Постанова

від 09.01.2024 по справі 160/19665/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19665/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як правонаступника Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року (головуючий суддя: Захарчук-Борисенко Н.В.) по адміністративній справі №160/19665/22, розглянутої в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 09.12.2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі Покровського відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області), в якому просив:

- визнати дії Покровського відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області протиправними у частині призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

- зобов`язати Покровське відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з подальшими перерахунками згідно норм діючого законодавства, виходячи із тарифних ставок, що діяли у сфері будівництва починаючи з березня 2019 року для монтажника ІІІ розряду та здійснити виплату недоотриманої різниці у щомісячних страхових виплатах у зв`язку із перерахунком, починаючи з 28.03.2019 року,

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 992,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при розрахунку щомісячних страхових виплат від нещасного випадку на виробництві застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяв на момент настання права на страхову виплату, чим порушено право особи на належний соціальний захист, оскільки механізм розрахунку заробітної плати при відсутності інформації про середній заробіток передбачений ч. 12 ст. 42 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року №1266.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що розрахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв`язку із відсутністю інформації про середній заробіток позивача з місця роботи, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії Покровського відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області у частині коригування та виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячних страхових виплат з перерахунками згідно норм діючого законодавства, виходячи із тарифних ставок, що діяли у сфері будівництва, починаючи з березня 2019 року для монтажника І розряду, здійснити виплату недоотриманої різниці у щомісячних страхових виплатах у зв`язку із перерахунком, починаючи з 28.03.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661,60 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки відповідно до п.2 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2620-1Х від 21.09.2022 року Фонд соцстраху України та управління виконавчої дирекції Фонду соцстраху припинили діяльність шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, ПФУ та його територіальні органи з 01.01.2023 року є правонаступниками Фонду соцстраху України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень, а тому на підставі ст.52 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити заміну відповідача Покровського відділення УВД Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами , яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача, а тому клопотання представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про розгляд справи в судовому засіданні з участю представник пенсійного органу задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 308 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2013 року, яке набуло законної сили 01.10.2013 року, встановлено факт настання нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1 на об`єкті будівництва ТОВ «ТРК МЕГА-СІТІ», який стався 15.08.2011 року, акт за формою Н-1 затверджено 14.01.2019 року.

Довідкою первинного огляду Обл МСЕК №4 від 03.06.2019 року ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 45% та 3 групу інвалідності з 28.03.2019 року безстроково.

07.08.2019 року Управління виконавчої дирекції м. Києва повідомило Покровське відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області, що надсилає документи, необхідні для формування особової справи ОСОБА_1 та акт приймання-передачі. Додатково вказано, що на запит Управління №5404-2 від 30.07.2019 року до ТОВ «ТРК «МЕГА-СІТІ» щодо надання довідки про середню заробітну плату потерпілого ОСОБА_1 відповіді не отримано.

Постановою Покровського відділення УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області від 12.06.2019 року №0417/281/281/1 ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 14 695,65 грн., 09.07.2019 року відповідачем проведено розрахунок щомісячної суми з розміру тарифної ставки монтажника 1 розряду - 5 680,00 грн. та відсотка втрати професійної працездатності - 45 % згідно п.20 Постанови КМУ від 26.09.2001 року №1266 зі змінами, з 28.03.2019 року розмір щомісячної страхової виплати становив 2 556,00 грн. (5 680,00*0,45 = 2 556,00)

Відповідно до листа УВД Фонду соцстраху в Дніпропетровській області від 30.07.2019 року №03-10/5832 відповідачем проведене коригування та продовжено раніше призначену позивачу щомісячну страхову виплату згідно з абз.4 ч.1 ст. 42 Закону №1105-XIV з 28.03.2019 року відповідно до ступеня втрати професійної працездатності 45%, та прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату в розмірі 1921,00грн., в розмірі 864,45 грн. (1921.00 * 45% ).

З урахуванням положень ч.2 ст.37 Закону №1105-XIV шляхом коригування розрахункової середньої заробітної плати на коефіцієнт, встановлений постановами КМУ, щомісячна страхова виплата позивачу на 01.03.2020 року становить 959,54 грн. (864,45*1.11 (коефіцієнт зростання на 01.03.2020 року) = 959,54), на 01.03.2021 року становить 1065,09 грн. (954,54 *1,11=1065,09), на 01.03.2022 року становить 1214,20 грн. (1065,09*1,14=1214,20).

Не погодившись із застосуванням для проведення перерахунку щомісячної страхової виплати прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 173 КЗпП України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, розділом V Закону №1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.1, 3 ,7 ст. 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові су ми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами; страхові виплати складаються із, зокрема 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Згідно з ч.1, 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності;

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого КМУ на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері статистики.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з п.1.6 Постанови №11 від 19.07.2018 року Правління Фонду соціального страхування України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (далі - Порядок №11) середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з ч. 9, 10, 11, 12, 13, 14 ст. 42 Закону № 1105-XIV та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року №1266( далі Порядком №1266).

Відповідно до ч. 1, 9, 12 ст. 42 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;

середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується КМУ;

якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.

Одночасно, п.19 Порядку №1266 регламентує, що у разі коли на час звернення за страховою виплатою документи про заробітну плату застрахованої особи до ушкодження здоров`я не збереглися, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру середньої заробітної плати, що склалася на час звернення за відповідною професією (посадою). За відсутності на підприємстві відповідної професії (посади) середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою), що склалася на час звернення на підприємстві, на якому працювала застрахована особа, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено альтернативу визначення страхової виплати у разі відсутності документів про заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я: 1) за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або 2) за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що відповідачем з метою отримання відомостей про середню заробітну плату (дохід) позивача до ушкодження здоров`я, направлялися відповідні запити до Державного реєстру застрахованих осіб, ТОВ «ТРК «МЕГА-СІТІ», але запитувана інформація у реєстрі відсутня, а відповідь від ТОВ «ТРК «МЕГА-СІТІ» на відповідний запит не надійшла.

Згідно матеріалів справи відповідач також звернувся до Мінрегіону України з проханням надати розмір середньої заробітної плати або розмір тарифної ставки станом на 28.03.2019 року за професією монтажник, у відповіді міністерства розмір щомісячної тарифної ставки робітників будівельних організацій, зайнятих на будівельних роботах станом на 28.03.2019 року зазначений в розмірі 5 680,00 грн.

Здійснивши аналіз доказів у справі, суд вірно зазначив, що через неможливість отримати документи про середню заробітну плату від ТОВ «ТРК «МЕГА-СІТІ», для визначення розміру страхових виплат за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, розмір щомісяч- них страхових виплат ОСОБА_1 підлягав розрахунку за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати, що і було здійснено відповідачем 09.07.2019 року при призначенні позивачу з 28.03.2019 року розміру щомісячної страхової виплати в сумі 2 556,00 грн. (5 680,00*0,45 = 2 556,00)

В силу викладеного здійснення коригування відповідачем раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу з березня 2019 року у розмірі 864,45 грн. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, протирічить чинному законодавству, а тому суд першої інстанції правомірно визнав такі дії відповідача протиправними , зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат згідно норм діючого законодавства, виходячи із тарифних ставок, що діяли у сфері будівництва для монтажника І розряду, починаючи з 28.03.2019 року.

Разом з тим, визначаючи до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд першої інстанції не врахував, що згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, відповідно до ч. 2 якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Здійснивши аналіз доказів по наданню позивачу правничої допомоги суд апеляційної інстанції враховує обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, що підготовка позову не потребує значних зусиль та часу, розгляд справи судом здійснений в порядку письмового провадження без участі сторін, а тому вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 1000 грн.

Оскільки суд першої інстанції допустив неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення у відповідній частині.

Судом апеляційної інстанції в іншій частині правомірність рішення суду першої інстанції не перевірялася , оскільки не оскаржена відповідачем.

Керуючись ст.315, 317, 321,322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року по адміністративній справі № 160/19665/22 змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як правонаступника Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року по адміністративній справі № 160/19665/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий