Рішення

від 04.01.2024 по справі 464/744/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/744/22

пр.№ 2/464/6/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2024 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шманько О.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172, за участі третьої особи ОСОБА_5 , про визнання недійсним рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу, визнання особи такою, що не набула права,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.09.2022, до відповідачів ОСОБА_6 ,Виконавчого комітетуЛьвівської міськоїради,Житлово-Будівельногокооперативу №172(ЖБК№172)про визнаннянедійсним рішеннязагальних зборівЖБК №172,оформленого протоколом№16від 21.02.1992;визнання відповідача ОСОБА_2 таким,що неприйнятий доЖБК №172,та ненабув статусучлена ЖБК№172на АДРЕСА_1 і якнаслідок таким,що ненабув майновихправ нанерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .В обґрунтуванняпозовних вимогпокликався нате,що єспіввласником частки квартири АДРЕСА_2 напідставі рішенняСихівського районногосуду м.Львова від24.04.2019(справа№464/5526/18),співвласником іншої часткиє дружина ОСОБА_5 .Проте,його правовласності навказане майнооспорюється,заперечується тане визнаєтьсявідповідачем ОСОБА_2 з посиланнямна рішеннясуду усправі №2-486/11,яким встановлено,що останнійвніс пайовийвнесок завищевказану квартирув розмірі8820крб.та єчленом ЖБК№172на підставірішення загальнихзборів членівЖБК №172від 21.02.1992.З покликаннямна частини5,7ст.82ЦПК України,постанову ВерховногоСуду від11.08.2023у справі№225/149/17,вказав,що відсутніпідстави однозначнота беззаперечновважати правомірністьта законністьвстановлених обставиннабуття відповідачемчленства уЖБК №172,сплати нимпайових внесківта визначеннявартості квартири,встановлених усправі №2-486/11,і якнаслідок відсутніправові підстави,за якими ОСОБА_2 є таким,що маєправо найого майно. Зазначив, що спірна квартира надана ОСОБА_7 на сім`ю з двох осіб ( ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_8 ) на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 04.07.1985 №278 «Про заселення будинку житлово-будівельного кооперативу АДРЕСА_3 ». Згідно з рішенням виконкому ОСОБА_7 видано ордер на право зайняття двох кімнат в окремій квартирі АДРЕСА_2 , вартість кооперативної квартири становила 9309 руб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, на момент смерті ним сплачено пайовий внесок за квартиру в розмірі 3290 крб. В подальшому, пай розділено між спадкоємцями за законом, одним з яких була його матір ОСОБА_8 . Рішенням загальних зборів членів ЖБК №172 від 27.12.1985 ОСОБА_8 прийнято в члени ЖБК №172 та передано їй частину пайового внеску в розмірі 1645 крб. На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.04.1986 №172 ОСОБА_8 видано ордер на квартиру згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.05.1986. Відповідач ОСОБА_2 17.04.1986 здійснив пайовий вклад за ОСОБА_8 в розмірі 1645 крб., відтак за нею числилось паєнагромадження у загальній сумі 3290 крб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, і на момент її смерті за спірну квартиру рахувалось внесених коштів на суму тих же 3290 крб. на рахунок НОМЕР_1 , що не відповідає повній вартості квартири в розмірі 9309 крб. Хоча вартість квартири в розмірі 9309 крб. підтверджується неодноразово, зокрема, довідкою Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №2501в-3865 від 27.11.2013. Після смерті ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_2 у встановленому порядку не успадкував паєнагромадження своєї матері, спірна квартира не надавалася йому в користування. В матеріалах справи №2 -486/11 відсутні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_8 платежів за цільовим призначенням пайовий внесок за квартиру пропорційно до дійсної повної вартості квартири на загальну суму 9309 крб. на рахунок отримувача ЖБК №172. Вказав, що ОСОБА_2 на обліку про вступ до ЖБК №172 не перебував, рішення ЖБК №172 до виконавчого комітету на затвердження не поступало, рішення про затвердження рішення ЖБК №172 про вступ у члени виконавчим комітетом не затверджувалося. Окрім того, пайового внеску пропорційно вартості квартири відповідач не вніс, ордер як наймачу житла на його ім`я не видавався та відношення до спірної квартири не мав, а тому відповідач не набув права членства в ЖБК та майнових прав на квартиру. Також позивач вказав, що не брав участі у справах, на рішення яких посилається відповідач, а відтак це дає законні підстави спростувати доводи відповідача щодо надуманих прав на квартиру. Також зазначив, що висновком №5990 від 02.03.2007 судової технічної експертизи друкарських форм за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268 від 12.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, складеним 02.03.2017, встановлено та доведено, що вилучений в ході обшуку в ОСОБА_2 протокол №16 від 21.02.1992 є підробленим. За наведених обставин, наявні достатні підстави для визнання недійсним рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени ЖБК №172. Вважає, що обраний спосіб захисту не суперечить приписам цивільного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав, надав пояснення, аналогічні змісту таких, а також змісту письмових пояснень, наданих під час розгляду справи. Зазначив, що членство відповідача ОСОБА_2 у ЖБК №172 обмежує права позивача як власника спірної квартири, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні таким майном. Окрім цього, заперечив обставини, викладені у довідці №13 від 29.10.2014 ЖБК №172 щодо членства відповідача в ЖБК, покликаючись на нотаріально засвідчену заяву голови ЖБК №172 Мисюти Я.Й. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У поясненнях від 28.11.2022 позивач ОСОБА_4 зазначив, що зміст висновку №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268, не містить посилання на те, що слідчим для проведення експертного дослідження надано копії документів. Вказав, що у матеріалах справи №2-486/11 є письмові пояснення ОСОБА_9 , яка підтвердила, що в примірнику виписки загальних зборів ЖБК №172 м.Львова протокол №16 від 21.02.1992 навпроти прізвища ОСОБА_9 , секретар зборів, стоїть не її підпис. Вказане також підтверджується висновком експертного дослідження №28/15 від 08.09.2015, яким проводилось експертне дослідження приналежності підпису ОСОБА_9 , відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_9 , електрографічне зображення якого міститься графі: «Секретар» в електрофотокопії документу, що носить назву: «Виписка загальних зборів ЖБК №172 м.Львова «Протокол №16 від 21.02.1992», виконано не ОСОБА_9 , а іншою особою (т.1 а.с. 142-146).

У поясненнях від 04.01.2024 представник позивача зазначив, що згідно з реєстром поступлень пайових внесків ОСОБА_8 по кооперативній квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 сплачено 6 468,29 крб., ОСОБА_2 оплачено пайовий внесок у сумі 1 645,00 крб. згідно з платіжним дорученням №721 від 21.04.1986. Разом із тим, дані, що викладені у реєстрі поступлень пайових внесків від ОСОБА_8 вважає сумнівними, оскільки квитанція від 09.09.1992 про сплату за 1991 р. засвідчує повернення позики у сумі 4 395,87 крб., так само як і квитанції за І, ІІ, III та IV квартали 1991 р. Зокрема про те, що має місце погашення позики, а не сплата пайових внесків засвідчується й випискою з протоколу від 21.02.1992. Тим же протоколом, без погашення пайових внесків, прийнято рішення про включення ОСОБА_2 до членів житлово-будівельного кооперативу. Вказав, що оригінал виписки з протоколу, як і протокол відсутні, а у виписці з протоколу не зазначено, з якою метою видавалась позика, сума позики та дата повернення такої позики. У платіжних документах зазначені оплати послуг банку, витрат на капітальний та поточний ремонт будинку та фізичний знос будинку, що аж ніяк не є членськими внесками. Оскільки відповідачем не сплачено пайову участь у розмірах, визначених нормативно-грошовою документацією, відтак останній не набув членства в ЖБК №172 (т.2 а.с. 64-68).

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позову. Вказав, що недійсність протоколу загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992 №16, яким ОСОБА_2 прийнято до членів кооперативу, неодноразово оскаржувалась без достатніх правових підстав та лише з метою невиконання рішення судів. Так, постановою Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №2-486/11 встановлено, що ОСОБА_2 є членом кооперативу та повністю вніс пайовий внесок за вказану квартиру у жовтні 1992 року у розмірі 8 220 крб. Окрім цього, встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_8 (матері ОСОБА_2 ) про передачу паю і квартири її сину, рішенням загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992 ОСОБА_10 прийнято в члени кооперативу, закріплено за ним квартиру АДРЕСА_2 , передано весь пай, який належав матері ОСОБА_8 , як члену кооперативу. Таким чином, єдиним законним власником спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 . Крім того, довідкою № 13 від 29.10.2014 ЖБК №172, виданою головою кооперативу Мисютою Я.Й., підтверджується членство відповідача в ЖБК №172, сплата ним пайового внеску та сума паєнагромадження 8220 крб. Також, вважає помилковим та безпідставним твердження позивача про фальшивість протоколу загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992 №16 з покликанням на висновок №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268, оскільки експертом не зазначено, що проводилась експертиза саме оригіналів документів та не зазначено, що саме протокол №16 від 21.02.1992, який був предметом дослідження, був використаним у будь-яких судових справах, а відтак не може бути належним доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування. Вказав, що кримінальне провадження за №12014140070003268 від 12.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, закрито у 2020 році на підставі відсутності події та складу кримінального правопорушення. Відсутність вироку у вищезгаданому кримінальному провадженні підтверджує безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 . Зазначив, що позивач став співвласником частки спірної квартири на підставі штучно створеного судового спору, згідно з яким мав, нібито, спір зі своєю дружиною ОСОБА_5 , яка відповідно погодилась зі всіма доводами позовної заяви (рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24.04.2019). Вказав, що ОСОБА_5 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 31.01.2014 між нею та ОСОБА_11 , проте рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29.11.2019, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним. Окрім того, звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності в частині оскарження протоколу загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992.

Представники відповідачів Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172 та третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд вирішив розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За умовамиположень ч.2ст.145Житлового кодексуУкраїни (вредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин)якщо членжитлово-будівельногокооперативу виключенийз кооперативу(крімвипадків,передбачених пунктами1,2,4,6,7ст.147),помер абовибув знього зінших причинчи переселивсяв іншуквартиру вбудинку тогож кооперативу,члени йогосім`ї,які проживалиразом зним,зберігають правокористування жилимприміщенням заумови вступудо кооперативуодного зних.Член сім`ї,який виявивбажання вступитидо кооперативузамість попередньогочлена кооперативу,має перевагуперед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім`ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмові її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (ч. 6 ст. 137 ЖК України).

Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку (ч.2 ст. 141 ЖК України).

Судом встановлено,що якна підставудля задоволенняпозовних вимогпозивач покликаєтьсяна відсутністьу відповідача ОСОБА_2 доказів таправовстановлюючих документівпро членствов житлово-будівельномукооперативі таправо власностіна спірнуквартиру,а висновоксуду віншій справі№ 2-486/11,у якійпозивач ОСОБА_4 не бувучасником,щодо набуття ОСОБА_2 права власності, не є обставиною справи, а є висновком, зробленим судом на підставі встановлених ним обставин справи, а відтак він має право на спростування обставин, встановлених у вищевказаній справі.

Так,рішенням Сихівськогорайонного судум.Львова від22.03.2013,ухваленим усправі №-486/11,яке залишенебез змінухвалою Апеляційногосуду Львівськоїобласті від03.11.2014та постановоюВерховного Судувід 15.08.2018,відмовлено взадоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_2 , ОСОБА_13 ,ОКП ЛОР«Бюро технічноїінвентаризації таекспертної оцінки»,треті особи: ОСОБА_14 , ОСОБА_11 ,Житлово-будівельнийкооператив №172,Львівська міськарада,про визнанняправа власностіна квартирута зобов`язанняреєстрації такогоправа;задоволено частковопозов ОСОБА_2 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,треті особи:приватний нотаріусЛьвівського міськогонотаріального округуЗагвойська Н.І.,ОКП ЛОР«Бюро технічноїінвентаризації таекспертної оцінки,Житлово-будівельнийкооператив №172,про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу:визнано недійснимдоговір купівлі-продажуквартири АДРЕСА_2 ,укладений 02.08.2007між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;відмовлено впозовній вимозіщодо витребуванняквартири АДРЕСА_2 знезаконного володіння ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;відмовлено впозові ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», треті особи: Житлово-будівельний кооператив №172, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про зобов`язання виконати вимоги договору купівлі-продажу, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення, визнання законним власником квартири та вселення, зобов`язання зняти з реєстрації.

У справі № 2-486/11 судами встановлено, що ОСОБА_7 був членом ЖБК № 172. Разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 у 1985 році заселений у кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , на підставі ордеру №15538 від 13.08.1985, виданого на нього та ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер,після йогосмерті відкриласяспадщина напаєнагромадження вЖБК № 172 у розмірі 3 290 крб. Спадкоємцями першої черги за законом були: його мати ОСОБА_8 та малолітній син ОСОБА_12 , кожному із них видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку внесеного паю (01.04.1986 та 25.03.1986 відповідно).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05.07.2007 задоволено позов ОСОБА_12 до Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», визнано за ОСОБА_12 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ним право власності на вказану квартиру.

17.07.2007 ОСОБА_12 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру на підставі вищевказаного рішення. 02.08.2007 ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_11 , яка зареєструвала право власності на квартиру за собою.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13.08.2007 рішення Сихівського районного суду від 05.07.2007 за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.02.2008 в задоволенні позову ОСОБА_12 про визнання права власності на квартиру відмовлено за безпідставністю позовних вимог та зобов`язано Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» анулювати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_12 17.07.2007. В подальшому, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.05.2008 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.02.2008 за апеляційними скаргами ОСОБА_12 та третьої особи ОСОБА_11 скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 у справі №2-486/11 судами встановлено, що 27.12.1985 ОСОБА_8 прийнята у члени ЖБК № 172 як член сім`ї померлого сина ОСОБА_7 на підставі рішення загальних зборів ЖБК, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 24.04.1986, за нею закріплено спірну квартиру та 06.05.1986 виконкомом Львівської міської ради видано ордер.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_8 про передачу паю і квартири її сину ОСОБА_2 , рішенням загальних зборів ЖБК № 172 від 21.02.1992 ОСОБА_2 прийнято в члени кооперативу, закріплено за ним квартиру АДРЕСА_2 , передано весь пай, який належав матері ОСОБА_8 , як члену кооперативу.

Отже, у справі № 2-486/11 встановлено, що ОСОБА_2 є членом кооперативу та повністю вніс пайовий внесок за вказану квартиру в жовтні 1992 року в розмірі8 220 крб., що підтверджується довідками ЖБК № 172 від 08.08.2007 № 41 та від 29.10.2014 № 13.

Встановивши, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру, суди задовольнили позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 02.08.2007 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Разом з тим, встановлено, що 31.01.2014 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 119.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24.04.2019, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, у цивільній справі № 464/5526/18, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено: визнано житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнано за ОСОБА_4 житлової квартири, що була придбана 31.01.2014 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка складається з двох кімнат житловою площею 21,6 кв м., загальною площею 47,9 кв. м.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2019, власником частки спірної квартири є ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 14).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29.11.2019, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 та постановою Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 464/1273/15-ц, позов ОСОБА_2 , ОСОБА_13 задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 31.01.2014 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ; відмовлено у застосуванні наслідків недійсності договору.

Рішення судів у справі № 464/1273/15-ц мотивовані тим, що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, були обізнані про наявність спору про право власності на таку квартиру у справі № 2-486/11, а також, що у спірній квартирі проживають інші особи, які є позивачами у справі, тому мали передбачити негативні наслідки для себе у випадку можливого виконання судового рішення у цій справі. Також суди врахували, що у справі № 2-486/11 встановлено факт набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру.

Судом встановлено, що у травні 2021 року представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звертався до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на частки квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованих за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також визнання за ОСОБА_2 права власності на вищевказану квартиру.

Постановою Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №464/3901/21 скасовано рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.07.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 в частині вирішення позову про витребування частини квартири у ОСОБА_5 , ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено: витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частину квартири АДРЕСА_2 ; в іншій частині судові рішення залишено без змін.

Так, у вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що судами у справах № 2 486/11 та №464/1273/15-ц встановлено обставини щодо того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру та порушення його прав, як власника цієї квартири. Отже, обставини набуття права власності ОСОБА_2 на квартиру належали до предмета доказування, досліджувалися судами у вказаних справах та були установлені судовими рішеннями, у зв`язку із чим висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки у справах № 2 486/11 та № 464/1273/15-ц про набуття позивачем права власності, не є обставиною справи, а є висновком, і спір про визнання права власності за позивачем не вирішувався, є помилковими.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в судових рішеннях, постановлених у справах № 2 486/11, № 464/1273/15-ц та № 464/3901/21, які набрали законної сили, встановлено факт набуття ОСОБА_2 членства в ЖБК №172 та права власності на спірну квартиру, а відтак обставини, встановлені у таких, відповідно до ст. 82 ЦПК України не доказуються у цій справі.

При цьому, обставини щодо членства відповідача ОСОБА_2 в ЖБК №172 та набуття ним майнових прав на спірну квартиру позивачем ОСОБА_4 відповідно до вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України в цій справі належними та допустимими доказами не спростовано.

На переконання суду, безпідставним є покликання сторони позивача на висновок №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268 від 12.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 98-101), як на підставу для визнання відповідача таким, що не набув членства в ЖБК №172, та визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК №172, оформлене протоколом №16 від 21.02.1992, з огляду на те, що вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Листом сектору дізнання відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 03.01.2024 повідомлено про неможливість надання таких матеріалів у зв`язку з їх відсутністю в архіві ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області (т. 2 а.с. 63).

Оскільки матір відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 на законних підставах набула членства у ЖБК № 172 і саме за її заявою та заявою відповідача останній рішенням загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992 прийнятий у ЖБК з передачею належного його матері паю під зобов`язання щодо погашення ним залишку цього паю, відтак відсутні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК № 172, оформленого протоколом №16 від 21.02.1992 (т.1. а.с.109). Такі висновки суду підтверджуються наявною у матеріалах справи копією виписки загальних зборів ЖБК № 172 м. Львова Протокол №16 від 21 лютого 1992 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні (т. 1 а.с. 110).

Суд не бере до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження №28/15 від 08.09.2015, складений за заявою ОСОБА_12 від 04.09.2015 щодо приналежності ОСОБА_9 підпису на електрофотокопії виписки загальних зборів ЖБК №172 м. Львова «Протокол №16 від 21.02.1992 року» (т. 1 а.с. 149-150), оскільки у такому висновку, всупереч вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України, відсутнє застереження про те, що такий підготовлено для подання до суду, а також те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Що стосується доводів представника позивача про те, що обставини, викладені у довідці №13 від 29.10.2014 ЖБК №172, виданій за підписом голови кооперативу Мисюти Я.Й., щодо членства відповідача ОСОБА_2 в ЖБК №172, сплату ним пайового внеску та суми паєнагромадження, спростовуються заявою ОСОБА_15 , посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. 26.11.2014 та зареєстровану в реєстрі за №1527 (т.1 а.с. 227), суд звертає увагу, що оригінал такої довідки оглянуто в судовому засіданні, у такій наявні усі необхідні реквізити, в т.ч. печатка, тому достатні підстави ставити таку під сумнів відсутні (т.1. а.с. 112).

Разом з тим, заява голови ЖБК №172 Мисюти Я.Й., посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. 26.11.2014, була предметомперевірки іоцінки судупри розглядізаяви ОСОБА_12 про переглядрішення Сихівськогорайонного судум.Львова від22.03.2013у справі№2-486/11,в задоволенніякої ухвалоюсуду від24.03.2015,що набралазаконної сили,відмовлено;висновок №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 при розгляді заяви ОСОБА_11 про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013 у справі №2-486/11, в задоволенні якої ухвалою суду від 20.02.2019, що набрала законної сили, відмовлено; висновок експертного дослідження №28/15 від 08.09.2015 при розгляді заяви ОСОБА_11 про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова 22.03.2013 у справі №2-486/11, в задоволенні якої ухвалою суду від 20.05.2020, що набрала законної сили, відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, доводи сторони позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не прийнятий до ЖБК № 172 та не набув статусу члена такого житлово-будівельного кооперативу, і як наслідок, в останнього відсутні майнові права на спірну квартиру, є безпідставними.

За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити. Інші доводи сторін вказаних висновків суду не спростовують та не змінюють.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову по суті, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності за заявою представника відповідача ОСОБА_3 .

Керуючись статтями13,81,82,89,263 265,268ЦПК України,суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172, за участі третьої особи ОСОБА_5 , про визнання недійсним рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу, визнання особи такою, що не набула права, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.01.2024.

Головуючий Дулебко Н.І.