Рішення

від 12.01.2024 по справі 160/6307/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 рокуСправа №160/6307/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

10.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада, в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №319-1302 від 16.05.2017 року, винесене Головним управлінням ДФС Дніпропетровської області (правонаступником якого є ГУ ДПС Дніпропетровської області) на суму 91531 грн. 72 коп.;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1750290-1311-0465 від 03.04.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС Дніпропетровської області (правонаступником якого є ГУ ДПС Дніпропетровської області) суму 91531 грн. 72 коп.;

- визнати противоправним та скасувати податкову вимогу форми Ф № 93169-17 від 28 серпня 2018 року, винесену Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області (правонаступником якого є ГУ ДПС Дніпропетровської області) на суму 82277 грн. 69 коп.;

- визнати противоправним та скасувати податкову вимогу форми Ф № 43834-50/65 від 08 липня 2019 року, винесену Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області (правонаступником якого є ГУ ДПС Дніпропетровської області) на суму 3611 грн. 20 коп.;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17079-5050-0465 від 27.02.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області, (правонаступником якого є ГУ ДПС Дніпропетровської області) на суму 91531 грн. 72 коп.;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002215040 від 10.01.2020 року, винесене Правобережним управлінням ГУ ДПС Дніпропетровської області на суму 17177 грн. 78 коп.;

- стягнути солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти по податковим повідомленням-рішенням №319-1302 від 16.05.2017 року на суму 91531 грн. 72 коп., № 1750290-13110465 від 03.04.2018 року на суму 91531 грн. 72 коп., №17079-5050-0465 від 27.02.2019 року на суму 91531 грн. 72 коп., № 0002215040 від 10.01.2020 року на суму 17177 грн. 78 коп., що в сукупності становить - 91531,72+91531,72+91531,72+17177.78 = 291772,94 грн. (двісті дев`яносто одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні) 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, та на момент виникнення спірних правовідносин була співвласником житлового приміщення загальною площею 2631,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що податковим органом вказано, що ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб за місцезнаходженням земельної ділянки у АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення загальною площею 867,4 кв.м. Надалі податковим органом надані розрахунки для обчислення податку на землю за вказані роки, виходячи з площі 867,4 кв.м., що не відповідає дійсності. Таким чином, відповідач безпідставно виніс податкові повідомлення- рішення про нарахування земельного податку, з огляду на що вони підлягають скасуванню судом. Також, позивач зазначила, що спірна податкові повідомлення-рішення не були надіслані на її адресу контролюючим органом у встановленому законом порядку. Сума заборгованості не підлягає сплаті, оскільки позивач не згодна із сумою податкового зобов`язання, а отже, зобов`язання не є узгодженим.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.10.2023 р. у адміністративній справі №160/6307/20 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

10.11.2023 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №160/6307/20.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/6307/20 розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву в адміністративній справі №160/6307/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд адміністративної справи, що підтверджується наявними довідками про доставку електронних листів.

08.12.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник земельного податку з фізичних осіб (код к.д.б 18010700) за місцезнаходженням земельної ділянки: АДРЕСА_2 загальною площею 0,08674га. та є власником нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007 року, укладеним між ВАТ «Дніпрокнига» (код ЄДРПОУ 02471235) та ОСОБА_1 , що підтверджується: 1) копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.200 року та 2) відомостями, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 .

За період 2010-2016 роки платником, як фізичною особою-підприємцем самостійно були визначені податкові зобов`язання по земельному податку згідно податкових декларацій з плати за землю за вищевказану земельну ділянку та відповідно сплачені до бюджету суми земельного податку. 21.02.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Правобережного відділу з заявою про нарахування земельного податку, як громадянину за земельну ділянку.

22 серпня 2019 року було складено Акт камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб № 100848/04-36-5050, яким зафіксовано порушення граничного терміну сплату суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб. Також відповідач наголошує на тому, що позивачем самостійно було подано податкові декларації з плати за землю, в яких декларантом самостійно визначалась база оподаткування. З огляду на викладене, вважає, що оспорюване рішення є законними та обґрунтованими, відповідач при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідачем-2 та третьою особою відзиву проти позову не було надано. З заявами, поясненнями, клопотаннями представники до суду не звертались.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин була співвласником нежитлового приміщення яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

16.05.2017 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в порядку пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України проведено нарахування позивачу земельного податку, у зв`язку з чим складено податкове повідомлення-рішення № 319-1302 про нарахування земельного податку за 2017 рік в сумі 91531,7 грн.

В подальшому відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №1750290-1311-0465 від 03.04.2018 на суму 91531 грн. 72 коп.; податкову вимогу форми Ф № 93169-17 від 28.08.2018 на суму 82277 грн. 69 коп.; податкову вимогу форми Ф № 43834-50/65 від 08.07.2019 на суму 3611 грн. 20 коп.; податкове повідомлення-рішення №17079-5050-0465 від 27.02.2019 на суму 91531 грн. 72 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0002215040 від 10.01.2020 року на суму 17177 грн. 78 коп.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 160/6307/20, відправляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав про таке:

«Перевіряючи правильність вирішення судами попередніх інстанцій цього позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з огляду на зміст судових рішень, вирішальною підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимог став висновок судів про відсутність складових розрахунку суми податкового зобов`язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та ненадання достатніх доказів та відомостей, які б свідчили про наявність підстав для застосування контролюючим органом саме вказаних значень при нарахуванні податку.

Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом, обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона не є власником нежитлового приміщення загальною площею саме 867,4 кв.м., а відтак контролюючий орган безпідставно, не надавши будь яких доказів, здійснив нарахування земельного податку, виходячи з такої площі. При цьому, ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи позивачкою не вказано, якою ж площею нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , вона володіє. Не встановлено таких відомостей й судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, позивачка не заперечувала, а в навпаки у позовній заяві зазначила, що вона є співвласникомнежитлового приміщення загальною площею 2631, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Натомість відповідач 1, доводив суду правомірність розрахунків та правильність визначення площі об`єкта оподаткування, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інформаційно-комунікаційної системи ДПС України. Вказував, що у податкових деклараціях з плати за землю за 2015-2016 роки позивачкою самостійно визначено площу земельної ділянки 867,4 кв.м. Докази зміни вказаної площі у 2017-2019 роках контролюючому органу не подавалися.

Зі змісту відповіді Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на заяву позивачки від 05.12.2018 вбачається, що фахівцями управління проведено звірку даних та не встановлено розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податків оригіналами відповідних документів, зокрема, на право власності.

Разом з тим, судові рішення не містять правової оцінки таким розбіжностям між наведеними позивачем і ГУ ДПС доводами та наданими на їх підтвердження доказами.Суди лише зазначили, що контролюючим органом не надано доказів, які б свідчити про обґрунтованість застосування вказаних у розрахунку значень.

Тобто, враховуючи докази, які надані позивачем і відповідачем, можна дійти висновку, що судами достовірно встановлено, що позивач є платником земельного податку, оскільки є власником нежитлового приміщення. Але судами не ініційовано витребування/надання інформації щодо розміру площі земельної ділянки під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, і не наведено належного обґрунтування не врахування самостійно задекларованих ОСОБА_1 даних щодо такої площі.

Також, суди у своїх рішеннях констатували, що контролюючим органом не використано дані державного земельного кадастру при розрахунку податкового зобов`язання, однак жодних обґрунтувань з посиланням на докази в підтвердження такого твердження не навели.

Натомість згідно розрахунку земельного податку, наведеного, зокрема, у відзиві на позовну заяву контролюючим органом зазначено використання Коефіцієнту Км2 (зональний), Сукупного коефіцієнту Км3 (локальний), Коефіцієнту Кф (функціональний), середню базову вартість земельної ділянки, встановлену рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 ставку земельного податку за земельні ділянки у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, такі відомості містяться саме в Державному земельному кадастрі».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадинами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України) від 25.10.2001р. №2768-111 (зі змінами та доповненнями), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Так, згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Статтею 36 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України); земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

За правилами п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є:

земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПК України).

При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

У ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК Українивизначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, врегульовано положеннямистатті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписи п. 286.1 ст. 286 ПК України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0,08674 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з 22.01.2007 року та є власником нежитлового приміщення площею 2631,8 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року, укладеним між ВАТ «Дніпрокнига» (код ЄДРПОУ 02471235) та ОСОБА_1 .

Позивачем подано податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік від 22.02.2010 року №100161 з додатками «відомості про наявність документів на землю» та «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку», згідно яких платником задекларована площа земельної ділянки 0,1098 га.

Також позивачем при подані податкового розрахунку на 2009 рік надано Дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку для розрахунку плати за землю від 08.02.2008 №0729, де зазначено нормативну грошову оцінку за земельну ділянку площею 0,1098 га (кадастровий номер 1210100000:06:056:0008), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

За період 2010-2016 роки платником, як фізичною особою-підприємцем, самостійно подавались податкові декларації з плати за землю за вищезазначену площу земельної ділянки та відповідно в повному обсязі сплачено до бюджету суми податкового зобов`язання згідно поданих декларацій.

21.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Правобережного віллілу з заявою про нарахування земельного податку як громадянину за користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 6.22. у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності.

Так, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України з 13.09.2017 року ОСОБА_1 як ФОП припинено, але не знято з обліку (стан 11).

31.12.2013 роки ОСОБА_1 згідно договору дарування № 2-1848 передано у власність 21/100 нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Таким чином, з урахуванням проведених змін, у позивача залишилась у користуванні земельна ділянка площею 0,08674га, а саме: 0,1098га початкова площа у користуванні; 79/100 залишена частина у користуванні (0,1098га*79/100=0,08674га).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником розміру частки 79/100 об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, серія та номер 190, виданого 22.01.2007.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявна актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 260867812101, вбудовано прибудоване нежитлове приміщення обласний бібліотечний колектор, об`єкт житлової нерухомості: НІ. Опис об`єкта: загальна площа ( кв. м.): 2619,8, Опис: Вбудовано прибудоване нежитлове приміщення обласний бібліотечний колектор в цілому складається з: у житловому будинку літ. А-9 на 1-му поверсі приміщення №231а, загальною площею 370,9кв.м., у житловому будинку літ. А-9 та у прибудовах літ. А(1)-1,А(2) 1 на 1-му поверсі приміщення №231б, загальною площею 184,9кв.м., в житловому будинку літ. А-9 в прибудові літ. А(1)-1 в підвалі літ. Під. А(1)-1 на 1-му та на антресольних поверхах приміщення № 231, загальною площею 979,8 кв.м., у підвалі літ. Під. А-9 приміщення №1а, загальною площею 373,6 кв.м., у підвалі літ. Під. А-9 та під А(1) 1 приміщення №1б, загальною площею 710,6 кв.м., літ. А входу в підвал, літ. А(1) А (7) ганків. Адреса: АДРЕСА_4 .

Тобто, податковим органом та позивачем при розрахунку плати земельного податку було використано дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, відповідні розрахунки проводились ОСОБА_1 при поданні податкових декларацій та при сплаті земельного податку.

Відповідно до п. 286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ,з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень№319-1302 від 16.05.2017 року на суму 91531 грн. 72 коп., №1750290-1311-0465 від 03.04.2018 року на суму 91531 грн. 72 коп., податкової вимоги форми Ф № 93169-17 від 28 серпня 2018 року на суму 82277 грн. 69 коп., податкової вимоги форми Ф № 43834-50/65 від 08 липня 2019 року на суму 3611 грн. 20 коп., податкового повідомлення-рішення №17079-5050-0465 від 27.02.2019 року на суму 91531 грн. 72 коп., податкового повідомлення-рішення № 0002215040 від 10.01.2020 року на суму 17177 грн. 78 коп., а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук