Ухвала

від 12.01.2024 по справі 320/285/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 січня 2024 року Київ № 320/285/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 доІрпінської міської ради Київської областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, в якому просять суд:

- визнати протиправними дії комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель Ірпінської територіальної громади, начальника відділу земельних ресурсів, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, КП "Управління благоустрою міста", міського голови О.Маркушина та інших причетних до цього службових та посадових осіб Ірпінської міської ради Київської області;

- визнати протиправними та скасувати акт №1 від 04,09.2023 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, вимогу №5 від 18.09.2023, припис №298 від 14.11.2023р. КП "Управління благоустрою міста", рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №145/1 від 21.11.2023р. та інші похідні від них документи;

- з метою ефективного правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виключення подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльності зі сторони суб`єкта владних повноважень зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області відновити з нових будівельних матеріалів («демонтовані» при викраденні було пошкоджено КП "Управління благоустрою міста", зламано) замість «демонтованих»: ворота (з калиткою та двома поштовими скриньками) між двором спільного користування та АДРЕСА_1 (по АДРЕСА_1 ), 9 фундаментних бетонних блоків розміром 2380мм*300мм*580мм (які були укладені вздовж межі на ділянці двору спільного користування по АДРЕСА_1 та на ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1 , огорожу (огорожу, ворота з калиткою домоволодіння по АДРЕСА_1 ) згідно генерального плану цієї земельної ділянки (приватизованої ділянки та ділянки, яка знаходиться в користуванні у домоволодіння по АДРЕСА_1 на законних підставах з 2005 року).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, позовну заяву №320/285/24 розподілено судді Жуковій Є.О.

08 січня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного можна прийти до чіткого висновку, що формулювання позовних вимог юридично правильного змісту з максимальною чіткістю і зрозумілістю є основним та першочерговим обов`язком позивача при зверненні до суду з позовною заявою, оскільки, судом справа розглядається виходячи з позовних вимог та їх змісту і викладу, що в подальшому, в разі задоволення позову безпосередньо впливає на можливість виконання судового рішення.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Відтак, дозволяється об`єднувати вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частиною 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, обрання належного способу захисту покладається на позивача, адже помилково обраний спосіб захисту безпосередньо може вплинути на відновлення прав, що були порушені за твердженням позивача.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Так, в прохальній частині позовної заяви позивачами сформульовано позовну вимогу: «визнати протиправними дії комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель Ірпінської територіальної громади, начальника відділу земельних ресурсів, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, КП "Управління благоустрою міста", міського голови О.Маркушина та інших причетних до цього службових та посадових осіб Ірпінської міської ради Київської області», проте не вказано в чому полягають, на думку позивачів, протиправність дій, та не конкретизовано саме які дії, на думку позивачів, є протиправними.

Також в прохальній частині позовної заяви позивачі формулюють позовні вимоги як «інші причетні особи», «інші похідні документи», з чого вбачається, що позивачами у прохальній частині позову не конкретизовано та не ідентифіковано рішення/дії/ бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які позивач вважає протиправними та не визначено коло відповідачів, відповідно до оскаржуваних актів.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного та вказаних вище заявлених позивачами вимог, суд зазначає, що дане формулювання позовних вимог обраним позивачами способом є неприпустимим з огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, таке формулювання та тлумачення позовних вимог позбавляє суд можливості відкрити провадження в адміністративній справі, визначити коло учасників процесу та правильно і всебічно розглянути даний адміністративний позов.

Без зазначення таких обставин, посилання в позовній заяві тільки на додержання законодавства України, прав і свобод людини і громадянина та формулювання позовних вимог загальними формулюваннями не може бути підставою для визнання позовної заяви такою, що відповідає вимогам статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов`язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

Відповідно до частини другої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 р. №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у позивача адміністративної процесуальної правосуб`єктності є саме паспорт громадянина України.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копії усіх заповнених сторінок паспортів громадянина України позивачів.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2674 гривень.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

При цьому, відповідно до частини третьої ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачі звернулись до адміністративного суду із вимогами немайнового характеру.

Водночас, до матеріалів позовної заяви додана лише квитанція від 26.12.2023 №9984-0243-8590-4661 на суму 1073,60 про сплату судового збору ОСОБА_1 .

Платіжних документів, що підтверджують сплату судового збору позивачами, в порядку, передбаченому ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір", відповідно до кількості заявлених немайнових вимог, до матеріалів позовної заяви не надано.

Також, до матеріалів позовної заяви не надано і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, заявлене формулювання позивачами позовних вимог позбавляє суд можливості обрахувати належний розмір судового збору.

Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:

- уточненої позовної заяви з прохальною частиною, відповідно до вимог, встановлених статті 5, 160-161, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та визначеним колом відповідачів, відповідно до заявлених позовних вимог, у кількості, відповідно до кількості учасників справи;

- копій паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивачів;

- документів про сплату судового збору позивача окремими платіжними дорученнями/квитанціями щодо кожного позивача за кожну позовну вимогу немайнового характеру.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без руху.

2. Позивачам усунути недоліки позовної заяви у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивачів про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЖукова Є.О.