Постанова

від 11.01.2024 по справі 500/4025/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 500/4025/21

касаційне провадження № К/990/17441/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський фермер»

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року (головуючий суддя - Дерех Н.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Хобор Р.Б.; судді: Бруновська Н.В., Улицький В.З.)

у справі № 500/4025/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський фермер»

до Головного управління ДПС у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський фермер» (далі - ТОВ «Подільський фермер», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 00032020701.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з оптової чи роздрібної торгівлі м`ясом та м`ясопродуктами, що свідчить про відсутність факту здійснення таких господарських операцій, у зв`язку з чим рішення податкового органу про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток є правомірним.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує, що реалізація товару позивачем відбувалась на підставі публічних договорів шляхом реалізації фізичним особам та післяплати за товар через програмно-технічний комплекс самообслуговування. Зазначає, що виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладним, які надавалися покупцям. Вказує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 червня 2021 року у справі № 400/3034/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 160/3852/19.

Ухвалою від 13 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Подільський фермер».

25 жовтня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Подільський фермер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, валютного законодавства за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2021 року № 1645/19-00/07-01/42732776.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог: Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15), статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 1 666 190,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку товариством відображений факт реалізації товарів (м`яса та м`ясопродуктів), проте така реалізації не підтверджена первинною документацією. Відповідач вважає, що готівкові кошти, отримані товариством на розрахунковий рахунок, не пов`язані з постачанням товарів, при цьому дані обліку свідчать про відсутність зобов`язань позивача перед контрагентами щодо їх погашення, отже отримані кошти в розмірі 9 256 610,00 грн є іншими доходами, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 00032020701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 1 779 154,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 666 190,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 112 964,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 5 П(С)БО 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить, що платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, адже останні, в свою чергу, є підставою для бухгалтерського обліку й фіксують дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснював торгівлю м`ясом і м`ясними продуктами у значних обсягах зі складу, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова, 31, та зі складу, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Подільська, 38.

Перевіркою встановлена відсутність укладення письмових договорів на поставку продукції між позивачем та фізичними особами, а також відсутність товарно-супровідних документів щодо постачання продукції.

Відповідно до усних пояснень керівника товариства продаж товару відбувався на підставі публічних договорів, а реалізація продукції - зі складу платника транспортом покупця, тому будь-які документи на транспортування товару відсутні.

Також, позивач стверджував, що відпуск продукції здійснював на підставі видаткових накладних.

Водночас судами встановлено, що платник не надав цих документів, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Щодо оплати за товар, то позивач зазначив, що оплата здійснювалася через програмно-технічний комплекс самообслуговування.

Разом з тим, позивачем не надано виписки банку за рахунком платника, яка б містила інформацію про факт оплати за товар.

Таким чином, позивач не надав первинних та розрахункових/платіжних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з оптової чи роздрібної торгівлі м`ясом та м`ясопродуктами, тому є правомірним висновок про відсутність факту здійснення цих господарських операцій.

Колегія суддів не приймає посилання товариства на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 400/3034/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 160/3852/19, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається позивач, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судових інстанцій про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський фермер» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник