Ухвала

від 11.01.2024 по справі 2-2169/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 2-2169/11

провадження № 61-18543ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Приймак Олени В`ячеславівни, заінтересована особа - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною вище скаргою на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Приймак О. В. (далі - старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області

Приймак О. В.).

Скарга обґрунтована тим, що 06 вересня 2012 року Крюківським районним судом

м. Кременчука на виконання заочного рішення від 06 червня 2012 року у справі

№ 2-2169/11 видано виконавчий лист із зазначенням у ньому ОСОБА_1

у якості боржника, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») у якості стягувача, із наступним змістом резолютивної частини: «Стягнути із ОСОБА_1 , із ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами № 720/1-064/1 від 04 грудня 2006 року, № 720/1-065/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-066/1 від 04 грудня 2006 року, № 720/1-067/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-069/1 від 04 грудня 2006 року, № 720/1-070/1

від 04 грудня 2006 року. Вказаний вище виконавчий лист стягувач пред`явив до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

26 січня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із виконання вищевказаного виконавчого листа від 06 вересня 2012 року № 2-2169/2011.

На переконання заявника виконавче провадження за № НОМЕР_1 відкрито з порушенням положень чинного на той час законодавства. Так, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 січня 2015 року задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» та змінено спосіб виконання рішення від 06 червня

2012 року, а саме в частині задоволення вимог кредитора - стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами № 720/1-064/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-065/1 від 04 грудня 2006 року, № 720/1-066/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-067/1 від 04 грудня 2006 року, № 720/1-069/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-070/1 від 04 грудня 2006 року замінено на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №1477

від 31 березня 2008 року - будинок з господарськими будівлями, що складається з: житловий будинок (літ. Ап, А-2,а) загальною площею 329,70 кв. м., житловою площею 74,40 кв. м., літня кухня сарай (літ. Б), погріб (літ. Бп), сарай (літ. б), навіс (літ. В1), вбиральня (літ. В), колодязь (літ. к), огорожа (літ. № 1,2,3), бруківка (літ. Г), зливна яма (літ. 11), що знаходяться за адресою

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 5322483805:005:0064), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за вартістю, визначеною на момент реалізації на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності, у рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами.

Ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 січня 2015 року набрала законної сили 23 січня 2015 року, тобто до відкриття виконавчого провадження. Отже, на переконання заявника, питання про відкриття виконавчого провадження мало вирішуватись з урахуванням змісту вище вказаної ухвали і самостійному виконанню боржником в 7-денний строк з моменту винесення постанови підлягало не рішення про стягнення 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами, а рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1477 від 31 березня 2008 року - будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, за вартістю визначеною на момент реалізації на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності

в рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами.

Фактично, на думку ОСОБА_1 , відбулася зміна категорії стягнення за виконавчим документом на «звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки)». Отже, всупереч частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не здійснив заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом України «Про виконавче провадження».

Як наслідок, у постанові боржнику безпідставно запропоновано в 7-денний строк з моменту винесення постанови самостійно виконати рішення про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами, але самостійно виконати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами у строки, передбачені абзацом 2 частини другої

статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року

№ 606-ХІУ, у редакції чинній на дату спірних правовідносин, йому фактично запропоновано не було.

Крім того вважав, що на момент відкриття виконавчого провадження виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору

№ 1477 від 31 березня 2008 року - будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, за вартістю визначеною на момент реалізації на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності, було підвідомче іншому органу державної виконавчої служби, а саме Кременчуцькому районному відділу державної виконавчої служби.

Також заявник вказував, що в порушення чинної норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ у редакції станом на

26 січня 2015 року, копії постанови про відкриття виконавчого провадження не були надіслані не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом із повідомленням про вручення, що також призвело до порушення прав боржника.

Наслідком допущених виконавцем порушень стало протиправне винесення

27 травня 2019 року у тому ж самому виконавчому провадженні за № НОМЕР_1 постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі

743 397,34 грн, яка на даний час перебуває на примусовому виконанні, виконавче провадження за № 59700991. Зазначив, що постанова від 27 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також постанова від 02 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за

№ 59700991 із її примусового виконання оскаржені заявником до Полтавського окружного адміністративного суду.

У зв`язку із зазначеним заявник просив:

- поновити строк для подачі скарги;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця

від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 щодо ненаправлення боржнику ОСОБА_1 копії постанови

від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження за №46191414 рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 щодо невстановлення факту отримання боржником ОСОБА_1 копії постанови від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження за № НОМЕР_1, якою встановлено строк для самостійного виконання рішення;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. щодо невстановлення боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 строку для самостійного виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1477 від 31 березня 2008 року - будинок з господарськими будівлями, що складається з житлового будинку (літ. Ап, А-2, а) загальною площею

329,70 кв. м., житловою площею 74,40 кв. м., літньої кухні сараю (літ. Б), погребу

(літ. Бп), сараю (літ. б), навісу (літ. В1), вбиральні (літ. В), колодязю (літ. к), огорожі (літ. № 1,2,3), бруківки (літ. 1), зливної ями (літ. 11), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 5322483805:005:0064), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за вартістю, визначеною на момент реалізації на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності в рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо ненаправлення боржнику ОСОБА_1 копії постанови від 26 січня

2015 року про відкриття виконавчого провадження за № НОМЕР_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо невстановлення факту отримання боржником ОСОБА_1 копії постанови від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження за № НОМЕР_1, якою встановлено строк для самостійного виконання рішення.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що до заяви стягувача про відкриття провадження ухвала суду першої інстанції від 12 січня 2015 року про зміну способу виконання судового рішення не долучалася. Згідно матеріалів справи № 537/7049/14-ц

(провадження № 6/537/5/2015), що досліджені судом першої інстанції за клопотанням представника заявника, ухвала суду від 12 січня 2015 року отримана відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 січня 2015 року, тобто до відкриття виконавчого провадження і до набрання законної сили ухвалою суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування

(у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

З відміткою про набрання чинності ухвала була долучена до виконавчого провадження 11 лютого 2015 року та в подальшому бралася до уваги при проведенні виконавчих дій.

Із зазначених підстав суди не вбачали порушень законодавства у діях державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом з виконання судового рішення, а не за ухвалою про зміну способу його виконання, як і не вбачає порушення правил підвідомчості, оскільки сума зобов`язання на момент відкриття провадження становила більше трьох та менше десяти мільйонів гривень.

Суди також не вбачали підстав для задоволення скарги в частині невстановлення боржнику ОСОБА_1 строку для добровільного виконання судового рішення, оскільки державним виконавцем у постанові від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження було запропоновано боржнику у семиденний строк виконати рішення самостійно.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що факт порушення державним виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте не направлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця. Жодного підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження або її вручення боржнику засобами поштового зв`язку матеріали виконавчого провадження не містять. Боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

У зв`язку із зазначеним суди дійшли висновку саме про часткове задоволення скарги.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог скарги скасувати та ухвалити

в зазначеній частині нове судове рішення про задоволенні його скарги.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення скарги, оскільки станом на момент постановлення ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 січня 2015 року про зміну способу виконання рішення у виконавчому провадженні, остання мала силу виконавчого документа, відповідно державний виконавець відступив від зазначеного судового рішення та поклав на боржника обов`язок, який суперечить змісту такої ухвали.

Таким чином, заявник вважає, що державний виконавець помилково не надав боржнику можливість самостійно (у добровільному порядку) виконати рішення суду саме про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами.

1. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте у клопотанні, викладеному у змісті касаційної скарги, заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що останній пропущено з поважних причин, оскільки копію повного тексту оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду було отримано його представником засобами електронного поштового зв`язку лише 01 грудня 2023 року, на підтвердження чого надає докази.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,

зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

2. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами у змісті оскаржуваних судових рішень встановлено, що заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 червня 2012 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь

ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами: № 720/1-064/1 від 04 грудня 2006 року; № 720/1-065/1

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-066/1; від 04 грудня 2006 року, № 720/1-067/1;

від 04 грудня 2006 року, № 720/1-069/1; від 04 грудня 2006 року, № 720/1-070/1;

від 04 грудня 2006 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат

у справі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 січня 2012 року внесено виправлення у резолютивну частину рішення суду від 06 червня 2012 року та вірно зазначено реквізити рахунку, на який стягнуто судові витрати.

Заочне рішення від 06 червня 2012 року набрало законної сили та було звернуто до виконання.

Згідно повідомлення державного виконавця, виконавче провадження N?46191414 завершено 23 липня 2019 року, строк зберігання його закінчився.

З копій виконавчого провадження № НОМЕР_1 станом на 12 травня 2016 року вбачається, що 23 січня 2015 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-169/2011, виданого 06 вересня 2012 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн

в рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами, де боржником вказано ОСОБА_1

26 січня 2015 року постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ

у Полтавській області Приймак О. В. відкрито провадження з виконання вказаного виконавчого листа, цією ж постановою боржникам запропоновано у семиденний строк виконати рішення самостійно.

В матеріалах міститься також супровідний лист про направлення цього ж дня копій постанов про відкриття виконавчого провадження на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , проте доказів направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням чи простою поштою матеріали справи не містять.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 січня 2015 року (набрала законної сили 23 січня 2015 року) змінено спосіб виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 червня 2012 року в частині задоволення вимог кредитора, а саме стягнення в солідарному порядку із

ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами № 720/11-064/1

від 04 грудня 2006 року; № 720/1-065/1 від 04 грудня 2006 року; № 720/1-066/1

від 04 грудня 2006 року; № 720/1-067/1 від 04 грудня 2006 року; № 720/1-69/1

від 04 грудня 2006 року; № 720/1-070/1 від 04 грудня 2006 року замінено на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1477

від 31 березня 2008 року - будинок з господарськими будівлями, що складається з: житловий будинок (літ. Ап, А-2а) загальною площею 329,70 кв. м., житловою площею 74,40 кв. м., літня кухня сарай (літ. Б), погріб (літ. Бп), сарай (літ. б), навіс (літ. В1), вбиральня (літ. В), колодязь (літ. к), огорожа (літ. № 1,2,3), бруківка (літ. Г), зливна яма (літ. 11), що знаходяться за адресою

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 5322483805:005:0064), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за вартістю, визначеною на момент реалізації на підставі оцінки предмета іпотеки суб?єкта оціночної діяльності в рахунок часткового відшкодування заборгованості за кредитними договорами.

Встановлено, що ухвала з відміткою про набрання нею законної сили передана на виконання старшому державному виконавцю ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. лише 11 лютого 2015 року, тобто після відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем складено акт опису й арешту майна від 13 лютого

2015 року, зроблено ряд запитів, винесено постанову про призначення експерта, отримано звіт про незалежну оцінку майна №173, призначено рецензента

у виконавчому провадженні та вчинено ряд інших дій.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Приймак О. В. від 29 квітня 2016 року виконавчий документ - виконавчий лист № 2-169/2011, виданий 06 вересня 2012 року Крюківським районним судом

м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 433 973,44 грн у рахунок відшкодування заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1477 від 31 березня 2008 року повернуто стягувачу та роз`яснено право повторного пред`явлення для виконання.

Зі змісту постанови вбачається, що звернення стягнення на майно неможливе

у зв`язку з тим, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 не зареєстровані, також згідно даних Державного реєстру іпотек будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1 , перебувають у іпотеці

ПАТ «Укрсоцбанк», зареєстрованій раніше, а саме згідно договору іпотеки

ВСР 106543-106546 від 20 лютого 2006 року.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: сума зобов`язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Судами встановлено, що на момент звернення стягувача із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-169/2011, враховуючи зазначену суму заборгованості (7 433 973,44 грн), відповідно до норм чинного на той час законодавства, саме на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області покладалося виконання рішення суду.

Відповідно, доводи касаційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими.

Частиною першою та другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець, діючи відповідно до вимог законодавства, прийняв до виконання вищезазначений виконавчий лист про стягнення 7 433 973,44 грн та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

У подальшому, з метою виконання рішення суду та ухвали суду про зміну способу виконання рішення у виконавчому провадженні було проведено оцінку зазначеного в ухвалі будинку з господарськими будівлями та визначено його вартість у розмірі 493 680,00 грн.

Так, про вартість даного майна стало відомо зі звіту про незалежну оцінку майна

№ 173 від 25 лютого 2015 року.

За вказаних обставин безпідставним є твердження заявника про незаконність постанови від 26 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням правил підвідомчості.

Частиною третьою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкція про вчинення виконавчих дій (яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження та винесення ухвали про зміну способу виконання рішення), затверджена наказом Міністерства юстиції України

від 15 грудня 1999 року за № 865/4158, не передбачають спеціальної процедури ведення виконавчого провадження після зміни способу виконання рішення суду,

в тому числі повторного надання строку для добровільного виконання рішення.

Виконання ухвали суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду здійснюється у тому ж самому виконавчому провадженні, в продовження вже здійснених виконавчих дій.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду

від 01 грудня 2021 року у справі № 905/3250/16, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня

2015 №11-рп/2012).

Колегія суддів у змісті вказаної постанови констатувала, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права.

Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

За заявою сторони така ухвала долучається до виконавчого документа та, з урахуванням положень Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, примусове виконання наказу здійснюється у спосіб, встановлений такою ухвалою.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо самостійного виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правильним також є висновок судів щодо того, що на момент перебування виконавчого листа на виконанні з 26 січня 2015 року по 29 квітня 2016 року Інструкція про вчинення виконавчих дій (яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження та винесення ухвали про зміну способу виконання рішення) затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року за

№ 865/4158, передбачала можливість добровільно виконати рішення суду навіть

у випадку невчасного отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 4.1.1 зазначеної Інструкції встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону (606-14), та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Обґрунтованим також є висновок, що у Законі України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку виконавця надавати боржнику строк на добровільне виконання рішення суду. Самостійне виконання рішення можливо лише до моменту відкриття виконавчого провадження, окрім випадку виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Полтавській області Приймак Олени В`ячеславівни, заінтересована особа - акціонерне товариство «Сенс Банк», відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць