Постанова

від 11.01.2024 по справі 340/7214/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2024 року м. Дніпросправа № 340/7214/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (суддя Казанчук Г.П., повне судове рішення складене 06 жовтня 2023 року) в справі № 340/7214/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-К» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон-К» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 20 червня 2023 року № 354-рл «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі», зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензії ТОВ «Леон-К» на право роздрібної торгівлі пальним № 1107314201900147.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване розпорядження ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20 червня 2023 року №354-рл ''Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі''; зобов`язано ГУ ДПС у Кіровоградській області виключити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запис про анулювання ТОВ ''Леон-К'' ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №1107314201900147; стягнуто на користь ТОВ ''Леон-К'' судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 489,21 грн. та на правову допомогу в сумі 10 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, адже пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить таку підставу, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

На думку апелянта, є неправильним висновок суду першої інстанції, що відповідач мав досліджувати подані позивачем документи під час видачі ліцензії, адже перевіряти факт достовірності поданих суб`єктом документів для отримання ліцензії можливо лише під час фактичної перевірки. В цьому випадку саме під час проведення фактичної перевірки встановлено подання позивачем недостовірних відомостей, що й стало підставою для анулювання ліцензії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ''Леон К'' є роздрібна торгівля пальним.

ТОВ ''Леон-К'' з 2002 року є власником пересувної автогазозаправочної станції (далі - АГЗС), що знаходиться в місті Знам`янка Кіровоградської області, по вулиці Михайла Грушевського, 1, за допомогою якої позивач здійснював господарську діяльність з роздрібного продажу пального.

ТОВ ''Леон-К'' у червні 2019 року подало ГУ ДПС у Кіровоградській області заяву про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, до якої додано договір оренди землі та додаткова угода до нього, витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, дозвіл на початок виконання робіт, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, акт вводу в експлуатацію об`єкту.

ГУ ДПС у Кіровоградській області видано ТОВ ''Леон-К'' ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 11070314201900147 з терміном дії з 01 липня 2019 року по 01 липня 2024 року; адреса місцезнаходження торгівлі: 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Жовтнева, 1, автогазозаправка; місцезнаходження ліцензіата: 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Михайла Грушевського, 1.

Місцезнаходження ТОВ ''Леон-К'' та місце торгівлі пальним по вул. Жовтнева, 1 та вул. вул. Михайла Грушевського, 1 є тотожними, оскільки найменування вулиці ''Жовтнева'' згідно з розпорядженням міського голови міста Знам`янка від 18 лютого 2016 року №8 змінено на ''Михайла Грушевського''.

Наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 06 червня 2023 року №734-П призначено фактичну перевірку ТОВ ''Леон-К'' з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обліку підакцизних товарів. Підставою для проведення такої перевірки у наказі зазначені пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

З 08 червня 2023 року по 09 червня 2023 року контролюючим органом проведено фактичну перевірку ТОВ ''Леон-К'', за результатами якої складено акт від 09 червня 2023 року №4492/11-28-09-03/24152795.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до вимог ч. 40 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP ТОВ ''Леон-К'' для отримання ліцензії на роздрібну торгівлі пальним за адресою: Кіровоградська область, місто Знам`янка, вул. Грушевського, 1, надано акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації автозаправочної станції, про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації автозаправочної станції за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський район, вздовж автошляху ''Волгоград-Кишинів'' 200 м від посту ДАІ, виданий СП ''Марсель''. План розміщення об`єкта згідно з даним актом не відповідає розміщенню об`єкта АГЗС, яка експлуатується ТОВ ''Леон К''. Крім того, на момент проведення перевірки відсутні документи щодо передачі АЗС від СП ''Марсель'' на ТОВ ''Леон-К''.

Розпорядженням ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20 червня 2023 року №354-РЛ ''Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним'' зобов`язано анулювати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ ''Леон-К''.

У додатку до розпорядження ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20 червня 2023 року №354-р вказана підстава - у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності призначення та проведення фактичної перевірки позивача, тому спірне розпорядження, яке винесено за результатом проведення незаконної перевірки, є протиправним, з огляду на доктрину ''Плодів отруйного дерева''.

Також судом першої інстанції вказано про недоведеність подання позивачем недостовірних даних у документах, поданих із заявою на отримання ліцензії, а видавши позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на підставі доданих до заяви документів та визнавши їх достатніми для її отримання, відповідач у подальшому не вправі посилатися на їх неповноту як підставу для анулювання раніше виданої ліцензії.

Судом першої інстанції визнано підтвердженими, співмірними та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 10 000 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Кіровоградській області видано ТОВ «Леон-К» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 110703142001900147, терміном дії з 01 липня 2019 року по 01 липня 2024 року, на адресу місця торгівлі: 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Жовтнева (Грушевського після перейменування), 1, автогазозаправка (а.с. 70-71).

Розпорядженням ГУ ДПС від 20 червня 2023 року № 354-рл відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Леон-К» (а.с. 84-85).

У цьому розпорядженні наявне посилання акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального від 09 червня 2023 року № 4492/11-28-09-03/24152795.

Наказом ГУ ДПС від 06 червня 2023 року № 734-п, керуючись ст. 19-1, пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8 20.1.13, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 та на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, наказано провести фактичну перевірки ТОВ «Леон-К» за адресою фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів власності (зокрема, місць зберігання та/або відпуску підакцизних товарів): Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Грушевського, 1, АГЗС, з 08 червня 2023 року (а.с. 76).

За результатами проведення фактичної перевірки ГУ ДПС складено акт від 09 червня 2023 року № 4492/11-28-09-03/24152795, у якому міститься інформація, що відповідно до вимог частини сорокової статті 15 Закону №481 ТОВ «Леон-К» для отримання ліцензії на роздрібну торгівлі пальним за адресою: Кіровоградська область, місто Знам`янка, вул. Грушевського, 1, надано акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації автозаправочної станції за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський район, вздовж автошляху «Волгоград-Кишинів» 200 м від посту ДАІ, виданий СП «Марсель». План розміщення об`єкта згідно з даним актом не відповідає розміщенню об`єкта АГЗС, яка експлуатується ТОВ «Леон-К». Крім того, на момент проведення перевірки відсутні документи щодо передачі АЗС від СП «Марсель» на ТОВ «Леон-К».

Спірним в цій справі є питання правомірності розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з підстав подання ліцензіатом для отримання ліцензії недостовірних документів, а також правомірності проведення фактичної перевірки, за наслідками якої й було прийняте оскаржене позивачем розпорядження.

Стосовно питання правомірності призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено, що наказ від 06 червня 2023 року № 734-п не містить вказівки на фактичні підстави для проведення перевірки, визначені ПК України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Наказ від 06 червня 2023 року № 734-п не містить посилання на будь-яку конкретну фактичну підставу для проведення фактичної перевірки, крім зазначення «з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів», а також зазначення статей ПК України (ст. 19-1, пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8 20.1.13, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України) як юридичної підстави для проведення фактичної перевірки.

Суд не заперечує, що до функцій контролюючого органу відноситься здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (підпункт 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України), проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Разом з тим, при здійсненні покладених на нього функцій контролюючий орган має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері, а підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не встановлює дві окремі підстави для проведення фактичної перевірки, як вважає контролюючий орган, (перша наявність або отримання інформації про порушення платником вимог законодавства у відповідній сфері, друга здійснення функцій, визначених законодавством у відповідній сфері), а пов`язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, права на проведення фактичної перевірки із наявністю або отриманням інформації про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері.

При цьому ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення фактичної перевірки.

Враховуючи, що призначення фактичної перевірки за підставами, вказаними у підпунктах 80.2.2 та 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, має супроводжуватись інформацією про порушення платником податків законодавства у відповідній сфері, а в спірному випадку контролюючим органом такої інформації не приведено в наказі, оскаржений наказ не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, в наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність наказу, на підставі якого проведено фактичну перевірку.

Аналогічна за змістом правова позиція зі спірного у цій справі питання висловлена Верховним Судом в постановах від 08 грудня 2022 року в справі № 140/2889/21, від 21 липня 2022 року в справі № 320/1864/21.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справі № 160/15432/21, від 27 листопада 2023 року в справі № 420/11790/22, 15 листопада 2023 року в справі № 320/9733/22 викладена правова позиція, яка полягає у тому, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Судом встановлено, що наказ від 06 червня 2023 року № 734-п не містить посилання на будь-яку конкретну фактичну підставу для проведення фактичної перевірки, крім зазначення «з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів», у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недотримання контролюючим органом вимог ПК України, які пред`являються до наказу про проведення фактичної перевірки, є цілком обґрунтованим.

З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Верховним Судом в постанові від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

В цьому випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичної перевірки, адже фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Статтею 74 КАС України врегульоване питання допустимості доказів, за змістом якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки акт фактичної перевірки як доказ отримано контролюючим органом із порушенням порядку, встановленого законом, через протиправність наказу про призначення перевірки, тому висновки цього акту перевірки не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу розпорядження про анулювання ліцензії.

Відповідно, таке розпорядження, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, є протиправним та обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, в яких Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі № 520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, констатував, що недотримання процедури, порядку та відсутність підстав для проведення перевірки тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Стосовно доведеності підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP).

За правилами статті 15 Закону № 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Абзацом першим частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Територіальні органи ДПС є органами ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним, що встановлено Переліком органів ліцензування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609.

За повідомленням відповідача (а.с. 204) встановлено факт подання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а саме: ТОВ «Леон-К» у заяві на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним вказало адресу: Кіровоградська обл., м. Знам`янка, вул. Грушевського, 1, долучений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкта до експлуатації автозаправочної станції за адресою: Кіровоградська обл., Знам`янський район, вздовж автошляху «Волгоград-Кишинів» 200 м від посту ДАІ, затверджений 07 жовтня 1997 року та виданий СП «Марсель», що вказує на невідповідність місцезнаходження об`єкта згідно з актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, фактичному розміщенню АГЗС, яка експлуатується ТОВ «Леон-К»; відсутність документів щодо передачі АЗС (продаж, оренда, тощо) від СП «Марсель» на ТОВ «Леон-К».

Судом першої інстанції звернуто увагу, що в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, затвердженого розпорядженням Знам`янської районної державної адміністрації від 07 жовтня 1997 року №435-Р, місцезнаходженням об`єкта визначено Кіровоградська область, Знам`янський район, вздовж автошляху «Волгоград-Кишинів», 200 м від посту ДАІ (а.с. 66-69), проте акт датований 1997 роком, тобто за 22 років до отримання ліцензії позивачем, що обумовило зміни у топонімічних назвах.

При цьому місцезнаходження АГЗС відповідає адресі, за якою ТОВ «Леон-К» видана ліцензія і яка співпадає з адресою державної реєстрації юридичної особи - вул. Михайла Грушевського, 1 в м. Знам`янка Кіровоградської області.

Зазначене підтверджено довідкою відділу архіву та містобудування Знам`янської міської ради від 23 червня 2023 року (а.с. 93), відповідно до якої пересувна автогазозаправочна станція по вулиці Михайла Грушевського (колишня Жовтнева) вздовж автошляху «Волгоград-Кишинів», 200 м від посту ДАІ у м. Знам`янка відповідно до договору купівлі-продажу від 16 січня 2002 року та акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації 1997 року після впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна та будинковолодінь за адресним планом м. Знам`янка на даний час має адресу: Україна, Кіровоградська область, Кропивницький район, Знам`янська територіальна громада, м. Знам`янка, вул. Михайла Грушевського, 1.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про невідповідність місцезнаходження об`єкта фактичному розміщенню АГЗС є безпідставними.

Стосовно відсутності документів щодо передачі АГЗС від СП «Марсель» до ТОВ «Леон-К» суд звертає увагу, що факт передачі АГЗС підтверджений договором купівлі-продажу.

Верховним Судом у постанові від 01 листопада 2022 року у справі №560/377/20 зроблено висновок, що питання достатності документів для здобуття права на реалізацію пального підлягає досліджено самим же відповідачем на стадії розгляду заяви особи про надання ліцензії. Натомість, у випадку анулювання ліцензії відповідач має керуватись положеннями ч. 47 ст. 15 Закону України ''Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального'', якою передбачено вичерпний перелік підстав для таких дій податкового органу, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою про отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач мав досліджувати подані ТОВ «Леон-К» документи саме на стадії видачі ліцензії № 11070314201900147 та відмовити у її видачі, якщо б дійшов до висновку про неповноту документів (відсутність документів про перехід права власності від СП «Марсель» до ТОВ «Леон-К»), або невідповідність фактичних обставин викладеному у документах (неспівпадіння адреси місцезнаходження об`єкта), а за обставин, коли відповідач вже видав ліцензію, контролюючий орган може її анулювати виключно у разі встановлення, що відомості в документах є недостовірними та/або документи є підробленими, сфальшованими, тощо.

Відповідачем допустимими доказами не доведено недостовірність відомостей в поданих позивачем для отримання ліцензії документах, що документи є підробленими, сфальшованими.

Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність розпорядження ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20 червня 2023 року №354-рл.

Апелянтом не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції, а приведені в апеляційній скарзі обставини та підстави, які слугували прийняттю розпорядження, яке скасоване судом першої інстанції, спростовані приведеними вище висновками суду.

Апелянтом не зазначено в апеляційній скарзі про незгоду з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача - зобов`язання ГУ ДПС у Кіровоградській області виключити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запис про анулювання ТОВ «Леон-К» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №1107314201900147, а також в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., тому судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції в зазначених частинах.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., надану йому під час апеляційного перегляду справи.

Позивачем на підтвердження факту та розміру витрат на професійну правничу допомогу подано разом із відзивом на апеляційну скаргу договір про надання правничої допомоги №80 від 23 серпня 2023 року, укладений між ТОВ «Леон К» та адвокатським об`єднанням «Астра Ліберта», відповідно до якого сума фіксованого гонорару складає 15 000 грн., додаткову угоду від 17 листопада 2023 року, відповідно до якої вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції складає 5 000 грн., рахунок № 80-1 від 23 серпня 2023 року на 5 000 грн., платіжну інструкцію № 1933 від 17 листопада 2023 року на 5 000 грн., детальний опис наданих послуг під час апеляційного перегляду справи, за яким розмір гонорару під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 5 000 грн. і включає дослідження рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, складання відзиву, направлення відзиву до апеляційного суду; складання інших заяв по суті, направлення їх до суду; участь в судових засіданнях у разі розгляду справи з викликом сторін; консультування клієнта про хід розгляду справи.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частин третьої п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу (15 000,00 грн.) не може бути визнана обґрунтованою, є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому позивачем у відзиві заявлено до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., а відповідно до додаткової угоди вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції становить 5 000 грн.

Так, такий вид послуг, як дослідження рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, складання відзиву, подання його до суду охоплюється однією послугою - підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Інший вид послуг (складання та подання до суду заяв по суті справи) не обґрунтований у цьому детальному опису послуг.

Крім того, справа в суді апеляційної інстанції розглянута в порядку письмового провадження, оскільки жодною із сторін не заявлено клопотання про розгляд справи із викликом сторін.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, зокрема, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Суд зазначає, що подані позивачем документи в сукупності не містять обґрунтованої та об`єктивної суми витрат на правову допомогу, які були вчинені адвокатом, як такі, що неминуче мали бути вчинені адвокатом для відновлення прав клієнта, тому доходить висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року в справі №340/7214/23 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року в справі № 340/7214/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-К» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-К» (ЄДРПОУ 24152795, вул. Михайла Грушевського, 1, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400) судові витрати на професійну допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 січня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко