Постанова

від 13.08.2024 по справі 522/16461/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4248/24

Справа № 522/16461/23

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.

учасники справи: позивач - заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Косіциної В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

22 серпня 2023 року позивач заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 22 липня 2020 року ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) є власником нежитлової будівлі загальною площею 339,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 2132509151101, номер запису про право власності 37498076).

Право власності ОСОБА_1 набуто на підставі довідки, серія та номер: 01-06/1440, виданої 08.11.2016 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, висновку, серія та номер: 234552, виданого 16.07.2020 ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», та технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 16.07.2020 ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП».

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ОСОБА_1 , розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:31:002:0001) площею 0,0477 га за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) Одеською міською радою прийнято рішення № 6341-VII від 22.07.2020 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0550 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлової будівлі під житловий будинок з закладом громадського харчування», яким останній надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

На даний час зазначена земельна відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України сформована та зареєстрована (дата державної реєстрації - 06.10.2020), проте речові права щодо земельної ділянки, на якій розташована вказана нежитлова будівля, за ОСОБА_1 не зареєстровані.

Таким чином, ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю загальною площею 339,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:31:002:0001) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) без виникнення та реєстрації права власності/користування у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:31:002:0001, якою користується ОСОБА_1 , є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 14.03.2023 за № 3723/5/15-32-04-06-05 ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ДПІ Приморського району міста Одеси, як платник земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0477 га.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата за землю.

Як зазначено вище, речові права стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:31:002:0001, якою користується ОСОБА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані та відповідач з часу формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, являючись власником нерухомого майна, яке розташоване цій ділянці, до теперішнього часу не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством порядку.

Зареєстроване право власності на нерухому будівлю, яка розташована на земельній ділянці, не надає право на безкоштовне (безоплатне) користування земельною ділянкою відповідачем.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.10.2020 №НВ-5608411502020 реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 5110137500:31:002:0001 здійснена 06.10.2020.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.03.2023 за №10-15-0.10-1004/2-23, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:31:002:0001 становить 3425602,4 грн, що також підтверджується витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі за цільовим використанням земельної ділянки відповідно до додатку до рішення Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» № 1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) становить 5% від нормативної грошової оцінки.

За результатами розгляду запиту Приморської окружної прокуратури м. Одеси Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом № 01-19/651 від 24.04.2023 надано розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки з жовтня 2020 року (06.10.2020 - дата реєстрації та формування земельної ділянки) по 01.04.2023 року, який складає 359188,44 грн та який вираховувався з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку з неоформлениям ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою та несплатою грошових коштів за її використання, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради 13.03.2023 за № 01-13/357 на її адресу направлялася вимога про необхідність сплати в порядку ст. 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси безпідставно збережених коштів, сума яких станом на 01.03.2023 складала 344915,10 грн.

Однак, ОСОБА_1 вказана вимога проігнорована, відповідні грошові кошти не сплачено, у зв`язку з чим безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку Одеської міської ради розмір орендної плати, який підлягав би сплаті за земельну ділянку площею 477 кв.м. з кадастровим номером 5110137500:31:002:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 06.10.2020 по 31.03.2023 (включно) склав 359188,44 грн, які відповідач повинна була сплачувати з часу формування земельної ділянки, проте її бездіяльність у цьому питанні призвела до недоотримання грошових коштів власником землі - територіальною громадою м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради.

Прокуратурою листом № 52-4544вих. -23 від 05.05.2023 повідомлено Юридичний департамент ОМР про наявний факт порушення інтересів територіальної громади.

Листом № 42-пр/вих від 29.05.2023 Юридичний департамент ОМР повідомив, що відповідна позовна заява ним не подавалася, відомостей про намір самостійно звернутися з позовом ним не викладено, що свідчить про бездіяльність.

Як зазначено вище, Департаментом земельних ресурсів ОМР 13.03.2023 на адресу відповідача надсилалася вимога з розрахунком заборгованості, з чого вбачається, що Одеській міській раді ще з жовтня 2020 відомо про наявність порушень інтересів територіальної громади, проте заходи реагування останньою досі не вжито.

Крім того, про факт початку користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_3 . Одеській міській раді стало відомо, ще 22.07.2020, а саме з часу прийняття останньою рішення № 6341-УІІ від 22.07.2020 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0550 га, за адресою: АДРЕСА_1 ».

Таким чином, заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради із посиланням як на правову підставу своїх вимог на ст. 96, 122, 123, 124, 125, 126, 152 ЗК України, ст. 1212, ч. 1 ст. 1214, ч. 2 ст. 22 ЦК України, просить з відповідача - ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 359188, 44 грн за користування земельною ділянкою площею 0, 0477 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , а також судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року, з урахуванням описки, виправленої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року, позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено.

