Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/16085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024Справа № 910/16085/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів»

про стягнення 162 029,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Комбінат будівельних матеріалів» про стягнення 162 029,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перераховані позивачем кошти у розмірі 162 029,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, а тому відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16085/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 07.11.2023 про відкриття провадження у справі була направлена сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення та отримана позивачем - 10.11.2023, а відповідачем - 18.11.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

06.12.2023 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній із посиланням на статті 170, 178 Господарського процесуального кодексу України просив відмовити у задоволенні позову; встановити причину та мету даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 додаткові пояснення відповідача від 06.12.2023 б/н повернуто без розгляду з підстав, зазначених у цій ухвалі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву із обґрунтованими запереченнями проти заявлених позовних вимог не скористався, відзиву до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України не подавав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні положення закріплено і у ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, у липні 2023 року між сторонами велися переговори щодо укладення договору на виконання підрядних робіт, в ході проведення яких позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 162 029,00 грн для купівлі матеріалів.

Судом встановлено, що 28.07.2023 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» 113 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53293 із призначенням платежу: «Оплата за ремонт бетонних конструкцій на території, згідно р/ф № 8/07/23 від 27.07.2023. ПДВ (20%) 18 983,33 UAH».

21.08.2023 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» 48 129,00 грн, що підтверджується платіжною інстукцією № 58191 із призначенням платежу: «Оплата за ремонт бетонних конструкцій на території, згідно р/ф № 17/08/23 від 17.08.2023. ПДВ (20%) 8 021,50 UAH».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору, у зв`язку з чим відповідний договір не було укладено, а будь-які подальші переговори між сторонами припинилися. Враховуючи такі обставини, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів від 28.08.2023, у відповідь на яку відповідач зазначив про те, що між сторонами 27.07.2023 було укладено договір підряду та роботи за таким договором частково виконані. При цьому, позивач дані обставини щодо укладення договору із відповідачем заперечує, зазначаючи, що кошти у загальному розмірі 162 029,00 грн перераховані відповідачу без жодної правової підстави, а тому мають бути повернуті на користь позивача згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2023 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» 113 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53293 із призначенням платежу: «Оплата за ремонт бетонних конструкцій на території, згідно р/ф № 8/07/23 від 27.07.2023. ПДВ (20%) 18 983,33 UAH».

Надалі 21.08.2023 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» 48 129,00 грн, що підтверджується платіжною інстукцією № 58191 із призначенням платежу: «Оплата за ремонт бетонних конструкцій на території, згідно р/ф № 17/08/23 від 17.08.2023. ПДВ (20%) 8 021,50 UAH».

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із листом-заявою від 28.08.2023, у якій просив повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 162 029,00 грн, сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 53293 від 28.07.2023 та № 58191 від 21.08.2023).

У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 28.08.2023 повідомив, що відповідно до договору підряду № 270723-П від 27.07.2023 ним проводяться роботи, а саме відповідно до додатку № 1 «Технічне завдання на виконання робіт по ремонту бетонних конструкцій на території СП «Оптіма-Фарм, ЛТД». Зазначено, що станом на 28.08.2023 проведено бетонні роботи, влаштування опалубки, зворотня засипка ґрунту та залишилось усунути дефекти, що визвані складністю проведення робіт та провести 17 метрів бетонування стіни.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування між сторонами цього спору зобов`язальних правовідносин, а зазначені у листі відповідача від 28.08.2023 обставини не підтверджені жодними доказами.

Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що кошти в сумі 162 029,00 грн отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» від позивача за відсутності правової підстави, тому їх може бути витребувано згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Відповідач в свою чергу вказаних обставин не спростував, доказів повернення позивачу коштів у розмірі 162 029,00 грн не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 162 029,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Комбінат будівельних матеріалів» (вул. Воскресенська, 16, к. 76, м. Київ, 02130; ідентифікаційний код 44917198) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» (вул. Кіквідзе, 18а, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 21642228) безпідставно отримані кошти у розмірі 162 029,00 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.01.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко