Ухвала

від 08.01.2024 по справі 580/9641/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

08 січня 2024 року справа № 580/9641/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом керівника релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоха Анатолія Миколайовича до Черкаської обласної військової адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій та скасування запису,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся керівник релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополох Анатолій Миколайович (далі - позивач) з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) (далі відповідач-1) та Державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича (далі відповідач-2) в якому просить (з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 02.11.2023 вх. № 47676/23):

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації стосовно реєстрації статуту Релігійної громади релігійної організації «Парафії святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси» (ідентифікаційний код: 22789944, адреса: 18035, м. Черкаси, вул. Вікентія Хвойки (Карбишева) 18) в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнати протиправними дії та скасувати запис державного реєстратора Штрика Є.А. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» (ідентифікаційний код: 22789944, адреса: 18035, м. Черкаси, вул. Вікентія Хвойки (Карбишева) 18) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1009601070004000126 від 10.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідачів було порушено право позивача на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує його право на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу. Вважає, що з огляду на прийняття членами Релігійної громади рішення про залишення в лоні Української Православної Церкви, тобто висловлення останніми відмови від зміни підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, статут в новій редакції, який було зареєстровано відповідачем-1, що передбачає зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях був прийнятий неналежним суб`єктом, тобто особами, які не мали і не мають права впливати та змінювати підлеглість Релігійної громади у вказаних питаннях. Звернув увагу, що оскільки керівник Релігійної громади є єдиною особою, уповноваженою на підписання заяви про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо релігійної громади, підписання та подання такої заяви до Черкаської ОДА (ОВА) було вчинено не уповноваженою особою. Крім того, як зазначає представник позивача, відповідачі не дотримались положень закону про державну реєстрацію та не перевірили наявність повноважень у заявника на звернення до Черкаської ОДА (ОВА) із відповідною заявою.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач-1 позов не визнав, зазначивши, що даний спір має приватноправовий характер правовідносин, а тому підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Фактично підставою позову є незгода керівника релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 18.08.2023 № 1, оскільки, на думку керівника цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної організації рішенню. Із цього вбачається, що у Позивача наявний спір не з обласною військовою адміністрацією чи державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту. Касаційний адміністративний суд у постанові від 05.05.2020 у справі № 120/248/19-а зазначив, що, незважаючи на те, що оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу. З підстав позову вбачається, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації. Саме скликання цих зборів і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачем та громадською організацією. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами громадської організації щодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії. Отже, позовні вимоги про скасування рішення реєстратора є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З таких підстав просив закрити провадження у даній справі. По суті позовних вимог просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву аналогічного змісту.

Ухвалою від 22.12.2023 залучено до участі у справі № 580/9641/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - релігійну організацію «Парафії святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси».

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом враховано, що позивач звернувся за захистом прав організації, як її учасник. Тобто, не власних особистих прав. Зміст спору стосується змін установчого документа цієї організації. Про безпосередній вплив таких змін на права позивача позовна заява відомостей не містить. Захист прав третьої особи не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, вказаного в ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а зауважила:

«… На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Як правильно установлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень - державних реєстраторів, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів ТОВ «Терен», внесенням відомостей щодо зміни складу його учасників та керівника, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Проте з висловлених під час розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з підробкою протоколу загальних зборів ТОВ «Терен», незаконним виключенням позивача зі складу учасників цього товариства, а також нікчемністю договору купівлі-продажу частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Терен».

Отже, звернення ОСОБА_4 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов правильного висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року (Справа № 11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).»

Також суд врахував висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб; цей критерій суди, припиняючи провадження, не перевірили. Тому висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо віднесення спору в цій справі до компетенції судів адміністративної юрисдикції, як публічно-правового спору з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15, від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц та у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі № 120/248/19-а.

Крім того, Касаційний господарський суд у постанові від 27.05.2020 у справі № 910/13499/19 за позовом Релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції, зазначив про належність цієї категорії спорів до господарської юрисдикції.

Оскільки вказаний вище предмет спору пов`язаний безпосередньо з корпоративними правовідносинами, а саме спір позивача, який є учасником юридичної особи, її засновником чи керівником, щодо внесення змін відомостей в ЄДР саме щодо цієї організації, на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів і він підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, розгляд Черкаським окружним адміністративним судом цієї справи, не віднесеної законом до його юрисдикції, суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права та висновкам Європейського суду з прав людини.

Суд наголошує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі ЦК України) є учасниками цивільних відносин. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тобто, наявність статусу у відповідачів органів державної влади не є достатнім зли підвідомчості спору адміністративному суду.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Також визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про вимогу щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору господарському суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України роз`яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплата судового збору за звернення з позовом до адміністративного суду підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи квитанціями АТ "Укрпошта" від 17.10.2023 № 31 та від 02.11.2023 № 11 на загальну суму 5 368,00 грн, а тому наявні підстави повернути сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 2-21, 238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 580/9641/23 за позовом керівника релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоха Анатолія Миколайовича до Черкаської обласної військової адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій та скасування запису.

Роз`яснити позивачу, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Повернути керівнику релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоху Анатолію Миколайовичу (вул. Михайла Брайчевського 17, м. Черкаси, 18035, РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений відповідно до квитанцій АТ "Укрпошта" від 17.10.2023 № 31 та від 02.11.2023 № 11 судовий збір в сумі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