Рішення

від 10.01.2024 по справі 320/1835/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року № 320/1835/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» (далі також - ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі також ДПС України, відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, яким зобов`язано ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» сплатити штрафні санкції у розмірі 548 638, 27 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02 грудня 2022 року № 15904/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду первинної скарги.

Ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачі не погодилися із вимогами позовної заяви з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач підтримав позовні вимоги у відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708 до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення вимог валютного законодавства, та нараховано суму пені в розмірі 548 638, 27 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» (код згідно ЄДРПОУ 21680915) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним договором від 07.05.2018 № 2/05/18 з TOO «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) згідно з повідомленням ДПС України від 08.02.2022 № 2354/7/99-00-07-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 08.02.2022 № 1002/8)».

Підставою для прийняття такого податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки про те, що в ході перевірки дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» зовнішньоекономічних операцій за експортним договором від 07 травня 2018 року № 2/05/18 ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) встановлено порушення ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням абз. 1 ч. 7 статті 13 вказаного Закону, та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, в частині ненадходження валютних коштів в сумі 240 000, 00 дол США (еквівалент 7 021 176, 00 грн).

Вказані висновки обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки та покупки № 2/05/18 (далі - Договір) від 07 травня 2018 року, укладеного між ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» та ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» у період з 13 червня 2018 року по 01 грудня 2020 року було відвантажено на адресу ТОВ «Good Look Ekos» відповідно до Специфікацій №№ 1-5 до Договору товар на загальну суму 578 900, 00 дол США.

ТОВ «Good Look Ekos» частково сплатило вартість товару, поставленого за специфікаціями: № 1 від 07 травня 2018 pоку, № 3 від 1 червня 2020 pоку, № 4 від 30 вересня 2020 року до Договору. Фірма Good Look GmbH сплатила за товар, поставлений на адресу ТОВ «Good Look Ekos» за Специфікацією № 2 від 20 червня 2018 pоку, оскільки з метою виконання зобов`язань за Договором його сторони підписали Додаткову угоду № 2 від 03 січня 2019 року до Договору, в якій передбачили, що у разі неможливості здійснення оплати за товар, поставлений ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» у власність ТОВ «Good Look Ekos», оплата за поставлений товар згідно з умовами Договору може здійснюватися Фірмою Good Look GmbH (Ной-Ульм, Німеччина).

Всього було сплачено за товар, поставлений за Договором, на загальну суму - 338 900, 00 дол США.

Заборгованість за Договором в сумі 240 000, 00 дол США виникла у зв`язку з неоплатою товару, поставленого 01 грудня 2020 року на адресу ТОВ «Good Look Ekos» за Специфікацією № 5 від 21 жовтня 2020 року. На вказаний товар було оформлено інвойс № 27/11 від 27 листопада 2020 pоку, виїзну митну декларацію (ВМД) UA100060/2020/483446 від 01 грудня 2020 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 01/12 від 01 грудня 2020 року.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару 24 грудня 2021 року ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» звернулось до Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою № 15.05-04-14.00/1469, з вимогою стягнути солідарно з ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) та Фірми «Good Look GmbH» (Німеччина): суму основного боргу в розмірі 240 000, 00 дол США; пеню в розмірі 390 000, 00 дол США; 3% річних 6 410, 96 дол США, всього - 636 410, 96 дол США.

29 грудня 2021 року Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України було винесено постанову про прийняття до провадження справи № 296/2021 за позовом ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» до ТОВ «Good Look Ekos» та Фірми «Good Look GmbH» про стягнення солідарно 636 410, 96 дол США.

Водночас, за порушення строку надходження 240 000, 00 дол США на 28 днів (з 01 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року) на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915, відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 548 638, 27 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу в частині визначення дати початку періоду, за який нараховується пеня і відповідним розміром нарахованої пені, а також вважаючи що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях податкового органу, що викладені в акті перевірки, та за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по оплаті грошового зобов`язання на користь Державного бюджету України, Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

02 грудня 2022 року ДПС України розглянула скаргу позивача та винесла рішення №15904/6/44-00-06-01-02-06. Вказаним рішенням про розгляд первинної скарги ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні ч. 1 статті 82 Митного кодексу України (далі також МК України) - це остаточне вивезення товару, тобто митний режим, за яким українські товари випускаються у вільний обіг за межами митної території України без зобов`язань щодо їхнього зворотного ввезення.

При цьому вони фізично уже можуть бути вивезені за межі митної території, але перебувати ще під митним контролем (ч. 1 статті 83 МК України).

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Приписами ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пов`язують початок обчислення такого строку з днем митного оформлення товару, що експортується. Податковий орган вважає таким днем дату виписки вивізної митної декларації.

Водночас, дата оформлення митної декларації є тільки початковим етапом митного оформлення, коли товар ще знаходиться на території України, а моментом вчинення експортної операції для застосування ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є момент перетину товаром митного кордону України, який визначається згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

Закон України «Про валюту і валютні операції» не передбачає тлумачення терміну «день митного оформлення продукції, що експортується». Це питання регулюється митним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до МК України, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов`язаними і обов`язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати експорту. При цьому підставою пропуску через митний кордон у відповідності до вимог МК України є дозвіл на переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, спочатку здійснюється пропуск товару, а в подальшому - переміщення товару через митний кордон, тобто фактичне вивезення товару з митної території України. Митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов`язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» передбачено, що оформлення експорту товарів передбачає подання митної декларації для оформлення, її реєстрацію, перевірку, прийняття митним органом для її оформлення або відмови у оформленні, в подальшому оформлення декларації, може бути й призупинення митного оформлення, передавання митної декларації до спеціалізованого підрозділу. В подальшому передбачено здійснення митного огляду, завершення митних формальностей за митною декларацією, проставлення у митній декларації відбитку особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення, та зазначення часу завершення митного оформлення, внесення за допомогою автоматизованої системи митного оформлення до електронної копії митної декларації на паперовому носії (електронної митної декларації) відмітки про завершення митного оформлення та номера особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення; передавання в установлений строк електронної копії митної декларації та електронної копії декларації митної вартості на паперовому носії до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та інші митні формальності.

Згідно ч. 5 статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Тобто, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення виїзної митної декларації (ч. 1 статті 84 МК України).

Перетин експортованим товаром митного кордону України підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною.

Оскільки після оформлення митних декларацій ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону (до 03 грудня 2020 року), що підтверджується штампом митного органу України, проставленим на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 01/12 від 01 грудня 2020 pоку, відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митних декларацій (01 грудня 2020 року).

Верховний Суд, аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють питання застосування пені за порушення експортно-імпортних операцій, дійшов висновку, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю. Така позиція Верховного Суду наведена, зокрема, у його постанові від 27 лютого 2018 року у справі №811/2370/15, від 18 жовтня 2019 року у справі № 810/3506/16. Тобто, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу стосовно того, що датою початку періоду, за який нараховується пеня за порушення строку повернення валютної виручки, є дата оформлення митної декларації, є помилковими, оскільки моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Тому розрахунок пені, наведений у додатку № 4 до акту перевірки, та у додатку до податкового повідомлення-рішення є невірним, оскільки строк порушення надходження 240 000, 00 дол США складає 26 днів (з 03 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року), а не 28 днів (з 01 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року), як це було визначено контролюючим органом.

Таким чином, податковий орган неправильно визначив початок періоду, за який нараховується пеня і відповідно кількість днів, за які нараховується пеня.

Відповідно до ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, невірне визначення дати періоду, за який має нараховуватись пеня, призводить автоматично до невірного застосування курсу Національного банку України, що вплинуло на розмір донарахованої податковим органом пені.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача-1 є протиправним в частині застосування до позивача пені, визначеної ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за період з 01 грудня 2021 року по 02 грудня 2021 року включно.

Таким чином, зазначені в акті перевірки позивача висновки податкового органу, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є обґрунтованими лише частково.

Водночас, з наявних матеріалів справи суд не має змоги встановити пропорційність встановлення відповідачем порушення позивачем вимог щодо строку здійснення розрахунків, визначеного статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в залежності від обсягу строку такого порушення, з урахуванням відповідного курсу Національного банку України, та ступінь впливу цього показника на розмір нарахованої позивачу пені, визначеної йому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

В контексті зазначеного необхідно звернути увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, за обставин наявності у такого органу законодавчо визначених дискреційних повноважень.

Проаналізувавши наведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим у зв`язку із частковою протиправністю висновків акту перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915, на підставі яких воно було прийняте, та неможливістю відокремлення вірно розрахованої податковим органом в межах нього суми пені, від сум, визначених на підставі зазначених хибних висновків акту перевірки.

Зважаючи на зазначене, при неправомірному визначенні податковим органом суми грошових зобов`язань, відповідне податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2022 року № 00250230708 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2, прийнятого у порядку адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В свою чергу, відповідно до п. 56.10 статті 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

В той же час, згідно з ч. 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З аналізу положень КАС України вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дії або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Так, на переконання суду, оскаржуване у цій справі рішення про результати розгляду скарги 02 грудня 2022 року № 15904/6/99-00-06-01-02-06 не створює для позивача правових наслідків, адже таким рішенням в межах спірних правовідносин є оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що зазначене рішення контролюючого органу вищого рівня, в силу положень статті 56 ПК України, не породжує для позивача негативних правових наслідків та не впливає на обов`язок позивача щодо сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішення від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права у позивача рішенням ДПС України, що є самостійною умовою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 229, 57 грн (частка судового збору за оскарження податкового повідомлення-рішення, що визнається протиправним та підлягає скасуванню судом) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, як суб`єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» (02099, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5; код ЄДРПОУ 21680915) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011), Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» понесені останнім судові витрати у розмірі 8 229, 57 грн (вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень п`ятдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.