Стягнуто з відповідача - ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,0477 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 359188 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки. Вирішено судові витрати.

В апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_1 в особі свого представника - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року, в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд вірно встановив, що земельна ділянка площею 0,0477 га, яка розташована у АДРЕСА_1 належить Територіальній громаді.

Посилаючись на положення ст. 80, 125, 152, 156 Земельного Кодексу України, ст. 82,83, 1212 ЦК України, суд першої інстанції проігнорував те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, з урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України, та правових висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17 до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою між сторонами. Набувши право власності на нежитлові приміщення, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності скаржник належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Вказує, що доказів того, що земельні ділянки, на яких знаходяться нежитлові приміщення відповідача, сформовані, позивачем не надано. Витягів з Державного земельного кадастру матеріали справи не містять.

Крім того зазначає, що позивачем не надано витягів нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а долучені до позовної заяви розрахунки не є належними та допустимими доказами у даній категорії справ для визнання розміру безпідставно збережених коштів.

Вказуючи про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зазначає, що переписка з департаментами Одеської міської ради, які мають статус самостійних юридичних осіб та не сторонами в цій справі, а не Одеська міська рада та не можуть бути належним та допустимими доказами в цій справі.

Також зазначає, судом проігнорований той факт, що скаржник з 31 травня 2016 року отримує пенсію за віком; набуття відповідачем у власність нерухомого майна з 22 липня 2020 року; площа земельної ділянки не перевищує межі граничних норм; належне звернення відповідача з заявами з додаванням усіх необхідних документів до уповноважених органів ДПС про застосування пільг.

Вказує, що за приписами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, зазначає, що відповідно до листа Одеської міської ради від 24 квітня 2023 року № 01-19/651 зазначено належний розмір ставки - 3%, але суд першої інстанції без жодного обґрунтування застосував 5 %. Тобто навіть в разі задоволення позову суд мав застосувати саме 3%, а не 5 % як наполягав позивач.

В судовому засіданні представник відповідачки - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, представник прокуратури апеляційну скаргу не визнав. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися.

Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформаційної довідки № 329102787 від 13 квітня 2023 року, ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлової будівлі загальною площею 339,9 кв.м (а.с. 16).

Рішенням Одеської міської ради № 6341-У11від 22 липня 2020 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0550 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлової будівлі під житловий будинок з закладом громадського харчування» було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0550 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення В.03.10 для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (а.с. 26).

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_1 після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень ОМР у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розроблено, проте права власності ОСОБА_1 на неї у порядку встановленому законом не набула (а.с. 19-25).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру, дата формування 06.10.2020, про земельну ділянку з кадастровим номер 5110137500:31:002:0001, місце розташування - АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будівель, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлової будівлі під житловий будинок з закладом громадського харчування, площа земельної ділянки - 0,0477, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 13.08.2020, ТОВ «Одеський земельний центр», дата державної реєстрації земельної ділянки - 06.10.2020 (а.с. 19).

13 березня 2023 року Департамент земельних ресурсів ОМР звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про добровільну сплату безпідставно збережених коштів у розмірі 344915,10 гривень (а.с. 28-29).

Відповідно до відповіді Департаменту земельних ресурсів ОМР від 24 квітня 2023 року № 01-19/651, ФОП ОСОБА_1 за даними ГУ ДПС в Одеській області не перебуває на обліку в ДПІ в Приморському районі міста Одеси як платник земельного податку за земельну ділянку площею 477,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32). Зазначене також підтверджується відповіддю ГУ ДПС в Одеській області Державної податкової служби від 14 березня 2023 року (а.с. 35).

У відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15 березня 2023 року вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, за кадастровим номером: 5110137500:31:002:0001 станом на 01 січня 2023 року становить 3425602,40 гривень (а.с. 33).

05 травня 2023 року Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Директора юридичного департаменту ОМР з запитом задля вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, у якому, зокрема, просила в строк до 12 травня 2023 року надати інформацію про те, чи зверталася ОМР до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (а.с. 37).

Згідно відповіді з Юридичного департаменту ОМР від 29 травня 2023 року, ні Одеська міська рада ні Юридичний департамент ОМР не зверталися до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (а.с. 34).

01 червня 2023 року Приморська окружна прокуратура міста Одеси направила до Одеської міської ради повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з якого вбачається, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси прийняла рішення про звернення до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 359188,44 гривень за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Задольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,0477 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 359188, 44 грн, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог протягом розгляду справи.

Колегія суддів погоджує такі висновки суду, а помилкові доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.

Не заслуговує на увагу як такий, що ґрунтується на помилковому власному тлумаченні поняття кондиційного зобов`язання довід апеляційної скарги про те, що виникнення права власності на нерухомість не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику, і таке право виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, і з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника такої нерухомості зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Тому з урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України, та правових висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17 до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit - будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яку має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини першої статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору про притягнення до власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положення статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивачем належними доказами доведено, що належна відповідачці нежитлова будівля знаходиться на належній Одеській міській раді земельній ділянці, якою відповідачка фактично користується без оформлення права на цю ділянку, а відповідачкою вказане не спростоване, то судом вірно виснувато про обов`язок останньої нести відповідальність у вигляді сплати недотриманих її власником доходів у виді орендної плати.

Щодо розміру такої плати, то слід нагадати, що цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на такій засаді як диспозитивність, за якою суд розглядує справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 с. 13 ЦПК України).

У першій заяві по суті справи в суді першої інстанції - відзиві на позовну заяву - відповідачка не оспорювала нормативно-грошову оцінку спільної земельної ділянки, а про таке заявила вже в суді апеляційної інстанції в апеляційній скарзі.

Проте, щодо доказів розрахунку орендної плати позивачем, то такі надані позивачем, і вони не спростовані відповідачкою, оскільки зроблені відділом фінансового моніторингу, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:31:002:0001 (станом на 01 січня 2023 року) та який розрахований для визначення розміру орендної плати і який підлягає індексації. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) щороку за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Стверджуючи про неправильність вказаних розрахунків позивача, відповідачка не спростувала їх належними та допустимими доказами.

Наданий позивачем розрахунок спростовує твердження відповідачки про те, що розмір безпідставно збережених коштів зроблений, виходячи із такої оцінки станом на 01 січня 2023 року за період з жовтня 2020 року, оскільки нарахування здійснено з урахуванням нормативно-грошової оцінки з урахуванням індексації.

Посилання на відсутність доказів формування земельної ділянки спростовується наявним у справі Витягом з Державного земельного кадастру.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Одеської міської ради у даній справі є бездіяльність останньої як компетентного органу у спірних правовідносинах, тобто нездійснення захисту інтересів територіальної громади міста Одеси з 2020 року вирішенні суспільно значимого питання - отримання плати за використання земель комунальної власності. Безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, прокурор перед зверненням до суду дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме листом від 01.06.2023 № 52-5572ВИХ-23 повідомив голову Одеської міської ради про факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0550 га на АДРЕСА_1 , без виникнення права власності/користування у період з жовтня 2020 року (дата реєстрації та формування земельної ділянки) по 01 квітня 2023 року, та необхідність звернення до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 359188,44 грн.

Доказів вжиття Одеською міською радою відповідних заходів реагування у вигляді звернення до суду із відповідним позовом матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, а відповідачка такого не спростувала.

Як помилковми є і твердження заявниці про те, що судом під час визначення розміру неотриманого ОМР доходу проігнорований той факт, що скаржник з 31 травня 2016 року отримує пенсію за віком; набуття відповідачем у власність нерухомого майна з 22 липня 2020 року; площа земельної ділянки не перевищує межі граничних норм; належне звернення відповідача з заявами з додаванням усіх необхідних документів до уповноважених органів ДПС про застосування пільг.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Крім того, суд правильно зазначив, що відповідачка як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, мала сплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 121-1214 ЦК України).

Крім того, законодавець розмежовує поняття «Земельний податок», щодо якого намагається заявниця довести наявне у неї право на пільги, та «Орендна плата» за земельні ділянки державної та комунальної власності залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Протирічною виглядає і позиція заявниці, яка не визнаючи позов, одночасно вважає необхідних застосувати коефіцієнт 0,03, а не 5%, як розраховано позивачем, посилаючись на те, що за адресою спірної земельної ділянки не проводиться будівництво, оскільки Згідно Додатку до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-У1 «Перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» застосуванню підлягає коефіцієнт саме 5% (відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), оскільки для правильного розрахунку не має значення, чи здійснює будівництво ОСОБА_1 , а те, що їй рішенням ОМР надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою саме для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, згідно рішення ОМР від 22.07.2020 № 6341-УП та згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номер 5110137500:31:002:0001, місце розташування - АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будівель, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Вказане відповідає застосованій позивачем та погодженій судом відсотковій ставці від нормативно-грошової оцінки землі у 5%.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 23 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко