Постанова

від 10.01.2024 по справі 902/307/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року Справа № 902/307/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Мельниченко І.О.

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лідер Енерджі Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 (повний текст складено 18 жовтня 2023 року, суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп"

про стягнення 490956,43 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" 490956,43 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року в частині оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №ТІНУк 043855 від 06 червня 2022 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Енерджі груп" про стягнення 490956,43 грн заборгованості за договором поставки.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" (21050, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Магістратська, буд.7, офіс 1, ідентифікаційний код: 42500651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" (85302, Донецька обл., Покровський р-н, м.Покровськ, вул.Москаленка Маршала, буд.144а, ідентифікаційний код: 43783381) 490956,43 грн заборгованості та 7364,35 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Лідер Енерджі Груп" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року у справі №910/14900/19 сформулював наступні висновки: "у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства. У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Апелянт стверджує, що на підтвердження відсутності поставки відповідачем були надані документи бухгалтерського обліку, зокрема оборотно-сальдові відомості, документи складського обліку, згідно з якими товар за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року не надходив. Свідок ОСОБА_1 (комірник) в заяві свідка від 30 червня 2023 року та безпосередньо в судовому засіданні суду повідомив, що в червні 2022 року жодної продукції від позивача не надходило та відповідно не оприбутковувалося на складі. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів перевезення продукції від позивача до відповідача, що також свідчить про відсутність реальної поставки. Разом з цим, у вимозі Позивача № 13/09 від 13 вересня 2022 року (додаток №36 до позовної заяви) зазначено: "звертаємо вашу увагу, що вищевказані обставини підтверджуються, зокрема листуванням з вашим менеджером зі збуту ОСОБА_2 та товаро-транспортними накладними". Відповідач листом №192 від 29 вересня 2022 року (додаток №37 до позовної заяви) запитував у позивача зазначену ТТН, проте відповіді не отримав та суду вона також не була подана. Водночас, судом першої інстанції не надано жодної оцінки показанням свідка ОСОБА_3 , які були надані нею в судовому засіданні 22 вересня 2023 року. Так, надаючи пояснення стосовно спірної поставки, ОСОБА_3 зазначила, що в червні 2022 року, погодивши по телефону з ОСОБА_4 асортимент та кількість поставки, вона сформувала рахунок фактуру та направила її відповідачеві. Тобто, ОСОБА_3 стверджувала, що рахунок-фактуру вона сформувала в червні 2022 року. Проте, згідно наданої позивачем видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, в ній міститься посилання на замовлення №ТІНУк050279 від 01 листопада 2021 року. При цьому такого замовлення (рахунку-фактурі) позивач на адресу відповідача ніколи не надсилав.

Скаржник зауважує, що щодо відсутності звернень до Державної податкової служби України стосовно фіктивності операції за податковою накладною №851 від 06 червня 2022 року, то взагалі незрозуміло, якою нормою права керувався суд при формуванні такого висновку, оскільки фіктивність правочину встановлюється лише судом.

Апелянт звертає увагу суду, що внесення відомостей до податкової накладної є виключною компетенцію постачальника товарів (робіт, послуг), а покупець жодного впливу і повноважень щодо інформації, яка вноситься до податкової накладної не має. Проте, виключно за умови здійснення реальної господарської операції покупець набуває право на реєстрацію податкового кредиту. Обізнаність покупця про реєстрацію продавцем податкової накладної не має правовим наслідком визнання факту поставки і не зобов`язує його надсилати будь-які звернення до Державної податкової служби України щодо такої накладної.

Листом №902/307/23/7252/23 від 09 листопада 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

17 листопада 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/307/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2023 року у справі №902/307/23 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Лідер Енерджі Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 11046,51 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги позивачу.

27 листопада 2023 року від ТОВ "Лідер Енерджі Груп" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №2289 від 23 листопада 2023 року про сплату 11046,51 грн. судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року у справі №902/307/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лідер Енерджі Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 та призначено дату судового засідання на "10" січня 2024 р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

11 грудня 2023 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Лідер Енерджі Груп" адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2023 року у справі №902/307/23 задоволено клопотання представника ТОВ "Лідер Енерджі Груп" адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/307/23.

Від позивача - ТОВ "Торговий дім "Інтерелектро Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, зазначає, що з урахуванням втрати оригіналу підписаної спірної видаткової накладної, позивач, вважав за потрібне надати електронний доказ в паперовому вигляді - складену та зареєстровану в установленому порядку податкову накладну №851 від 06 червня 2022 року на суму 490 956 гривень 43 копійки, що в розумінні положень пункту 3.9 Договору, та пункту 3.10 Договору є взаємозамінним документом видатковій накладній, яка підтверджує факт здійснення поставки за Договором. ОСОБА_6 визнав факт наявності податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року в електронному кабінеті апелянта, але належних та достатніх доказів, щодо надання заперечення позивачу щодо факту реєстрації податкової накладної протягом встановленого Договором строку так ним і не було надано.

22 грудня 2023 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" адвоката Мельниченко Івана Олександровича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 грудня 2023 року у справі №902/307/23 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" адвоката Мельниченко Івана Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/307/23.

10 січня 2024 року через "Електронний суд" від представника ТОВ "Лідер Енерджі Груп" - адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обгрунтоване неможливістю прибути в судове засідання за сімейними обставинами.

Розглянувши подане клопотання про відкладення колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтею 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зокрема в частині, що кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому пунктом 2 частини 2 статті 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. В рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Клопотання представника ТОВ "Лідер Енерджі Груп" мотивоване неможливістю прибути в судове засідання за сімейними обставинами, однак жодних доказів на підтвердження таких обставин заявником до клопотання не надано, не зазначено, які саме це обставини та не вказано про можливість подання таких доказів у подальшому.

ТОВ "Лідер Енерджі Груп" було завчасно повідомлене про судове засідання. Правова позиція викладена відповідачем у апеляційній скарзі, відома суду та іншому учаснику процесу.

Крім того, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2023 року у справі №902/307/23 було задоволено клопотання представника ТОВ "Лідер Енерджі Груп" адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/307/23. Тобто, представнику апелянта прибувати в судове засідання не потрібно було.

Крім того, колегією суддів береться до уваги та обставина, що клопотання про відкладення подане саме в день судового засідання 10 січня 2024 року, в той час як дата судового засідання була відома відповідачу ще 04 грудня 2023 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачу було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання. Отже, з огляду на викладене, обставини неможливості взяти участь в засіданні суду представника відповідача колегія суддів не може визнати поважними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

В судовому засіданні 10 січня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконфренеції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року, який складений на 5 сторінках /а.с.189-193, т.1/, який містить підписи та печатки постачальника (позивача) та покупця (відповідача) на сторінках 1-4. Остання сторінка договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" підписана директором Масич Н.К. та скріплена печаткою зазначеної юридичної особи.

Відповідно до умов зазначеної угоди Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, надалі - Продукція, а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість (пункт 1.1 Договору).

За умовами пункту 1.2 Договору тип, марка, кількість, ціна Продукції, узгоджується Сторонами в рахунках-фактури та/або в специфікаціях на кожну окрему партію Продукції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору загальна ціна Договору визначається виходячи із вартості поставленої Продукції протягом усього строку дії даного Договору. Ціна на кожну окрему партію Продукції визначається окремо та узгоджується Сторонами в рахунках - фактури/специфікаціях.

Умови поставки Продукції - самовивезення, склад Постачальника, якщо інші умови поставки не узгоджені Сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до Договору (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктами 3.4 - 3.8 Договору сторони погодили, що відпуск Продукції Постачальником за цим Договором може здійснюватися його структурними підрозділами (представництвами) та уповноваженими на те особами за довіреністю. У цьому разі складання та підписання первинної документації, супровідної документації, в тому числі видаткових накладних, здійснюється цими підрозділами (представництвами), уповноваженими особами. В підтвердження факту отримання Продукції, Покупець зобов`язаний поставити підпис на видатковій накладній та передати її Постачальнику. В разі відмови від прийняття Продукції, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику письмову мотивовану відмову з чітким обґрунтуванням того, в чому саме полягають недоліки поставленої Продукції з посиланням на наявні факти в момент прийняття Продукції. Датою поставки Продукції, вважається дата отримання Продукції уповноваженим представником Покупця, яка зазначена на видатковій накладній. Датою поставки Продукції, у разі підписання видаткової накладної шляхом накладення електронного цифрового підпису уповноважених осіб Сторін через відповідний апаратно-програмний або апаратний пристрій чи ліцензійне програмне забезпечення яке використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису, вважається дата проставлення електронного цифрового підпису на відповідній видатковій накладній.

Відповідно до пункту 3.9. Договору сторони погодили, що у разі втрати, пошкодження та/або не підписання видаткової накладної Покупцем, взаємозамінним документом, що підтверджує факт поставки такої Продукції, буде вважатись податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної поставки та щодо якої були відсутні заперечення у Покупця протягом чотирнадцяти календарних днів з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН, а датою поставки Продукції, буде вважатись дата складання податкової накладної Постачальником (дата виникнення податкового зобов`язання).

Пунктом 3.10 Договору визначено, що у разі виникнення спору щодо факту поставки Продукції за відповідною видатковою накладною, даний факт підтверджується податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної спірної поставки, та щодо якої в Покупця були відсутні заперечення протягом чотирнадцяти календарних днів з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН.

Покупець сплачує Постачальнику вартість партії Продукції, що узгоджена Сторонами в специфікації та/або рахунку-фактурі до Договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказано в рахунку-фактурі (пункт 4.1 Договору).

За умовами пункту 4.5 Договору у разі якщо Постачальник вважатиме можливим відпустити Продукцію без передоплати, Покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Відповідно до пунктів 4.9 - 4.11 Договору підставою для оплати є договір, рахунок-фактура чи видаткова накладна. Сторони можуть проводити звірку стану розрахунків по Продукції та тарі за цим Договором, для чого Постачальник направляє Покупцю акт, який має бути звірений та підписаний в строк не більш 5-днів з моменту отримання документів. Сторони домовились, що у разі не підписання Покупцем акту, в строк встановлений пунктом 4.10 Договору, даний акт вважається підписаний Покупцем за принципом мовчазної згоди, у зв`язку із чим, усі спори вирішуються по даним Постачальника.

Положеннями пункту 8.1 - 8.2 Договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків та поставки Продукції, до повного виконання Сторонами зобов`язань. У разі, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про відсутність своєї згоди на продовження строку дії Договору, він вважається продовженим (пролонгованим) Сторонами на такий же строк, без обмеження кількості таких продовжень.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме: №ТІНУк011281 від 05 серпня 2021 року на суму 280149,86 грн /а.с.26, т.1/, №ТІНУк011279 від 05 серпня 2021 року на суму 77666,17 грн /а.с.26, т.1/, №ТІНУк016702 від 10 вересня 2021 року на суму 118272,47 грн /а.с.27, т.1/, №ТІНУк017516 від 10 вересня 2021 року на суму 30144,41 грн /а.с.27, т.1/, №ТІНУк016869 від 13 вересня 2021 року на суму 6717,17 грн /а.с.28, т.1/, №ТІНУк020553 від 04 жовтня 2021 року на суму 62604,00 грн /а.с.28, т.1/, №ТІНУк020554 від 04 жовтня 2021 року на суму 33529,61 грн /а.с.29, т.1/, №ТІНУк021396 від 08 жовтня 2021 року на суму 16427,88 грн /а.с.29, т.1/, №ТІНУк021452 від 08 жовтня 2021 року на суму 11277,19 грн /а.с.122, т.1/, №ТІНУк023937 від 26 жовтня 2021 року на суму 35207,00 грн /а.с.30, т.1/, №ТІНУк025079 від 02 листопада 2021 року на суму 59566,24 грн /а.с.30, т.1/, №ТІНУк026052 від 08 листопада 2021 року на суму 136889,72 грн /а.с.31, т.1/, №ТІНУк-26054 від 08 листопада 2021 року на суму 54982,07 грн /а.с.31, т.1/, №ТІНУк026055 від 08 листопада 2021 року на суму 49530,07 грн /а.с.32, т.1/, №ТІНУк027564 від 15 листопада 2021 року на суму 51855,96 грн /а.с.32, т.1/, підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 1024819,82 грн. В зазначених видаткових накладних здійснено посилання на договір поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року.

Платіжними дорученнями №976 від 19 серпня 2021 року на суму 77666,17 грн /а.с.33, т.1/, №976 від 01 вересня 2021 року на суму 157432,49 грн /а.с.33, т.1/, №978 від 01 вересня 2021 року на суму 280149,86 грн /а.с.34, т.1/, №977 від 01 вересня 2021 року на суму 9757,81 грн /а.с.34, т.1/, №1031 від 16 листопада 2021 року на суму 136889,72 грн /а.с.35, т.1/, №1032 від 16 листопада 2021 року на суму 104512,14 грн /а.с.35, т.1/, №1033 від 16 листопада 2021 року на суму 35207,00 грн /а.с.36, т.1/, №1034 від 16 листопада 2021 року на суму 27705,07 грн /а.с.36, т.1/, №1037 від 16 листопада 2021 року на суму 30144,41 грн /а.с.37, т.1/, №1035 від 16 листопада 2021 року на суму 46624,02 грн /а.с.37, т.1/, №1040 від 29 жовтня 2021 року на суму 57292,24 грн /а.с.38, т.1/, №1036 від 16 листопада 2021 року на суму 62604,00 грн /а.с.121, т.1/ підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 1025984,93 грн в рахунок оплати товару поставленого згідно наведених вище видаткових накладних.

В матеріалах справи наявна також копія видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року /а.с.42, т.1/, яка не підписана відповідачем, за змістом якої позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну вартість 492121,54 грн з ПДВ.

06 червня 2022 року позивачем складено податкову накладну №851 /а.с.46, т.1/, за якою задекларовано виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість в сумі 81826,07 грн за поставку товарів на загальну вартість 409130,36 грн. Квитанцією №1 від 29 червня 2022 року /а.с.47, т.1/ підтверджується прийняття Державною податковою службою України податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року.

Наказом позивача №25/07/Х від 25 липня 2023 року /а.с.235, т.1/ запроваджено передачу документів з усіх структурних підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" до представництва, що розташоване в м.Хмельницький (пункт 1 цього наказу).

З огляду на наявний в матеріалах справи акт "приймання-передання видаткових накладних з київського представництва за червень 2022 року" /а.с.236-237, т.1/ до відповідного представництва позивача в місті Хмельницький, Пастушенком О.В. передано, а Травною Т.В. 29 липня 2022 року прийняті документи, зокрема видаткову накладну №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року.

Згідно з листом №01/08/К від 01 серпня 2022 року /а.с.238, т.1/, адресованим "Відділу бухгалтерії м.Хмельницький", який складено юридичним відділом та погоджено директором Київського представництва позивача, адресант просив надати оригінали видаткових накладних по контрагентам, в тому числі по Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" за червень 2022 року.

З огляду на наявний у справі акт приймання-передання документів №03/08/Х від 03 серпня 2022 року /а.с.239, т.1/, Травною Т.В. було передано, а Пастушенком О.В. прийнято видаткові накладні, зокрема видаткову накладну №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року. Разом з тим на вказаному акті міститься запис наступного змісту: "05 серпня 2022 року акт був отриманий без видаткової накладної по ТОВ "Лідер енерджі груп"".

Відповідно до акта про втрату документів б/н від 05 серпня 2022 року /а.с.38, т.1/ інвентаризаційною комісією позивача було встановлено відсутність оригіналу наступного документу: видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року на суму 492121,54 грн, що була підписана між позивачем та відповідачем.

21 вересня 2022 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №13/09 від 13 вересня 2022 року /а.с.42, т.1/, де Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" зазначило, що відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем була здійснена поставка товару за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року на загальну суму 492121,54 грн. Разом з тим, позивачем повідомлено про втрату примірника видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" просило відповідача повторно підписати видаткову накладну №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року та повернути підписаний примірник позивачу.

У відповідь на вимогу №13/09 від 13 вересня 2022 року відповідач направив лист №192 від 29 вересня 2022 року /а.с.45, т.1/, де вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" не отримувало товар за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року. При цьому, для належного розгляду вимоги №13/09 від 13 вересня 2022 року відповідач просив надати документи, які у нього були відсутні, а саме: договір поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року, товарно-транспортну накладну на перевезення товару за спірною видатковою накладною, а також замовлення Покупця №ТІНУк050279 від 01 листопада 2021 року, на яке є посилання у видатковій накладній №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Вінницькій області №8979/5/02-32-04-03-15 від 27 червня 2023 року /а.с.78-79, т.2/ Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" за звітні періоди з червня 2022 по травень 2023 не задекларовано операцій з придбання товарів у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна".

В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" №3108-АЗ від 31 серпня 2023 року /а.с.121, т.3/, в якому підтверджується поставка вказаним товариством вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" згідно товарно-транспортних накладних №103003167; 103002381; 103002792; 103003179; 103003658; 103003931; 103003843 за період з 23 липня 2021 року по 01 листопада 2021 року.

Беручи до уваги зміст зазначеного документа, а також відсутність доказів щодо існування між сторонами інших господарських відносин окрім договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021, вбачається, що частина товару за цією угодою доставлялась відповідачу силами транспортної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Цивільні права та обов`язки згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено зобов`язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на виконання Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1024819,82 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, в яких є посилання на Договір. Також матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості поставлено згідно видаткових накладних товару на загальну суму 1025984,93 грн.

Отже, враховуючи те, що сторонами було здійснено фактичні дії щодо виконання договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року (поставка товару та його оплата) такий правочин є укладеним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі №905/533/23).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №910/6178/20).

Дослідивши зміст Договору, судами обох інстанцій констатується, що підстав стверджувати про нікчемність договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року немає, при цьому також слід відзначити, що докази про існування спору та ухвалення судом рішення стосовно визнання недійсним договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року чи його окремих положень, зокрема пунктів 3.9, 3.10 в матеріалах справи відсутні.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, договір поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України вважається правомірним.

Щодо доводів про втрату оригіналу підписаної сторонами видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" зазначило, що видаткова накладна №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року була підписана між сторонами, однак в подальшому оригінал такої видаткової накладної було втрачено.

В обґрунтування наведеної позиції позивач надав докази, зокрема акт "приймання-передання видаткових накладних з київського представництва за червень 2022 року" від 29 липня 2022 року /а.с.236-237, т.1/, акт приймання-передання документів №03/08/Х від 03 серпня 2022 року /а.с.239, т.1/, акт про втрату документів б/н від 05 серпня 2022 року /а.с.38, т.1/.

В матеріалах справи відсутні докази про надіслання примірника видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року відповідачу для її підписання чи докази вручення примірника такої накладної представнику відповідача.

В свою чергу, надані документи складені в односторонньому порядку позивачем, а тому не можуть свідчити про те, що видаткова накладна №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року була підписана відповідачем.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи інших доказів, які підтверджують підписання видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги надані позивачем акти "приймання-передання видаткових накладних з київського представництва за червень 2022 року" від 29 липня 2022 року /а.с.236-237, т.1/, приймання-передання документів №03/08/Х від 03 серпня 2022 року /а.с.239, т.1/, про втрату документів б/н від 05 серпня 2022 року /а.с.38, т.1/, оскільки такі докази не підтверджують обставини підписання видаткової накладної №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, а тому є неналежними.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо застосування пунктів 3.9 - 3.10 Договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року на підтвердження факту поставки товару 06 червня 2022 року, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до пунктів 3.9, 3.10 Договору: у разі втрати, пошкодження та/або не підписання видаткової накладної Покупцем, взаємозамінним документом, що підтверджує факт поставки такої Продукції, буде вважатись податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної поставки та щодо якої були відсутні заперечення у Покупця протягом чотирнадцяти календарних днів з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН, а датою поставки Продукції, буде вважатись дата складання податкової накладної Постачальником (дата виникнення податкового зобов`язання). У разі виникнення спору щодо факту поставки Продукції за відповідною видатковою накладною, даний факт підтверджується податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної спірної поставки, та щодо якої в Покупця були відсутні заперечення протягом чотирнадцяти календарних днів з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, беручи до уваги те, що презумпцію правомірності договору поставки №1533-ТДУ від 15 липня 2021 року відповідачем не спростовано, до спірних правовідносин підлягають застосуванню пункти 3.9, 3.10 Договору.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року, визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема щодо дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з положеннями пунктів 4, 5 абзацу 1 пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З огляду на наведені норми, в процесі реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом здійснюється перевірка такої накладної на відповідність критеріям, які по своїй суті покликані на підтвердження реальність вчиненої господарської операції.

Як вказано в пунктах 13 - 14 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

З огляду на положення абзацу 3 пункту 18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до пункту 42-1.2 статті 42 Податкового кодексу України електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом доступу платників податків до системи електронного адміністрування податку на додану вартість у розрізі поточних значень всіх доданків та від`ємників, передбачених пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, в режимі перегляду у реальному часі та доступу до даних Єдиного реєстру податкових накладних, включаючи можливість формування, перевірки та підтвердження податкових накладних, складених платником податку чи його контрагентами за вчиненими між ними правочинами, для цілей формування податкового кредиту платником податків, перевірки та визначення дати і часу реєстрації таких накладних та/або розрахунків коригування, а також перегляд інформації про незареєстровані податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, подані на реєстрацію платником податків, із зазначенням причини відмови у їх реєстрації

Матеріалами справи підтверджується прийняття Державною податковою службою України податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року /а.с.47, т.1/, за якою задекларовано виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість в сумі 81826,07 грн за поставку товарів на загальну вартість 409130,36 грн за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року.

Судами вбачається, що про існування податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року в електронному кабінеті відповідачу було відомо, що також ним не заперечується.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем заперечень щодо податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року, як це передбачено умовами пункту 3.10 Договору.

Відсутні в матеріалах справи також і докази надіслання відповідачем будь-яких звернень до Державної податкової служби України стосовно фіктивності операції за податковою накладною №851 від 06 червня 2022 року.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт реєстрації Державною податковою службою України податкової накладної №851 від 06 червня 2022 року та відсутність заперечень відповідача щодо такої накладної, відповідно до пункту 3.10 Договору, свідчить, що товар за спірною видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року на загальну суму 492121,54 грн з ПДВ є таким, що поставлений.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За умовами пункту 4.5 Договору, у разі якщо Постачальник вважатиме можливим відпустити Продукцію без передоплати, Покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

З огляду на умови Договору, факт здійснення поставки за спірною видатковою накладною підтверджується податковою накладною №851 від 06 червня 2022 року з відповідною квитанцією про її подання.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати товару за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року на загальну суму 492121,54 грн з ПДВ.

Судом першої інстанції доречно враховано, що вартість одиниць товару, які було поставлено за видатковою накладною №ТІНУк043855 від 06 червня 2022 року, зокрема самонесучий провід AsXSn 4х70 та самонесучий провід AsXsn 4x50 не перевищує вартості одиниць аналогічного товару, який постачався позивачем та було отримано відповідачем за видатковими накладними №ТІНУк020553 від 04 жовтня 2021 року /а.с.199, т.1/, №ТІНУк020554 від 04 жовтня 2021 року /а.с.200, т.1/, які були підписані між сторонами. Вказаним підтверджується реальність здійснення господарської операції та її економічний зміст.

Наявними в справі доказами підтверджується наявність у відповідача переплати в сумі 1165,11 грн, а тому вимоги позивача про стягнення 490956,43 грн (492121,54 грн - 1165,11 грн), яка не перевущує суму, вказану в податковій накладній, обгрунтовано визнано судом першої інстанції правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів не бере до уваги подані місцевому суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 щодо поставки товару за спірною видатковою накладною, оскільки відповідно до частин 1, 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Доводи апелянта стосовно того, що відсутність доказів поставки товару 06 червня 2022 року на умовах "самовивозу" (власними силами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп") свідчить про те, що такої поставки не відбувалось суд не бере до уваги, оскільки згідно долученого останнім до матеріалів справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" №3108-АЗ від 31 серпня 2023 року поставка частини товару за Договором від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер енерджі груп" 11 вересня 2021 року, 23 липня 2021 року, 20 серпня 2021 року, 20 вересня 2021 року, 11 жовтня 2021 року, 25 жовтня 2021 року та 01 листопада 2021 року відбувалась силами транспортної компанії, що свідчить про існування між сторонами іншої усталеної практики відносин ніж та, яка визначена пунктом 3.1 Договору.

До того ж, колегія суддів зауважує, що відповідно до сталої практики Верховного суду, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі №914/2267/18.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи апелянтом не було надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача щодо наявної заборгованості за спірною видатковою накладною.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 490956,43 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Вінницької області у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лідер Енерджі Груп" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 06 жовтня 2023 року у справі №902/307/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/307/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "12" січня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.