Рішення

від 11.01.2024 по справі 910/16632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2024Справа № 910/16632/23

За позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінагротех»

2. ОСОБА_1

про стягнення 723147,10 грн

Суддя: Людмила ШКУРДОВА

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінагротех» та ОСОБА_1 про стягнення 723147,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем-2, як поручителем, взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором №38734168-КД-2 від 22.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

10.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому він просить суд у випадку задоволення позову, відстрочити виконання рішення до виключення території Луганської області з переліку окупованих (або тих, де ведуться бойові дії), та спливу одно року після цієї події.

14.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він просить слухати справу з викликом сторін; відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу; передати справу стосовно відповідача-2 на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача-2 про розгляд справи з викликом сторін, дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні.

Стосовно клопотання представника відповідача про передачу справи стосовно відповідача-2 на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва, суд зазначає наступне.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінагротех» та до ОСОБА_1 (як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи). Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Суд звертає увагу, що статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні клопотання представнику відповідача 2 про передачу справи стосовно відповідача 2 на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінагротех» (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 38734168-КД-2 (далі - Кредитний договір) відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 819566,68 грн (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.12.2025 (п.п. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 для обслуговування кредиту (п. А.4. Кредитного договору).

22.03.2021 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства (далі - Програма) та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,33% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Згідно з п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

22.03.2021 між Акціонерним товариством «Приватбанк» (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки № 38734168-ДП-2/1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Грінагротех» (далі - боржник) за Кредитним договором №38734168-КД-2 від 22.03.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 819566,68 грн з терміном дії до 01.12.2025 (п. 1.1. Договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п. 1.2. Договору поруки).

29.03.2021 на рахунок Відповідача-1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 805000,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 та меморіальним ордером №113855163 від 29.03.2021.

В матеріалах справи наявний графік платежів, який є додатком № 1 до Додаткової угоди, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 819566,68 грн, з них загальна сума кредиту становить 805000,00 грн. та загальна сума страхових платежів становить 14566,68 грн. Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі та порядку сплати згідно п.п. 2.1 - 2.4 додаткової угоди № 1.

Враховуючи, що відповідач припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, станом на 24.10.2023 заборгованість за тілом кредиту становить 567133,31 грн, а заборгованість за процентами становить 156013,79 грн.

Виписками по рахунку відповідача №20639036213156, №20686036234702, № 80300006220675, № 80322046242743, розрахунком заборгованості, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 805000,00 грн та наявність у нього заборгованості в загальному розмірі 723147,10 грн, з яких: 567133,31 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 156013,79 грн. - заборгованості за процентами.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 567133,31 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як було вище зазначено, в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, 22.03.2021 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 (поручитель) уклали Договір поруки № 38734168-ДП-2/1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України унормовано, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідачі мають відповідати перед позивачем, як солідарні боржники.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем-1 свого зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за тілом кредиту в сумі 567133,31 грн. та заборгованості за процентами 156013,79 грн.

Пунктом 4.1 договору поруки сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Отже, на момент пред`явлення даного позову порука відповідача-2 не є припиненою.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем 1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем-1, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення всієї суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Крім того, враховуючи підписання договору поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов`язання за виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, у тому числі по поверненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, суд дійшов висновку, що у відповідача-2 виник солідарний обов`язок сплатити заявлену позивачем до стягнення заборгованість.

Відповідачі здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростували, доказів на підтвердження належних до сплати сум суду не надали.

При цьому, відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву визнається наявна заборгованість у повному обсязі.

Доводи поручителя щодо здійснення позивачем порушення нарахування заборгованості належним чином не доведені, контррозрахунків, які б свідчили про ймовірне підвищення обсягів відповідальності поручителя, матеріали справи не містять.

Також безпідставними є й посилання відповідача-2 на форс-мажорні обставини для позичальника через здійснення господарської діяльності у Луганській області, на підтвердження яких нею надано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 14-1 даного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання саме за кредитним договором та/чи договором поруки.

Суд зазначає, що у даній справі позивачем не заявлено позовної вимоги щодо стягнення неустойки (штрафів, пені). Нарахування відсотків за користування кредитом є процентами за користування кредитом (платою за кредит). Відтак, відповідачем-2 не доведено підстав та не обґрунтовано звільнення її чи відповідача-1 від обов`язку з виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користування. Заперечення відповідача-2 не ґрунтуються на нормах законодавства України.

З огляду на вказане відхиляються й доводи відповідача-1 про відстрочення виконання рішення до виключення території Луганської області з переліку окупованих (або тих, де ведуться бойові дії), та спливу одного року після цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Позивач і відповідач-1 є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

На час вирішення даного спору сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами-1,-2 умов договору та погашення заборгованості по кредитному договору № 38734168-КД-2 від 22.03.2021.

Отже, оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов`язань, вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 723147,10 грн, з яких: 567133,31 грн - заборгованість за тілом кредиту та 156013,79 грн - заборгованість за процентами, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінагротех» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1, квартира 102, код 38734168) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) заборгованість за кредитним договором № 38734168-КД-2 від 22.03.2021 у розмірі 723147 (сімсот двадцять три тисячі сто сорок сім) грн 10 коп., з яких: 567133 (п`ятсот шістдесят сім тисяч сто тридцять три) грн 31 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 156013 (сто п`ятдесят шість тисяч тринадцять) грн 79 коп. - заборгованість за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінагротех» (02090, місто Київ, вул. Бутлерова Академіка, будинок 1, квартира 102, код 38734168) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) судовий збір у розмірі 4338 (чотири тисячі триста тридцять вісім) грн 89 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) судовий збір у розмірі 4338 (чотири тисячі триста тридцять вісім) грн 88 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА