Рішення
від 14.12.2023 по справі 522/16461/23
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16461/23

Провадження № 2/522/6293/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, у якій позивач просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 359188, 44 грн. за користування земельною ділянкою площею 0, 0477 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , а також судові витрати.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року провадження у справі відкрито. Встановлено загальний порядок розгляду справи.

Підготовче судове засідання призначено на 28 вересня 2023 року.

19 вересня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

26 вересня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь на відзив, у якому позивач просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні, що відбулося 29 вересня 2023 року, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 19.10.2023 року.

Судове засідання, що призначене на 19.10.2023 року не відбулось у зв`язку уз перебуванням головуючої у відрядженні, наступне призначене на 14.11.2023 року.

14 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення судового засідання.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023 року було відкладено на 14.12.2023 року.

У судове засідання, що відбулося 14.12.2023 року з`явилися представник позивача ОСОБА_3 , представника Одеської міської ради Соболь Я.О., представник відповідача Панчошак О.Д.

Представник позивача та представник Одеської міської ради позовні вимоги підтримували у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до інформаційної довідки №329102787 від 13.04.2023 року, ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Рішенням Одеської міської ради від 22.07.2020 року було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0550 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення В.03.10 для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (а.с.26).

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розроблено, проте, права власності ОСОБА_1 на неї у порядку встановленому законом не набула (а.с.19-25).

13 березня 2023 року, Департамент земельних ресурсів ОМР звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про добровільну сплату безпідставно збережених коштів у розмірі 344915,10 гривень (а.с.29).

Відповідно до відповіді Департаменту земельних ресурсів ОМР від 24.04.2023 року №01-19/651, ФОП ОСОБА_1 за даними ГУ ДПС в Одеській області не перебуває на обліку в ДПІ в Приморському районі міста Одеси як платник земельного податку за земельну ділянку площею 477,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32). Зазначене також підтверджується відповіддю ГУ ДПС в Одеській області Державної податкової служби від 14.03.2023 року (а.с.35).

У відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.03.2023 року вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, за кадастровим номером: 5110137500:31:002:0001 станом на 01.01.2023 року становить 3425602,40 гривень (а.с.33).

05 травня 2023 року Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Директора юридичного департаменту ОМР з запитом задля вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, у якому, зокрема, просила в строк до 12.05.2023 року надати інформацію про те, чи зверталася ОМР до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (а.с.37).

Згідно відповіді з Юридичного департаменту ОМР від 29.05.2023 року, ні Одеська міська рада ні Юридичний департамент ОМР не зверталися до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (а.с.34).

01 червня 2023 року Приморська окружна прокуратура міста Одеси направила до Одеської міської ради повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з якого вбачається, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси прийняла рішення про звернення до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 359188,44 гривень за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. «Д» ч.1 ст. 156ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Тому, на думку суду, помилковим є твердження представника відповідача, що у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати податку на землю, на якій розміщені його будівлі, а не сплата орендної плати, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набула право власності на нежитлову будівлю площею 339,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 22 липня 2020 року, отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт та саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Щодо посилання представника відповідача на те, що особа автоматично набуває право власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Тобто, положення статті 120 ЗК України відразу вказують на те, що автоматичний перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не застосовується, у разі, якщо така земельна ділянка належить до земель державної або комунальної власності.

У ч.11 ст.120 ЗК України зазначено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що хоча ОСОБА_1 розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте, належним чином не набула права власності на земельну ділянку, тобто вона не є її власником, а лише користувачем та як користувач має обов`язок по сплаті орендної плати.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на те, що прокуратура не є належним суб`єктом звернення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що прокуратура зверталася із запитом, про вжиття заходів щодо звернення із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , а не до самої міської ради, а тому, дані дії не відповідають положенням чинного законодавства.

Проте, відповідно до Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради, затверджений рішенням Одеської міської ради № 248-VII від 03.02.2016 року, департамент, зокрема, здійснює захист прав та представництво інтересів територіальної громади міста Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах, готує позови від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови до судів та інші процесуальні документи у відповідних судових справах (клопотання, апеляційні та касаційні скарги тощо).

Тобто, саме Юридичний департамент ОМР є тим органом, що повинен був би забезпечити звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулася і до Одеської міської ради із повідомленням в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 01 червня 2023 року, тоді як позовна заява була направлена до суду 18 серпня 2023 року, а Приморський районний суд міста Одеси отримав її 22 серпня 2023 року.

Проте, в період з 01.06.2023 року по 18.08.2023 року Одеська міська рада та Юридичний департамент ОМР не вжили буть яких заходів, що були б спрямовані на звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, на думку суду, в даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 5387,83 гривень.

Згідно платіжної інструкції від 16.08.2023 року №1736, Одеська обласна прокуратура сплатила 5387,83 гривні в якості судового збору (а.с.43).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.80, 93, 122-124, 152, 206 ЗК України, ст.ст. 267, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141, ч.4 ст.223, ч. 2 ст.247,258-259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Одеської міської ради, м. Одеса, площа Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691, безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,0477 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:31:002:0001) у розмірі 359188 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Стягнути з позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Одеської обласної прокуратури, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ЄДРПОУ 03528552 суму сплаченого судового збору у розмірі 5387 (п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді у період з 25.12.2023 року по 05.01.2024 у щорічній відпустці та у період з 08.01.2024 року по 11.01.2024 року на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 12 січня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

14.12.2023

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення14.12.2023
Оприлюднено15.01.2024
Номер документу116247249
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —522/16461/23

Постанова від 13.08.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Назарова М. В.

Постанова від 13.08.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Назарова М. В.

Ухвала від 15.04.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Назарова М. В.

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Косіцина В. В.

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Косіцина В. В.

Ухвала від 27.02.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Назарова М. В.

Ухвала від 07.02.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Назарова М. В.

Ухвала від 24.01.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Косіцина В. В.

Рішення від 14.12.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Косіцина В. В.

Рішення від 14.12.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Косіцина В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні