Постанова

від 29.04.2024 по справі 915/784/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/784/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванова І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст складено та підписано 11.01.2024 року

у справі №915/784/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» м. Нікополь

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.

про стягнення коштів в сумі 176 670 грн. 69 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 21 117 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 155 552 грн. 99 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» стягнуто суму основного боргу у розмірі 494 100 грн.04 коп., 7 411 грн. 50 коп., витрат по сплаті судового збору та 5 600 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначає, що грошові кошти за рішенням суду відповідач сплатив 08.05.2023.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням грошових коштів позивачем нараховано відповідачу в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційні втрати за період прострочки з 04.12.2021 по 07.05.2023, які заявлено до стягнення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі №915/784/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», 21 117 грн. 3% річних, 155 552 грн. 99 коп. інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2 684 грн., а також 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22, яке виконано відповідачем в частині оплати на користь позивача грошових коштів в сумі 494 100 грн. 04 коп. згідно платіжним інструкціям № УВТК/913, УВТК/914, УВТК/915, УВТК/916 від 08.05.2023 року. Відповідач порушив строки виконання свого грошового зобов`язання, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі № 915/784/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також неповним з`ясуванням обставин справи.

Зокрема, відповідач вважає, що судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед АТ НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг.

Зазначає, що безумовним доказом фінансової кризи, настання якої неможливо було спрогнозувати та попередити в межах господарської діяльності підприємства, є те, що Указом президента України від 22.09.2020 року №406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації

ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики» Кабінету Міністрів

України було приписано «ужити вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії державного сектору економіки внаслідок виконання ними спеціальних обов`язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та забезпечити недопущення виникнення такої заборгованості в подальшому».

Окрім того, скаржник вказує, що судом не враховано, що джерелом доходу АТ «НАЕК «Енергоатом» є виробництво електричної енергії. Діяльність з продажу електроенергії регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними актами на його виконання. Тому, можливості АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо продажу електроенергії і відповідно отримання коштів за неї є чітко визначеними і обмеженими.

Скаржник вказує, що, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 АТ «НАЕК «Енергоатом» зобов`язане продавати вироблену ним електроенергію Державному підприємству «Гарантований покупець», що є монополістом-покупцем електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів. Іншим джерелом надходження коштів є оплата відпущеної електроенергії Приватним акціонерним товариством «НЕК «Укренерго», що виступає оператором системи передачі, адміністратором комерційного обліку і адміністратором розрахунків на ринку електричної енергії відповідно до Закону.

Апелянт наголошує, що на даний час склалася критична ситуація в системі розрахунків за вироблену електроенергію, пов`язана з масштабною і систематичною неоплатою ДП «Гарантований покупець» купленої ним електроенергії та ПрАТ «НЕК «Укренерго» отриманої електроенергії. Також, проблема поточної заборгованості перед АТ «НАЕК «Енергоатом» набула кризового характеру на тлі величезної заборгованості, що накопичилася за минулі роки у зв`язку з тим, що з АТ «НАЕК «Енергоатом» не розрахувався і ДП «Енергоринок» - попередній єдиний покупець електроенергії за схемою, що існувала раніше до 01.07.2019 до зміни моделі ринку (до прийняття і набуття чинності Законом),

Апелянт вказує , що за результатами господарської діяльності у 2020 році чистий збиток АТ «НАЕК «Енергоатом» склав 4 845 208 000,00 грн, доказом чого є звіт про фінансовий результат за 2020 рік, інформація розміщена у вільному доступі на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом».

Скаржник звертає увагу суду, що заборгованість перед АТ «НАЕК «Енергоатом», в свою чергу, спричиняє неможливість відповідача розраховуватися зі своїми постачальниками товарів та належним чином виконувати зобов`язання за договорами. А наведені вище обставини і їх докази доводять відсутність у цьому вини відповідача і, що можливості його впливу на цю ситуацію є вкрай обмеженими.

Крім того, на думку відповідача, додаткові стягнення у вигляді інфляційних та 3% річних, які можуть бути стягнуті з відповідача у цій справі, створять додаткові фінансові навантаження, та можуть призвести до затримки у фінансуванні планових робіт на АЕС, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії та зростання ще більших фінансових наслідків для останнього, які можуть призвести до настання негативних наслідків для ДП «НАЕК «Енергоатом», що в подальшому може вплинути на споживачів електроенергії.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 скаржник вказує, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Скаржник вказує, що відповідачу відомо, що згідно з ч. 2 ст. 219 Господарського процесуального кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас скаржник просить суд врахувати, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладання на відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання.

Наведені обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення на користь відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 року за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі № 915/784/23 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 264 800 грн.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №915/784/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 176 670 грн. 69 коп.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі №915/784/23 є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

25.06.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07003.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV181400000-2 по ДК 021:2015 - Аксесуари до робочого одягу (Засоби індивідуального захисту), (далі товар), у кількості асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 та № 2 (Додатки до договору № 1 та № 2), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Згідно п. 1.3 договору місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

З пункту 2.1 договору вбачається, що загальна вартість товару є твердою та складає:

разом: 2 766 699, 25 грн. без ПДВ;

крім того ПДВ 20%: 245 808, 37 грн.;

всього з ПДВ: 3 012 507, 62 грн.

Відповідно до п.2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та № 2 (додаток до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Згідно п. 3.1 договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.11.2021, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник надає покупцю:

видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

копії сертифікатів перевірки або експертизи типу, декларацій про відповідність, копій висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар або сировину, з якої виготовляється товар.

З пункту 3.3 договору вбачається, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http//www/energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82).

Згідно до пункту 12.1 договору покупець зобов`язаний:

12.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

12.1.2 приймати поставлені товари згідно розділу 6.

Відповідно до п. 12.4 договору постачальник має право:

12.4.1 своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 13.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 та Специфікацію № 2 (Додаток № 1, 2 до Договору) на загальну суму 3 012 507, 62 грн. з ПДВ.

Договір та Специфікації підписані та скріплені печатками сторін.

Також, в матеріалах господарської справи наявні копії видаткової накладної №91 від 06.09.2021 року з описом найменувань товару на суму 494 100 грн.04коп., рахунку на оплату №90 від 06 вересня 2021 року, копія податкової накладної №96 від 06.09.2023 року та копії платіжних інструкцій №УВТК/913 від 08.05.2023 року на суму 12 795 грн. 60 коп., №УВТК/914 від 08.05.2023 року на суму 1 680 грн. 00 коп., №УВТК/915 від 08.05.2023 року на суму 477 212 грн. 44 коп., №УВТК/916 від 08.05.2023 року на суму 2 412 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.04.2023 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ». Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» : 494 100 грн. основного боргу, 7 411 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 600 грн. втрат на професійну правничу допомогу.

На виконання даного рішення відповідачем проведено оплату на користь позивача грошових коштів в сумі 494 100 грн.04 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № №УВТК/913 від 08.05.2023 року на суму 12 795 грн. 60 коп., №УВТК/914 від 08.05.2023 року на суму 1 680 грн. 00 коп., №УВТК/915 від 08.05.2023 року на суму 477 212 грн. 44 коп., №УВТК/916 від 08.05.2023 року на суму 2 412 грн.

Предметом позову у справі №915/784/23 є наявність або відсутність підстав для стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» нарахованих 3% річних в сумі 21 117 грн. 70 коп. та інфляційних втрат в сумі 155 552 грн. 99 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07003.

На виконання умов укладеного договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 494 100 грн. 04 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 91 від 06.09.2021 року на суму 494 100 грн. 04 коп. з ПДВ.

Оплата за отриманий товар відповідачем у строки, передбачені умовами договору, зроблена не була.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі № 915/32/22 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.04.2023 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ». Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» : 494 100 грн. основного боргу, 7 411 грн. 50 коп., витрат по сплаті судового збору та 5 600 грн., втрат на професійну правничу допомогу.

На виконання даного рішення відповідачем проведено оплату на користь позивача грошових коштів в сумі 494 100 грн.04 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № №УВТК/913 від 08.05.2023 року на суму 12 795 грн. 60 коп., №УВТК/914 від 08.05.2023 року на суму 1 680 грн. 00 коп., №УВТК/915 від 08.05.2023 року на суму 477 212 грн. 44 коп., №УВТК/916 від 08.05.2023 року на суму 2 412 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за прострочку виконання грошового договірного зобов`язання та просив суд стягнути їх з відповідача.

З приводу цього колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про правильне застосування норм права, зазначивши, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за прострочення виконання відповідачем обов`язку із оплати товару було нараховано в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 155 552 грн. 99 коп. інфляційних втрат (за період з 4 грудня 2021 року по 07 травня 2023 року) та 3% річних на суму 21 117 грн.70 коп. (за період з 04 грудня 2021 року по 07 травня 2023 року).

При цьому, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, зокрема, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Отже, визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» особливості діяльності відповідача та те, що він є оператором 4 діючих електростанцій, а також невиконання зобов`язань контрагентом цієї особи не може свідчити про доведеність відповідачем підстав для неможливості застосування до нього заходів, передбачених нормами ст. 625 Цивільного кодексу України (нарахування інфляційних втрат та 3% річних). При цьому судова колегія звертає увагу апелянта, що таке відбувається тільки при наявності прострочки виконання грошового зобов`язання незалежно від вини останнього.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, зроблений позивачем, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що сума 3% річних у розмірі 21 117 грн. 70 коп., та інфляційних втрат у розмірі 155 552 грн. 99 коп. є арифметично правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апелянт просив суд апеляційної інстанції застосовувати норми статті 233 Господарського кодексу України, якими встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій, до яких ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

Сплата інфляційних нарахувань та 3% річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/14522/18.

Щодо тверджень скаржника про необхідність застосування викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 правових висновків, колегія суддів зазначає таке.

Так, у вказаній постанові зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України «за певних умов».

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, можливість чого також передбачена нормами ст. 625 Цивільного кодексу (збільшення встановленого законом розміру 3% річних умовами договору), в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленим законом (а не договором) 3% розміром, щодо якого не передбачена можливість його зменшення судом, як вже зазначалося вище за текстом постанови.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №915/784/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, тому і в цій частині апелянту слід відмовити.

Щодо доводів апелянта, які полягають у відсутності його вини, колегія суддів ще раз наголошує на тому, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються за прострочення виконання ним його договірного грошового зобов`язання незалежно від наявності об відсутності його вини, бо вони є способом захисту кредитора від знецінення грошових коштів в державі у випадку неналежного виконання боржником його обов`язку зі сплати боргу. До того ж, поставка товару відбулася 06.09.2021 року, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Южноукраїнськ Миколаївська обл., не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі № 915/784/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Южноукраїнськ Миколаївська обл., на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі №915/784/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2024 року у справі №915/784/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький