Рішення

від 12.01.2024 по справі 904/5675/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5675/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач", м. Луцьк Волинської області

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 202 988,18грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генпостач" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 202 988,18грн, з яких:

- основний борг у розмірі 165 458,70грн;

- пеня у розмірі 33 073,61грн;

- 3 % річних у розмірі 2 298,29грн;

- втрати від інфляції у розмірі 2 157,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2302512 від 19 квітня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає основний борг у розмірі 165 458,70грн, пеню у розмірі 30 353,74грн, 3% річних у розмірі 2 135,10грн, інфляційні втрати у розмірі 1 323,67грн. Однак, не заперечуючи проти суб`єктивного права позивача на стягнення господарської санкції (пені), відповідач заперечує проти її стягнення в повному обсязі, та заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі норми ст.233 ГК України на 90%.

Також відповідач вважає, що дата 21.04.2023 не може вважатися належною датою поставки товару відповідачу. Товар наданий позивачем перевізнику, Транспортній компанії "САТ" 28.04.2023 з планованою датою прибуття до вантажоодержувача 29.04.2023, що підтверджується: товарно-транспортною накладною (накладна на вантаж відправника) ТОВ "ТК "САТ" від 28.04.2023 №0420029; інформацією з розділу "Трекінг", розміщеною на офіційному сайті перевізника ТОВ "ТК "САТ". Товар поставлено позивачем та прийнято відповідачем 02.05.2023, що підтверджується: видатковою накладною ТОВ "Генпостач" від 21.04.2023 №2627 на суму 165 458,70грн з ПДВ (20%), на якій наявний зроблений відповідальним працівником АТ НЗФ напис про дату поставки товару - 02.05.2023; інформацією з розділу "Трекінг", розміщеною на офіційному сайті перевізника ТОВ "ТК "САТ"; Актом приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) від 04.05.2023 №413.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, адже в залежності від розвитку бойових дій у м. Нікополь та в районі Запорізької атомної електростанції (відстань 7 км по Каховському водосховищу до атомних енергоблоків) може статися й так, що відповідач не тільки не зможе сплачувати штрафні санкції, а й виконувати основні зобов`язання перед усіма своїми кредиторами. Відтак проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади для відповідача в аспекті його обов`язку сплатити саме зараз штрафні санкції за неналежне виконання господарського обов`язку є надзвичайною і невідворотною обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти будь-якими доступними для нього засобами. Відповідач в теперішній час опинився в складній фінансовій та економічній ситуації, позовні вимоги 165 458,70грн - основний борг, 30 353,74грн - пеня, 1 323,67грн - інфляційні витрати, 2 135,10грн - 3% річних, а всього - 199 271,21грн (за контррозрахунком відповідача), є надмірним тягарем, який може значно ускладнити ведення відповідачем господарської діяльності або навіть призвести до зупинки підприємства відповідача.

Позивач проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечує. Так на момент укладання договору поставки відповідач вже перебував в складній ситуації про яку зазначає в клопотанні. Станом на 11.12.2023 відповідач жодної оплати в рахунок погашення основного боргу не здійснив.

Крім того, підприємство позивача перебуває в важкому економічному становищі, оскільки основні контрагенти знаходяться на сході України. Поставки товарів здійснювались морем до портів України, а тепер транспортується до портів Румунії, а в подальшому доставляється автомобільним транспортом. Відтак, продажі позивача зменшилися майже в 3 рази, виросла собівартість товару за рахунок транспортування, що призвело до скорочення працівників товариства. До того ж позивачем нараховані інфляційні втрати лише за травень - червень 2023 року, і товариство не збільшує позовні вимоги щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат на актуальну дату.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 справу №904/5675/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2302512 (а.с. 13-18).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу (п. 3.1 договору).

Згідно пункту 3.8 договору датою поставки товару вважається: для поставок залізничним транспортом - дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної (3.8.1); для поставок автомобільним транспортом - дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку товару на склад покупця (3.8.2); для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 цього пункту дата отримання товару покупцем (3.8.3). У разі наявності зауважень покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару.

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору) (п. 4.1 договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначені в п. 4.2 даного договору, встановлюються у національній валюті України - гривні і не підлягають зміні протягом дії цього договору, якщо інше не буде передбачено у специфікації. Ціна товару є договірною звичайною ціною і відповідає рівню ринкових цін (п. 4.2 - 4.4 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору (п. 4.6 договору).

Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - авансовий платіж, покупець проводить авансовий платіж за товар за умови, надання постачальником: банківських гарантій, передбачених умовами договору та специфікації; рахунку на попередню оплату; податкової накладної в електронній формі (через систему електронного документообігу М.Е.Dос, OРZ та інші), зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму раніше отриманого авансового платежу та/або на суму раніше поставленого товару; завіреної копії витягу з реєстру платників акцизного податку (якщо товар є підакцизним товаром, який включено до переліку пального, затвердженого п.215.3.4 ПКУ (п. 4.8.2); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - за фактом завантаження, покупець проводить оплату за товар за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору (крім електронної податкової накладної, яка надається через систему електронного документообігу М.Е.Dос, OРZ та інші) (п. 4.8.3); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунку - акредитив, покупець відкриває акредитив за умови надання постачальником банківської гарантії, якщо це передбачено умовами договору (п. 4.8.4); датою оплати у випадках, передбачених п. 4.8.1 та п. 4.8.2 даного договору, вважається дата списання коштів із банківського рахунку покупця (п. 4.8.5).

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України (п. 8.2, 8.3 договору).

Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором (п. 8.4, 8.5 договору).

Якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більше 3 календарних місяців, то кожна зі сторін має право розірвати даний договір за погодженням з іншою стороною. У цьому випадку жодна із сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків (п. 8.6 договору).

Згідно п. 10.1 договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань, не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України. Штрафні санкції не звільняють сторони від виконання зобов`язань за даним договором.

У випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього договору, та 10.4 договору; у випадках передбачених п. 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України (п. 10.3.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

19 квітня 2023 року сторонами підписано Специфікацію №1/2302513 до договору №2302512 від 19.04.2023 на поставку товару (згідно переліку) на суму 175 458,48грн (а.с. 9).

Терміни поставки до 30 календарних днів, з можливістю дострокової поставки, від дати підписання договору.

Ціна товар, зазначений у даній специфікації, включає в себе вартість маркування, транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою товару з урахуванням положень Інкотермс (п. 1 специфікації).

Умови поставки та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 14 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонам, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 цього договору (п. 2 специфікації).

Умови поставки товару: DPP, м. Нікополь, склад АТ НЗФ, згідно з Правилами Інкотермс (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору поставки №2302512 від 19.04.2023 та специфікації №1/2302513 від 19.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Генпостач" поставило відповідачу продукцію на суму 165 458,70грн, що підтверджується, видатковою накладною №2627 від 21.04.2023 та Актом прийому-передачі товару від 04.05.2023 (а.с. 8, 7). Видаткова накладна та акт містять підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Продукція отримана відповідачем 02.05.2023, що підтверджується підписом відповідальних працівників АТ "НЗФ" на видатковій накладній, а також витягом з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" щодо відстеження пересилання відправлення №042000229 (а.с. 80-82).

В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 165 458,70грн.

25.08.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №201 від 08.08.2023, з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 165 458,70грн в тому числі ПДВ протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання даної претензії (а.с. 11).

Претензія отримана відповідачем 31.08.2023 та залишена без задоволення (а.с. 12).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 165 458,70грн, пені у розмірі 33 073,61грн, 3% річних у розмірі 2298,29грн та інфляційних втрат у розмірі 2 157,58грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови договору поставки та специфікації, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище документами, є таким, що настав 16.05.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 165 458,70грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 165 458,70грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В пункті 10.3.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 33 073,61грн за загальний період з 15.05.2023 до 20.10.2023 (а.с. 2 на звороті).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 10.3.1 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Однак, при проведенні розрахунку не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання.

Так, на суму боргу 165 458,70грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 27.05.2023 до 20.10.2023 (147дн) у розмірі 30353,74грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2298,29грн за період з 05.05.2023 до 20.10.2023 та інфляційні втрати за травень червень 2023 року у розмірі 2 157,58грн.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.

Так, за порушення строків оплати поставленого товару на суму 165 458,70грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 17.05.2023 до 20.10.2023 (157дн) у розмірі 2135,10грн.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Сума інфляційних втрат складає 1323,67грн виходячи з наступного розрахунку:

165 458,70грн*100,8% (індекс інфляції за червень 2023 року) = 166 782,37грн 165 458,70грн = 1323,67грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу 165 458,70грн, 30 353,74грн - пені, 1 323,67грн - інфляційних витрат, 2 135,10грн - 3% річних, підписано представником Василюхою Т.О. (довіреність від 24.10.2023). Поряд із цим, відповідач просить задовольнити вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, зменшити розмірі пені на 90%, в іншій частині позову відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 165 458,70грн, пеня у розмірі 30 353,74грн, 3% річних у розмірі 2 135,10грн та втрати від інфляції у розмірі 1323,67грн, а всього 199 271,21грн.

Щодо підстав для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, суд приймає до уваги принцип свободи договору.

Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. З огляду на невеликий розмір нарахованих пені, відсотків річних та втрат від інфляції, суд вважає, що така відповідальність є справедливою для боржника, відтак, підстави для їх зменшення відсутні.

За викладеного, клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3044,82грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13647 від 19.10.2023 (а.с. 21). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 199 271,21грн, 50 відсотків судового збору, а саме: 1 494,53грн (199 271,21грн х 1,5% = 2989,06грн х 50%) слід повернути позивачу з державного бюджету.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, решта судових витрат по справі покладається на відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог, стягненню підлягає судовий збір у розмірі 1 494,53грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 202 988,18грн задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровської області, 53200; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (ідентифікаційний код 38339580; вул. Кравчука, буд. 48, кв. 51, м. Луцьк, Волинська обл., 43000) основний борг у розмірі 165 458,70грн (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 70коп.), пеню у розмірі 30 353,74грн (тридцять тисяч триста п`ятдесят три гривні 74коп.), 3% річних у розмірі 2 135,10грн (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 10коп.), втрати від інфляції у розмірі 1323,67грн (одна тисяча триста двадцять три гривні 67коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 494,53грн (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири гривні 53 коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (ідентифікаційний код 38339580; вул. Кравчука, буд. 48, кв. 51, м. Луцьк, Волинська обл., 43000) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 494,53грн (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири гривні 53 коп.), сплачений згідно з платіжною інструкцією №13647 від 19.10.2023, яка містяться у матеріалах справи №904/5675/23.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 12.01.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва