Рішення

від 10.01.2024 по справі 420/30303/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30303/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул..Єврейська,12, м.Одеса, 65014), Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Ак.Філатова,15-А, м.Одеса, 65080), Старшого інспектора сектору поліцейської діяльності Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції Олійника Ігоря Андрійовича (вул.Ак.Філатова,15-А, м.Одеса, 65080), за участю третьої особи ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Старшого інспектора сектору поліцейської діяльності Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції Олійника Ігоря Андрійовича, за участю третьої особи ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 423401, винесений 23.10.2023 року старшим інспектором сектору поліцейської діяльності Одеського районного управління поліції №1 ГУНП Одеській області капітаном поліції Олійником Ігорем Андрійовичем;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виключити відомості щодо ОСОБА_1 як кривдника з Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказаний терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений без дотримання вимог законодавства, без належної перевірки всіх належних обставин. Обвинувачення позивача стосовно вчинення малолітнього ОСОБА_4 є надуманими та безпідставними, оскільки позивач ніколи не вчиняв домашнього насильства щодо дітей своєї дружини ОСОБА_2 , вважає їх своїми синами, з яким спільно проживає два з половиною роки. Зазначає, що віднесення його до осіб, які вчиняють домашнє насильство є порушенням прав, порочать його честь та гідність, є прямим звинуваченням його у чиненні домашнього насильства щодо дітей, з якими він проживає два з половиною роки, ведемо спільне господарство, проводить дозвілля, будує плани на майбутнє. Як наслідок, внесення його даних як кривдника до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі створює негативні репутаційні ризики, в тому числі і щодо подальшої кар`єри.

08 листопада 2023 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

20 жовтня 2023 року, о 15 годині 48 хвилин, ОСОБА_1 , за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_3 вчинив відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 насильство у сім`ї, а саме умисні дії фізичного характеру, які виразились у нанесенні декількох ударів по різним частинам тіла.

23.10.2023 старшим інспектором сектору поліцейської діяльності Одеського районного управління поліції №1 ГУНП Одеській області капітаном поліції Олійником Ігорем Андрійовичем винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 423401, яким гр. ОСОБА_1 встановлено заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи строком на 2 доби з 00:05год. 24.10.2023 по 00:05 год. 25.10.2023, у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства 20.10.2023 о 15:48 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно постраждалої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи № 522/21292/23, яка розглядалась у Приморському районному судді м. Одеси, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. У жовтні 2023 року вона поїхала у відрядження до Румунії, оскільки є приватним підприємцем, залишивши дітей із ОСОБА_1 , з яким на той час не перебувала у офіційному шлюбі, але мешкала разом.

Інспектор СЮП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Міщенко О.О., пояснила, що на лінію 102 надійшло повідомлення від батька про зникнення дітей. Під час встановлення обставин справи було з`ясовано, що діти чотири дні знаходились без матері, з чоловіком з яким вона перебуває у цивільному шлюбі. Під час огляду дітей у поліції, психолог надав висновок про наявність у них синців на лобі, спині. На щоках, зі слів поліцейської, вона бачила на дітях сліди відбитка від руки та синяки. Крім того, остання зазначила, що було опитано сусідів, які підтвердили факт домашнього насильства ОСОБА_1 відносно дітей, а саме: свідки неодноразово чули лайку та образи на адресу дітей від особи, яка притягається до відповідальності, а тому на підставі зібраних матеріалів справи було складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_6 також зазначила, що мати заперечувала фізичне насильство щодо її дітей з блоку ОСОБА_1 , а їх рідний батько є військовослужбовцем, тому нечасто бачить своїх дітей.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 по справі 522/21292/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з винесеним терміновим заборонним приписом, позивач за його скасуванням звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 вказаного Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Стаття 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Положеннями ч.ч.1,2,5 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії та ін.

Терміновий заборонний припис виноситься у порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Для реалізації цього положення Міністерством внутрішніх справ України видано наказ 01 серпня 2018 року №654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника» (далі - Порядок №654).

Відповідно до п.2,3 розділу ІІ Порядку №654, припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Згідно з п.5 Поряду №654 при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Положення Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації.

В ході розгляду даної справи відповідачем були надані докази у підтвердження вжиття заходів з боку уповноважених органів Національної поліції України щодо здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису.

Суд вважає безпідставним посилання апелянта на те, що при вирішенні питання щодо винесення термінового заборонного припису неповно з`ясовано всіх обставин вчинення правопорушення.

Також слід зазначити, що встановлена чинним законодавством процедура винесення термінового заборонного припису передбачає проведення працівником уповноваженого підрозділу поліції оцінки ризиків.

Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 № 369/180, згідно пунктів 4,5 розділу І якого оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.

Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.2, п.3 розділу ІІ Порядку № 369/180, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Пунктом 7 Порядку № 369/180 визначено, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

Суд зазначає, що уповноваженою особою відповідача оцінка ризиків здійснена відповідно до норм чинного законодавства та відповідає приписам абз.3 п.6 розділу ІІ Порядку № 369/180.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що винесення уповноваженою особою відповідача тимчасового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 здійснено у відповідності до чинного законодавства, обґрунтовано та правомірно.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул..Єврейська,12, м.Одеса, 65014), Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Ак.Філатова,15-А, м.Одеса, 65080), Старшого інспектора сектору поліцейської діяльності Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції Олійника Ігоря Андрійовича (вул.Ак.Філатова,15-А, м.Одеса, 65080), за участю третьої особи ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.