Рішення

від 10.01.2024 по справі 160/19104/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 рокуСправа №160/19104/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою із врахуванням, при визначенні розміру грошового забезпечення окладів, розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений на 01 січня 2021 року та індексації грошового забезпечення розрахованої в порядку і розмірах встановлених чинним законодавством;

- зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою із врахуванням, при визначенні розміру грошового забезпечення, окладів розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений на 01 січня 2021 року та індексації грошового забезпечення розрахованої в порядку і розмірах встановлених чинним законодавством.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив службу в 26 державній пожежно - рятувальній частині 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. На службу його було прийнято 05 листопада 1994 року до вищезгаданого органу, на посаді пожежного. Звільнено зі служби в органах МНС України позивача 01 квітня 2004 року на підставі наказу начальника ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 25 березня 2004 року № 101о/с за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. Повторно позивача прийнято на службу в 26 державну пожежно-рятувальну частину 3 державного пожежно - рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Дніпропетровській області 01 червня 2007 року де він проходив службу до свого звільнення на пенсію, а саме 17 лютого 2021, на посаді пожежний-рятувальник, а згодом старшого пожежного-рятувальника. Повторно позивача було звільнено на підставі наказу № 169 від 17.02.2021 року (за станом здоров`я) підпункт 3 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593. Позивач зазначає, що при повторному звільненні зі служби цивільного захисту йому було виплачено одноразову грошову допомогу за 13 календарних років, тобто за останній період служби з 01.06.2007 року по 17.02.2021 року, в розмірі 73 747 гривень 20 копійок, при цьому, при визначенні розміру одноразової допомоги при звільненні відповідачем було застосовано показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, як і для визначення розміру індексації. Однак позивач не погоджується з таким розрахунком відповідача та вважає, що на виконання положень визначених Приміткою 1 Додатку 1 до постанови КМУ №704, відповідач повинен був взяти для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та при розрахунку індексації показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2021 року. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і такою, що порушує його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду: доказів поважності пропуску строку звернення до суду, у разі необхідності заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав; докази отримання позивачем одноразової грошової допомоги за 13 календарних років, у період з 01.06.2007 року по 17.02.2021 року, в розмірі 73 747 (банківські виписки, розрахунки, довідки, тощо).

Копію ухвали про залишення без руху отримано позивачем 05.10.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

На виконання ухвали суду від 07.08.2023 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача 23.10.2023 року надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази отримання позивачем одноразової грошової допомоги за 13 календарних років, у період з 01.06.2007 року по 17.02.2021 року, в розмірі 73 747,20 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2023 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження по справі №160/19104/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 13.11.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

17 листопада 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» відповідачем було подано клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення із позовом до адміністративного суду.

20 листопада 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» відповідачем було подано клопотання про долучення доказів.

23 листопада 2023 року представником 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що нарахування грошового забезпечення особам рядового начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проводиться відповідно до Постанови № 704 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.03.2018 № 179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 р. за №316/31768, яким затверджені тарифні розряди та тарифні коефіцієнти за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Відповідно до наказу № 179 посадові оклади осіб рядового та начальницького складу ДСНС за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, не скасовувались, не визнавались нечинними і не змінювались. Грошове забезпечення позивача визначається залежно від посадового окладу, спеціального військового звання, надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, та щомісячної премії. Також відповідно по п. 7 ст. 27 Інструкції №623, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 років служби. Індексація позивачу була перерахована відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року по справі №160/19214/21.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду по справі № 160/19104/23.

Копію ухвали про залишення клопотання без розгляду отримано представником відповідача 23.12.2023 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.1994 р. проходив службу у 26 державній пожежно-рятувальній частині 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що підтверджується копією з Витягу із наказу від 27.10.1994 р. №144.

Позивача звільнено зі служби в органах МНС України 01 квітня 2004 року на підставі наказу начальника ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 25 березня 2004 року №101о/с за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Повторно ОСОБА_1 було прийнято на службу в 26 державну пожежно-рятувальну частину 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Дніпропетровській області 01 червня 2007 року де він проходив службу до звільнення на пенсію, а саме - 17 лютого 2021 року.

Відповідно до Витягу із наказу від 17.02.2021 р. №69, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнений із служби цивільного захисту у запас Збройних Сих (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом на здоров`я). Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні: 25 років 02 місяці 07 днів.

Судом встановлено, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу за 13 років 08 місяців 16 днів календарної вислуги років, за період з 01.06.2007 року по 17.02.2021 року у розмірі 73 747,20 грн.

В матеріалах справи міститься копія відповіді 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №3-29/01-33 від 11.08.2021 року, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 має грошове забезпечення, на підставі наказів ДСНС України від 31.12.2015 року № 670, від 29.12.2016 року № 707, від 11.01.2018 року № 320 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту», в період часу з січня 2016 року по лютий 2018 року збільшено грошове забезпечення за рахунок щомісячної премії. В грудні 2015 року ОСОБА_1 було виплачено суму індексації грошового забезпечення в розмірі 494 гривні 70 копійок. В період часу з березня 2018 року по момент звільнення, було виплачено суми індексації грошового забезпечення в розмірі зазначеному у відповіді, із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - березень 2018 року, але без врахування пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2011-XII).

Відповідно до частини другої четвертої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018.

Пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Крім цьому, пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 826/6453/18 (провадження №К/9901/5921/20, №К/9901/6578/20) касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишені без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 без змін.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з набранням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 законної сили не підлягають застосуванню, оскільки втратили чинність.

За таких обставин, з 30.01.2020 року (з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин при обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Пункт 3 розділу ІІ Закону від 06.12.2016 року №1774-VIII є чинним.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, враховуючи, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови №704, починаючи з 30.01.2020, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік).

Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX на 01.01.2021 року.

При цьому, суд також враховує, що Закон від 15.12.2020 № 1082-IX застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2021 рік не містить.

За вказаних обставин, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX на 01.01.2021, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 01.06.2007 по 17.02.2021 перебував на службі 26 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, та з 17.02.2021 ОСОБА_1 звільнено зі служби та був виключений з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Починаючи з 01.02.2021, відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовано таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 (1762,00грн.), а не визначеного законом на станом на 01.01.2021 відповідно.

Суд зазначає, що право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у спірному випадку станом на 01.01.2021), є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

За таких обставин, суд вважає, що застосовуючи при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні позивача 17.02.2021 року такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, відповідач діяв протиправно.

При цьому, доводи відповідача про відсутність правових підстав для обрахунку грошового забезпечення позивача 17.02.2021 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, оскільки згідно із чинною редакцією пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а інших законодавчих актів стосовно нових окладів та окладів за військовим званням на теперішній час не встановлено, не враховуються судом з наступного.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Частина третя статті 1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

За таких обставин, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX на 01.01.2021, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з урахуванням перерахованого розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

20.07.2018 відповідно до пункту 3 Постанови № 704 наказом Міністерства внутрішніх справ України №623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція №623).

Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №623 ця інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

За змістом пункту 7 розділу XХVІІ Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні безпосередньо залежить від розміру грошового забезпечення (в тому числі від посадового окладу та окладу за військовим званням).

Матеріалами справи підтверджено, що при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у спірний період відповідачем врахований посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений станом на 01.01.2018 року.

З огляду на встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 (1762,00грн.), виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, було проведено з порушеннями, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, для відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою із врахуванням, при визначенні розміру грошового забезпечення, окладів розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений на 01 січня 2021 року та індексації грошового забезпечення, розрахованої в порядку і розмірах встановлених чинним законодавством, суд зазначає, що вимога про визначення розміру місячного грошового забезпечення із застосуванням індексації, є передчасною, оскільки розрахунок грошового забезпечення з урахуванням визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2021 року, ще не проведений. За таких обставин, спір з цього питання відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 38, код ЄДРПОУ 38255196) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38255196) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення за останньою займаною посадою з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 38, код ЄДРПОУ 38255196) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева