВК ВП "Складське господарство" ДП НАЕК «Енергоатом» Южноукраїнське відділення» на вказаній видатковій накладній вбачається, що вхідний контроль товару було здійснено 09.09.2021.

Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками.

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 90 від 06.09.2021 на загальну суму 494 100, 04 грн. з ПДВ.

На виконання вимог податкового законодавства та умов п. 3.2 договору позивачем подано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 96 від 06.09.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 29.09.2021.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, в силу ст. 253 ЦК України та умов п. 2.2, 3.2, 6.1 договору оплата за товар повинна була бути здійснена в період з 30.09.2021 (перший робочий день) по 02.12.2021 (включно) (45-ий робочий день). Отже, з 03.12.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.04.2023 стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" грошові кошти у сумі 494 100 грн. основний борг, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 7 411 грн. 50 коп. та грошові кошти в сумі 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн. на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги".

Рішення від 04.04.2023 до суду апеляційної інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 02.05.2023.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору на постачання товару № 53-123-01-21-07003 від 25.06.2021 проведено в повному обсязі оплату на загальну суму 494 100, 04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжна інструкція № УВТК/913 від 08.05.2023 на суму 12 795, 60 грн.;

- платіжна інструкція № УВТК/914 від 08.05.2023 на суму 1 680, 00 грн.;

- платіжна інструкція № УВТК/915 від 08.05.2023 на суму 477 212, 44 грн.;

- платіжна інструкція № УВТК/916 від 08.05.2023 на суму 2 412, 00 грн.

Отже, оплата товару відповідачем здійснена з порушенням строків, визначених п. 2.2 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 № 337/5617/19).

Позивачем нараховано відповідачу 21 117, 70 грн. - 3 % річних від суми заборгованості 494 100, 04 грн. за період з 04.12.2021 по 07.05.2023. Детальний розрахунок позивача наявний в матеріалах справи.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам законодавства (ст. 625 ЦК України).

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 21 117, 70 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 155 552, 99 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 04.12.2021 по 07.05.2023 (місяці грудень 2021 - квітень 2023).

Перевіривши нарахування індексу інфляції за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2021 по квітень 2023 (включно) є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам законодавства (ст. 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 155 552, 99 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності його вини, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем підстави не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами, які свідчать про відсутність вини та звільняють боржника від відповідальності. Обов`язок зі сплати коштів за поставлений товар виник в 2021, тобто до введення воєнного стану.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій), тобто пені та/або штрафу.

Предметом спору у даній справі є виключно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Отже, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані в порядку та розмірі, передбаченому законом (ст. 625 ЦК України).

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

5.1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

5.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в прохальній частині позовної заяви також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

До позовної заяви на виконання ст. 124 ГПК України позивачем долучено попередній розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 5 084, 50 грн., а саме:

- 4 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України) відповідно до п. 6.2 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» - у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (підготовка позовної заяви) згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023;

- 8 833, 53 грн. - у разі задоволення позовних вимог 5 % від ціни позову відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» - у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) згідно договору про надання правової допомоги від від 02.01.2023 № 1/2023.

Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано суду клопотання (вх. № 7364/23 від 07.06.2023) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000 грн.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що доводи позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. та 5 % в разі задоволення позову у сумі 8 833, 53 грн. зводяться лише до наявності в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги (адвокатської угоди) від 02.01.2023, копії ордеру про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, але відсутнє платіжне доручення про попередню оплату судового супроводу.

Відповідач зазначає, що в договорі про надання правничої допомоги не зазначено розрахунку вартості професійної допомоги; відсутній опис виконаної роботи; заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, тим паче, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; мають неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатських послуг та виконаних робіт; наявна мінімальна кількість документів, які подані до справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін. Позивач не довів надання йому адвокатських послуг.

Відповідач зазначає, що зовсім не зрозуміло, якими критеріями керувався адвокат під час складання вартості правової допомоги. Наприклад, яка дійсна вартість роботи години адвоката, з чого саме складається така вартість, чи має бути присутній елемент іміджу, рейтингу адвоката, або чи має справа для позивача важливе значення, чи, можливо, позивач є публічною особою, і, відповідно, така справа має публічний інтерес для суспільства.

Щодо гонорару успіху, то відповідач зазначає, що на сьогодні ані Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ані Правила адвокатської етики не передбачають такий різновид винагороди як гонорар успіху.

Умовами договору від 04.01.2022 не визначено % додаткової винагороди за досягнення позитивного рішення у справі і відповідно не може бути включено до ціни договору та витрат за надання професійної правничої допомоги. Результат у вигляді рішення суду не може бути предметом договору між сторонами у договорі про надання юридичних послуг.

