Ухвала

від 04.01.2024 по справі 766/96/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/96/23

н/п 4-с/766/13/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2024 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Гонтаря Д.О.

за участю секретаря: Кириленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні НОМЕР_1, -

в с т а н о в и в:

16.06.2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить: визнати неправомірними дії державних виконавців Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання повної інформації електронним листом в електронній формі заявнику на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а саме: інформацію за період з 01.01.2019 року по 01.06.2023 року, в якій вказати помісячно період з 01.01.2019 року по 01.06.2023 року, дату та суму, яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%), дату відомості на підтвердження фактично сплаченої суми боржником, нараховано переплату або борг.

В обґрунтування скарги зазначив, що на виконання судового рішення Суворовського районного суду м. Херсона №2-1208/11 від 06.04.2011 року у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2-1208/11, виданого 17.05.2011 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28.01.2011 року і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина ОСОБА_3 досягла повноліття. Скаржник зазначив, що проживає на території бойових дій, під постійними обстрілами військами РФ, де відсутнє електропостачання та інтернет. 03.06.2023 року скаржник звернувся електронним листом до Дніпровського ВДВС у м. Херсоні ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом на інформацію, що знаходиться та зберігається в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого за заявою стягувача 14.10.2013 року. В подальшому, 27.12.2014 року державним виконавцем Трохименко О.П. виконавчий документ було передано на виконання до підприємства Херсонського обласного авто учбового комбінату для здійснення відрахувань та виплат по аліментам у розмірі 1/2 частки від доходу платника, станом на 01.07.2016 року борг складав 342,71 грн. За період з січня 2017 року по 30.09.2018 року сплачувались аліменти щомісячно у розмірі 1/4 частки від доходу платника, борг відсутній, за період часу з 01.10.2018 року по 05.11.2018 року нарахована заборгованість з урахуванням середньомісячної заробітної плати по м. Херсону. З 06.11.2018 року скаржник перебував на обліку в ПФУ, отримував пенсію, внаслідок чого старшим державним виконавцем Чугуновою Г.О. правильно нараховано заборгованість, що станом на 01.01.2019 року становить 2957,50 грн.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13.10.2020 року встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам у виконавчому провадженні станом на 01.10.2018 року складає 11818,46 грн., який скаржник не визнає. Станом на 01.03.2021 року сума боргу по аліментам становить 23620,66 грн., яку скаржник також не визнає.

Скаржник ОСОБА_1 просить надати повну інформацію електронним листом в електронній формі заявнику на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а саме: надати постанову та усі відомості у ВП НОМЕР_1 на підтвердження того, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.10.2018 року складає 11818,46 грн.; надати усі відомості у ВП НОМЕР_1 на підтвердження того, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.03.2021 року складає 23620,66 грн. Згідно «оновленої» постанови від 23.02.2021 року з 01.03.2021 року сума боргу становить 23620,66 грн., розрахунок складено з урахуванням середньомісячної заробітної плати по м. Херсону, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що безпідставно знову нарахована заборгованість з урахуванням середньомісячної заробітної плати по м. Херсону, в матеріалах ВП НОМЕР_1 відсутні належні докази, а саме: що ОСОБА_1 не працював, що розмір заборгованості по аліментам станом на 01.03.2021 року становить 23620,66 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2020 року, що набрало законної сили у справ №766/24822/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця скаргу задоволено частково. В рішенні зазначено, що розрахунок заборгованості за період з травня 2014 року по жовтень 2019 року за №38749 від 26.11.2019 року є таким, що складений з порушенням встановлених законом вимог. З 23.02.2021 року державним виконавцем знову порушено права ОСОБА_1 , у зв`язку з чим скаржник вважав доцільним виконати виконавчу дію, а саме: скласти постанову, акт, надати повну інформацію, в якій вказати помісячно період з 01.01.2019 року по 01.06.2023 року, дату та суму, яка підлягала сплаті до встановленого законом мінімуму (50%), дату відомості на підтвердження фактично сплаченої суми боржником, нараховану переплата або борг. Вказану інформацію скаржник просив надати електронним листом в електронній формі на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Крім того, просив підтвердити отримання листа та надіслати йому повідомлення СМС про направлення відповіді на запит на тел. 095 277 29 04. Після отримання доступу до електронної пошти e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 16.06.2023 року запитувану інформацію не отримав. Враховуючи викладене скаржник ОСОБА_1 вважає, що державними виконавцями Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) порушено його права.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.06.2023 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

30.06.2023 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області витребувано у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1.

13.09.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла уточнена заява скаржника ОСОБА_1 , в якій він просить: визнати дії та бездіяльність державної виконавчої служби у ВП НОМЕР_1 Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірними, після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів було утримано з ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 до погашення у повному обсязі заборгованості, переплата станом на 07.09.2023 року становить 52749,50 - 52553 = 196,50 грн.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі.

Заінтересована особа - державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. 13.11.2023 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Дніпровського відділу ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котової І.Г. про розгляд справи без її участі та про закриття провадження у справ у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки ВП НОМЕР_1 завершено як фактично виконане, а надлишково стягнуті кошти повернуто боржнику.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наявні докази, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 4, 5, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у разі звернення до суду відповідна особа на власний розсуд, у відповідності до чинного законодавства, має обрати спосіб захисту або поновлення порушеного права.

Частиною 3 статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено диспозитивність, за ч. 1 ст. 13 цього Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у Дніпровському відділі державної виконавчої служби м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1208/11, виданого 17.05.2011 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.01.2011 року і до досягнення повноліття.

02.01.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чугуновою Г.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває на обліку в ПФУ, борг станом на 01.01.2019 року становить 2957,50 грн. Вказаною постановою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 2957,50 грн., а в подальшому 1/4 від усіх видів доходу.

За період з 2016 року по 2018 року філією «Херсонський обласний автомобільно-учбовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» до Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції були направлені звіти про здійсненні відрахування та виплати з нарахованої зарплати ОСОБА_1 за виконавчим документом №2-1208/11 від 17.05.2011 року.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 08.02.2021 №641-620/П-04/8-2100/21 на запит ОСОБА_1 вбачається, що утримання аліментів з пенсії проводиться у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 3706,00 грн., а в подальшому 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Утримання аліментів з пенсії розпочато з березня 2019 року, на час звернення заборгованість по аліментах відсутня.

Частиною першою та третьою статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Скаржником у скарзі зазначено, що постановою Херсонського апеляційного суду від 13.10.2020 року встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам у виконавчому провадженні станом на 01.10.2018 року становить 11818,46 грн., який скаржник не визнає. Крім того, відповідно до постанови про передачу виконавчого документу на виконання до підприємства, установи, організації, станом на 01.03.2021 року сума боргу по аліментам становить 23620,66 грн., яку скаржник також не визнає. Скаржник вказує, що 03.06.2023 року звернувся електронним листом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом про надання вказаної постанови та відомостей про розмір заборгованості ОСОБА_1 , однак відповіді не отримав.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Так, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України скаржником не надано жодного належного доказу на підтвердження викладених у скарзі обставин, а саме, не долучено запиту від 03.06.2023 року з яким ОСОБА_1 звертався до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання інформації, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити неправомірність дій чи бездіяльності державних виконавців. Крім того, скаржником не конкретизовано посадових осіб дія та бездіяльність яких має визнатись неправомірними та які повинні усунути порушення його прав у виконавчому провадженні.

Натомість представником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) долучено до матеріалів скарги копію постанови від 20.10.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, відповідно до якої встановлено, що вимоги виконавчого документу №2-1208/11 виконано. Виконавчий збір, витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано у повному обсязі. Копію вказаної постанови направлено ОСОБА_1 20.10.2023 за №45588.

Крім того, відповідно до розпоряджень НОМЕР_1 від 19.10.2023 року та від 30.10.2023 року, затверджених начальником ВДВС, на користь ОСОБА_4 перераховано грошові кошти в сумі 1260 грн. та 196,70 грн.

19.10.2023 за вих. №45340 старшим державним виконавцем Грос О.В. на адресу ПФУ направлено лист про повернення без подальшого виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

В п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки скаржником не надано достовірних та достатніх доказів порушень, допущених державними виконавцями, що б стало підставою для визнання неправомірними їх дій та бездіяльності, а також, враховуючи те, що виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості та скаржнику повернуто надмірно стягнуті грошові кошти,суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є безпідставними, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на дії (бездіяльність) державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д.О. Гонтар