Рішення

від 11.01.2024 по справі 520/7453/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 р. №520/7453/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" (вул. Селянська, буд. 110,м. Харків,61157) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000010/2 від 16.02.2023, яким збільшено розмір митних платежів на суму 34 556,73 гри. (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість грн. 73 коп.)

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.02.2023 Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000010/2 від 16.02.2023, яким вартість товару, ввезеного позивачем на територію України в режимі «імпорт» за ЕМД № 23UA807200001446U0 від 10.02.2023, збільшено, що призвело до збільшення розміру митних платежів на суму 34556,73 грн. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, тому що до митного оформлення були надані всі необхідні та достатні документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість відповідачу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № 23UA807200001446U0 від 10.02.2023 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодами: 103-1,105-2, 107-3. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно ЄАІС 3,69 дол. США/кг, задекларований рівень митної вартості 3,02 дол. США/кг. Це підтверджується доданими до відзиву витягами з ЦБД ЄАІС Держмитслужби із зазначенням рівня цін, номерів митних декларацій, умов поставки, країни походження та ін. Враховуючи викладене, зазначив що спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС є достатньою підставою для витребування додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, а ненадання декларантом жодного запитуваного документу за спірною поставкою на законну вимогу митниці є порушенням його обов`язку у розумінні частини третьої статті 53 МК України.

Наголосив, що в документах є розбіжності, оскільки до митниці договір транспортного експедирування не надавався, що підтверджується відсутністю у графі 44 зазначених ЕМД реквізитів документа за кодом 4301, яким має бути позначено такий документ відповідно до Класифікатора документів. Необхідність подання відповідного договору обумовлена тим, що послуги з перевезення це цивільні правовідносини, підставою виникнення яких є відповідний договір. Саме договором сторони визначають, зокрема, предмет правовідносин, порядок надання послуг, порядок здійснення розрахунків за надані послуги тощо. Експедиційна винагорода також не включена до митної вартості поставленого товару по ЕМД №23UA807200001446U0 від 10.02.2023 що є порушенням ч.10 ст.58 МК України. Представник відповідача також зазначив, що позивач не надав до митного контролю та митного оформлення ні один банківський документ, який би підтверджував оплату послуг з транспортування товару. Зазначив, що посадовими особами відповідача було виявлено, що документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У період з 25.12.2023 по 03.01.2014 суддя Мороко А.С. перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" є виробничим підприємством, яке з 2004 року виготовляє вуличні парасолі, шатри, павільйони, намети, меблі, тощо.

Складовою частиною продукції позивача є листи полістиролу, які позивач на постійній основі імпортує з Туреччини.

Так, між покупцем ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" та продавцем " SEPAR PLASTIK San. Ve. Tic. LTD STI" (Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/12 від 11 грудня 2020 року, згідно умов якого покупець приймає та оплачує, а продавець здійснює продаж та поставку позивачу листового полістиролу. Номенклатура, кількість, ціна, загальна вартість товару та інші умови поставки товару вказується у відповідній специфікації до контракту (п.1.2. Угоди).

Умови та зобов`язання Сторін по Контракту були продовжені до 31.12.2023 року. згідно Додаткової Угоди від 31.12.2022 до Контракту.

Представник позивача пояснив, що 28 грудня 2022 року між позивачем та «SEPAR PLASTIK San Ve Tic. LTD STI" укладена чергова специфікація № 8 до контракту № 11/12 від 11 грудня 2020 року на поставку товару: 1) Лист з полістиролу: 3х1000х1260 колір чорний в кількості 682 шт.; 2) Лист з полістиролу: 3х1000х1520 колір чорний в кількості 51 шт.; 3) Лист з полістиролу: 3х1000х1260 сірий глянець 12 шт.; 4) Лист з полістиролу: 3х1000х1250 білий глянець 512 шт.; 5) Лист з полістиролу 2х1000х1600 білий глянець в кількості 201 шт.; 6) Лист з полістиролу: 1х1000х2000 білий глянець в кількості 42 шт.

Всього поставлено товару на загальну суму 17 339,60 доларів США. Базис поставки Сторони узгодили згідно правил «Incoterms 2010» на умовах EXW (Туреччина, Бурса)

Продавець «SЕPAR PLASTIK San Ve Tic. LTD STI» (Туреччина) свої зобов`язання з поставки товару здійснив, що підтверджуються інвойсом № IHR2023000000074 від 02.02.2023 сертифікатом походження № 10901735 від 03.02.2023 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 104885 від 04.02.2023/

10.02.2023 року ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" подано електронну митну декларацію № 23UA807200001446U0 від 10.02.2023 для проведення митного оформлення партії вищевказаного товару, в якій заявлено до ввезення на територію України в режимі «імпорт» товар: 1) лист полістиролу. 3х1000х 1260 колір чорний в кількості 682 шт.; 2) лист з полістиролу 3х1000х1520 колір чорний в кількості 51 шт. 3) лист з полістиролу 3х1000х126о колір сірий глянець 12 шт.; 4) лист в полістиролу 3х1000х1250 білий глянець 512 шт. 5) Лист з полістиролу: 2х1000х1600 білий глянець в кількості 201 шт.;6) лист з полістиролу 1x1000x2000 білий глянець в кількості 42 шт. Листи непористі, неармовані, нешаруваті. Для власних виробничих потреб. Виробник SEPAR PLASTIK San. Ve.

Загальна вартість Товару згідно інвойсу 17339.60 доларів США.

До вказаної митної декларації надано наступні документи:

1. Інвойс № ІHR2023000000074 від 02.02.2023;

2. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 104885 від 04.02.2023;

3. Сертифікат про походження товаpy (Certificate of origin) № Y0901735 від 03.02.2023;

4. Рахунок-фактура № 41 від 02.02.2023 перевізника ФОП ОСОБА_1 на оплату міжнародних транспортних послуг з перевезення вантажу за маршрутом Бурса (Туреччина) м/п Орлівка, Україна м. Харків;

5. Довідки про транспортні витрати перевізника. ФОП ОСОБА_2 від 02.02.2023;

6. Специфікація № 8 від 28.12.2022 до Контракту № 11/12 від 11.12.2020;

7. Додаткова Угода від 31.12.2021 до Контракту № 11/12 від 11.12.2020;

8. Контракт № 11/12 від 11.12.2020;

9. Технічний опис Товару від 11.12.2020 ;

10 Копія митної декларації країни відправлення (Туреччина) 23341200EX00043267 від 04.02.2023.

Посадовими особами Харківської митниці направлений на адресу ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" запит від 13.02.2023 року.

16.02.2023р., на вищевказаний запит Харківської митниці, позивачем разом is супровідним листом додатково надано:

1. висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Мінекономіки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 171 від 14.02.2023;

2. договір № 12/10/2022 від 12 жовтня 2022 між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційне обслуговування при організації перевезення;

3. прайс-лист виробника товару SEPAR PLASTIK San. Ve. від 02.02.2003.

16.02.2023 року у відповідь на додаткові документи позивача Харківська митниця направила другий запит, в якому просила декларанта повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів.

16.02.2023 року ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" листом повторно повідомлено митний орган про те, що всі наявні документи та запитувані відповідачем, які підтверджують вартісні показники товару було вже подано.

16.02.2023 року відповідач прийняв Рішення № UA807000/2023/000010/2, яким коригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України із суми 18980,35 доларів США до суми 23199,03 доларів США., в обґрунтування якого вказано, що декларантом: 1) не надано документів про сплату товару; не надано договір на перевезення та платіжне доручення про сплату за перевезення; не надано інформацію про навантажувально-розвантажувальні роботи, відповідно до умов поставки EXW, y наданому прайс- листі відсутні умови поставки та період дії, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних документів 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод за ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органy) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України: - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; прибутку, цю одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення по товару: МД №UA 100320/2022/324556 22.12.2022. Розрахунок митної вартості: товари № 1: 3,69 дол. США/кг.

Для ввезення товару на митну територію України, керуючись ч.7. ст. 55 Митного Кодексу України, позивачем подано ЕМД№ 23UA807200001678U7 від 16.02.2023.

Загальна вартість Товару згідно інвойсу 17339,60 доларів США, митна вартість товару 18 980,35 доларів США, що в перерахунку у національній валюті гривні склало 694084,90 грн. До державного бюджету України позивачем сплачено 13 881,70 грн. митного збору за ставкою 2%, а також ПДВ в розмірі 141 593,32 грн. за ставкою 20%. Також, як зазначив позивач у позовній заяві, додатково перераховано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем та сумою митних платежів нарахованих Відповідачем, в розмірі 3 085,42 грн. митного збору за ставкою 2%, а також ПДВ в розмірі 31 471.31 грн. за ставкою 20%.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі за текстом МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч.1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:

Контракт № 11/12 від 11.12.2020;

2. Додаткова Угода від 31.12.2021 до Контракту № 11/12 від 11.12.2020;

3. Специфікація № 8 від 28.12.2022 до Контракту № 11/12 від 11.12.2020;

4. Інвойс № IHR2023000000074 від 02.02.2023 5. Технічний опис Товару від 11.12.2020;

6. Комерційна пропозиція продавця від 27.12.2022;

7. Прайс-лист виробника товару SEPAR PLASTIK San. е. від 02.02.2023;

8. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 10901735 від 03.02.2023;

9. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 104885 від 04.02.2023;

10. Рахунок-фактура № 41 від 02.02.2023 перевізника ФОП ОСОБА_1 на оплату міжнародних транспортних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) м/п Орлівка, Україна - м. Харків;

11. Довідка про транспортні витрати перевізника ФОП ОСОБА_1 від 02.02.2023;

12. Договір № 12/10/2022 від 12 жовтня 2022 між Позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційне обслуговування при організації перевезення відправлення;

13. Копія митної декларації 23341200EX00043267 від 04.02.2023;

14. Висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією Мінекономіки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 171 від 14.02.2023.

Подання вищевказаних документів підтверджується ЕМД № 23UA807200001446U0 від 10.02.2023, № 23UA80720000167807 від 16.02.2023, листом позивача від 16.02.2023, в яких був зазначений перелік наданих позивачем документів.

Щодо зауваження митного органу у спірному рішенні про ненадання декларантом документів про сплату вартості товару, то представник позивача пояснив, що згідно пункту 4 Специфікації № 8 від 28.12.2022 до контракту № 11/12 від 11.12.2020 сторони контракту узгодили, що оплата товару здійснюється через 5 днів після одержання.

З огляду на що, як вказав представник позивача у позовній заяві, на момент ввезення товару на митну територію України, інвойс продавця не був оплачений, сторонами контракту передбачено відстрочення плати за товар позивач після розмитнення товару, його фактичного отримання і перевірки відповідності умовам контракту.

Таким чином, ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" виконано свої обов`язки щодо оплати вартості товару продавцю повністю, що підтверджується банківським платіжним документом на суму 17339,60 доларів США. (платіжна інструкція в іноземній валюті № 18 від 23.02.2023 р., а тому зауваження митного органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Також, на спростування твердження митного органу про ненадання декларантом договору на перевезення та платіжного доручення, позивач вказав, що супровідним листом від 16.02.2023 декларантом скеровано до митниці договір з ФОП ОСОБА_1 на транспортно-експедиційне обслуговування № 12/10/2022 від 12 жовтня 2022р. який безпосередньо виконував перевезення Товару згідно Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 104885.

Щодо оплати перевізнику, то представник позивача звернув увагу, що умовами заявки про надання транспортних послуг № 30/01/03 від 30.01.2023р. до договору № 12/10/2022 від 12.10.2022р. узгоджено оплату вартості перевезення на умовах відстрочення платежу, а вартість перевезення становить 84360,00 грн., яка має бути оплачена на протязі 20 днів після розвантаження (п.3.1. Розділу 3 «Умови розрахунків» Заявки на перевезення).

Представник позивача пояснив, що на момент оформлення ЕМД ТОВ "Ю Бі Сі - ПРОМО" строк виконання зобов`язань з оплати вартості послуг з перевезення не настав, а вартість перевезення підтверджується наданою відповідачу довідкою про транспортні витрати перевізника ФОП ОСОБА_1 від 02.02.2023 та рахунком-фактурою № 41 від 02.02.2023 перевізника ФОП ОСОБА_1 на оплату міжнародних транспортних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) м/п Орлівка, Україна - м. Харків.

З огляду на вказане, а також враховуючи те, що довідка про транспортні витрати перевізника ФОП ОСОБА_1 від 02.02.2023, рахунок-фактура № 41 від 02.02.2023 та договір № 12/10/2022 від 12.10.2022р. повністю відображають вартість таких послуг, суд приходить до висновку про необґрунтованість протилежної позиції відповідача, яка висловлена у відзиві на позов (а.с. 92).

Частиною 2 статті.53 МК України визначено перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. А тому, надані декларантом довідки та договір про надання транспортно-експедиторських послуг є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Відповідно до позиції ВС КАС викладеної у Постанові від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Тому суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у довідці про транспортні витрати від 02.02.2023 та у рахунку на оплату № 41 від 02.02.2023 підтверджуючих банківських документів про факт оплати послуг (а.с. 92) та не надання жодного банківського документу про оплату послуг перевізника (а.с. 93), суд вважає за необхідне зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Стосовно зауважень митного органу про ненадання інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, відповідно до умов поставки EXW, то представник позивача пояснив, що в пункті 3 специфікації № 8 від 28.12.2022 до контракту № 11/12 від 11.12.2020, зазначено, що у вартість товару входить вартість упаковки, маркировки, тари, палети, навантаження, митне оформлення на експорт та сертифікат походження. Тобто у вартості товару продавця, вказаного в інвойсі IHR2023000000074 від 02.02.2023 окремо ці роботи не виділялися, і не сплачувалися позивачем.

Окрім того, у довідці про транспортні витрати перевізника ФОП ОСОБА_1 від 02.02.2023, зазначено що витрати на завантаження не оплачувалися.

У контексті вказаного, суд звертає увагу, що умови поставки EXW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Транспортні документи, надані безпосереднім виконавцем перевезення містять відомості щодо відсутності витрат на страхування, а також розподіл витрат за межами митної території України від місця завантаження до пункту пропуску на державному кордоні, витрати в межах України.

Розбіжності щодо числового значення витрат на перевезення, відповідно до тексту повідомлення, митним органом не виявлено.

Державна митна служба України листом від 29.12.2010 року №11/2-10.16/17217-ЕП «Щодо Інкотермс 2010», інформувала начальників усіх митниць, про те, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, СРТ, СІР, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

Суд звертає увагу, що відповідачем не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки втрат на транспортування не включені у вартість товару, а тому вищезазначена позиція митного органу судом до уваги не приймається.

Стосовно зауваження митного органу в частині того, що у наданому прайс -листі відсутні умови поставки, суд зауважує, що по - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 23 жовтня 2020 року по справі № 810/690/17.

На підставі вказаного, суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого позивачем.

Окрім того, враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листі від 02.02.2023, відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиції поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.09.2019 № 820/859/17.

Щодо посилання митного органу у спірному рішенні на ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод за ідентичні товари та інформації щодо угод на подібні товари, суд зауважує, що у постанові від 26.11.2020 у справі №826/2313/16 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем і покупцем вплинула на митну вартість задекларованих товарів, покладається на митний орган. У разі якщо митний орган не справляється з цим обов`язком, то слід вважати, що взаємовідносини, зазначені в ч. 12 ст. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до вимог частин 12 - 14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, законодавець покладає на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість відповідач переклав обов`язок доведення відсутності впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару.

Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.

Зазначений вище висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зокрема постановами Верховного Суду у справі №826/2314/16 від 26 серпня 2018 року, у справі №826/27058/15 від 4 квітня 2018 року.

Законом України від 10.04.2008 №250Л/І "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ).

Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч. 18 ст. 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Отже, з аналізу норм МК України та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі вбачається, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.

Щодо неврахування відповідачем Висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією Мінекономіки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 171 від 14.02.2023, суд зазначає, що подання вказаного документу не є обов`язковим при поданні для митного оформлення товару митної декларації та не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. З огляду на зазначене, вказані доводи відповідача як підстави для винесення рішення суд вважає неналежними.

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом не надано інформацію та документи, що мали вплив на формування ціни товару, на матеріал та витрати, понесені виробником у зв`язку з виробництвом товарів, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в України, цінову інформацію щодо вартості товару від виробника товару, суд зазначає, що в наданній позивачем специфікації від 28.12.2022 № 8 вказана ціна, марка, і кількість товару (а.с. 39), умови поставки, упаковку, країни походження та відвантаження товару.

Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.

Щодо ненадання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації про ідентичні та подібні товари, які продаються на митній території України у незмінному стані), відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, суд зауважує, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, не входить до переліку документів, визначених статтею 53 Кодексу, у зв`язку з чим декларант не зобов`язаний її подавати.

Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються комісійні витрати та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При цьому Митний кодекс покладає на декларанта обов`язок надавати підтвердження наявним складовим митної вартості товару, а не надавати підтвердження відсутності імовірних складових.

Аналогічне правозастосування приписів МК України стосується також і інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів та щодо прибутку, що одержує експортер у результаті поставки Україну.

Окрім того, у позовній заяві позивач вказав, що ним суми страхування товару у вартість товару включено не було, а тому декларант не мав обов`язку надавати документи щодо витрат на страхування.

Суд також зауважує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA807000/2023/0000010/2 від 16.02.2023 року митним органом використано ціни за кілограм товару, у той час як товари в даному випадку є штучними виробами.

Верховний суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 контатував, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни. Верховний Суд у вказаній постанові зробив висновок щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару.

Отже, оскільки в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA807000/2023/0000010/2 від 16.02.2023 року митним органом використано ціни за кілограм товару (а.с. 20), то відповідачем не враховано того, що товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, та, відповідно, вартість.

Окрім того, суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів, що однак дотримано не було.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/0000010/2 від 16.02.2023 року не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Суд звертає увагу, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

За позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 23.02.2021 р. у справі № 805/5039/16-а, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митна вартість використовується для нарахування митних платежів, тому збільшення митної вартості призводить до збільшення розміру податків, належних до сплати з позивача.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р у гр. 33 рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд наголошує, що вказані в гр. 33 оскаржуваного рішення підстави його прийняття не містять обґрунтованих зауважень до наданих декларантом документів, які вплинули на правильність визначення митної вартості товару. Документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості за 1 методом, обраним декларантом.

Судом встановлено, що надані позивачем документи, в тому числі додаткові документи, надіслані позивачем разом з заявою про перегляд рішення кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 804/4680/16, стосовно того, що при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлюватись наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування с ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта".

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №815/4132/17, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Також, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб`єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані Харківською митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відтак, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000010/2 від 16.02.2023р. є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" (вул. Селянська, буд. 110,м. Харків,61157) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000010/2 від 16.02.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" збільшено розмір митних платежів на суму 34 556,73 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість грн. 73 коп).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Ю Бі Сі - ПРОМО" (код ЄДРПОУ 33119392) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко