Постанова

від 10.01.2024 по справі 227/2695/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1077/24 Справа № 227/2695/23 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/2695/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.2 ст.369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трун Ольга Валентинівна, на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2023 року,яка постановлена суддеюЗдоровицею О.В. у місті Добропіллі Донецької області та повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (надалі - ТОВ «Краснолиманське») про стягнення компенсації втрати частини заробітку.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, оскільки за подання позовної заяви не сплачено судовий збір.

Надано позивачці строк,який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали,для усунення недоліків, та роз`яснено, що вони усуваються шляхом сплати судового збору.

Роз`яснено,що у разі їх не усунення у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 09 жовтня 2023 року.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції щодо невідповідності позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України є безпідставним.

Наголошує на тому, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою у розумінністатті 2Закону України«Про оплатупраці» та входить до структури заробітної плати. З огляду на це, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір» поширюється на вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини заробітку, не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки позов було подано бездокументів,що підтверджуютьсплату судовогозбору, та позивач, у встановлений ухвалою суду від 09жовтня 2023 року термін, не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч. 4ст.177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст.175ЦПК Україниякщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У частині 2ст.133ЦПК України визначено, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Устатті 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 5 зазначеного Законувід сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом цього спору є нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Відповідно до частини першоїстатті 94 -КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці».

Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно дочастини першоїстатті 33 Закону України «Про оплату праці»в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина першастатті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХIIзі змінами).

Відповідно до частини першоїстатті 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, другастатті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України уРішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд Україниу вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостоїстатті 95 КЗпП України, статей33,34 Закону України «Про оплату праці»такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробівтної плати, стосується заробітної плати позивача.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, та від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23.

Наведене свідчить, що позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, суд першої інстанції не урахував правовий статус позивача та суть його спірних правовідносин, зокрема, що вони стосуються нарахування та виплати заробітної плати позивача, що в силуЗакону України «Про судовий збір»надає йому можливість звернутись за захистом своїх права без сплати судового збору.

Отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трун Ольга Валентинівна, - задовольнити.

Ухвалу Добропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від30жовтня 2023рокускасувати та направити матеріал за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Краснолиманське» простягнення компенсаціївтрати частинизаробіткудо Добропільського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: