Рішення

від 11.01.2024 по справі 420/21735/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21735/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Приморському районі м.Одеси, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси, оформлену листом від 26.07.2023 року №4419/18-03, у невизнанні ОСОБА_1 , особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні.

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси, подовжити ОСОБА_1 , дію Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 236213 дата огляду 20.12.2022 року, позивачу вже встановлена II група інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена безстроково.

21.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси (відповідач) із заявою щодо подовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, але листом управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси від 26.07.2023 року №4419/18-03 у задоволенні заяви було відмовлено та зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність, яку отримав позивач не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті даної статті, тому ОСОБА_1 , не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни та підстави для подовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні зазначивши, що проведення військово-лікарської експертизи та встановлення причинного зв`язку захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення здійснюють військово-лікарські комісії (ВЛК) відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 «Про затвердження Положення про

військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Згідно з пунктом 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарські комісії Міністерства оборони України приймають постанови у таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії; поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (підпункт а пункту 21.2 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу). Постанова такого змісту приймається при проходження служби у складі діючої армії згідно зі статтями 5 та 6 Закону». Отже, за правилами цієї норми проходження військової служби, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач зазначає, що аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), не пов`язана із захистом Батьківщини або участю у бойових діях, а тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

16.10.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.12.2020 року дійсне до 01.12.2022.

Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 236213 дата огляду 20.12.2022, позивачу вже встановлена II група інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена безстроково.

21.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси (відповідач) із заявою щодо подовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом Управління соціального захисту населення в приморському районі м. Одеси від 26.07.2023 року №4419/18-03 у задоволенні заяви було відмовлено та зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Інвалідність, яку отримав позивач не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті даної статті, тому ОСОБА_1 , не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни та підстави для подовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.

Позивач вважаючи таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні обов`язків військової служби, та наявністю обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.04.2014 року (номер справи не визначено, реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п. 12 Постанови № 1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №302).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 № 632, яка набрала чинності з 31.08.2018 року, було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» та від 02 січня 1995 р. № 1 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302».

Так, згідно приписів абзацу 2 пункту 7 Положення №302 (у редакції від 31.08.2018) «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 236213 дата огляду 20.12.2022, позивачу вже встановлена II група інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена безстроково.

Відповідно до протоколу №205 від 23.10.2012 в якому зазначено, що травма підполковника запасу ОСОБА_1 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому суд вважає, що він має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Саме поняття «обов`язків військової служби» невід`ємно пов`язане з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII.

З огляду на викладене суд вважає, що відмова відповідача у продовженні дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 26.07.2023 року №4419/18-03 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні ОСОБА_1 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправним.

Оскільки судом встановлена протиправність рішення відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подовжити ОСОБА_1 дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог..

Судові витрати не належать розподілу.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 КАС, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Приморському районі м. Одеси (65058, м. Одесса, вул. Маршала Говорова, 7; ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 26.07.2023 року №4419/18-03 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні ОСОБА_1 дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подовжити ОСОБА_1 дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса