Постанова

від 10.01.2024 по справі 380/12272/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12272/23 пров. № А/857/18355/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Носа С.П.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (постановлену за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Львові суддею Гуликом А.Г.) про закриття провадження в адміністративній справі № 380/12272/23 за позовом ОСОБА_1 до Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Братковицький заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Городоцької міської ради Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської області, яка полягає у невиплаті середнього заробітку мобілізованому працівнику ОСОБА_1 ;

- зобов`язати гуманітарне управління Городоцької міської ради Львівської області поновити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Позов обґрунтовував тим, що він працює вчителем у Бартковицькому закладі середньої освіти І-ІІ ступенів Городоцької міської ради Львівської області, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи за ним повинен зберігатися попередній середній заробіток, проте нарахування попереднього середнього заробітку за основним місцем праці припинено з моменту фактичного призову для проходження військової служби під час мобілізації.

Ухвалою від 15 вересня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що ухвала прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спір у цій справі виник саме через бездіяльність суб`єкта публічних відносин, суб`єкта владних повноважень Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської області, яка має наслідком невиплату середнього заробітку, вимога про стягнення якого за період до звернення з позов до суду є похідною. Заборони ж щодо розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог у приватно-правовому спорі, які є похідними від вимог у публічно-правовому спорі КАС України не передбачено.

Крім того зазначає, що твердження суду про те, що розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства є неможливим спростовується тим, що Львівським окружним адміністративним судом розглянуто справі № 380/2949/23 та ухвалено рішення від 31.03.2023, яким позов мобілізованого педагогічного працівника до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та стягнення середньої заробітної плати задоволено у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертоїстатті 229 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює вчителем у Бартковицькому закладі середньої освіти І-ІІ ступенів Городоцької міської ради Львівської області.

Наказом директора Бартковицького закладу середньої освіти І-ІІ ступенів Городоцької міської ради Львівської області від 18.10.2022 № 54 позивача, вчителя музичного мистецтва та фізичної культури, увільнено від роботи з 18.10.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку мобілізованому працівнику, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції мотивував це тим, що фактично у цій справі розглядається спір між позивачем та відповідачем, як його роботодавцем щодо виплати середнього заробітку; цей спір є цивільно-правовим та з огляду на суб`єктний склад учасників спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першоїстатті 4 КАС Україниадміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, крім урахування суб`єктного складу спірних правовідносин, суди повинні виходити також із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі і мету пред`явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/1076/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 817/986/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спір у цій справі стосується нарахування і виплати відповідачем середнього заробітку позивачу на період мобілізації останнього.

Наведене свідчить, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, не є публічно-правовими, оскільки спір між ними виник не з приводу здійснення владних управлінських функцій, а щодо врегулювання трудових відносин між працівником та роботодавцем.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від19 лютого 2018 року (справа № 807/1446/15).

Доводи апелянта про те, що у справі № 380/2949/23 суд розглянув у порядку адміністративного судочинства позов мобілізованого педагогічного працівника до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та стягнення середньої заробітної плати, колегія суддів апеляційного суду до уваги не приймає, оскільки згідно обставин справи № 380/2949/23 позивач у справі на час призову на військову службу по мобілізації проходив військову службу за строковим трудовим договором з 26.10.2021 на посаді викладача циклової комісії технічного та тилового забезпечення відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу за рахунок штатної посади військовослужбовця, отже проходив публічну службу, а спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби підпадають під юрисдикцію адміністративних судів.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки такі не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст.229,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року про закриття провадження в адміністративній справі № 380/12272/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин