Вирок

від 11.01.2024 по справі 624/340/19

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/340/19

Провадження № 1-кп/529/10/24

ВИРОК

іменем України

11 січня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретаря c/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 12018220720000361 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого:

-вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020 за ч.2 ст.185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, звільнений 29.10.2021,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України.

встановив:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 направлено згідно розпорядженням головиВерховного Судувід 14.03.2022р.N7/0/9-22Про змінутериторіальної підсудностісудових справв умовахвоєнного станузмінено територіальнупідсудність судовихсправ Сахновщинськогорайонного судуХарківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

В ході розгляду справи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачений ОСОБА_8 помер.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 закрито кримінальне провадження № 12018220720000361 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що 23.12.2018 близько 18 год ОСОБА_5 за попередньо змовою з особою, провадження по якій закрито у зв`язку зі смертю, керуючись корисливим мотивом та метою, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, зайшов на територію КЗ «Кегичівський ліцей», який розташований за адресою: вул.Волошина, 91 смт.Кегичівка Кегичівського району Харківської області, зняв руками 5 прольотів металевої сітки з паркану, загальною вагою 59 кг 600 гр, якими намагався заволодіти. Однак ОСОБА_5 не зміг довести свій злочинний намір до кінця, з причин що не залежали від його волі, так як був зупинений працівником поліції під час того, як складав вказану сітку поряд із парканом. Вартість викраденого майна становить 298 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю. Вказав, що дійсно 23.12.2018 він разом із ОСОБА_9 хотіли викрасти сітку з паркану Кегечивського ліцею, але були затримані працівниками поліції. Щодо епізоду крадіжки з домоволодіння ОСОБА_10 , то вину не визнає, оскільки такої крадіжки не вчиняв. З домоволодіння ОСОБА_10 здійснювали крадіжку ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 , він не ходив з ними. Просить суворо його не карати.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, окрім визнання вини обвинуваченим, підтверджується наступною сукупністю доказів.

Допитаний в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представник потерпілого ОСОБА_12 вказав, що в грудні 2018 року (точної дати не пам`ятає) до нього подзвонив сторож ліцею та повідомив, що на території ліцею грабіжники, намагаються зняти сітку. Він викликав поліцію, які приїхали та затримали на місці крадіїв, як потім виявилось що це ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Сітки, які хотіли викрасти повернули.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказав, що в грудні 2018 року він працював сторожем в ліцеї. Коли він обходив територію ліцею, то з вікна побачив, як 2 людей лазили біля огорожі, тоді він викликав працівників поліції. Коли вийшов на вулицю, то бачив, як хлопці сиділи в патрульному автомобілі, а сітка металева з паркану ліцею лежала поряд із автомобілем. Також бачив, що в поліцейському автомобілі сидів ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказав, що на час подій працював дільничим поліції. 23.12.2018 був на чергуванні, близько 19 год (точного часу не пам`ятає) черговий повідомив про виклик з Кегичівського ліцею. Він з напарником здійснювали виїзд на місце. Приїхавши до ліцею побачив, як ОСОБА_18 та ОСОБА_19 змотували сітку руками, розміром приблизно 2х2м, точно не пам`ятає. Осіб було затримано.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказав, що він працює інспектором патрульної поліції. У грудні 2018 року перебував на чергуванні у відділі поліції, отримали повідомлення з Кегичівського ліцею про те, що особи знімають сітку з паркану. Був здійснений виїзд на місце і встановлено, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 знімали паркан. Поліцейськими проведені слідчі дії.

Також вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України підтверджується у своїй сукупності письмовими доказами, які досліджені судом, а саме:

-витягом з ЄРДР від 23.12.2018;

-рапортом про отримання заяви про вчинення злочину;

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.12.2018 від представника КЗ «Кегичівський ліцей»;

-повідомленням про призначення групи прокурорів;

-постановою про призначення групи прокурорів;

-протоколом огляду місця події від 23.12.2018 з фототаблицею;

-протоколом огляду та зважування сітки від 12.02.2019 з фототаблицею;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками;

-постановою про перекваліфікацію кримінального провадження від 05.04.2019

-висновок експерта за результатами товарознавчої експертизи № 5322 від 13.03.2019.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що вони є достовірними, належними та допустимими, логічно узгодженими між собою та такими, які переконливо, поза розумним сумнівом, вказують на вчинення ОСОБА_5 інкрімінованого злочину.

