Рішення

від 10.01.2024 по справі 640/15676/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Київ№ 640/15676/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до1. Державної екологічної інспекції у м. Києві; 2. Державної екологічної інспекції Столичного округупростягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 вересня 2022 року ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві (відповідач-1), Державної екологічної інспекції Столичного округу (відповідач-2), в якому просить суд (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- стягнути з відповідача Державної екологічної інспекції Столичного округу (код ЄДРПОУ, адреса реєстрації: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1, поверх 8) яка є правонаступником Державної екологічної інспекції у м. Києві (код ЄДРПОУ 37975277, адреса реєстрації: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, фактична адреса: 03035. м. Київ, вул. Солом`янська, 1, поверх 8) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року № 640/117/19 про поновлення на роботі з 11 березня 2020 року по 16 лютого 2021 року - фактичну дату поновлення на посаді, без врахування податків та зборів - в розмірі 100542, 78 грн. (сто тисяч п`ятсот сорок дві грн. 78 коп.) в тому числі включаючи рівень інфляції.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протиправно в добровільному порядку не виплатив заробітну плату за час вимушеного прогулу за період затримки виконання судового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2022 провадження у справі відкрито.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа № 640/15676/22 надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

27 жовтня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Жуковій Є.О.

30 жовтня 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 справу №640/15676/22 прийнято до провадження судді Жукової Є.О., розгляд справи розпочато спочатку. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив, пояснень.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 направлена на адреси відповідачів поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк, відповідачами відзиву на позов не подано, заяв. Клопотань про продовження процесуального строку для подання відзиву до суду не надходило.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 11 березня 2020 року у справі №640/117/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково, визнано протиправним та скасовано наказ територіального органу Державної екологічної інспекції України - Державної екологічної інспекції у м. Києві від 05 грудня 2018 року №96-о «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи ОСОБА_1 », визнано протиправними дії та бездіяльність Державної екологічної інспекції України щодо невжиття заходів стосовно незаконного звільнення ОСОБА_1 , зобов`язано Державну екологічну інспекцію у м. Києві - територіальний орган Державної екологічної інспекції України, поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста юрисконсульта, стягнуто з Державної екологічної інспекції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 грудня 2018 року по 11 березня 2020 року, у розмірі 134486,71 грн.

Також, звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №640/117/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року залишено без змін.

30 червня 2020 року на виконання рішення від 11 березня 2020 року у справі №640/117/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, Окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Голови Ліквідаційної комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції у м. Києві щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у справі №640/117/19.

Зокрема, листом від 02.06.2020 №4198/6/12-20 позивача повідомлено, Держекоінспекцією для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/20 здійснено розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Держекоінспекція, у зв`язку з чим на рахунках Державної екологічної інспекції у м. Києві наявні кошти у сумі 134486, 71 грн.

18 листопада 2020 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №63656154 з примусового виконання виконавчого листа №640/117/19, виданого 30.06.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Наказом Голови ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у м. Києві від 17 лютого 2021 року №2, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 в адміністративній справі №640/117/19, наказано скасувати наказ Державної екологічної інспекції у м. Києві від 05.12.2018 №96-о «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи ОСОБА_1 » та вважати таким, що ОСОБА_1 , поновлений на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного сектору Державної екологічної інспекції у м. Києві з 05 грудня 2018 року.

03 березня 2021 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено виконавче провадження ВП №63656154 на підставі фактичного виконання рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Наказом в.о. начальника Державної екологічної інспекції Столичного округу від 17.02.2021 №55 призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Юридичного відділу з 18 лютого 2021 року за переведенням з Державної екологічної інспекції у м. Києві.

Як зазначає позивач, незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді, відповідач своєчасно рішення не виконав, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як встановлено судом, правомірність звільнення позивача з відповідної посади перевірено у судовому порядку. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що позивача було незаконно звільнено та зобов`язано поновити на попередній посаді.

Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Поновлення позивача на роботі повинно було виконано негайно, тобто вже наступного робочого дня. Затримка роботодавцем виконання судового рішення про поновлення на роботі прирівнюється до вимушеного прогулу працівника, тому в такому випадку роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки. Такі висновки суду відповідають вимогам ст. 236 КЗпП України.

Суд зазначає, що положення ст.236 КЗпП України, це є логічним та справедливим продовженням захисту порушених прав незаконно звільненої особи у разі затримки таким органом виконання рішення.

Правовий аналіз положень ст. 236 КЗпП України дає підстави для висновку, що часом, яким закінчується виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого на посаді, є час його фактичного виконання. Саме по час такого фактичного виконання підлягає нарахуванню та стягненню середній заробіток за час такої затримки.

Суд також враховує, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19).

Суд акцентує увагу, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

В даному випадку, на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19 позивач повинен був поновлений на посаді 12 березня 2020, проте наказ про його поновлення на посаді відповідачем було винесено лише 17.02.2021.

Вказані обставини свідчать про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 11.03.2020 у справі №640/117/19 про поновлення позивача на посаді за період з 12 березня 2020 року (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 16.02.2021 (останній день перед поновленням на роботі).

Інакший підхід не забезпечить дотримання гарантій, взятих на себе державою, у разі незаконного звільнення особи, а також суперечив би принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішень суду, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так пп. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020, встановлено розмір середньоденного заробітку позивача, який складає 429,67 грн., а тому вказана обставина не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Період вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення починаючи з 12 березня 2020 року до 16 лютого 2021 року (до дня поновлення на публічній службі), 234 робочих дня, коли середньоденний розмір заробітної плати становив 429,67 грн., отже середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 100542,78 грн. (429,67 грн. * 234 робочих днів).

При цьому, суд зазначає, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони (ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем, та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні (цих) сум.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Щодо посилань позивача про стягнення вказаних коштів саме з Державної екологічної інспекції Столичного округу, яка є правонаступником Державної екологічної інспекції у м. Києві, суд акцентує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 №640/117/19 обов`язок щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді покладено саме на Державну екологічну інспекцію у м. Києві.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №102 від 21 лютого 2018 року «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» утворено Державну екологічну інспекцію Столичного округу шляхом реорганізації Державної екологічної інспекції у м. Києві та Державної екологічної інспекції у Київській області.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 102 Державна екологічна інспекція Столичного округу утворена як юридична особа публічного права міжрегіональних органів Державної екологічної інспекції.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 02 лютого 2021 року №57 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, відповідно до якого основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах міста Києва та Київської області.

Суд звертає увагу, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна екологічна інспекція у м. Києві (код ЄДРПОУ 37975277) з 02 жовтня 2018 року знаходиться в стані припинення.

Відповідно до приписів статті 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, Державна екологічна інспекція у м. Києві фактично не ліквідована, а перебуває у стані припинення, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, у даному випадку Державна екологічна інспекція Столичного округу розпочала виконання функцій і завдань Державної екологічної інспекції у м. Києві, що припиняється, в частині реалізації владно-управлінських функцій у відповідній сфері.

При цьому, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби та стосується, зокрема, стягнення середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді. Відповідно, обов`язок відшкодування позивачу середнього заробітку не стосується публічно-владних функцій державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, що були передані Державній екологічній інспекції Столичного округу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 803/172/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що з метою належного, повного та всебічного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції у м. Києві щодо несвоєчасного поновлення на посаді ОСОБА_1 , на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19 та стягнення з Державної екологічної інспекції у м. Києві середнього заробітку в розмірі 100542,78 грн (сто тисяч п`ятсот сорок дві гривні 78 коп.) за час затримки виконання рішення в частині поновлення на посаді, без урахування обов`язкових податків та зборів.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1005,43 грн., отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір в розмірі підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції у м. Києві щодо несвоєчасного поновлення на посаді ОСОБА_1 , на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у м. Києві середній заробіток в розмірі 100542,78 грн (сто тисяч п`ятсот сорок дві гривні 78 коп.) за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі №640/117/19 в частині поновлення на посаді, без урахування обов`язкових податків та зборів.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1005,43 грн (одна тисяча п`ять гривень 43 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.