Ухвала

від 04.01.2024 по справі 178/964/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/427/24 Справа № 178/964/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року, було задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Продовжено застосування обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 січня 2024 року включно.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, і усвідомлюючи відповідальність, яка їй загрожує у випадку доведеності її вини, може переховуватися від суду, що дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що обвинувачена може ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважав, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_7 характер та обставини протиправних дій, в яких вона обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченої під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченої у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи. Суд вважав за доцільне не визначати розмір застави.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції змінити та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вважав ухвалу суду в частині продовження строку застосування запобіжного заходу необґрунтованою та такою що підлягає зміні.

Зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказує, що судом не було враховано дані про особу обвинуваченої, яка має місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_7 у судове засідання не доставлена, захисник та прокурора у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду провадження були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється апеляційним судом без участі прокурора, оскільки клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надходило.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши надані матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Солонянського районного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42022042040000012 щодо ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурором під час підготовчого судового засідання заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яке оскаржуваною ухвалою від 09.11.2023 року було задоволено.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Апеляційний суд вважає, що на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_7 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; особу обвинуваченої, яка раніше судима, обвинувачується у повторному вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; стадію судового розгляду, який не завершений, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки існує ймовірність настання ризику у вигляді переховування обвинуваченої від суду, а також вчиненні іншого кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора ретельно перевірив доводи про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Крім того, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі "Самойлович проти України" (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

З огляду на викладене, доводи захисника про те, що прокурором не було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений має постійне місце реєстрації, міцні соціальні зв`язки, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченої, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 409, 422-1 КПК, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 рокупро продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4