Ухвала

від 11.01.2024 по справі 320/7623/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 січня 2024 року м.Київ № 320/7623/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» з позовом до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2019 за №1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за №1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 19.12.2018;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання податкові накладні ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» №113 від 28.12.2018 та №56 від 19.12.2018.

Ухвалою суду від 28.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи та враховуючи позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18, суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення з цим позовом.

На виконання ухвали суду 07.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Вказана заява обґрунтована тим, що предметом позову є оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкові накладні. Підставою позову є те, що оскаржувані рішенні прийняті без урахування документів, поданих Позивачем до пояснень та скарги на рішення. Також підставою позову є той факт, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 по справі №826/12108/18 пункти 10, 20 та 21 Порядку №117 визнані протиправними та нечинними. Судами встановлено, що при прийнятті Порядку №117 Кабінетом Міністрів України не було дотримано принципу передбачуваності, що означає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що в свою чергу, не дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності. Оскільки Критерії ризиковості, затверджені листом центрального органу виконавчої влади - Державної фіскальної служби України, не можна вважати законодавством з урахуванням неведених вище доводів, а існування вказаних Критеріїв призводить до порушення прав суб`єкта господарювання у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, колегії суддів прийшли до висновку, що фактично Критеріями ризиковості прямо порушується право платника податків, визначене ч.1 ст.19 Конституції України, внаслідок чого п.10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» було визнано протиправним та нечинним. Позивач наголошує, що у зв`язку з тим, що на момент виникнення спірних правовідносин, порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалось питання відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, був відсутній, то, прийняті Комісіями рішення про відмову в реєстрації податкової накладної на підставі п.п. 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, є протиправними та нечинними. ГУ ДПС у м. Києві відмовила у реєстрації податкових накладних ТОВ ТД «САМТЕК» саме на підставі п.п.10, 20, 21 Порядку №117. На підставі вищезазначеного, позивач звернувся до ГУ ДПС у місті Києві з вимогою вимогу від 09.08.22 №0908/22-1 щодо розблокування податкових накладних. 17 жовтня 2022 року ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» отримало лист від 06.10.2022 №26-15-18-04-13 від ГУ ДПС у місті Києві у відповідь на власну вимогу від 09.08.22 №0908/22-1. У вказаній відповіді ГУ ДПС у місті Києві повідомило Товариство, що відповідно до інформаційних ресурсів, що є в розпорядження контролюючого органу на дату надання відповіді у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» відсутня зупинка реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних. В жовтні 2022 року, ТОВ ТД «САМТЕК» повторно звернулося до ГУ ДПС у місті Києві з вимогою про розгляд питання реєстрації податкових накладних. Однак 25 листопада 2022, Товариство отримало від контролюючого органу відповідь, що розгляд зазначеного питання віднесено до повноважень ДПС України. ДПС України в листі від 04 січня 2023 року №266/6/99-00-18-02-02-06, який позивач отримав 12 січня 2023 року, контролюючий орган повідомив, що не може задовольнити вимогу ТОВ ТД «САМТЕК» про розблокування податкових накладних і зазначив, що товариство має право звернутись до адміністративного суду. Таким чином, позивач вважає, що строк на подання адміністративного позову необхідно обчислювати саме з дня надання ДПС України відмови у задоволенні вимоги про розблокування податкових накладних - 04 січня 2023 року (отримано позивачем - 12 січня 2023 року).

Оскільки у періоди з 07.12.2023 по 13.12.2023 (включно) суддя приймала участь у семінарських заняттях, з 25.12.2023 по 08.01.2024 (включно) суддя Лисенко В.І. перебувала у щорічній відпустці, вказана заява була передана судді для розгляду 09.01.2024.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Наведена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлено окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим-третім пункту 56.18 зазначеної статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

В постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Таким чином, рішення податкових органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) шестимісячний строк з дня вручення платнику податків відповідного рішення за умови, якщо він не скористався досудовим порядком вирішення спору;

б) тримісячний строк з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

в) шестимісячний строк з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач оскаржує рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.02.2019 за №1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за №1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 19.12.2018.

Судом встановлено, що позивач скористався правом досудового оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, та рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 25 лютого 2019 року №11219/42539029/1 та від 28 лютого 2019 року №11726/42539029/1 залишено оскаржувані рішення без змін.

Водночас, позовна заява подана до суду через підсистему "Електронний суд" 25.01.2023, тобто з пропуском 3-місячного строку для звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, позивач у позові та у заяві про поновлення строку звернення до суду посилається на отримання 17.10.2022 ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» листа ГУ ДПС у м.Києві від 06.10.2022 №26-15-18-04-13 у відповідь на власну вимогу від

09.08.22 №0908/22-1.

У вказаній відповіді ГУ ДПС у місті Києві повідомило Товариство, що відповідно до інформаційних ресурсів, що є в розпорядження контролюючого органу на дату надання відповіді у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» відсутня зупинка реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У жовтні 2022 року, ТОВ ТД «САМТЕК» повторно звернулося до ГУ ДПС у місті Києві з вимогою про розгляд питання реєстрації податкових накладних.

Однак 25 листопада 2022, товариство отримало від контролюючого органу відповідь, що розгляд зазначеного питання віднесено до повноважень ДПС України.

ДПС України в листі від 04 січня 2023 року №266/6/99-00-18-02-02-06, який позивач отримав 12 січня 2023 року, контролюючий орган повідомив, що не може задовольнити вимогу ТОВ ТД «САМТЕК» про розблокування податкових накладних і зазначив, що Товариство має право звернутись до адміністративного суду.

Проте, твердження позивача про початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом, починаючи з 04.01.2023, тобто після отримання листа ДПС України, суд вважає хибним та зазначає наступне.

Строк звернення до суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, судом встановлено, що про наявність спірних рішень позивачеві було своєчасно відомо. Тим більше, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірних рішень.

Крім того, 27 січня 2020 року позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПС України та ГУ ДПС в м. Києві, в якому просив, серед іншого, визнати протиправними та скасувати рішення від 12 лютого 2019 року №1075254/42539029 та №1075249/42539029, зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні від 28 грудня 2018 року №113 та від 19 грудня 2018 року №56 (справа №640/1830/20). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позовну заяву у справі №640/1830/20 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків, зокрема шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом. Ухвалою від 21 лютого 2020 року позовну заяву повернуто з підстав не усунення визначених судом недоліків позовної заяви, у т.ч. відсутності заяви про поновлення строку звернення до суду.

Також, 25 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «САМТЕК» знову зверталось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДПС в м. Києві від 12 лютого 2019 року №1075254/42539029 та №1075249/42539029 про відмову у реєстрації податкових накладних, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 28 грудня 2018 року №113 та від 19 грудня 2018 року №56. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої. Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року (залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022) позов повернуто позивачеві через пропуск ним строку звернення до суду.

Отже, позивач був обізнаний про порушення спірними рішеннями своїх прав і реалізував право на оскарження в судовому порядку цих рішень. Тобто на час подання позову у цій справі строк звернення до суду вже був пропущений, про що констатовано в ухвалах суду, і позивач не усунув недоліки позовної заяви і не надав доказів поважності пропуску такого строку.

При цьому, посилання позивача на листи ГУ ДПС у м.Києві та ДПС України про відмову у розблокуванні податкових накладних не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, та свідчить лише про час, коли позивач продовжив вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу нового строку звернення до суду в даному випадку, оскільки позивачем оскаржуються безпосередньо рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2019 за №1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за №1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 19.12.2018, а не відмова ДПС України, викладена у листі від 04.01.2023.

Посилання позивача на рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18 (залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2019) про визнання протиправними та нечинними пунктів 10, 20 а 21 Порядку №117 також не може бути поважною підставою пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки прийняття вказаного рішення також не змінює момент, з якого починається облік строку звернення до суду позивача на оскарження спірних рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Згідно з вимогами п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Тому, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати/видати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Лисенко В.І.