Гонорар успіху є умовною угодою та не може визначатись в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Додаткова винагорода адвоката за досягнення певного результату не є юридичною послугою за своєю правовою природою та не відноситься до судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу згідно ст. 123, 126 ГПК України. Тобто, обов`язковий результат не є професійною правничою допомогою, тому і не повинен відшкодовуватись відповідачем.

ДП "НАЕК "Енергоатом" вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

09.06.2023 до Господарського суду Миколаївської області позивачем надані заперечення (вх. № 7509/23) на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в яких позивач просить суд в задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги № 1/2023 від 02.01.2023, укладеним між адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» та ТОВ «РАДОС СВ» (клієнт) ;

- актом про надання правової допомоги б/н від 15.05.2023 року на суму 12 833, 53 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023. Відповідно до вказаного акту, який підписано та скріплено печатками сторін, АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» надало, а клієнт ТОВ «РАДОС СВ» прийняв наступну правову допомогу: 1) підготовка позовної заяви - 4 000, 00 грн.; 2) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта 8 833, 53 грн.;

- листом АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 4 000 грн.

- ордером серії АЕ № 1199429 від 15.05.2023;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4250 від 22.04.2019, виданим Кобеляцькому Д. М.;

- посвідченням адвоката України Кобеляцького Д. М. № 1973 від 22.04.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 1/2023 від 02.01.2023 року (далі - договір) Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, протягом 2022 року, а Клієнт - прийняти та оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.3.7 п. 2.3 договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: оплатити правову допомогу відповідно до умов розділу 4 даного договору, а також додаткові (фактичні витрати), необхідні для виконання доручень, в тому числі: з оплати роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; перекладу та нотаріального посвідчення документів; поштові, канцелярські, кур`єрські, транспортні витрати, витрати на відрядження (проїзд, оренду житла, харчування) тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

Відповідно до п. 4.2 договору правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку за вартістю, вказаною в Прайс-листі Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 4.3 договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське об`єднання може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до п. 4.6 договору сума, вказана в рахунках на оплату, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 4.7 договору в акті, зазначеному в п. 4.3 договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати, та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

До договору сторони підписали Додаток № 1 «Прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару)», в якому сторони погодили вартість (тарифи) на відповідні види правової допомоги.

Так, в розділі 6 Прайс-листа визначено тарифи на відповідні види правової допомоги, наданої по справам, що розглядуються в порядку ГПК України.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.10 Прайс-листа визначено, що: вартість підготовки позовної заяви (до 5 годин) становить 4 000 грн.; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5 % від задоволених позовних вимог.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання щодо обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; постанова КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20; постанова КГС ВС від 14.02.2022 у справі № 903/326/301; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу (підготовка позовної заяви) в сумі 4 000 грн., то суд зазначає наступне.

Умовами п. 2.3.7, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.6 договору передбачено, що сума, вказана в рахунках на оплату, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги. Правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку не пізніше 3-х днів з моменту отримання рахунку. За умовами п. 4.3, п. 4.7 договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість або сторони можуть визначити інший порядок оплати, та/чи вартість правової допомоги.

З огляду на умови п. 1.1, п. 2.3.7, п. 4.3, п. 4.7 договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023, враховуючи підписання без зауважень між клієнтом і адвокатом акту про надання правової допомоги б/н від 15.05.2023 року на суму 4 000, 00 грн., відповідно до якого АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» надало, а клієнт ТОВ «РАДОС СВ» прийняв наступну правову допомогу: підготовка позовної заяви про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за договором № 53-123-01-21-07003 від 25.06.2021, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, обгрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, то суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн. є неспівмірним (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України). Крім того, зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000, 00 грн. матиме наслідком нівелювання однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, передбаченої п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України. Отже, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн. є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 833, 53 грн. (гонорару успіху), то суд зазначає наступне.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу ("гонорар успіху") не має характеру необхідного, є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, а тому заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 8 833, 53 грн. є такими, що створюють надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим вказані витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача понесені ТОВ «РАДОС СВ» судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 4 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", вул. Запорізька, 49, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200 (код ЄДРПОУ 44055420):

- 21 117, 70 грн. (двадцять одна тисяча сто сімнадцять грн. 70 коп.) - 3 % річних;

- 155 552, 99 грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві грн. 99 коп.) - індексу інфляції;

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 4 000, 00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.01.2024

Суддя Е.М. Олейняш