Постанова

від 03.04.2024 по справі 580/10554/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10554/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ШРБУ-48» звернулося з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанови від 17.10.2023 № 031716, 031717, 031718.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірними постановами відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа. Позивач вважає спірні постанови протиправними та зазначає, що позивач не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб. Вважає, що законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників, у зв`язку із чим вважає, що приписи інструкції № 385 на позивача не поширюються. Звернув увагу, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.09.2023 № 008216 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено:

1) Акт від 06.09.2023 № 019329, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 25 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ «ШРБУ-48» (згідно ТТН), за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом SOMMER SP 24 д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 №031716 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

2) Акт від 06.09.2023 № 019350, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 25 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ «ШРБУ-48» (згідно ТТН № 6430 від 06.09.2023), за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки СБМ д.н. НОМЕР_3 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 №031717 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

3) посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено Акт від 06.09.2023 № 019364, в якому зафіксовано, що 06.09.2023 о 10 год. 20 хв. на а/д М-22 Соснівка-Кременчук-Горішні Плавні 1 км. ТОВ «ШРБУ-48» (згідно ТТН), за допомогою водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_4 із напівпричепом WIELTON д.н. НОМЕР_5 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2023 №031718 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, що позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», і, відповідно, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв згідно пункту 1.4 поширювало свою дію на дане перевезення, а тому позивач був зобов`язаний дотримуватись його вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до норм пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку, передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У відповідності до вимог частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Закон України «Про автомобільний транспорт», визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

За визначенням термінів Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За санкціями, визначеними у оскаржуваній постанові, а саме, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно приписів абз. 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 1.3 Інструкції, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

Згідно пункту 3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відтак, згідно вимог пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажний автомобіль, яким виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у водія повинен був бути в наявності протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Тож, з наведеного слідує, що автомобільний перевізник не в залежності від того чи здійснює перевезення за плату чи перевозить власний вантаж, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно Актів перевірки від 06.09.2023 №№ 019329, 019350, 019364, в ході перевірки дотримання позивачем законодавства про транспорт 06.09.2023 встановлено відсутність на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу про перевірку та адаптацію тахографа.

Наразі, в ході розгляду справи по суті суд встановив, що під час проведення 06.09.2023 рейдових перевірок транспортних засобів позивача: водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 , надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № UA 142-005582 R від 08.04.2021; водій ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки MAN д.н. НОМЕР_4 надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA 276-000023 Т 12.05.2021.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вказані протоколи вичерпали термін своєї дії (до 08.04.2023 та до 12.05.2023 відповідно) в силу приписів п. 2.6 Інструкції № 385.

Також встановлено, що у водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки СБМ д.н. НОМЕР_3 протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу відсутній взагалі.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у водіїв позивача станом на момент перевірки діючих протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів.

Щодо доводів позивача, що він не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення поняття, встановленого ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає визначення вказаного поняття.

Колегія суддів зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв`язку із чим зазначені доводи представника позивача суд вважає необґрунтованими.

Слід зазначити, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ТТН № 6427, 6430, 6432 від 06.09.2023, автомобільним перевізником вказано позивача.

Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ШРБУ-48» зареєстроване у встановленому порядку як суб`єкт господарювання одним із видів діяльності якого є - 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані на момент перевірок товарно-транспортні накладні свідчать, що позивач здійснював перевезення вантажу та зазначений як автомобільний перевізник.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з урахуванням підстав позову та предмету спору у повній мірі дослідив обставини у справі та прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з постановами 17.10.2023 № 031716, 031717, 031718.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним адміністративному позову, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ-48» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 03.04.2024р.)