Постанова

від 20.03.2024 по справі 320/7623/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7623/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "САМТЕК" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "САМТЕК" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "САМТЕК" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2019 за № 1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за № 1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 19.12.2018;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання податкові накладні ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» № 113 від 28.12.2018 та № 56 від 19.12.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 25 січня 2023 року, та, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.02.2019 за № 1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за № 1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 19.12.2018.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.

Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).

Оцінюючи доводи апелянта про дотримання строку звернення з даним позовом до суду, колегія суддів враховує, що спеціальними нормами, якими встановлено окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим-третім пункту 56.18 зазначеної статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

В постанові від 24.04.2020 у справі № 520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Таким чином, рішення податкових органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) шестимісячний строк з дня вручення платнику податків відповідного рішення за умови, якщо він не скористався досудовим порядком вирішення спору;

б) тримісячний строк з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

в) шестимісячний строк з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач оскаржує рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.02.2019 за №1075254/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №113 від 28.12.2018 та від 12.02.2019 за №1075249/42539029 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 19.12.2018.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач скористався правом досудового оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, та рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 25 лютого 2019 року №11219/42539029/1 та від 28 лютого 2019 року № 11726/42539029/1 залишено оскаржувані рішення без змін.

Водночас, позовна заява подана до суду через підсистему "Електронний суд" 25.01.2023, тобто з пропуском 3-місячного строку для звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у позові та у заяві про поновлення строку звернення до суду посилається на отримання 17.10.2022 ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» листа ГУ ДПС у м.Києві від 06.10.2022 №26-15-18-04-13 у відповідь на власну вимогу від 09.08.22 №0908/22-1.

У вказаній відповіді ГУ ДПС у місті Києві повідомило Товариство, що відповідно до інформаційних ресурсів, що є в розпорядження контролюючого органу на дату надання відповіді у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «САМТЕК» відсутня зупинка реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У жовтні 2022 року, ТОВ ТД «САМТЕК» повторно звернулося до ГУ ДПС у місті Києві з вимогою про розгляд питання реєстрації податкових накладних.

Однак 25 листопада 2022, товариство отримало від контролюючого органу відповідь, що розгляд зазначеного питання віднесено до повноважень ДПС України.

ДПС України в листі від 04 січня 2023 року №266/6/99-00-18-02-02-06, який позивач отримав 12 січня 2023 року, контролюючий орган повідомив, що не може задовольнити вимогу ТОВ ТД «САМТЕК» про розблокування податкових накладних і зазначив, що Товариство має право звернутись до адміністративного суду.

Твердження позивача про початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом, починаючи з 04.01.2023, тобто після отримання листа ДПС України, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, адже про наявність спірних рішень позивачеві було відомо, та позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірних рішень.

Поряд з цим, 27 січня 2020 року позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПС України та ГУ ДПС в м. Києві, в якому просив, серед іншого, визнати протиправними та скасувати рішення від 12 лютого 2019 року №1075254/42539029 та №1075249/42539029, зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні від 28 грудня 2018 року №113 та від 19 грудня 2018 року №56 (справа №640/1830/20). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позовну заяву у справі №640/1830/20 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків, зокрема шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом. Ухвалою від 21 лютого 2020 року позовну заяву повернуто з підстав не усунення визначених судом недоліків позовної заяви, у т.ч. відсутності заяви про поновлення строку звернення до суду.

Апелянтом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не було надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення з даним позовом до суду, то зазначена обставина позбавила суд попередньої інстанції можливості розглянути позовні вимоги по суті.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було дотримано процесуальний строк оскарження, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "САМТЕК" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "САМТЕК" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 21.03.2024.