За таких обставин суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а саме незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Також органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме, що 25.12.2018 близько 18 год. ОСОБА_5 за попередньо змовою з особою, провадження по якій закрито у зв`язку зі смертю, керуючись корисливим мотивом та метою, умисно, таємно, повторно, через хвіртку паркану проник на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та шляхом зриву навісного замка проник всередину будинку, де викрав з вітальної кімнати два м`яких меблевих крісла, після чого зник з місця події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме збув його ОСОБА_21 , чим завдав потерпілому шкоду в розмірі 4971,20 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав повністю. Вказав, що до цієї крадіжки він не причетний. Також заперечив проти цивільного позову, у зв`язку з тим, що він такої крадіжки не вчиняв.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказав, що навесні 2017 року він виїхав за кордон. В грудні 2018 року йому подзвонив ОСОБА_22 та повідомив, що його помешкання грабують. В грудні 2018 року він приїхав в смт.Кегичівка та побачив, що його помешкання розграбовано та пошкоджено, жити у ньому неможливо. Він відразу подав заяву в поліцію. В ході досудового розслідування знайшли тих хто скоїв крадіжку та знайшли два крісла, які були викрадені. Проте він писав заяву про інші викрадені речі і список був великий, у його помешканні було викрадено багато речей, а не тільки два крісла і він про це повідомляв поліцію у письмовій заяві. Як пізніше виявилося, в матеріалах досудового розслідування відсутній список речей, які викрали з його будинку, який він писав слідчому та змінений протокол огляду місця події, а також підроблені його підписи у документах: протоколі слідчого експерименту, протоколі впізнання, протоколі ознайомлення з матеріалами справи. Підроблення його підпису підтверджується експертизою, яка проведена в іншому кримінальному провадженні, яке розслідує ДБР щодо підроблення документів. Вказує, що він не підписував протокол слідчого експерименту, повідомлення про завершення досудового розслідування, протокол його допиту. Також вказує, що з матеріалів справи зник список речей, які викрадені з будинку, який був написаний власноручно та ім`я слідчого.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказала, що в грудні 2018 року вона проживала із ОСОБА_24 . Точної дати не пам`ятає, але ввечері ОСОБА_18 та ОСОБА_25 привезли 2 крісла (коричневого кольору), ОСОБА_26 з ними не було. Іншого майна не привозили. Через деякий час приїхав потерпілий з працівниками поліції і тоді вона дізналася, що ці крісла крадені.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, вказав, що до нього приходив ОСОБА_18 та приносив м`які крісла, казав що обікрав хату, як з`ясував, то був будинок ОСОБА_28 . Оскільки він знає ОСОБА_4 , то подзвонив йому та повідомив про крадіжку. Він особисто не бачив, хто саме та які речі виносили з будинку ОСОБА_28 .

Свідок ОСОБА_21 судом не допитувався, оскільки згідно наданих пояснень прокурора ОСОБА_21 помер.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (за фактом крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_4 ) стороною обвинувачення надано такі докази, які досліджені в судовому засіданні:

-витяг з ЄРДР від 16.01.2019 відповідно до якого 16.01.2019 від ОСОБА_4 надійшла заява про те, що невідомі особи у період часу з початку 2018 року по 16.01.2019 шляхом розбиття скла вікна проникли до приміщення його нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 звідки вчинили крадіжку двох м`яких крісел;

-рапорт про отримання та реєстрацію заяви від ОСОБА_4 ;

-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_4 , в якій вказано, що з початку 2018 року по 16.01.2019 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 викрадено два м`які крісла, які були придбані у 2012 році;

-доручення про проведення досудового розслідування;

-постанова про призначення групи прокурорів;

-копія паспорта потерпілого;

-копія технічного паспорта на будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

-копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_29

-довіреність від ОСОБА_29 на ім`я ОСОБА_4 щодо управління та розпорядження усім майном, термін дії 5 років та дійсна до 05.02.2013;

-копія свідоцтва про смерть ОСОБА_29 ;

-заява ОСОБА_4 від 16.01.2019 про дозвіл на огляд домоволодіння;

-протокол огляду місця події від 16.01.2019 за участю потерпілого ОСОБА_4 з фототаблицею, згідно якого оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено пошкодження вікна та пошкодження всередині будинку, а саме у хаотичному порядку розкидані на підлозі різні речі;

-заява ОСОБА_21 про добровільну видачу двох крісел;

-протокол огляду місця події від 16.01.2019 з фототаблицею щодо видачі ОСОБА_11 двох крісел;

-ухвала слідчого судді про призначення судової товарознавчої експертизи;

-клопотання про об`єднання матеріалів досудового розслідування;

-повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 16.04.2019;

-акт амбулаторної наркологічної експертизи від 12.02.2019;

-протокол проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 за участю обвинуваченого та потерпілого, з фототаблицею, в ході якого ОСОБА_5 розповів обставини вчинення двох злочинів;

-висновок судово-товарознавчої експертизи від 06.03.2019 № 780/19;

-повідомлення про завершення досудового розслідування.

Також в ході розгляду провадження встановлено, що за заявою потерпілого ОСОБА_4 порушено кримінальне провадження № 62021170020000245 за ч.1 ст.366 КК України щодо неправомірних дій окремих працівників Кегичівського ВП, а саме щодо підроблення його підпису в матеріалах досудового розслідування № 12018220720000361.

За клопотанням потерпілого ОСОБА_4 судом витребувано з слідчого відділу ДБР у м.Полтаві копію висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні за ч.1 ст.366 КК України, який досліджений в судовому засіданні.

На вирішення судової експертизи, яка проведена Харківським НДЕКЦ МВС України були поставлені питання щодо встановлення ким саме, ОСОБА_4 чи іншою особою, виконані підписи від його імені у протоколі допиту потерпілого від 16.01.2019 по кримінальному провадженню №12019220720000016; в протоколі слідчого експерименту від 27.05.2019 по кримінальному провадженню № 12018220720000361 та у повідомленні про завершення досудового розслідування від 28.05.2019 по кримінальному провадженню № 12018220720000361.

Судом дослідженакопія висновку експерта від 15.09.2021 № СЕ-19/121-21/16604-ПЧ згідно даних якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у рядку «потерпілий /___/ ОСОБА_4 » у протоколі допиту потерпілого від 16.01.2019 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Також підпис від імені ОСОБА_30 у рядку « ОСОБА_4 » та у рядку «2. ОСОБА_4 /___/» у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.05.2019, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 у центральній частині документу у повідомленні про завершення досудового розслідування від 28.05.2019 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.59-72 т.2)

Суд приймає досліджений висновок експерта як належний та допустимий доказ у даному провадженні, оскільки хоча він і був проведений в рамках іншого кримінального провадження, проте такий висновок містить факти, які є суттєвими і мають значення для даного провадження, а саме експертом досліджувалися процесуальні документи з підписом потерпілого з даного кримінального провадження. При цьому експерт при проведення зазначеної експертизи був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_7 заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 за участю обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_4 , оскільки вказаному документі підроблений підпис ОСОБА_4 , що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи в іншому кримінальному провадженні за ознаками ч.1 ст.366 КК України, тому така слідча дія проведена з порушеннями вимог КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2, 3ст. 89 КПК України, сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.84,86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 1) ч. 2ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи від 15.09.2021 № СЕ-19/121-21/16604-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_30 у рядку «_В.О. Бунецький» та у рядку «2. ОСОБА_4 /___/» у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.05.2019, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 у центральній частині документу у повідомленні про завершення досудового розслідування від 28.05.2019 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.59-72 т.2)

В даному випадку, істотним порушенням прав та свобод потерпілого є виконання підпису потерпілого у зазначених процесуальних документах іншою особою, що порушує його права, як потерпілого у даному провадженні.

Отже, враховуючи що у протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого від 27.05.2019 підпис ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, суд визнає такий доказ недопустимим у даному провадженні.

Доводи прокурора про те, що протокол слідчого експерименту від 27.05.2019 є належним та допустимим доказом є неспроможним, з підстав викладених вище.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення інші докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч.3 ст.185 КК України суд зазначає, що письмові докази не містять даних щодо причетності обвинуваченого до крадіжки двох крісел з домоволодіння ОСОБА_4 .

Показання потерпілого та двох свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_27 також не містять достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки з домоволодіння ОСОБА_4 .

Так показання потерпілого ОСОБА_4 фактично зводяться лише до констатації факту крадіжки майна з будинку, яка ним була виявлена у грудні 2018 року. При цьому осіб, які вчиняли злочин він не бачив. Крім того у домоволодінні по АДРЕСА_2 ніхто не проживав і як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4 навесні 2017 року виїхав за кордон та повернувся тільки у грудні 2018 року.

Також свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_27 не вказували на те, що бачили як ОСОБА_5 вчиняв крадіжку. ОСОБА_23 вказала, що крісла привозив ОСОБА_18 та ОСОБА_25 , а ОСОБА_26 вона не бачила. Свідок ОСОБА_27 також вказав, що крісла йому привозив ОСОБА_18 , щодо причетності ОСОБА_5 відомостей не надав.

Крім того згідно наданої заяви про добровільну видачу та встановлених в судовому розгляді обставин, викрадені крісла були виявлені саме в домоволодіння ОСОБА_21 та останній їх видав працівникам поліції.

Таким чином, надані під час судового розгляду стороною обвинувачення докази, на думку суду, не доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 185 КК України та не спростовують поза розумним сумнівом доводи сторони захисту та показання обвинуваченого про його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватістю особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннямст. 91 КПК визначено, що у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

За змістомст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка наведена зокрема, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04, 21/07/2011, п.150), під критерієм доведення "поза розумним сумнівом" розуміється, що таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

В даному випадку, на думку суду, така сукупність відсутня.

Згідно з ч.1ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Так, оскільки в межах судового розгляду по епізоду крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_4 , суд встановив, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, суд вважає, що є підстави для виправдання останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_5 по ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особам, які вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є рецедив злочинів.

Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, спосіб його вчинення, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, повернення викраденого майна (сітки).

Відповідно до висновку досудової доповіді на обвинуваченого існує високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень ймовірної небезпеки для суспільства, при цьому орган пробації вважає, що виконання покарання у громаді можливе у винятковому порядку за умови здійснення нагляду високого рівня інтенсивності та застосування соціально-виховних заходів

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має синдром алкогольної залежності, відповідно до довідки сільської ради компрометуючих матеріалів немає, не працює.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому, в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020за ч.2ст.185КК Українидо покаранняу виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, яке він відбув повністю.

Тому при призначенні покарання обвинуваченому слід застосувати положення ч.4 ст.70 КК України.

Разом з тим, беручи доуваги даніпро особуобвинуваченого, який вину визнав, має сталі соціальні зв`язки, його процесуальну поведінку, а також те, що викрадене майно повернуто потерпілому, останній претензій до обвинуваченого не має, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Розглянувши цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 в якому останній просить стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином 376500 грн та моральну шкоду в розмірі 300000 грн, суд дійшов до наступного висновку.

Згідност.128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення , а також у випадках, передбачених ч.1 ст.326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, потерпілим по якому є ОСОБА_4 тому цивільний позов слід залишити без розгляду.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. Запобіжний захід не обирався.

На підставівикладеного,керуючись статтями 369-371,373-374,392,393,395КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020, більш суворим за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати ОСОБА_5 повністю відбуте покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020, а саме 1 (один) рік 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки в період іспитового строку:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави вартість проведеної експертизи в розмірі 320 грн

Речовий доказ металеву сітку, загальною вагою 59 кг 600 гр, яка передана на зберігання представнику потерпілого залишити власнику КЗ «Кегичівський ліцей».

Визнати невинуватимта виправдати ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеності вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим.

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речовий доказ у вигляді двох м`яких крісел, які передані на зберігання потерпілому залишити у власності ОСОБА_4 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви до суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області, а засудженими в той самий строк з дня отримання копії вироку суду.

Головуюча ОСОБА_1