Постанова

від 30.05.2024 по справі 420/21735/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21735/23

Головуючий в І інстанції: Хурса О.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 11.01.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач Шеметенко Л.П.

судді Градовський Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, оформлену листом від 26.07.2023 року №4419/18-03, у невизнанні ОСОБА_1 , особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, подовжити ОСОБА_1 , дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 26.07.2023 року №4419/18-03 щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні ОСОБА_1 дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подовжити ОСОБА_1 дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що проходження військової служби, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Апелянт вказує, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а отже, позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач надав до суду відзив, в якому, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 року залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

28.11.2018 року позивач звернувся із заявою до управління соціального захисту населення щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи. На підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АББ №040916 від 13.11.2018 року (причина інвалідності травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби) з терміном дії до 01.12.2019 року, ОСОБА_1 встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видане відповідне посвідчення (серія НОМЕР_1 ).

26.11.2019 року позивач звернувся до управління із заявою щодо продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю війни, посвідчення було продовжено на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 718378 від 18.11.2019 року (причина інвалідності травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби) з терміном дії до 01.12.2020 року. Термін дії посвідчення було продовжено до 01.12.2020 року.

02.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою щодо продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення було продовжено на підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №158832 від 04.11.2020 року (причина інвалідності травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби) з терміном дії до 01.12.2022 року. Термін посвідчення було продовжено до 01.12.2022 року.

20.12.2022 року Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 м. Одеса ОСОБА_1 видано довідку за результатами повторного медичного огляду та встановлено 2 групу інвалідності безстроково, травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

21.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси із заявою щодо подовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Однак, листом Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси від 26.07.2023 року №4419/18-03 у задоволенні заяви було відмовлено.

У вказаному листі управління зазначило, що 28.11.2018 року ОСОБА_1 було первинно встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видано відповідне посвідчення, яке було дійсне до 01.12.2019 року.

27.11.2019 року та 02.12.2020 року ОСОБА_1 звертався до управління із заявами щодо продовження посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та на підставі довідок МСЕК управлінням продовжувалась дія посвідчення.

Також, у листі управління зазначило, що відповідно до наданих документів, причинний зв`язок інвалідності ОСОБА_1 травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (1994 рік), свідчить про одержання травми в період фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, у зв`язку з чим не має підстав для висновку про те, що інвалідність пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій).

Враховуючи вищевикладене, відповідач вказав, що підстав для продовження ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни немає.

Вважаючи протиправною відмову Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що до інвалідів війни у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії. Враховуючи, що ОСОБА_1 встановлена II група інвалідності безстроково, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Положення №302, визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом третім пункту 3 Положення №302 встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

За змістом абзацу 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно пункту 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

З аналізу вищезазначених положень, колегія суддів приходить до висновку, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

З матеріалів справи вбачається, шо підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статей 4, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до ст.4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що статус особи з інвалідністю певної групи та статус інваліда війни є принципово різними правовими категоріями, а отримання травми під час проходження військової служби автоматично не свідчить про наявність у особи статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на нього поширюється дія п.1 ч.2 ст. 7 Закону №3551, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

З системного аналізу вимог статей 4, 7 Закону №3551 вбачається, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. У цьому контексті положення ст. 7 Закону №3551 необхідно тлумачити таким чином, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі отриманої під час виконання інших обов`язків військової служби, є факт участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

З метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2024 року було витребувано від 18 регіональної військово-лікарської комісії протокол засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №205 від 23.10.2012 року стосовно ОСОБА_1 .

На виконання вимог вказаної ухвали до суду було надано протокол засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону №205 від 23.10.2012 року.

Так, з наданого протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , підполковник запасу, призваний у Збройні Сили 05.06.1984 року. На підставі історії хвороби від 28.01.1994 року ВЛК Південного регіону 23.10.2012 року постановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, контузія важкого ступеня правого ока, частковий гемофтальм, контузіонне помутніння і крововилив в сітківку правого ока, отриманої під час занять по фізичній підготовці. Травма отримана в 1994 році. Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто, відповідно до вищезазначеного, причинний зв`язок інвалідності позивача (травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в 1994 році) свідчить про одержання травми в період фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частині, яка не входила до складу діючої армії.

Таким чином, оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу статуту особи з інвалідністю внаслідок війни.

При цьому колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі № 540/9350/18, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 та від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що при вирішення справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 26.07.2023 року №4419/18-03, щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю внаслідок війни та продовженні ОСОБА_1 дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 30.05.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька