Постанова

від 10.12.2024 по справі 464/744/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/744/22 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/332/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, Ю.Р. Мікуш

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішенняСихівського районногосуду містаЛьвова від04січня 2024року усправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172, за участі третьої особи ОСОБА_4 , про визнання недійсним рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу, визнання особи такою, що не набула права,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172, за участі третьої особи - ОСОБА_4 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним рішення загальних зборів ЖБК №172, оформлене протоколом №16 від 21.02.1992 року; визнати ОСОБА_3 таким, що не прийнятий до ЖБК №172 та не набув статусу члена ЖБК № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 і як наслідок таким, що не набув майнових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що є співвласником частки квартири АДРЕСА_2 на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24.04.2019 (справа №464/5526/18), співвласником іншої частки є дружина ОСОБА_4 . Проте, його право власності на вказане майно оспорюється, заперечується та не визнається відповідачем ОСОБА_3 з посиланням на рішення суду у справі №2-486/11, яким встановлено, що останній вніс пайовий внесок за вищевказану квартиру в розмірі 8 820 крб. та є членом ЖБК №172 на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК №172 від 21.02.1992. З покликанням на частини 5, 7 ст. 82 ЦПК України, постанову Верховного Суду від 11.08.2023 у справі №225/149/17 вказав, що відсутні підстави однозначно та беззаперечно вважати правомірність та законність встановлених обставин набуття відповідачем членства у ЖБК №172, сплати ним пайових внесків та визначення вартості квартири, встановлених у справі №2-486/11, і як наслідок відсутні правові підстави, за якими ОСОБА_3 є таким, що має право на його майно.Зазначив, що спірна квартира надана ОСОБА_5 на сім`ю з двох осіб ( ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6 ) на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 04.07.1985 №278 «Про заселення будинку житлово-будівельного кооперативу №172 (будівельний корпус №61 Сихів II) по АДРЕСА_1 ». Згідно з рішенням виконкому ОСОБА_5 видано ордер на право зайняття двох кімнат в окремій квартирі АДРЕСА_2 , вартість кооперативної квартири становила 9309 руб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, на момент смерті ним сплачено пайовий внесок за квартиру в розмірі 3290 крб. В подальшому, пай розділено між спадкоємцями за законом, одним з яких була його матір ОСОБА_6 . Рішенням загальних зборів членів ЖБК №172 від 27.12.1985 ОСОБА_6 прийнято в члени ЖБК №172 та передано їй частину пайового внеску в розмірі 1645 крб. На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.04.1986 №172 ОСОБА_6 видано ордер на квартиру згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.05.1986. Відповідач ОСОБА_3 17.04.1986 здійснив пайовий вклад за ОСОБА_6 в розмірі 1645 крб., відтак за нею числилось паєнагромадження у загальній сумі 3290 крб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, і на момент її смерті за спірну квартиру рахувалось внесених коштів на суму тих же 3290 крб. на рахунок ЖБК №172, що не відповідає повній вартості квартири в розмірі 9309 крб. Хоча вартість квартири в розмірі 9309 крб. підтверджується неодноразово, зокрема, довідкою Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №2501в-3865 від 27.11.2013. Після смерті ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_3 у встановленому порядку не успадкував паєнагромадження своєї матері, спірна квартира не надавалася йому в користування. В матеріалах справи №2 -486/11 відсутні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_6 платежів за цільовим призначенням пайовий внесок за квартиру пропорційно до дійсної повної вартості квартири на загальну суму 9309 крб. на рахунок отримувача ЖБК №172. Вказав, що ОСОБА_3 на обліку про вступ до ЖБК №172 не перебував, рішення ЖБК №172 до виконавчого комітету на затвердження не поступало, рішення про затвердження рішення ЖБК №172 про вступ у члени виконавчим комітетом не затверджувалося. Крім того, пайового внеску пропорційно вартості квартири відповідач не вніс, ордер як наймачу житла на його ім`я не видавався та відношення до спірної квартири не мав, а тому відповідач не набув права членства в ЖБК та майнових прав на квартиру. Також позивач вказав, що не брав участі у справах, на рішення яких посилається відповідач, а відтак це дає законні підстави спростувати доводи відповідача щодо надуманих прав на квартиру. Також зазначив, що висновком №5990 від 02.03.2007 судової технічної експертизи друкарських форм за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268 від 12.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, складеним 02.03.2017, встановлено та доведено, що вилучений в ході обшуку в ОСОБА_3 протокол №16 від 21.02.1992 є підробленим. За наведених обставин, наявні достатні підстави для визнання недійсним рішення про прийняття ОСОБА_3 в члени ЖБК №172. Вважає, що обраний спосіб захисту не суперечить приписам цивільного законодавства.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Житлово-Будівельного кооперативу №172, за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу, визнання особи такою, що не набула права відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_3 не перебував у м. Львові на обліку бажаючих вступити до кооперативу. Проте, це є обов`язковою умовою відповідно до п. 8 Примірного статуту для житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186, в якому зазначається, що незалежно від проживання у даному населеному пункті до членів кооперативу приймаються громадяни, які в установленому порядку перебувають у цьому населеному пункті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою). Дана обставина доводиться довідкою Управління житлового господарства Львівської міської ради №2501-вих-7475 від 26.01.2022 р.

Вважає, що ОСОБА_3 вважає себе членом ЖБК на підставі підробленого протоколу загальних зборів ЖБК №172 від 21 лютого 1992 року. Факт підроблення вказаного документа доводиться експертними висновками, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема у висновку №5990 від 02 березня 2017 року науково-дослідного інституту судових експертиз було встановлено, що протокол загальних зборів житлово-будівельного кооперативу №172 №16 від 21 лютого 1992 року містить відбиток печатки, яка не є відтиском печатки, які наносяться за допомогою рельєфної еластичної (гумової, фото полімерної) друкарської форми /кліше/, а лише зображенням таких відтисків, нанесеними за допомогою знакосинтезуючого пристрою ПК - кольорового струменевого принтера, спорядженого водорозчинним чорнилом, тобто, виконані у спосіб, який не застосовується для нанесення печаток на документи в державних установах, організаціях та підприємствах України. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не сплачував пайові внески за квартиру, а навіть якщо сплачував, то не 9309 крб., як це визначено у довідках Львівської міської ради, зокрема довідкою Управління житлового господарства Львівської міської ради №2501, вих-7475 від 26.01.2022р., а значну меншу суму, що доводиться доказами та розрахунками, які знаходяться у матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_3 неможе являтисячленом ЖБК172,оскільки рішенняпро йогочленство небуло затвердженоВиконавчим комітетомміської ради,як цепередбачено відповіднодо нормативно-правовихактів,а самевідповідно дост.137Житлового КодексуУкраїнської РСРта згідноз п.10Примірного статутудля житлово-будівельногокооперативу,затвердженого постановоюРади МіністрівУРСР від30квітня 1985року №186зі змінамита доповненнями.Однак,судом першоїінстанції всіці підставибули відхиленіта невзяті доуваги оскільки,як хибновважав суду оскаржуваномурішенні,саме членство ОСОБА_3 буловстановлено уінших справах,а самеу справі№2-486/11,№464/1273/15-ц,та №464/3901/21. Вважає, що суд першої інстанції всупереч приписів, визначених у ст. 91 і ст.103 ЦПК України, порушив права позивача щодо застосування ним процесуальних інструментів таких, як право на призначення експертизи та виклик і допит свідка, безпідставно відмовивши у цій реалізації. Позивач мав намір підтвердити у даному процесі факт підроблення самої Виписки з підробленого протоколу рішення загальних зборів ЖБК №172 від 21 лютого 1992 року, а також мав намір викликати та допитати в якості свідка голову ЖБК №172 ОСОБА_7 , адже останній мав намір підтвердити, що жодних рішень щодо членства ОСОБА_8 ЖБК №172 не приймалось.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Представник ОСОБА_3 - Добушовський О.В. проти скарги заперечив.

Голова комісіяз припинення ЖБК №172 - ОСОБА_9 проти скарги заперечила.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч.3ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно дост.4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1ст.15ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За умовами положень ч. 2 ст. 145 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 ст. 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім`ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім`ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім`ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмові її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (ч. 6 ст. 137 ЖК України).

Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку (ч.2 ст. 141 ЖК України).

Встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013, ухваленим у справі №2-486/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.11.2014 та постановою Верховного Суду від 15.08.2018, у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», треті особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Житлово-будівельний кооператив №172, Львівська міська рада, про визнання права власності на квартиру та зобов`язання реєстрації такого права відмовлено; позов ОСОБА_3 до ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Загвойська Н.І., ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Житлово-будівельний кооператив №172, про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 02.08.2007 між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 ; відмовлено в позовній вимозі щодо витребування квартири АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_13 ; відмовлено в позові ОСОБА_13 до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», треті особи: Житлово-будівельний кооператив №172, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про зобов`язання виконати вимоги договору купівлі-продажу, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення, визнання законним власником квартири та вселення, зобов`язання зняти з реєстрації.

У справі № 2-486/11 судами встановлено, що ОСОБА_5 був членом ЖБК № 172. Разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 у 1985 році заселений у кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , на підставі ордеру №15538 від 13.08.1985, виданого на нього та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина на паєнагромадження в ЖБК № 172 у розмірі 3 290 крб. Спадкоємцями першої черги за законом були: його мати ОСОБА_6 та малолітній син ОСОБА_10 , кожному із них видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку внесеного паю (01.04.1986 та 25.03.1986 відповідно).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05.07.2007 задоволено позов ОСОБА_10 до Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ним право власності на вказану квартиру.

17.07.2007 ОСОБА_10 на підставі вищевказаного рішення зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру. 02.08.2007 ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_13 , яка зареєструвала право власності на квартиру за собою.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13.08.2007 рішення Сихівського районного суду від 05.07.2007 за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.02.2008 у задоволенні позову ОСОБА_10 про визнання права власності на квартиру відмовлено за безпідставністю позовних вимог та зобов`язано Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» анулювати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_10 17.07.2007. В подальшому, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.05.2008 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.02.2008 за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та третьої особи ОСОБА_13 скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 у справі №2-486/11 судами встановлено, що 27.12.1985 ОСОБА_6 прийнята у члени ЖБК № 172 як член сім`ї померлого сина ОСОБА_5 на підставі рішення загальних зборів ЖБК, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 24.04.1986, за нею закріплено спірну квартиру та 06.05.1986 виконкомом Львівської міської ради видано ордер.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про передачу паю і квартири її сину ОСОБА_3 , рішенням загальних зборів ЖБК № 172 від 21.02.1992 ОСОБА_3 прийнято в члени кооперативу, закріплено за ним квартиру АДРЕСА_2 , передано весь пай, який належав матері ОСОБА_6 , як члену кооперативу.

Отже, у справі № 2-486/11 встановлено, що ОСОБА_3 є членом кооперативу та повністю вніс пайовий внесок за вказану квартиру в жовтні 1992 року в розмірі 8 220 крб., що підтверджується довідками ЖБК № 172 від 08.08.2007 № 41 та від 29.10.2014 № 13.

Встановивши, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру, суди задовольнили позовну вимогу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 02.08.2007 між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .

Встановлено, що 31.01.2014 між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 119.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24.04.2019, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, у цивільній справі № 464/5526/18, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено: визнано житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнано за ОСОБА_1 житлової квартири, що була придбана 31.01.2014 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з двох кімнат житловою площею 21,6 кв м., загальною площею 47,9 кв. м.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2019, власником частки спірної квартири є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29.11.2019, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 та постановою Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 464/1273/15-ц, позов ОСОБА_3 , ОСОБА_11 задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 31.01.2014 між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ; відмовлено у застосуванні наслідків недійсності договору.

Рішення судів у справі № 464/1273/15-ц мотивовані тим, що ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, були обізнані про наявність спору про право власності на таку квартиру у справі № 2-486/11, а також, що у спірній квартирі проживають інші особи, які є позивачами у справі, тому мали передбачити негативні наслідки для себе у випадку можливого виконання судового рішення у цій справі. Також суди врахували, що у справі № 2-486/11 встановлено факт набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру.

Матеріалами справи також встановлено, що у травні 2021 року представник ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_3 звертався до Сихівського районного суду м. Львова з позовною заявою про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованих за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також визнання за ОСОБА_3 права власності на вищевказану квартиру.

Постановою Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №464/3901/21 скасовано рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.07.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 в частині вирішення позову про витребування частини квартири у ОСОБА_4 , ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено: витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частину квартири АДРЕСА_2 ; в іншій частині судові рішення залишено без змін.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що судами у справах № 2 - 486/11 та №464/1273/15-ц встановлено, що ОСОБА_3 набув права власності на спірну квартиру та що обставини набуття права власності ОСОБА_3 на квартиру належали до предмета доказування, досліджувалися судами у вказаних справах та були установлені судовими рішеннями, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки у справах № 2 - 486/11 та № 464/1273/15-ц про набуття позивачем права власності, не є обставиною справи, а є висновком, і спір про визнання права власності за позивачем не вирішувався, є помилковими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що безпідставним є покликання сторони позивача на висновок №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140070003268 від 12.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 98-101), як на підставу для визнання відповідача таким, що не набув членства в ЖБК №172 та визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК №172, оформлене протоколом №16 від 21.02.1992, з огляду на те, що вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Крім того, відсутні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК № 172, оформлене протоколом №16 від 21.02.1992, оскільки матір відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на законних підставах набула членства у ЖБК № 172 і саме за її заявою та заявою відповідача останній рішенням загальних зборів ЖБК №172 від 21.02.1992 прийнятий у ЖБК з передачею належного його матері паю під зобов`язання щодо погашення ним залишку цього паю.

Що стосується доводів представника позивача про те, що обставини, викладені у довідці №13 від 29.10.2014 ЖБК №172, виданій за підписом голови кооперативу Мисюти Я.Й., щодо членства відповідача ОСОБА_3 в ЖБК №172, сплату ним пайового внеску та суми паєнагромадження, спростовуються заявою ОСОБА_7 , посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. 26.11.2014 та зареєстровану в реєстрі за №1527 (т.1 а.с. 227), оригінал такої довідки оглянуто в судовому засіданні, у такій наявні усі необхідні реквізити, в т.ч. печатка, тому достатні підстави ставити таку під сумнів відсутні. Разом з тим, заява голови ЖБК №172 Мисюти Я.Й., посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. 26.11.2014, була предметом перевірки і оцінки суду при розгляді заяви ОСОБА_10 про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013 у справі №2-486/11, у задоволенні якої ухвалою суду від 24.03.2015, що набрала законної сили, відмовлено; висновок №5990 судової технічної експертизи друкарських форм від 02.03.2017 при розгляді заяви ОСОБА_13 про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013 у справі №2-486/11, в задоволенні якої ухвалою суду від 20.02.2019, що набрала законної сили, відмовлено; висновок експертного дослідження №28/15 від 08.09.2015 - при розгляді заяви ОСОБА_13 про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова 22.03.2013 у справі №2-486/11, в задоволенні якої ухвалою суду від 20.05.2020, що набрала законної сили, відмовлено.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такі відповідають матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сихівськогорайонногосуду містаЛьвовавід04січня2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

Ю.Р. Мікуш