Ухвала

від 19.11.2024 по справі 624/340/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/340/19 Номер провадження 11-кп/814/1306/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12018220720000361 за апеляційною скаргою начальника Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, із професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 1 рік 1 місяць позбавлення волі. Звільненого 29.10.2021,

визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

Зараховано у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020, 1 рік 1 місяць позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Визнано невинуватим та виправдано ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Цивільний позов ОСОБА_9 залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речового доказу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

23.12.2018 близько 18 год., ОСОБА_8 , за попередньою змовою з особою, провадження щодо якої закрито у зв?язку зі смертю, з корисливим мотивом, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, взяв на території КЗ «Кегичівський ліцей», який розташований за адресою: буд. 91, вул. Волошина, Кегичівський район, Харківська область, 59 кг. 600 г., металевої сітки з паркану, вартістю 298 грн., проте не зміг довести свій умисел на крадіжку до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками поліції під час складання сітки поряд із парканом.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 25.12.2018 близько 18 год., за попередньою змовою з особою, провадження щодо якої закрито у зв?язку зі смертю, з корисливим мотивом, умисно, таємно, повторно, шляхом зриву навісного замка проник у будинок домоволодіння ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав два крісла, чим завдав потерпілому матеріальних збитків на суму 4971 грн. 20 коп.

Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні цього кримінального провадження, суд вказав що надані стороною обвинувачення докази не доводять винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та не спростовують доводи сторони захисту та показання обвинуваченого щодо його невинуватості. Тобто розмір збитків, необхідних для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку вчинену у 2018 році, перевищує завдану потерпілому інкримінованим ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням суму майнової шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор із урахуванням внесених змін просить вирок суду скасувати у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню ч. 3 ст. 185 КК України та п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Повторно дослідити протокол слідчого експерименту від 27.05.2019 та допитати свідка ОСОБА_11 .

На підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 в частині інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначити 3 роки позбавлення волі.

Зарахувати у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020 у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд незаконно визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 не заперечує факт проведення у його домоволодінні слідчого експерименту за його участю, тому вважає, що визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 недопустимим доказом у зв?язку з підробкою підпису потерпілого, є передчасним, оскільки суд не зазначив які саме права потерпілого було порушено та які істотні порушення вимог кримінального процесуального закону мали місце у даному випадку.

Звертає увагу, що суд безпідставно відмовив у допиті понятого ОСОБА_11 щодо належності підпису потерпілого.

Просить взяти до уваги, що стороні обвинувачення не було надано клопотання захисника про визнання доказів не допустимими, чим суд порушив основоположні принципи рівності та змагальності сторін у кримінальному судочинстві.

Також вказав, що за епізодом злочину від 25.12.2018, кваліфікованого за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, розмір збитків необхідних для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку вчинену у 2018 році, перевищує завдану потерпілому інкримінованим ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням суму майнової шкоди, тому кримінальне провадження у цій частині, необхідно закрити.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача,прокурора впідтримку поданоїним апеляційноїскарги,потерпілого,який вважав,що кримінальнепровадження необхідноповернути дляпроведення досудовогорозслідування,обвинуваченого тайого захисника,які просилизакрити кримінальнепровадження участині обвинуваченняза ч.3ст.15ч.2ст.185КК Українита залишитибез змінвирок судуу частинівиправдання зач.3ст.185КК України, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційні доводи прокурора в частині скасування вироку та засудження ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки від 25.12.2018, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу,та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, згідно з положеннямист. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2ст. 17 КПК України).

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Суд першоїінстанції,ухвалюючи виправдувальнийвирок,зробив ґрунтовнийаналіз доказів,що булинадані стороноюобвинувачення,та дійшовправомірного висновкупро те,що вонине підтверджуютьвчинення ОСОБА_8 інкримінованого йомукримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.185КК Україниза епізодомкрадіжки 25.12.2018.

У судовому засіданні під час допиту у суді першої інстанції ОСОБА_8 свою вину у вчиненні крадіжки з домоволодіння ОСОБА_12 не визнав. Вказав, що вказане протиправне діяння не вчиняв.

Потерпілий ОСОБА_9 під час допиту повідомив, що про крадіжку з його домоволодіння дізнався від ОСОБА_13 під час телефонної розмови. Зазначив, що під час досудового розслідування виявив фальсифікацію його підпису на процесуальних документах та відсутність у його заяві про вчинення злочину повного переліку викрадених речей.

Обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, орган досудового розслідування обґрунтовує такими доказами: протоколом огляду місця події від 16.01.2019 з якого вбачається, що пошкоджено вікна будинку та розкидано речі, заявою ОСОБА_14 про видачу 2 крісел, протоколом огляду місця події від 16.01.2019 щодо видачі крісел, протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 за участю обвинуваченого та потерпілого, висновком судово-товарознавчої експертизи від 06.03.2019 №780/19, показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що до ОСОБА_14 додому привезли крісла ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_13 , який вказав, що до нього приходив ОСОБА_16 та приносив крісла і вказав, що вони викрадені.

Доводи прокурора про те, що протокол проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 є допустимим доказом, у ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження. Так, потерпілий ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду повідомив суду, що він був дійсно присутній під час проведення зазначеної слідчої дії. Проте вказує, що надавав доповнення до зазначеного протоколу, які на теперішній час у матеріалах кримінального провадження відсутні. Крім того, зазначає, що підписи наявні у протоколі проведення слідчого експерименту та протоколі допиту потерпілого зроблені не ним. Тому вважає, що досудове розслідування проведено неповно та кримінальне провадження необхідно повернути для проведення досудового розслідування.

Показання потерпілого щодо фальсифікації його підписів у протоколі допиту потерпілого від 16.01.2019, протоколі проведення слідчого експерименту за його участі та участі обвинуваченого від 27.05.2019 і у повідомленні про завершення досудового розслідування від 28.05.2019, підтверджуються висновком експерта №СЕ-19/121-21/16604-ПЧ від 15.09.2021.

Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України місцевий суд правильно вказав, що зазначений письмовий доказ здобутий з істотним порушенням прав та свобод людини, а саме процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Крім того, відповідно до висновку зробленого у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

З долученого до матеріалів кримінального провадження протоколу проведення слідчого експерименту від 27.05.2019 за участю обвинуваченого та потерпілого вбачається, що проведена слідча дія не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує викладені ОСОБА_8 зізнання у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства. У протоколі зазначені лише показання ОСОБА_8 щодо обставин крадіжки, тому зазначені обвинуваченим дані під час проведення слідчого експерименту колегія суддів розцінює як допит, який не має у суді доказового значення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про визнання протоколу допиту потерпілого від 16.01.2019 та протоколу проведення слідчого експерименту від 27.05.2019, недопустимими доказами.

Разом з тим, інші письмові докази, наявні у матеріалах кримінального провадження, не містять достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки з домоволодіння ОСОБА_9 . Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13 не вказували на причетність саме ОСОБА_8 до вчиненого діяння, а викрадені крісла були виявлені в домоволодінні ОСОБА_14 , який видав їх працівникам поліції.

Тобто, в ході судового розгляду не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, істотних порушень процесуального закону, що тягнули б за собою скасування вироку, місцевим судом допущено не було, тому, з огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування вироку суду в частині визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_8 за епізодом вчинення крадіжки від 25.12.2018, про що ставить питання прокурор, немає.

Проте, апеляційні доводи прокурора щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, є слушними.

Матеріально-правовими підставами ч. 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів»,який набравчинності 09.08.2024,внесено змінидо ст.51КУпАП,відповідно дояких збільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Враховуючи підпункт 169.1.1статті 169Податкового кодексуУкраїни таст.7Закону України«Про Державнийбюджет на2018рік»,відповідно доякої прожитковиймінімум дляпрацездатної особистаном на01.01.2018становив 1762грн.,розмір збитківнеобхідний дляпритягнення докримінальної відповідальностіза крадіжку,вчинену у2018році,має перевищувати 1 762 грн.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України 23.12.2018, чим спричинив майнову шкоду потерпілому на суму 289 грн.

Тобто розмір збитків, необхідних для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку вчинену у 2018 році, перевищує завдану потерпілому інкримінованим ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням суму майнової шкоди.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора в частині закриття кримінального провадження за епізодом крадіжки від 23.12.2018 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року, щодо ОСОБА_8 скасувати в частині засудження за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв?язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.

Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.07.2020 виконувати самостійно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено о 15 год. 10 хв. 22.11.2024.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4