Постанова

від 09.01.2024 по справі 237/3345/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/463/24 Справа № 237/3345/23 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.,

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське»,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргувідповідача Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Аграрнепідприємство «Придніпровське»на рішенняМар`їнського районного суду Донецької області від 31 серпня 2023 року, ухваленого суддею Ліпчанським С.М. у м.Курахове Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У липні2023позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначила, що 27.11.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено Договір оренди землі, на підставі чого відповідач фактично здійснює обробіток та використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 1422782300:02:000:0064, загальною площею 2,000га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ІІІ-ДН №134463.

За умовами Договору відповідач зобов`язався платити позивачу орендну плату в розмірі 4095,78 грн., виплата якої має здійснюватись з 01 вересня по 31 грудня звітного року. Однак у 2021 та 2022 роках ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» не здійснило виплату орендної плати. На звернення ОСОБА_1 щодо несплати орендної плати відповіді не надано. По день звернення до суду орендна плата за 2021 та 2022 роки позивачу не виплачена, у зв`язку з чим остання звернулася до суду.

Рішенням Мар`їнськогорайонного суду Донецької області від 31 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» задоволені.

Розірвано Договір оренди землі №б/н від 27.11.2017 між ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422782300:02:000:0064, загальною площею 2,000га.

Скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39830721 від 23.02.2018, номер запису про інше речове право: 24978744.

Стягнуто з ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Допущене негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров`ю сторін по справі у період дії воєнного стану.

Відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

При цьому, скаржник зазначає, що умовами укладеного між сторонами Договору оренди землі передбачено: п.5 Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 68262,93 грн.; п.8 строк укладення договору 7 років; п.9 орендна плата в грошовій формі в розмірі 6% від НГО, що складає 4095,78 грн., а також погоджено, що з цієї суми Орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України; п.11 строк виплати орендної плати до 31 грудня звітного року. Таким чином орендна плата належна позивачу до виплати після утримання податків складає 3297,10 грн.

Відповідач зазначає, що 08.07.2021 позивачу була сплачена орендна плата за 2021 рік, що підтверджено платіжною інструкцією №1412514099 від 08.07.2021 на суму 4396,12, копія якої була надана суду першої інстанції. Вказує, що дана виплата була здійснена на рахунок батька позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_1 , що спростовує твердження позивача про несплату орендної плати за 2021 рік та є введенням суд в оману.

Звертає увагу на те, що у позові невірно зазначена адреса позивача, оскільки останнім місцем позивача є АДРЕСА_1 , проте на теперішній час місто Донецьк є непідконтрольним Україні населеним пунктом, у зв`язку з чим Товариство впевнене в тому, що позивач не могла фактично підписати позовну заяву, вважає, що даний позов поданий невстановленою Товариством особою в інтересах або навпаки проти інтересів та волевиявлення самої ОСОБА_1 , що порушує її права на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Окрім того, відповідач наголошує на тому, що разове порушення умов договору оренди, в частині несплати орендної плати не вважається систематичним і не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки повторне порушення може свідчити про систематичність.

Також відповідач вважає, що при ухвалені рішення суд порушив принцип змагальності сторін та право відповідача на участь у розгляді справи, оскільки не забезпечив участь представника відповідача в режимі відеоконференції, відповідно до заяви від 25.08.2023, яка була надіслана на електронну адресу суду першої інстанції.

Сторона відповідача не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо негайного виконання рішення суду та вважає його незаконним, оскільки чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для негайного виконання судового рішення, як для запобігання загрози життю та здоров`ю сторін по справі у період дії воєнного стану.

Відповідач вважає незаконним рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а вимоги ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» без задоволення.

У відповіді на відзив позивача, ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

У запереченнях ОСОБА_1 на відповідь на відзив, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» без задоволення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Судом встановлено,що 27.02.2017 року в с.Сонцівка між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРИДНІПРОВСЬКЕ» було укладено Договір оренди землі.

Відповідно до копії Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ІІІ-ДН №134463 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 1422782300:02:000:0064, загальною площею 2,0000га належить ОСОБА_1 .

Відповідно до копії акту визначення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі), складеного 27.11.2017 року, встановлено, що земельна ділянка використовується в єдиному земельному масиві з урахуванням раціональної організації території за цільовим призначенням та розташована в межах, установлених витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 104456366 від 21.11.2017 року, з кадастровим номером: 1422782300:02:000:0064.

Вищевказана земельна ділянка, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передана ТОВ «АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРИДНІПРОВСЬКЕ» в особі Сітковського В.С. на 7 років.

Позивачем ОСОБА_1 надано розрахунок, згідно якого, у 2021 році Відповідач зобов`язаний був сплатити суму оренди з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5 458 грн. 35 копійок, а у 2022 році - 6 910 грн. 01 копійок.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог,оскільки судом встановлено, що позивач не отримала орендної плати передбаченої Договором оренди землі за 2021 та 2022 роки, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами сторони відповідача викладеним в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції,якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Так, п.9 Договору оренди землі від 27 листопада 2017 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 6% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що на дату укладення договору складає 4095,78 грн. (у п.5 Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2017 рік становить 68262,93 грн.). Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (абзац другий п.9 Договору.

У п.10 Договору сторонами погоджено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

У п.11 Договору визначено, що орендна плата у грошовій формі вноситься у строки з 01 вересня по 31 грудня звітного року.

У п.66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст.21 Закону України „Про оренду землі необхідно застосовувати у такий спосіб: Нормами статті 21Закону України"Прооренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21Закону України"Прооренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Як зазначалось вище у п.10 Договору сторонами погоджено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

За загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

У даній справі спірним Договором не визначено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Позивачем суду надано власні розрахунки заборгованості з орендної плати за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції, який визначено в розмірі 5458,35 та заборгованості з орендної плати за 2022 рік, який також розраховано ОСОБА_1 із застосування індексу інфляції та визначено в розмірі 6910,01 грн. (а.с.13-17).

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Отже, згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені в п.38 Договору, а саме дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 Договору). Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом (а.с.5- зворот).

Так, стороною відповідача до відзиву на позов суду була надана Платіжна інструкція №1412514099 від 08 липня 2021, з якої видно, що платник ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» перерахував отримувачу ОСОБА_2 4396,12 грн. орендної плати по договору оренди землі за 2021 рік ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 по довіреності ОСОБА_2 . Платіж проведено АТ «Перший Український міжнародний банк» 8 липня 2021 17:43 (а.с.39).

Частиною 3 статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем жодним належним та допустимим доказом не спростовано, що орендна плата за 2021 рік була перерахована її батькові ОСОБА_2 та не була отримана останнім.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачем не отримана орендна плата за 2022 рік, що не заперечується відповідачем, тому висновок суду першої інстанції про несплату відповідачем орендної плати позивачу за 2021 рік суперечить наявним у справі доказам, зокрема Платіжній інструкції, якій суд першої інстанції не надав належної оцінки та дійшов помилково висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведена систематична несплата орендарем орендної плати за користування належною ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Наведені стороною позивача розрахунки орендної плати за землю за 2021 та 2022 роки, колегія суддів, вважає помилковими, такими, що суперечать умовам укладеного між сторонами договору оренди землі.

Згідно ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні, заявлених позовних вимог у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч.13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки судом апеляційної інстанції судове рішення скасовано з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні її позовних вимог, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в розмірі в розмірі 1610,40грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» задовольнити.

Рішення Мар`їнськогорайонного суду Донецькоїобласті від31серпня 2023року скасувати,ухвалити новесудове рішенняпро відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: