Постанова

від 13.06.2024 по справі 904/5675/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5675/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р. (суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.01.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач", м. Луцьк Волинської області

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 202 988,18грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генпостач" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 202 988,18грн, з яких: основний борг у розмірі 165 458,70грн; пеня у розмірі 33 073,61грн; 3 % річних у розмірі 2 298,29грн; втрати від інфляції у розмірі 2 157,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2302512 від 19.04.2023р., в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р. позовні вимоги задоволено частково -стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" основний борг, у розмірі 165 458,70 грн., пеню, у розмірі 30 353,74 грн., 3% річних, у розмірі 2 135,10грн., втрати від інфляції, у розмірі 1323,67грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 494,53грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Генпостач" з Державного бюджету України судовий збір, у розмірі 1 494,53грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №13647 від 19.10.2023, яка містяться у матеріалах справи №904/5675/23.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р. зменшивши стягнення пені на 90%, а саме стягнути з відповідача 3 307,36 грн. пені. В іншій частині, а саме в частині стягнення основного боргу, 3%, інфляційних витрат, судове рішення не оскаржується.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазгачає на тому, що судом першої інстанції не дотримано вимог норми ст.86 ГПК України, а саме не враховані докази на існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення господарської санкції (пені) в порядку ст.233 ГПК України, та не наведені мотиви їх відхилення.

Скаржник звертає увагу суду, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку за цим договором поставки є саме військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо- технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача. Затримка, а в деяких випадках і неможливість поставки сировини для виробництва феросплавної продукції за рахунок знищення російськими військами українських національних залізничних колій та блокування морських портів України призвели до значного зменшення обсягу виробництва феросплавної продукції, що в свою чергу викликало часткову зупинку діяльності відповідача.

Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були підстави врахувати доводи відповідача та зменшити проведені позивачем нарахування пені на 90 %.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень, Позивач вказує на те, що укладаючи договір Відповідач, вже перебував в складній ситуації та мав судові рішення про зменшення пені, яка підлягає до стягнення, про які зазначає в апеляційній скарзі, і мав на меті не виконувати умови договору щодо оплати.

Позивач зауважує на тому, що станом на 08.03.2024 р. відповідач взагалі не сплатив ні копійки заборгованості за отриманий Товар.

При цьому, Позивач наголошує, що пеня, яка стягнута судом першої інстанції не є великою - 30 353,74 грн., що становить 18% від суми основної заборгованості.

Також, Позивач звертає увагу, що ТОВ Генпостач перебуває в важкому економічному становищі, оскільки основні контрагенти знаходяться на сході України. Крім того, поставки товару здійснювалися морем до портів України, а тепер транспортується до портів Румунії, а в подальшому доставляється автомобільним транспортом і через блокади кордону з Польщею, автомобілі стоять в чергах близько місяця. Таким чином, продажі ТОВ Генпостач зменшилися майже в 4 рази, виросла собівартість продукції за рахунок транспортування, що призвело до скорочення працівників. Додатково Позивач звертає увагу на те, що ТОВ Генпостач нарахувало інфляційні втрати лише за травень-червень 2023 року, і товариство не збільшує позовні вимоги щодо стягнення пені, річних та інфляційних на актуальну дату.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5675/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023р. у справі № 904/5675/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

09.02.2024р. матеріали справи № 904/5675/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р. у справі № 904/5675/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 4026 грн. 00 коп..

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

19.04.2023р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2302512, за умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.8 договору, датою поставки товару вважається: для поставок залізничним транспортом - дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної (3.8.1); для поставок автомобільним транспортом - дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку товару на склад покупця (3.8.2); для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 цього пункту дата отримання товару покупцем (3.8.3). У разі наявності зауважень покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару.

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору) (п. 4.1 договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначені в п. 4.2 даного договору, встановлюються у національній валюті України - гривні і не підлягають зміні протягом дії цього договору, якщо інше не буде передбачено у специфікації. Ціна товару є договірною звичайною ціною і відповідає рівню ринкових цін (п. 4.2 - 4.4 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору (п. 4.6 договору).

Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - авансовий платіж, покупець проводить авансовий платіж за товар за умови, надання постачальником: банківських гарантій, передбачених умовами договору та специфікації; рахунку на попередню оплату; податкової накладної в електронній формі (через систему електронного документообігу М.Е.Dос, OРZ та інші), зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму раніше отриманого авансового платежу та/або на суму раніше поставленого товару; завіреної копії витягу з реєстру платників акцизного податку (якщо товар є підакцизним товаром, який включено до переліку пального, затвердженого п.215.3.4 ПКУ (п. 4.8.2); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - за фактом завантаження, покупець проводить оплату за товар за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору (крім електронної податкової накладної, яка надається через систему електронного документообігу М.Е.Dос, OРZ та інші) (п. 4.8.3); у разі, якщо сторони встановили форму розрахунку - акредитив, покупець відкриває акредитив за умови надання постачальником банківської гарантії, якщо це передбачено умовами договору (п. 4.8.4); датою оплати у випадках, передбачених п. 4.8.1 та п. 4.8.2 даного договору, вважається дата списання коштів із банківського рахунку покупця (п. 4.8.5).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України (п.п. 8.2, 8.3 договору).

Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором (п.п. 8.4, 8.5 договору).

Якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більше 3 календарних місяців, то кожна зі сторін має право розірвати даний договір за погодженням з іншою стороною. У цьому випадку жодна із сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків (п. 8.6 договору).

Згідно п. 10.1 договору, відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань, не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України. Штрафні санкції не звільняють сторони від виконання зобов`язань за даним договором.

У випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього договору, та 10.4 договору; у випадках передбачених п. 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України (п. 10.3.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

19.04.2023 р. сторонами підписано Специфікацію №1/2302513 до договору №2302512 від 19.04.2023р., на поставку товару (згідно переліку), на суму 175 458,48грн..

Терміни поставки до 30 календарних днів, з можливістю дострокової поставки, від дати підписання договору.

Ціна товар, зазначений у даній специфікації, включає в себе вартість маркування, транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою товару з урахуванням положень Інкотермс (п. 1 специфікації).

Умови поставки та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 14 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонам, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 цього договору (п. 2 специфікації).

Умови поставки товару: DPP, м. Нікополь, склад АТ НЗФ, згідно з Правилами Інкотермс (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору поставки №2302512 від 19.04.2023р. та специфікації №1/2302513 від 19.04.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Генпостач" поставило відповідачу продукцію, на суму 165 458,70 грн., що підтверджується, видатковою накладною №2627 від 21.04.2023р. та Актом прийому-передачі товару від 04.05.2023р.. Видаткова накладна та акт містять підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Продукція отримана відповідачем 02.05.2023р., що підтверджується підписом відповідальних працівників АТ "НЗФ" на видатковій накладній, а також витягом з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" щодо відстеження пересилання відправлення №042000229.

В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість, в сумі 165 458,70грн.

25.08.2023р. позивач направив на адресу відповідача претензію, за вих. №201 від 08.08.2023р., з вимогою сплатити заборгованість, у розмірі 165 458,70 грн., в тому числі ПДВ, протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання даної претензії.

Претензія отримана відповідачем 31.08.2023р. та залишена без задоволення.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу, у розмірі 165 458,70 грн., пені, у розмірі 33 073,61 грн., 3% річних, у розмірі 2298,29 грн. та інфляційних втрат, у розмірі 2 157,58 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає основний борг, у розмірі 165 458,70 грн., пеню, у розмірі 30 353,74 грн., 3% річних, у розмірі 2 135,10 грн., інфляційні втрати, у розмірі 1 323,67 грн., однак, не заперечуючи проти суб`єктивного права позивача на стягнення господарської санкції (пені), відповідач заперечує проти її стягнення в повному обсязі, та заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі норми ст.233 ГК України на 90%.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Оскільки рішення суду оскарження позивачем лише в частині стягнення пені (наявності підстав для її зменшення), то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2023р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2302512, за умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

На виконання умов договору позивачем поставлено продукцію, на загальну суму 165 458,70 грн., що підтверджується, видатковою накладною №2627 від 21.04.2023р. та Актом прийому-передачі товару від 04.05.2023р.. Видаткова накладна та акт містять підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Докази оплати Відповідачем поставленого товару, в обумовлений договором строк, матеріали справи не місять.

Отже, відсутність доказів оплати отриманого товару, настання строку такої оплати, є підставою для висновку про порушення відповідачем зобов`язання та стягнення заборгованості на користь позивача.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові від 20.08.2021р. у справі № 910/13575/20, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п. 10.3.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар. зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у пункті 3.5 цього договору, та несе відповідальність, передбачену пунктом 10.4 договору; у випадках, передбачених пунктом 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

На підставі п. 10.3.1 договору, Позивач нарахував та просить стягнути пеню, у розмірі 33 073,61 грн., за загальний період з 15.05.2023р. до 20.10.2023р..

Як вже зазначалось вище, Відповідач визнає пеню, у розмірі 30 353,74грн., однак, заперечував проти її стягнення в повному обсязі, та заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, на підставі норми ст.233 ГК України на 90%.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок розміру штрафних санкцій (пені) з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, дати виникнення заборгованості та визначеного позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, дійшов до висновку, про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені, в розмірі 30 353,74 грн., яка нарахована за період з 27.05.2023р. по 20.10.2023р. (147 днів).

При цьому, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача, суд першої інстанції виходив з принципу свободи договору та з того, що така відповідальність є справедливою для боржника. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив на тому, що порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд вважає, що Скаржником не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, з якими ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов`язує можливість зменшення неустойки і чи є даний випадок винятковим.

Доводи Скаржника про незаконність заявлених позивачем вимог в частині компенсаційних нарахувань колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зобов`язання з оплати за спірним договором поставки покладається саме на відповідача. Підписавши вказаний вище договір, останній був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення зобов`язання.

Щодо посилань Скаржника на важке фінансове становище його підприємства та прямі матеріальні збитки від військових дій як на підставу для зменшення розміру пені, колегія зазначає, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення приймалося, у тому числі, з урахуванням цих обставин.

При цьому, слід взяти до уваги, що під час воєнного стану в Україні сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії.

Приймаючи до уваги причини, які призвели до неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи інтереси обох сторін, а також співмірність розміру пені нарахованої за наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 2302512 від 19.04.2023р., апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо відсутності, у даному випадку, виняткових підстав для реалізації права Відповідача на зменшення розміру пені на 90 %.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Колегія суддів враховує, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки, в оскаржуваній частині, є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024р. у справі №904/5675/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін