Постанова

від 14.12.2023 по справі 911/656/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. Справа№ 911/656/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 (повний текст складено 08.08.2023)

у справі №911/656/23 (суддя В.М. Антонова)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач»

про стягнення 551 598, 64 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» (далі, відповідач або ТОВ «Теплоенергопостач») про стягнення 551 598, 64 грн, з яких: 388 975, 47 грн основний борг, 137 870, 16 грн інфляційні втрати, 24 753, 01 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором постачання природного газу №20/21-1036-ТЕ-17 від 22.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого у жовтні 2020 року - березні 2021 року газу.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 388 975 (триста вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 47 коп. основного боргу, 137 870 (сто тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят) грн 16 коп інфляційних втрат, 12 376 (дванадцять тисяч триста сімдесят шість) грн 51 коп 3% річних та 8 273 (вісім тисяч двісті сімдесят три) грн 98 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов договору постачальником у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 1 208 975, 47 грн.

Відповідачем, у свою чергу, не надано до суду належних доказів на підтвердження оплати відповідачем природного газу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 388 975,47 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 24 753, 01 грн 3% річних за період з 26.01.2021 по 31.12.2022 та 137 870, 16 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року, суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого природного газу, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Водночас, суд, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми трьох відсотків річних, беручи до уваги наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме те, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану і позбавлений можливості стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з населення, те, що стягнення з відповідача значних сум штрафів може призвести до негативних наслідків, а порушення виконання зобов`язань внаслідок несвоєчасної оплати отриманого природного газу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять), з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення суми 3% річних до 12 376, 51 грн (що складає 50% від заявленої суми).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.08.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 12 376,50 грн; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 12 376,50 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до безпідставності часткового задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру 3% річних на 50% від заявленої суми, оскільки стягнення таких коштів є компенсацією боржника за неправомірне користування ним грошовими коштами і не є штрафною санкцією. Посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18 є недоцільними, оскільки вона прийнята з інших предмета спору, обставин та підстав, справи не є аналогічними і не можуть бути підставою для зменшення 3% річних у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду апеляційної інстанції 22.09.2023, просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

У відзиві ТОВ «Теплоенергопостач» зазначає, що прийняте судом першої інстанції рішення у відповідній частині правомірно обґрунтоване обставинами, які вплинули на зменшення розміру 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22, призначено справу до розгляду на 13.02.2023.

У судовому засіданні 13.02.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/656/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

31.08.2023 матеріали справи №911/656/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 10.10.2023.

У судове засідання 10.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Водночас, 10.10.2023 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання відповідачу часу для проведення переговорів із позивачем щодо укладення мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 09.11.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів, з 06.11.2023 на лікарняному, судове засідання за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23, призначене на 09.11.2023 о 15 год. 20 хв., не відбулося.

У період з 13.11.2023 по 17.11.2023, члени колегії суддів Михальська Ю.Б., Скрипка І.М. та Тищенко А.І. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України.

Після виходу суддів Михальської Ю.Б., Скрипки І.М. та Тищенко А.І. з підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 на 14.12.2023.

У судовому засіданні 14.12.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 14.12.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2023 просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 12 376,50 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2023 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

22.09.2020 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено Договір постачання природного газу №20/21-1036-ТЕ-17 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Відповідно до пункту 3.9. Договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

3.9.1. копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем;

3.9.2. інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

3.9.3. підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8. цього договору, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (пункт 3.10. Договору).

Згідно з пунктом 3.11. Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу в відповідному розрахунковому періоді.

Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який : постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9. - 3.10. цього договору) користуються прейскурантом.

Згідно із пунктом 4.3. Договору ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний і розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати і розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом пункту 5.3. Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, за реквізитами відповідно до розділу 12 договору;

2) постачальник зараховує кошти, які надійшли від споживача із спеціальним режимом використання постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості за природний газ виникнення заборгованості;

3) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором;

4) кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника за реквізитами відповідно до розділу 12 договору.

Відповідно до пункту 5.4. Договору в разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, на виконання пункту 4.2. Договору між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, відповідно до яких сторонами було узгоджено ціни природного газу на періоди поставки:

Додаткова угода № 1 від 26.10.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.10.2020 по 31.10.2020 встановлена в розмірі 6 448, 920 грн;

Додаткова угода № 2 від 23.11.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.11.2020 по 30.11.2020 встановлена в розмірі 6 450, 444 грн;

Додаткова угода № 3 від 22.12.2020 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.12.2020 по 31.12.2020 встановлена в розмірі 7 323, 720 грн;

Додаткова угода № 4 від 29.01.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.01.2021 по 31.01.2021 встановлена в розмірі 8 797, 74 грн;

Додаткова угода № 5 від 26.02.2021 - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.02.2021 по 28.02.2021 встановлена в розмірі 8 209, 38 грн;

Додаткова угода № 6 від 26.03.2021 року - ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.03.2021 по 31.03.2021 встановлена в розмірі 7 535, 724 грн.

На виконання умов Договору позивачем у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 1 208 975, 47 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі природного газу, а саме: від 31.10.2020 на суму 263 919, 52 грн, від 30.11.2020 на суму 497 759, 16 грн, від 31.12.2020 на суму 154 371, 29 грн, від 31.01.2021 на суму 121 380, 76 грн, від 28.02.2021 на суму 162 207, 58 грн та від 31.03.2021 на суму 9 337, 16 грн, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Позивач зазначає, що відповідачем оплачено отриманий природний газ лише частково, а саме в розмірі 820 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку, а тому неоплаченим залишився отриманий природний газ у розмірі 388 975, 47 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором постачання природного газу в частині своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, з огляду на що позивач у позові просив суд стягнути з відповідача: 388 975, 47 грн основного боргу, 137 870, 16 грн інфляційних втрат та 24 753, 01 грн 3 % річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат) на 90%, посилаючись на те, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на банківський рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів.; затвердження місцевих тарифів на теплопостачання на рівні, нижчому від собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримувати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг; відповідач на час встановлення карантину був позбавлений права нараховувати штрафні санкції громадянам у зв`язку з невиконанням ними грошових зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг; заявлені санкції (без пені) становлять 42% у співвідношення до основного боргу.

Місцевим господарським судом вказане клопотання відповідача було задоволено частково та зменшено суму 3% річних до 12 376, 51 грн (що складає 50% від заявленої суми).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 12 376,51 грн (внаслідок їх зменшення на 50% за клопотанням відповідача), а отже, з огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 388 975, 47 грн, 137 870, 16 грн інфляційних втрат та 12 376,51 грн 3% річних судом апеляційної інстанції не переглядається.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується наразі відповідачем, сума основної заборгованості відповідача за поставлений позивачем на виконання умов Договору у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року природний газ становить 388 975,47 грн й строк її оплати, виходячи з умов пункту 5.1. Договору, є таким, що настав.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за порушення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року природного газу, позивач у позові, зокрема, просив суд стягнути з відповідача 24 753,01 грн 3% річних за період з 26.01.2021 по 31.12.2022.

Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, перевірено розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та вірно встановлено, що розмір 3% річних за заявлений період з 26.01.2021 по 31.12.2022 в сумі 24 753,01 грн є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи; розрахунок позивача - арифметично вірний.

Відповідач, натомість, у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити суму заявлених до стягнення з нього санкцій, зокрема, 3% річних на 90%.

Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач вірно зазначає, що 3% річних поруч з інфляційними втратами відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладена правова позиція стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Так, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що є ліцензованим виробником теплової енергії та весь отриманий газ використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, нараховані штрафні санкції надмірно великі, а тарифи на теплопостачання нижчі від собівартості, що позбавляє відповідача можливості отримувати прибуток та покривати витрати на виробництво комунальних послуг, звертає увагу на несвоєчасну оплату послуг споживачами. Відповідач вказує, що є збитковим підприємством, на підтвердження чого надає фінансовий звіт за 2020, 2021 роки та зазначає, що з метою виконання зобов`язань для погашення заборгованості залучив запозичені кошти. Також посилається на те, що підчас дії карантину забороняється нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з населення, а тому відповідач позбавлений можливості відшкодувати завдані йому збитки споживачами.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, тощо.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та враховує посилання відповідача, викладені в обґрунтування клопотання про зменшення розміру санкцій, а також те, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану і позбавлений можливості стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з населення. Стягнення з відповідача значних сум компенсацій може призвести до негативних для нього наслідків.

Крім того, судом правомірно враховано, що порушення виконання зобов`язань внаслідок несвоєчасної оплати отриманого природного газу не завдало збитків позивачу (зворотного матеріали справи не містять).

Таким чином, беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних на 50% - до 12 376,51 грн.

З огляду на наведене, посилання скаржника на те, що суд неправомірно зменшив заявлену до стягнення суму 3% річних, не беруться судовою колегією до уваги.

Отже, вирішуючи спір в частині заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість зменшення судом за клопотанням відповідача розміру заявленої до стягнення суми 3% річних, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 залишити без задоволення.

Рішення суду Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/656/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Матеріали справи №911/656/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка