Рішення

від 12.01.2024 по справі 580/10554/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року справа № 580/10554/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48 (далі товариство, позивач) подало позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови від 17.10.2023 № 031716, 031717, 031718.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірними постановами відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа. Позивач вважає спірні постанови протиправними та зазначає, що позивач не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб. Вважає, що законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників, у зв`язку із чим вважає, що приписи інструкції № 385 на позивача не поширюються. Звернув увагу, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Ухвалою від 13.11.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.11.2023 представниця відповідача надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що норми Положення № 340 не містять виключень, щодо звільнення позивача від обов`язку, щоб його транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом та розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів для власних потреб. При цьому, саме Інструкцією № 385 визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах, зокрема, порядок здійснення повірки тахографів та виконання їх перевірки та адаптації, за результатами яких оформлюється протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який в свою чергу є підтвердженням, зокрема, його придатності/не придатності до експлуатації. Інших нормативно-правових актів, які б визначали порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) не прийнято. Представниця відповідача вказала, що під час проведення перевірки по 2 подіях перевезень водії позивача надали протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, термін дії яких закінчився, оскільки перевірка та адаптація такого тахографа до транспортного засобу проведена більше двох років назад, а у водія ОСОБА_1 взагалі був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа. Діючих протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу водії позивача на момент перевірки не надали. Вказано, що з урахуванням змісту норм Закону № 2344-ІІІ слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт, перевезення вантажів транспортними засобами. Вказано, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Позивач на момент перевірки згідно ТТН №№ 6427,6430,6432 від 06.09.2023 був автомобільним перевізником, у розумінні ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, у зв`язку із чим вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафи.

11.12.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що не є автомобільним перевізником, оскільки згідно ТТН позивач є замовником, перевізником та вантажоодержувачем. Повторно наголосив, що не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб.

18.12.2023 представниця відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, в якому, крім доводів, що зазначені у відзиві на позов, зазначила, що як на момент перевірки так і на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт будь-яких інших документів, які б підтверджували, що автомобільним перевізником виступав інший суб`єкт господарювання надано не було. Таких доказів позивач не надав і до суду.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.09.2023 № 008216 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено:

1) Акт від 06.09.2023 № 019329, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 25 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ ШРБУ-48 (згідно ТТН), за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом SOMMER SP 24 д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 № 031716 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

2) Акт від 06.09.2023 № 019350, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 25 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ ШРБУ-48 (згідно ТТН № 6430 від 06.09.2023), за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки СБМ д.н. НОМЕР_3 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 № 031717 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

3) посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено Акт від 06.09.2023 № 019364, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 20 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ ШРБУ-48 (згідно ТТН), за допомогою водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_4 із напівпричепом WIELTON д.н. НОМЕР_5 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 № 031718 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху

Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III (в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За змістом п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).

Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Положеннями пункту 1.2, 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі Інструкція № 385) встановлено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. п. 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 2.6, 2.7, 3.3 Інструкції № 385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, водій має мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, повірений не більше як за два роки.

Суд врахував, що згідно Актів перевірки від 06.09.2023 №№ 019329, 019350, 019364, в ході перевірки дотримання позивачем законодавства про транспорт 06.09.2023 встановлено відсутність на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: протоколу про перевірку та адаптацію тахографа.

В ході розгляду справи по суті суд встановив, що під час проведення 06.09.2023 рейдових перевірок транспортних засобів позивача: водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 , надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № UA 142-005582 R від 08.04.2021; водій ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_4 надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA 276-000023 Т 12.05.2021.

При цьому, суд зазначає, що вказані протоколи вичерпали термін своєї дії (до 08.04.2023 та до 12.05.2023 відповідно) в силу приписів п. 2.6 Інструкції № 385.

Суд також встановив, що у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки СБМ д.н. НОМЕР_3 протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу відсутній взагалі.

Суд врахував, що у матеріалах справи відсутні докази наявності у водіїв позивача станом на момент перевірки діючих протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції згідно спірних постанов.

Стосовно доводів позивача, що він не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб, суд зазначає таке.

Відповідно до визначення поняття, встановленого ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає визначення вказаного поняття. Суд зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв`язку із чим зазначені доводи представника позивача суд вважає необґрунтованими.

Слід зазначити, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363).

Суд встановив, що згідно ТТН № 6427, 6430, 6432 від 06.09.2023, автомобільним перевізником вказано позивача.

Суд також врахував, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ШРБУ-48 зареєстроване у встановленому порядку як суб`єкт господарювання одним із видів діяльності якого є - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом,

Надані на момент перевірок товарно-транспортні накладні свідчать, що позивач здійснював перевезення вантажу та зазначений як автомобільний перевізник.

Підсумовуючи наведене суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт. Суд врахував, що згідно ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарський штраф застосовується саме до автомобільного перевізника.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність спірних постанов не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48 (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Незалежності, 27, код ЄДРПОУ 39835082);

2) відповідач Державна служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.01.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК