Постанова

від 09.01.2024 по справі 750/1288/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1288/23

Головуючий у першій інстанції Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/157/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарями Піцан В.М., Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2023 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення 06.10.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову посилалась на те, що вона з ОСОБА_4 з 1998 року по 2004 року проживали однією сім`єю і у 2004 році було розпочато будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , а 23.11.2007 між ними був укладений шлюб.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з майна земельної ділянки загальною площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка); прав і обов`язків забудовника щодо будівництва житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3 . Спадкоємцями першої черги є вона, ОСОБА_1 , донька від першого шлюбу ОСОБА_3 та мати померлого - ОСОБА_2 .

За твердженням позивачки, 16.12.2022 нею було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , а щодо житлового будинку вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкодавець за життя не встиг завершити будівництво та не ввів його в експлуатацію, не оформив право власності на нього, проте має 100% готовності.

Як зазначає позивачка, ще до оформлення шлюбних відносин було розпочато будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка була відведена для забудови рішенням Новоселівської сільської ради від 25.04.1998 ОСОБА_2 та погоджено будівництво житлового будинку, будівельний паспорт був розроблений на ім`я ОСОБА_2 у 1998 році, а будівництво розпочалось у 2004 році, тому позивачка вважає, що спірний будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки побудований під час зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти.

Також позивачка посилається, що до початку будівництва будинку нею у 2004 році був придбаний об`єкт незавершеного будівництва школу готовністю у 3%, який складався з фундаменту та бетонних блоків, які були використані для будівництва фундаменту спірного будинку.

За доводами позову, 20.08.2007 був укладений договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про дарування земельної ділянки, тому до померлого ОСОБА_4 перейшли права та обов`язки забудовника спірного житлового будинку та відповідне право власності на об`єкт незавершеного будівництва, проте відповідні зміни в проектну документацію внесені не були, у зв`язку з чим 09.07.2007 ОСОБА_2 зареєструвала право власності на об`єкт незавершеного будівництва, спірний житловий будинок, і документально не передала разом із земельною ділянкою ОСОБА_4 .

В обґрунтування доводів позову, позивачка посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 04.04.2020 у справі № 707/1803/16-ц, від 12.08.2019 у справі № 607/9408/16-ц, від 28.05.2020 у справі № 2-2317/11, від 09.06.2020 у справі № 347/2273/17, від 18.12.2019 у справі № 20022329/14-ц.

У позові, посилаючись на положення ст. 15, 16, 328, 331, 375, 1217, 1218, 1223, 1258, 1259, 1266 1268, 1296, 1297 ЦК України, ОСОБА_1 просила перевести на неї в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права та обов`язки забудовника щодо будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі з правом введення і здачі в експлуатацію, отримання на її ім`я документів, що посвідчують право власності та проведення державної реєстрації права власності.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради (а.с. 147).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом, відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що враховуючи відсутність передбачених законодавством чинних дозвільних документів на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні правові підстави для захисту прав позивача шляхом переведення на неї прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 щодо будівництва спірного будинку.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги, рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Вказує, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входили: автомобіль, гараж, земельна ділянка та недобудований будинок за адресою: АДРЕСА_3 , а також права та обов`язки забудовника щодо будівництва спірного житлового будинку.

Посилається, що 16.12.2022 нею було отримано свідоцтво на право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частину земельної ділянки, а оскільки спірний будинок не був введений в експлуатацію та не оформлено право власності на нього, свідоцтво на право на спадщину на цей будинок вона отримати не може.

Як зазначає заявниця, ще до оформлення шлюбних відносин було розпочато будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка була відведена для забудови рішенням Новоселівської сільської ради від 25.04.1998 ОСОБА_2 та погоджено будівництво житлового будинку, будівельний паспорт був розроблений на ім`я ОСОБА_2 у 1998 році, проте 20.08.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки, тому вважає, що до ОСОБА_4 перейшли права та обов`язки забудовника житлового будинку, але відповідні зміни в проектну документацію не вносились.

Заявниця стверджує, що в силу положень ч. 2 ст. 415 ЦК України разом з даруванням земельної ділянки до ОСОБА_4 перейшло і право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку та обов`язок звершити будівництво і здати будинок в експлуатацію.

За доводами скарги, фактичний перехід права забудовника від матері до покійного чоловіка підтверджується також квитанціями та іншими платіжними документами про витрачання спільних сімейних коштів на будівництво будинку, договори про електропостачання та газопостачання укладались ОСОБА_4 .

Заявниця не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дозволу на будівельні роботи закінчився і не продовжувався та зазначає, що дозвіл на будівельні роботи був виданий на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 29.06.1998 і термін його дії не зазначений.

Також заявниця вказує, що станом на 12.02.2022, день відкриття спадщини, спірний будинок майже повністю побудований, тому спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких що входять до складу спадщини.

В обґрунтування доводів скарги, заявниця посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.08.2019 у справі № 607/9408/16-ц, від 28.05.2020 у справі № 2-2317/11.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2023 в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

За доводами апеляційної скарги, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з поміж іншого встановив факт, який дозволяє стверджувати про участь позивачки у будівництві будинку, проте вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов передчасно.

За доводами скарги, позивачка не зверталася до суду щодо встановлення юридичного факту спільного проживання із ОСОБА_4 без укладення шлюбу, починаючи з 1998 року, а відповідно і доказів на підтвердження факту ведення спільного бюджету, участі в будівництві тощо, позивачкою не надано, у зв`язку з чим підстав для врахування судом обставин щодо участі позивачки у будівництві були відсутні.

Як вказує заявниця, предметом спору було переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом на позивачку, проте 09.07.2007 вона, ОСОБА_2 , зареєструвала за собою право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва. Однак, позивачкою в ході розгляду справи не було заявлено відповідного клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, яка могла б встановити ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва на даний час, оскільки станом на липень 2007 року, ще до укладення офіційного шлюбу значна частка будинку вже була збудована і оформлена на ім`я ОСОБА_2 .

Вважає передчасним твердження, викладені в мотивувальній частині рішення суду, що надані позивачкою письмові докази та усні пояснення свідків можуть підтверджувати, що ступінь готовності будинку збільшилася після «начебто спільного будівництва мого сина та позивача» хоч на 1% і чи мають ці роботи відношення до будинку взагалі, та в який період вони проводилися. Стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано допускає прийняття до уваги наявність вказаних документів та показів свідків, як беззаперечну обставину на підтвердження участі позивачки в будівництві, що надасть можливість їй визнати за собою право власності на частину будівельних матеріалів і позивачкою в ході розгляду справи клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яка б могла встановити ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва.

На переконання заявниці, що при встановленні самовільного будівництва суд відійшов від приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України, оскільки питання щодо встановлення/не встановлення факту самовільного будівництва сторонами взагалі не підіймалося та предметом спору не виступало, натомість суд досліджував факти та обставини, які виходять за межі позовних вимог.

Тому вказує, що якщо відбувся факт реєстрації ступеня готовності житлового будинку, і рішення про це ніким не оспорюється, то відсутні підстави для висновку про те, що будівництво є самовільним; на будівництво не було отримано дозвільних документів, оскільки у разі відсутності останніх ОСОБА_2 просто не змогла б зареєструвати 86% на своє ім`я та отримати відповідний Витяг із реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також за доводами скарги ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли зокрема і його право власності на подаровану у 2007 році земельну ділянку, на якій розташований недобудований будинок, але за життя та до укладення шлюбу, отримання дозволів на будівництво, розробка проекту будинку здійснювалося нею, що і не заперечується позивачкою.

Тому вважає, оскільки більша частина будівельних робіт (ступінь готовності недобудованого житлового будинку складала 86% станом на липень 2007 року) була проведена до укладення шлюбу, підстави для визнання за позивачкою прав забудовника відсутні, як і прав на спадкову масу - сукупність будівельних матеріалів, з яких складається будинок, за позивачкою в порядку спадкування.

За твердженням заявниці, доказів належності спірного домоволодіння саме подружжю, позивачкою не надано, а наявні квитанції за обсягом придбаних матеріалів не можуть бути належним свідченням того, що більша частка будівництва та придбаних матеріалів, використаних для зведення та облаштування будинку, були здійснені спільно ОСОБА_5 та позивачкою в період перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи по АДРЕСА_3 , апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Новоселівської сільської ради № 15 від 25.04.1998 індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 було погоджено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 20-24 т. 1).

Відповідно до копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, 09.07.2007 ОСОБА_2 зареєструвала право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: недобудований житловий будинок, що складає 86% готовності, гараж, літню кухню та сарай, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 27 т. 1).

20.08.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована в м. Чернігові, Олександрівка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель (а.с. 19 т. 1).

Проте, відповідні зміни в проектну документацію щодо переходу до ОСОБА_4 прав та обов`язків забудовника житлового будинку АДРЕСА_4 не вносились.

При зверненні до суду, у позові ОСОБА_1 посилалась на те, що з 1998 року вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та розпочали будувати житловий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці площею 0,1000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 .

Як наголошує позивачка ОСОБА_1 , бетонні блоки, які використовувались для початку будівництва житлового будинку були придбані нею 24.03.2004 на підставі договору-купівлі продажу об`єкту незавершеного будівництва - школи, загальною будівельною готовністю 3%, під розбирання, фундамент якої виконано з бетонних блоків (а.с. 25-26 т. 1).

За матеріалами справи, 23.11.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис № 121 (а.с. 15 т. 1).

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 723 (а.с. 16 т. 1).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7410100000:02:046:5932), наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га (а.с. 17 т. 1). На цій земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: літня кухня, побудована 1990 року; житловий будинок, підвал, гараж та сарай, побудовані 2007 року, а також житлова мансарда і тераса, побудовані 2012 року (а.с. 24 т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2022, спадкоємцями ОСОБА_4 за законом є: його дружина - ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_2 , яка відмовилась від спадщини на користь онуки ОСОБА_3 . Інших спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні, немає (а.с. 17 т. 1).

16.12.2022 ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проте вона позбавлена можливості оформити в установленому законом порядку та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки спадкодавець за життя не встиг завершити будівництво, не ввів будинок в експлуатацію і не оформив на нього право власності.

На підтвердження доводів про будівництво та експлуатацію спірного житлового будинку спадкодавцем та позивачкою, ОСОБА_1 , було надано такі докази:

- копію типового договору № 1000119896 від 28.01.2015, укладеного між ПАТ з газопостачання та газифікації «Чернігівгаз» та ОСОБА_4 (а.с. 28-29 т. 1);

- копію договору про користування електричною енергією від 06.06.2007, укладеного між ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» та ОСОБА_4 (а.с. 30-31 т. 1);

- копію договору № 10/07-01 від 10.07.2006 на виготовлення столярних виробів за індивідуальним замовленням, укладеного між ТОВ «Сучасні деревообробні технології» та ОСОБА_4 (а.с. 32 т. 1);

- копію договору на виготовлення та монтаж бронедверей від 27.07.2007, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 32 зворот т. 1);

- копії замовлень на доставку № 01012251 від 22.02.2008, № 01024738 від 21.04.2007, № 01048985 від 01.09.2009, № 01054742 від 26.09.2013, № 01054180 від 24.09.2013, № 01053555 від 26.07.2013, № 01054478 від 24.09.2013, № 01016595 від 19.03.2014, № 01062309 від 01.09.2014, № 01010021 від 19.02.2014, № 01037544 від 12.06.2014, № 01078351 від 08.12.2015, № 01026349 від 01.06.2018, № 01023818 від 05.07.2019; копіями товарних чеків № СДРН-936 від 30.06.2011, № 01326269 від 29.12.2011, № 01345106 від 08.12.2015, № 01124723 від 01.06.2018, № 01125913 від 05.07.2019; копію замовлення № СДСФ-00028 від 20.06.2011 (а.с. 33-38 т. 1);

- копію договору на виконання робіт № 7, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с. 39 т. 1) та чек про оплату послуг за цим договором від 10.10.2020 (а.с. 39, 40 т. 1).

Згідно письмових пояснень представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради (а.с. 153-155 т. 1) земельна ділянка, площею 0,10 га, була відведена для забудови рішенням Новоселівської сільської ради № 15 від 25.04.1998 ОСОБА_2 . Будівельний паспорт на будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці був розроблений на ім`я ОСОБА_2 у 1998 році. ОСОБА_2 09.07.2007 зареєструвала за собою право власності на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Також в судовому засіданні судом були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є сусідами ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність передбачених законодавством чинних дозвільних документів на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні правові підстави для захисту прав позивача шляхом переведення на неї прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 щодо будівництва спірного будинку.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може, оскільки до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.ч.1,3,4ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11.

З інвентаризаційної справи, наданою на запит апеляційного суду, на житловий будинок АДРЕСА_1 , вбачається, що згідно експлікації приміщень до плану житлового (садибного) будинку спірний будинок має загальну площу 101 кв.м, житлова площа 45,3 кв.м, площа допоміжних приміщень 55,7 кв.м (а.с. 20 інвентаризаційної справи).

Згідно опису конструктивних елементів будинку, визначення питомої ваги, зносу, тощо, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи (а.с. 10), станом на 02.06.2007 готовність спірного будинку складає 86%.

Зі згаданої вище інвентаризаційної справи вбачається, що 18.05.2007 ОСОБА_2 звернулась із заявою до Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 34 інвентаризаціної справи).

Матеріали інвентаризаційної справи не містять належних і допустимих документальних доказів того, що спірний будинок зданий в експлуатацію та на який оформлено свідоцтво про право власності.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця замінений у порядку спадкування забудовник);

право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , права та обов`язки забудовника на який просить перевести позивачка в порядку спадкування, було внесено зміни до будівельного паспорту, отримано необхідні, передбачені законодавством, дозвільні документів на будівництво будинку спадкодавцем ОСОБА_4 , після отримання у власність земельної ділянки згідно договору дарування.

З врахуванням наведеного, не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що до оформлення шлюбних відносин нею та ОСОБА_4 було розпочато будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_2 для забудови, будівельний паспорт був розроблений на ім`я ОСОБА_2 у 1998 році, оскільки до ОСОБА_4 перейшли права та обов`язки забудовника житлового будинку на підставі договору дарування земельної ділянки від 20.08.2007, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Апеляційний суд враховує, що оскільки доведення всіх інших обставин, якими позивачка обґрунтовує заявлені позовні вимоги залежать в тому числі і від наявності права на спадкування об`єкту незавершеного будівництва, а також від спадкування прав та обов`язків забудовника, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що в силу положень ч. 2 ст. 415 ЦК України разом з даруванням земельної ділянки до ОСОБА_4 перейшло і право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку та обов`язок завершити будівництво і здати будинок в експлуатацію є необґрунтованими, за відсутності належних доказів у розумінні положень ст. 77-81 ЦПК України підтвердження обставин набуття прав на об`єкт незавершеного будівництва спадкодавцем за життя.

Об`єкти незавершеного будівництва є різновидом об`єктів цивільних прав, що набувають оборотоздатності у разі проведення державної реєстрації прав власника об`єкта незавершеного будівництва у встановленому законом порядку, що узгоджується з положеннями частин другої, третьої статті 331 та частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, до такого висновку прийшов Верховний Суд у Постанові від 01.08.2019 у справі N 911/956/17.

Як вбачається шлюб між нею та ОСОБА_4 був укладений 23.11.2007, а 18.05.2007 відповідачка ОСОБА_2 (мати ОСОБА_4 ). звернулась із заявою про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , реєстрацію якого було здійснено 09.07.2007 (а.с. 27 т. 1).

Крім того, після укладення договору дарування земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт незавершеного будівництва, відповідні зміни до будівельного паспорту та щодо власника об`єкту незавершеного будівництва внесені не були, крім того з врахуванням наведеного є помилковими висновки суду першої інстанції, що будівництво є самовільним, за наявності дозвільних документів на попереднього власника землі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що станом на 12.02.2022, день відкриття спадщини, спірний будинок майже повністю побудований, тому спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав та обов`язків забудовника, як таких що входять до складу спадщини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки спростовуються матеріалами інвентаризаційної справи, згідної якої готовність спірного будинку складає 86%, інших доказів, щодо готовності будинку на день звернення до суду матеріали справи не містять, як не містять і посилання на наявність таких доказів.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 607/9408/16-ц, від 28.05.2020 у справі № 2-2317/11, на які посилалась ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд враховує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з поміж іншого визнав доведеними обставини щодо участі позивачки ОСОБА_1 у будівництві спірного будинку та факт того, що з 1998 року вона разом з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та розпочали будувати житловий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці площею 0,1000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Апеляційний суд враховує, що за відсутності встановленого порушеного права на переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування, прав власності на об`єкт незавершеного будівництва, інші обставини встановлені судом першої інстанції по суті спору наразі значення не мають, оскільки не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши мотиви у редакції цієї постанови.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції і задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2 , відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1620,41 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1620, 41 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.01.2024.

Головуючий Судді: