Постанова

від 07.12.2023 по справі 910/3126/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа№ 910/3126/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.12.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023

у справі №910/3126/23 (суддя - Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

2) Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3) Кабінет Міністрів України

4) Міністерство енергетики України

про стягнення 5 798 692,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (далі - позивач, ТОВ «Єдиний Енергостандарт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 798 692,95 грн, з яких: 5 474 754,45 грн основний борг, 254 320,15 грн інфляційні втрати та 69 618,35 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії №15625/01 від 27.09.2018, у частині повної та своєчасної оплати придбаної електричної енергії.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" 5 474 754 грн 45 коп. основної заборгованості, 27 842 грн 58 коп. 3% річних, 254 320 грн 15 коп. інфляційних втрат та 86 980 грн 21 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.

Водночас судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що розрахунки за електричну енергію за 2022 рік ним здійснюються з повним врахуванням положень наказів центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики України, а саме: №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, оскільки станом на дату настання строку оплати за лютий та березень 2022 року наказ №140 від 28.03.2022 втратив чинність, а наказ №206 від 15.06.2022, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановлене укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань згідно договору та пункту 10.4. Порядку.

Також суд першої інстанції вважав обґрунтованим зменшення розміру заявлених 3% річних на 60%, у зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних задоволено частково, а з відповідача стягнуто на користь позивача 27 842,58 грн 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відсутня вина відповідача в неналежному виконанні зобов`язань за договором, оскільки рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період лютий-березень 2022 року затверджено лише у вересні 2022 року, а також позивачем не враховано, що зобов`язання сторін в заявлений період виникли під час дії воєнного стану.

Також скаржник зазначив, що до спірних правовідносин застосовуються накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом"". Так, Державне підприємство "Гарантований покупець"здійснює розрахунки з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, з повним врахуванням положень вказаних наказів Міністерства енергетики України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 у частині відмови в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 41 763,87 грн. 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" та стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних в сумі 41 763,87 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що посилання суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 в обґрунтування зменшення розміру 3% річних є безпідставним. Правова позиція Верховного Суду в даній постанові не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірни правовідносини у вказаних справах різні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

28.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт", відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

23.10.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець", відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що положеннями Наказів №140, №206 лише унормовано внутрішній порядок розподілу грошових коштів, наявних на поточному рахунку відповідача. Накази №140, №206 жодним чином не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань, як і обсяг грошових зобов`язань відповідача згідно умов Договору та пункту 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, щодо розрахунків за фактично придбану електричну енергію.

Тобто, за доводами позивача, Накази №140, №206 не звільняють позивача від грошових зобов`язань за Договором, а також не містять норму про відсточку виконання таких грошових зобов`язань до завершення воєнного стану в Україні.

24.10.2023 через відділ документального забезпечення суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець", відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити, скарсувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що на період введення воєнного стану необхідно враховувати особливості здійснення спеціального порядку розрахунку із виробниками «зеленої» енергетики.

Також у відзиві зазначено, що відсутня вина відповідача у неналежному виконанні зобов`язань, відтак і нарахування 3% річних та інфляційних витрат є неправомірним.

17.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення, відповідно до яких останній зазначає, що положення наказу Міненерго №206 можуть бути застосовані виключно на стадії виконання рішення суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Корсака В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 витребувано справу №910/3126/23 у Господарського суду міста Києва та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

28.08.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

21.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено платіжну інструкцію №880 від 20.09.2023 про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О (суддя-доповідач), суддів: Владимиренко С.В., Гаврилюка О.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23. Об`єднано апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Корсака В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2023.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., у відпустці, для розгляду справи №910/3126/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 прийнято справу №910/3126/23 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

12.10.2023 суддею Північного апеляційного господарського суду Сулімом В.В. було заявлено про самовідвід від розгляду справи №910/3126/23 на підставі п.1 ч. 1 статті 35 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 заяву судді Суліма В.В. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023, для розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 прийнято справу №910/3126/23 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Розгляд апеляційних скарг призначено на 09.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкладено розгляд справи №910/3126/23 на 07.12.2023.

17.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача з`явився в судове засідання 07.12.2023 та надав свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Представник відповідача з`явився в судове засідання 07.12.2023 та надав свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 07.12.2023 не з`явилися. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Жодних клопотань, заяв про неможливість розгляду апеляційної скарги без їх участі до суду апеляційної інстанції не надходило.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 27.09.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄДИНИЙ СТАНДАРТ" (далі - ВАД) укладено договір №15625/01 (далі - договір), за умовами п.1.1. якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (далі - виробник за «зеленим тарифом») було укладено додаткову угоду №321/01 (далі - додаткова угода №321/01) до договору.

У пункті 1 додаткової угоди №321/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'' (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство ''Гарантований покупець'' (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця ".

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 167/01 сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

29.04.2020 сторони уклали додаткову угоду №1291/01/20, в якій дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.

За цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4. договору, сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом п.2.5. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з п.10.1. Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4. Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.1. договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Згідно з п.8.5. Порядку, фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п.7.4. договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами були підписані та скріплені печатками наступні акти купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 10 339 933,45 грн та за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 7 584 330,43 грн.

Також сторонами були підписані акт коригування від 30.09.2022 за березень 2022 року на суму 87 025, 38 грн та акт коригування від 16.02.2023 за лютий 2023 року на суму 144 818,91 грн.

Отже, позивачем було вироблено, а відповідачем придбано електроенергію всього на загальну суму 18 156 108,17 грн.

Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за вказаними вище актами купівлі-продажу електроенергії оплатив частково на суму 12 741 353,70 грн, що підтверджується доданими до справи банківськими виписками.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 5 474 754,45 грн основного боргу за придбану електроенергію, 254 320,15 грн інфляційних втрат та 69 618,35 грн 3% річних.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що в період лютого-березня 2022 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 18 156 108,17 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування.

Вказані обставини скаржниками не заперечуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу доказуванню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено колегією суддів вище умовами укладеного сторонами договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з правилами глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановою від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Враховуючи дату прийняття рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у спірний період (дата оприлюднення на офіційному сайті - 12.09.2022), після чого ДП «Гарантований покупець» повинен був здійснити оплату протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора, тобто до 15.09.2022.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що електроенергія за актами купівлі-продажу була оплачена відповідачем лише частково на загальну суму 12 741 353,70 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 в справі № 911/3685/17.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що часткова оплата здійснена відповідачем, є визнання ним основного боргу.

Водночас колегія суддів зазначає, що скаржником факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.

Щодо посилань скаржника на накази центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики України, а саме: №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги вказані посилання скаржника, оскільки станом на дату настання строку оплати за лютий та березень 2022 року наказ №140 від 28.03.2022 втратив чинність, а наказ №206 від 15.06.2022, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановлене укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань згідно договору та пункту 10.4. Порядку.

Відтак, вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

З огляду на те, що доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 5 474 754,45 грн (18 156 108,17 грн - 12 741 353,70 грн) матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5 474 754,45 грн підлягають задоволенню.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 69 618, 35 грн за загальний період з 16.09.2022 по 21.02.2023 та інфляційних втрат у розмірі 254 320,15 грн за загальний період з жовтня 2022 року по січень 2023 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати електроенергії, є порушенням умов договору та закону, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року, колегія суддів констатує, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно задоволено вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 254 320,15 грн.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 16.09.2022 по 21.02.2023, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку, враховано строк оплати по акту коригування від 16.02.2023 - 16.02.2023, тоді як відповідно до положень статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а тому, як вірно вказано судом першої інстанції, розрахунок 3% річних слід здійснювати з наступного за ним дня, а саме з 17.02.2023, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 69 606,45 грн.

Крім цього, відповідачем заявлене клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1%, яке мотивоване відсутністю збитків понесених позивачем, фінансовим становищем відповідача та значною кількістю зобов`язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, неприбутковістю діяльності відповідача і виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось колегією суддів вище, суд першої інстанції вважав обґрунтованим зменшення розміру заявлених 3% річних на 60%, посилаючись при цьому на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 60 %, з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи, викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Щодо посилань суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «…виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання…», колегія суддів зазначає таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що у справі №902/417/18 з відповідача стягувався основний борг, пеня, штраф і відсотки річних у той час як у даній справі заявлено лише основну боргованість, 3% і інфляційне знецінення, а тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача щодо відсутності підстав для застосування норм ст. 233 ГК України у даному випадку, а тому з відповідача на користь позивача відлягає стягенню 69 606,45 грн. 3 % річних.

Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми інфляції.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 474 754, 45 грн основної заборгованості, 69 606,45 грн. 3 % річних та 254 320, 15 грн інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині зменшення 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 - залишити без задоволення.

2. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Гарантований покупець".

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 - задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 скасувати частково, виклавши п. 2 рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (40004, місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35, приміщення 1 А, ідентифікаційний код 38708941) 5 474 754 (п`ять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 45 коп. основної заборгованості, 69 606 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот шість) грн 45 коп. 3% річних, 254 320 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) грн 15 коп. інфляційних втрат та 86 980 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 21 коп. судового збору.»

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 - залишити без змін.

6. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (40004, місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35, приміщення 1 А, ідентифікаційний код 38708941) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7 Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/3126/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 14.12.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк