Постанова

від 12.12.2024 по справі 320/1835/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1835/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «ІНДАР» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, яким зобов`язано ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» сплатити штрафні санкції у розмірі 548 638,27 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 02 грудня 2022 року № 15904/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду первинної скарги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що контролюючим органом вірно визначено дати періоду, за який має нараховуватись пеня і відповідно кількість днів, за які нараховується пеня. Висновки податкового органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є повністю обгрунтованим. Судом першої інстанції неправильно врегульовано питання в частині визначення дати початку відліку граничних строків розрахунків за експортним договором від 07.05.2018 №2/05/18 з TOВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан), пов`язуючи початок обчислення такого строку з моменту здійснення експорту - момент перетину товаром митного кордону України, однак строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, яким в даному випадку, відповідно до митної декларації UA100060/2020/483446 є 01.12.2020.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що податковим повідомленням-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2022 року №00250230708 до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення вимог валютного законодавства, та нараховано суму пені в розмірі 548 638, 27 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним договором від 07.05.2018 № 2/05/18 з TOO «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) згідно з повідомленням ДПС України від 08.02.2022 № 2354/7/99-00-07-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 08.02.2022 № 1002/8)».

Підставою для прийняття такого податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки про те, що в ході перевірки дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» зовнішньоекономічних операцій за експортним договором від 07 травня 2018 року № 2/05/18 ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) встановлено порушення ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням абз. 1 ч. 7 статті 13 вказаного Закону, та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, в частині ненадходження валютних коштів в сумі 240 000,00 дол США (еквівалент 7 021 176, 00 грн).

Вказані висновки обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки та покупки № 2/05/18 (далі - Договір) від 07 травня 2018 року, укладеного між ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» та ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» у період з 13 червня 2018 року по 01 грудня 2020 року було відвантажено на адресу ТОВ «Good Look Ekos» відповідно до Специфікацій №№ 1-5 до Договору товар на загальну суму 578 900,00 дол США.

ТОВ «Good Look Ekos» частково сплатило вартість товару, поставленого за специфікаціями: № 1 від 07 травня 2018 pоку, № 3 від 1 червня 2020 pоку, № 4 від 30 вересня 2020 року до Договору. Фірма Good Look GmbH сплатила за товар, поставлений на адресу ТОВ «Good Look Ekos» за Специфікацією № 2 від 20 червня 2018 pоку, оскільки з метою виконання зобов`язань за Договором його сторони підписали Додаткову угоду № 2 від 03 січня 2019 року до Договору, в якій передбачили, що у разі неможливості здійснення оплати за товар, поставлений ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» у власність ТОВ «Good Look Ekos», оплата за поставлений товар згідно з умовами Договору може здійснюватися Фірмою Good Look GmbH (Ной-Ульм, Німеччина).

Всього було сплачено за товар, поставлений за Договором, на загальну суму - 338900,00 дол США.

Заборгованість за Договором в сумі 240000,00 дол США виникла у зв`язку з неоплатою товару, поставленого 01 грудня 2020 року на адресу ТОВ «Good Look Ekos» за Специфікацією № 5 від 21 жовтня 2020 року. На вказаний товар було оформлено інвойс №27/11 від 27 листопада 2020 pоку, виїзну митну декларацію (ВМД) UA100060/2020/483446 від 01 грудня 2020 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 01/12 від 01 грудня 2020 року.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару 24 грудня 2021 року ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» звернулось до Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою № 15.05-04-14.00/1469, з вимогою стягнути солідарно з ТОВ «Good Look Ekos» (Республіка Казахстан) та Фірми «Good Look GmbH» (Німеччина): суму основного боргу в розмірі 240 000, 00 дол США; пеню в розмірі 390 000, 00 дол США; 3% річних - 6 410, 96 дол США, всього - 636 410, 96 дол США.

29 грудня 2021 року Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України було винесено постанову про прийняття до провадження справи № 296/2021 за позовом ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» до ТОВ «Good Look Ekos» та Фірми «Good Look GmbH» про стягнення солідарно 636 410, 96 дол США.

Водночас, за порушення строку надходження 240 000,00 дол США на 28 днів (з 01 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року) на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2022 року №00250230708, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 548 638, 27 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу в частині визначення дати початку періоду, за який нараховується пеня і відповідним розміром нарахованої пені, а також вважаючи що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях податкового органу, що викладені в акті перевірки, та за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по оплаті грошового зобов`язання на користь Державного бюджету України, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

02 грудня 2022 року ДПС України розглянула скаргу позивача та винесла рішення №15904/6/44-00-06-01-02-06. Вказаним рішенням про розгляд первинної скарги ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважаючи вказані вище рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суд.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим у зв`язку із частковою протиправністю висновків акту перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915, на підставі яких воно було прийняте, та неможливістю відокремлення вірно розрахованої податковим органом в межах нього суми пені, від сум, визначених на підставі зазначених хибних висновків акту перевірки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні ч. 1 статті 82 Митного кодексу України (далі також - МК України) - це остаточне вивезення товару, тобто митний режим, за яким українські товари випускаються у вільний обіг за межами митної території України без зобов`язань щодо їхнього зворотного ввезення.

