Ухвала

від 12.01.2024 по справі 910/20095/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12.01.2024Справа № 910/20095/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши

заяву керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва

про забезпечення позову

у справі за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіс"

про стягнення 873 056,39 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київрада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіс" (далі - ТОВ "Нордіс", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів на суму 873 056,39 грн.

Разом з позовом до суду надійшла заява керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів щодо забезпечення позову, у якій він просить:

- до набрання рішенням законної сили у справі вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Нордіс» (49127, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Гаванська, 14, код ЄДРПОУ 30534441), а саме: майновий комплекс в частині загальною площею 3530,1 м2, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: складське приміщення - В загальною площею 160,3 м2, майстерня - Б загальною площею 343,2 м2, зблокований корпус - Г загальною площею 892,9 м2, нежитлова будівля - Д загальною площею 533,9 м2, нежитлова будівля - Е загальною площею 495 м2, нежитлова будівля - И загальною площею 481,5 м2, нежитлова будівля - К загальною площею 79,3 м2, нежитлова будівля - Л загальною площею 95,7 м2, нежитлова будівля - М загальною площею 88 м2, нежитлова будівля - Н загальною площею 87,9 м2, нежитлова будівля - О загальною площею 24,4 м2, нежитлова будівля - П загальною площею 201,4 м2, нежитлова будівля - Р загальною площею 46,6 м2, що розташований за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 80960880000), в межах ціни позову 873 056,39 грн. та судових витрат у сумі 14 438 грн.

- до набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна: майновий комплекс в частині загальною площею 3530,1 м2, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: складське приміщення - В загальною площею 160,3 м2, майстерня - Б загальною площею 343,2 м2, зблокований корпус - Г загальною площею 892,9 м2, нежитлова будівля - Д загальною площею 533,9 м2, нежитлова будівля - Е загальною площею 495 м2, нежитлова будівля - И загальною площею 481,5 м2, нежитлова будівля - К загальною площею 79,3 м2, нежитлова будівля - Л загальною площею 95,7 м2, нежитлова будівля - М загальною площею 88 м2, нежитлова будівля - Н загальною площею 87,9 м2, нежитлова будівля - О загальною площею 24,4 м2, нежитлова будівля - П загальною площею 201,4 м2, нежитлова будівля - Р загальною площею 46,6 м2, що розташований за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 80960880000), в межах ціни позову 873 056,39 грн. та судових витрат у сумі 14 438 грн.

У обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що ймовірне відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та реєстрація права власності на вказане майно за набувачами значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та відновлення порушених майнових інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши вказану заяву керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва та дослідивши надані докази, дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Отже обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Втім, як встановлено судом, прокурор у своїй заяві про забезпечення позову не навів належних обґрунтувань та не надав суду доказів у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, зокрема, щодо наявності у відповідача наміру відчужити нерухоме майно чи погіршити його якість, наявності доведеного факту щодо неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів у разі невжиття заходів забезпечення.

За висновком суду подана заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями прокурора стосовно можливого відчуження об`єкта нерухомого майна ( який не є предметом спору) на користь третіх осіб і реєстрації за ними речових прав, що за доводами прокурора призведе до порушення вимог про справедливий та ефективний захист інтересів держави, та він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Однак саме лише припущення прокурора щодо можливого відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"), адже на ряду із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.

Твердження прокурора про утруднення виконання майбутнього рішення суду є необгрунтоваим, оскільки без надання відповідних доказів та доводів у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає рішення в цій справі у випадку задоволення позову.

Отже підставою для забезпечення позову прокурор визначив наявність припущень вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, а не наявність підтверджених доказами фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо цього майна, що виходить за межі предмета позову, адже між сторонами існує спір щодо стягнення орендної плати за час користування майном без достатньої правової підстави. При цьому зміна власника нерухомого майна не матиме наслідком переведення на набувача майнових зобов`язань попередника. Тобто відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Отже за висновком суду прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову, а обрані заходи забезпечення позову не відповідають обставинам справи та змісту порушеного права.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника (прокурора).

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К. І.