Постанова

від 11.01.2024 по справі 240/11373/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11373/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

11 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" (далі ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854") звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356044 від 11.04.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №356044 від 11.04.2023.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - транспортного засобу марки NEOPLAN номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.03.2023 №350076 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано, що при перевірці транспортного засобу NEOPLAN номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , встановлено порушення вимог чинного законодавства: на момент перевірки відсутній поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Вказані документи передані начальнику Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті для вирішення питання щодо притягнення перевізника до адміністративно-господарської відповідальності.

21.03.2023 відповідач направив позивачу лист, у якому повідомив про розгляд 11.04.2023 справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та копію акту перевірки №350076 від 16.03.2023. Однак доказів вручення вказаного повідомлення позивачу суду надано не було.

11.04.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто акт перевірки та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356044, відповідно до якої до Приватного акціонерна товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі розміром 17000 грн за порушення вимог статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення пасажирських перевезень перевізником ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854".

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За правилами частини першої статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 2 статті 39 Закону №2344-III визначено перелік документів для регулярних пасажирських перевезень:

-для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

-для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

-для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III унормовано, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III визначено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 727 від 19.08.2020 року, чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача).

Пункту 1 Порядку №1567 унормовано, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

В силу пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 унормовано, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється в тому числі, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Порядку №1567 врегульовано, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).

Аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959 затверджено Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі Порядок №№959).

Зокрема, пунктом 1 Положення №959 визначено порядок здійснення обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену.

Згідно пунктів 3, 4 та 5 вказаного Положення кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування. Відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Відповідно чинним Положенням №959 передбачено обов`язкове страхування від нещасних випадків на транспорті водія. При цьому, обов`язок забезпечити водія полісом обов`язкового особистого страхування покладається саме на перевізника, який є власником транспортного засобу чи експлуатує його.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Як з`ясовано судом, оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема оформленого акту №350076 від 16.03.2023.

За змістом вказаного акту, уповноваженими особами відповідача виявлено наступні порушення: здійснення регулярних спеціальних перевезень за маршрутом с. Левків - Хімволокно, без оформлення документів передбачених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: "у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз.3 ч.1 на момент перевірки відсутній поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996. Страховка тільки на вайбері. На момент зупинки пасажирів не було".

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що страхувальником ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854", як перевізником, виконано покладений на нього обов`язок щодо обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті (NEOPLAN номерний знак НОМЕР_1 ), про що суду надано копію договору добровільного особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (за паушальною системою) №НВ-23-2414-ЖТ-0502 від 15.03.2023, строк дії договору з 16.03.2023 по 15.03.2024.

Так, паушальна система страхування передбачає встановлення загальної страхової суми за договором страхування та пропорційний її розподіл між особами, які постраждали в результаті ДТП чи протиправних дій третіх осіб.

Отже, на час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення пасажирських перевезень перевізником ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" вчинено необхідний обсяг дій по обов`язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність Договору на обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, який наданий позивачем суду, не свідчить про те, що останній був у водія ОСОБА_1 на момент складання акту. Однак, наведене не спростовує тієї обставини, що наявність такого договору у водія обов`язкова саме при перевезенні пасажирів.

Твердження відповідача про те, що у дорожньому листі ОСОБА_1 була наявна відмітка про проходження останнім медичного контролю стану здоров`я та технічного і санітарного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут, а також що ним пред`явлено паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень за маршрутом "с.Левків (центр)-Хімволокно (завод Євроголд"), не спростовують того факту, що на момент перевірки, перевезення пасажирів не здійснювалося.

Вищезазначені факти, на думку колегії суддів свідчать про передчасність висновків контролюючого органу щодо наявності факту порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Окрім іншого, судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2023 відповідачем направлено позивачу повідомлення про розгляд 11.04.2023 справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та копію акту перевірки №350076 від 16.03.2023. Однак, доказів вручення вказаного повідомлення позивачу з дотриманням вимог (пункту 26) Порядку №1567 суду надано не було.

Вищезазначене свідчить про неналежну організацію процедури розгляду такої справи, що в подальшому позбавило ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" як перевізника, при розгляді такої справи, підтвердити виконання ним обов`язку щодо обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті водія ОСОБА_1 , зокрема надати копію договору добровільного особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (за паушальною системою) №НВ-23-2414-ЖТ-0502 від 15.03.2023, строк дії договору з 16.03.2023 по 15.03.2024.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.