Рішення

від 09.01.2024 по справі 521/18290/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/18290/23

Номер провадження № 2/521/702/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесі цивільнусправу за позовом Одеського національного морського університету до ОСОБА_1 про стягнення плати за спожиті комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Одеський національний морський університет звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 ,про стягненняплати заспожиті комунальніпослуги урозмірі 334529,41грн,обґрунтовуючи позовнівимоги тим,що угосподарчому віданніОдеського національногоморського університетуяк закладуосвіти знаходитьсябудівля гуртожитку,розташованого заадресою АДРЕСА_1 ,що належитьдержаві вособі Міністерстваосвіти інауки України.Відповідачка проживаєу гуртожиткуз 2002року,що підтверджуєтьсяПостановою Одеськогоокружного адміністративногосуду від15лютого 2008у справі№ 2-а-1423/08та зареєстрованав гуртожиткуз 2008року.Незважаючи навідсутність формальнихдоговірних стосунків,мешкаючи угуртожитку ізсвоєю родиною,відповідачка фактичнозаймає певнуплощу угуртожитку у своє користування та споживає комунальні послуги. Починаючи з 2016 року відповідачка не сплачувала комунальні послуги, у звязку з чим, станом на 01.01.2022 рік сума загальної заборгованості складає 334529,41 грн. (Триста тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень 41 коп.), які позивач просить стягнути разом із судовими витратами.

Не погоджуючись із позовними вимогами 08 листопада 2023 року відповідач направила на адресу суду та офіційну електронну адресу позивача відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позову просила відмовити. За змістом відзиву також вбачається наявність заяви відповідачки про застосування строків позовної давності до позовних вимог, які заявлені у липні 2023 року та стосуються заборгованості нарахованої з січня 2016 року.

05 січня 2024 року представником позивача було направлено на адресу суду відповідь на відзив, яку суд не приймає, оскільки дана відповідь подана з пропуском встановлених судом строків. Обгрунтованих підстав поважності пропуску строку подання відповіді на відзив представником позивача не надано.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 07.08.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомленням та участю сторін.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності. На позовних вимогах наполягала у повному обсязі.

Відповідач про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте до судового засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згівдно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.09.2017р. у господарчому віданні Одеського національного морського університету, як закладу освіти, знаходиться будівля гуртожитку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .

Даний об`єкт нерухомості належить державі в особі Міністерства освіти і науки України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2008р. у справі № 2-а-1423/08 зобов`язано Одеський національний морський університет прийняти від ОСОБА_2 документи для реєстрації її та неповнолітніх дітей за місцем проживання: АДРЕСА_1 ,оформити їх належним чином та у 2-у денний строк передати до органу реєстрації - відділу громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також зобов`язано Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб зареєструвати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,та зареєструвати ОСОБА_6 за місцем перебування за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12-15).

27 лютого 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та змінила своє дівоче прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.02.2016р. (а.с. 18).

Згідно штампу Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у паспорті гр. ОСОБА_1 , адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . (16-17).

04 квітня 2023 року відповідачу було направлено претензію, підписану ректором ОНМУ, у якій зазначено, що станом на 23.03.2023 року у відповідача існує заборгованість за проживання у гуртожитку у розмірі 104882,30 коп., яку необхідно сплатити. (а.с. 25).

Наказом ректора ОНМУ №293 від 05.11.2015р. було встановлено з 01.09.2015 року плату за утримання аспірантського гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 4,30 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Наказом ректора ОНМУ №212 від 13.07.2017р. було встановлено з 01.08.2017 року плату за утримання гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 6,63 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Наказом ректора ОНМУ №60 від 12.02.2019р. було встановлено з 01.01.2019 року плату за утримання гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 6,19 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Наказом ректора ОНМУ №225 від 12.10.2020р. було встановлено з 01.09.2020 року плату за утримання гуртожитку та прилеглої території за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 10,70 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Наказом ректора ОНМУ №273 від 28.08.2021р. було встановлено з 01.09.2021 року плату за утримання гуртожитку та прилеглої території за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 12,50 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Наказом ректора ОНМУ №227 від 29.08.2022р. було встановлено з 01.09.2022 року плату за утримання гуртожитку та прилеглої території за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 12,50 грн. за 1 кв.м. житлової площі. Плату за комунальні послуги, а саме електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення та вивіз сміття нараховувати за фактично спожиті послуги згідно виставлених рахунків відповідних організацій та Методики розрахунку платежів за спожиті послуги.

Відносини щодо надання комунальних послуг, а також їх компенсації регулюються ст. ст. 127-132 Житлового кодексу УРСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 12 липня 2005 р. № 560, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Відповідно до п. 7Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, вбачається, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

В порушення норм чинного законодавства України боржник не у повному обсязі сплачувала спожиті комунальні послуги, що призвело до утворення заборгованості в загальній сумі 104313,48 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості за спожиті комунальні послуги станом на 01.01.2022 р.

Дані розрахунки та нарахування сум по комунальним платежам відповідачем спростовано не було.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В силу ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Згідно ст. 68 Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача комунальних послуг щомісячно вносити плату за комунальні послуги.

На підставі ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

При цьому, обов`язок власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року.

Як передбачає ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 67 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року зареєстрована у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться у господарчому віддані Одеського національного морського університету як закладу освіти, що належить державі в особі Міністерства освіти і науки України та будь яких доказів які б спростовували факт її користування наданими кімнатами до суду не було надано.

Також відповідачкою не було спростовано і факт споживання комунальних послуг.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема,Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги"(далі - Закон) а в частині належного виконання зобов`язань Цивільним кодексом України ( далі ЦК України). .

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі N 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі N 642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку що у ОСОБА_1 яка отримувала житлово-комунальні послуги користуючись житловими приміщеннями у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 виникли зобов`язання по оплаті вказаних послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх у неналежної кількості або якості.

Встановлені судом обставини є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача оплати отриманих комунальних послуг.

Одночасно із цим суд враховує факт подання відповідачкою у відзиві заяви про застосування до позовних вимог, пов`язаних із стягненням заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2022 року, строку загальної позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі N 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі N 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах N 522/2202/15-ц (пункт 61), N 522/2201/15-ц (пункт 62) та N 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі N 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі N 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі N 372/266/15-ц (пункт 51)).

Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачкою наданих позивачем житлово-комунальних послуг.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду до 02.02.2022 року).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ятастатті 261 ЦК України).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості (нарахувань та сплат по абоненту) заборгованість визначена з січня 2016 року до грудня 2022 року, включно.

Позов подано 14.07.2023р., тому судом вважається доведеним, що позовна давність сплила стосовно вимог які стосуються періоду з січня 2016 року по липень 2020 року (три роки що передували строку подання позову) а тому, суд вважає такими що сплили строки вимоги за вказаний період на суму 54856,69 грн.

Суд критично ставиться до позиції представника позивача про те, що строк позовної давності не сплив, так як строки позовної давності були продовжені на період карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином з 01.07.2023 року строк дії актів про продовження строків позовної давності на період карантину втратили свою чинність.

Суд звертає увагу, що законодавець саме продовжив строки позовної давності на період карантину, а не призупинив або об`явив про переривання вказаних строків.

Саме тому строки позовної давності, які сплили під час дії відповідного карантину були лише продовжені на строк дії цього карантину і вважаються такими що сплили після його закінчення.

Таким чином суд приходить до висновку, що стягненню, з урахуванням застосування строків позовної давності, підлягає заборгованість за комунальні послуги, за період з липня 2020 року по грудень 2022 року, у розмірі 36289,35 грн.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задовольняється частково, стягненню післягає сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України СУД

В И Р І Ш И В :

Позов Одеського національного морського університету до ОСОБА_1 про стягнення плати за спожиті комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 1604.2016р.) на користь Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 34, ЄДРПОУ 01127777) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 36 289 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 1604.2016р.) на користь Одеського національного морського університету (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 34, ЄДРПОУ 01127777) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 11 січня 2024року.

Суддя: Д.Д. Громік