При цьому вони фізично уже можуть бути вивезені за межі митної території, але перебувати ще під митним контролем (ч. 1 статті 83 МК України).

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Приписами ч. 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пов`язують початок обчислення такого строку з днем митного оформлення товару, що експортується. Податковий орган вважає таким днем дату виписки вивізної митної декларації.

Водночас, дата оформлення митної декларації є тільки початковим етапом митного оформлення, коли товар ще знаходиться на території України, а моментом вчинення експортної операції для застосування ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є момент перетину товаром митного кордону України, який визначається згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

Закон України «Про валюту і валютні операції» не передбачає тлумачення терміну «день митного оформлення продукції, що експортується». Це питання регулюється митним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до МК України, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов`язаними і обов`язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати експорту. При цьому підставою пропуску через митний кордон у відповідності до вимог МК України є дозвіл на переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, спочатку здійснюється пропуск товару, а в подальшому - переміщення товару через митний кордон, тобто фактичне вивезення товару з митної території України. Митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов`язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» передбачено, що оформлення експорту товарів передбачає подання митної декларації для оформлення, її реєстрацію, перевірку, прийняття митним органом для її оформлення або відмови у оформленні, в подальшому оформлення декларації, може бути й призупинення митного оформлення, передавання митної декларації до спеціалізованого підрозділу. В подальшому передбачено здійснення митного огляду, завершення митних формальностей за митною декларацією, проставлення у митній декларації відбитку особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення, та зазначення часу завершення митного оформлення, внесення за допомогою автоматизованої системи митного оформлення до електронної копії митної декларації на паперовому носії (електронної митної декларації) відмітки про завершення митного оформлення та номера особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення; передавання в установлений строк електронної копії митної декларації та електронної копії декларації митної вартості на паперовому носії до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та інші митні формальності.

Згідно ч. 5 статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Тобто, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення виїзної митної декларації (ч. 1 статті 84 МК України).

Перетин експортованим товаром митного кордону України підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною.

Оскільки після оформлення митних декларацій ПрАТ «По виробництву інсулінів «ІНДАР» експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону (до 03 грудня 2020 року), що підтверджується штампом митного органу України, проставленим на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №01/12 від 01 грудня 2020 pоку, відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митних декларацій (01 грудня 2020 року).

Моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №811/2370/15, від 18 жовтня 2019 року у справі № 810/3506/16, від 15.06.2023 у справі №П/811/72/16.

Тобто, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки податкового органу стосовно того, що датою початку періоду, за який нараховується пеня за порушення строку повернення валютної виручки, є дата оформлення митної декларації, є помилковими, оскільки моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Тому розрахунок пені, наведений у додатку № 4 до акту перевірки, та у додатку до податкового повідомлення-рішення є невірним, оскільки строк порушення надходження 240000,00 дол США складає 26 днів (з 03 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року), а не 28 днів (з 01 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року), як це було визначено контролюючим органом.

Таким чином, податковий орган неправильно визначив початок періоду, за який нараховується пеня і відповідно кількість днів, за які нараховується пеня.

Відповідно до ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, невірне визначення дати періоду, за який має нараховуватись пеня, призводить автоматично до невірного застосування курсу Національного банку України, що вплинуло на розмір донарахованої податковим органом пені.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним в частині застосування до позивача пені, визначеної ч. 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за період з 01 грудня 2021 року по 02 грудня 2021 року включно.

Таким чином, зазначені в акті перевірки позивача висновки податкового органу, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є обґрунтованими лише частково.

Водночас, з наявних матеріалів справи суд не має змоги встановити пропорційність встановлення відповідачем порушення позивачем вимог щодо строку здійснення розрахунків, визначеного статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в залежності від обсягу строку такого порушення, з урахуванням відповідного курсу Національного банку України, та ступінь впливу цього показника на розмір нарахованої позивачу пені, визначеної йому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

В контексті зазначеного необхідно звернути увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, за обставин наявності у такого органу законодавчо визначених дискреційних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2022 року № 00250230708 є неправомірним та необґрунтованим у зв`язку із частковою протиправністю висновків акту перевірки від 15 вересня 2022 року № 24871/Ж5/26-15-07-08-03/21680915, на підставі яких воно було прийняте, та неможливістю відокремлення вірно розрахованої податковим органом в межах нього суми пені, від сум, визначених на підставі зазначених хибних висновків акту перевірки.

Таким чином, при неправомірному визначенні податковим органом суми грошових зобов`язань, відповідне податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, що вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2022 року № 00250230708.

Суд першої інстанції вірно вказав, що рішення про результати розгляду скарги 02 грудня 2022 року № 15904/6/99-00-06-01-02-06, в силу положень статті 56 ПК України, не породжує для позивача негативних правових наслідків та не впливає на обов`язок позивача щодо сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішення від 04 жовтня 2022 року № 00250230708, що вказує про відсутність порушеного права у позивача рішенням ДПС України, що є самостійною умовою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких