Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/16726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/16726/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/16726/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія"

про стягнення 717 769,62 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення 717 769,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 310851/2020-0001 від 20.03.2020 в частині внесення платежів та зборів, нарахованих залізницею при затримці вагонів 97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 93663318, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 717 769,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16726/23 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

20.11.2023 на електронну пошту суду від адвоката Федоренка О.П., який на підставі ордеру серії АА № 1337603 представляє інтереси ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія", надійшло клопотання про продовження строків на подання відзиву на позовну заяву до 30.11.2023. Вказане клопотання мотивоване тим, що встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов є недостатнім, оскільки відповідачу надано більше часу для збирання доказів в обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про продовження строків на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" строк на подання відзиву на позов до 30.11.2023.

30.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення.

22.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.

03.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

25.02.2020 Перевізником - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Позивач, Перевізник) оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому д міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.

Згідно з п. 1.7 Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (далі - Замовник, Відповідач) подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 36010851/2020-001 від 20.03.2020.

Пунктом 1.9 Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з Замовником.

Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Позивачем направлено Відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-36010851/2020-001 від 21.03.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника/одержувача: 1684; 2. платника 8132825 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 9.4 Договору, зміни (доповнення) до Договору, Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.

Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєднались до Договору (абз. 2 п. 9.4 Договору).

Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 Договору).

Зокрема, договором передбачено надання послуги з перевезення, в процесі якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за послуги у передбаченому цим Договором порядку.

Згідно з п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності; до початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів перевізника за три доби до дати навантаження.

Відповідно до пункту 2.1.4 Договору, Замовник послуг зобов`язується оплачувати Перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника. самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому, враховуючи обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

Згідно з п.2.1.5 Договору Замовник послуг зобов`язується відшкодовувати Перевізнику витрати, пов?язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до зобов`язань, зазначених у п. 2.1.13. Договору, Замовник послуг зобов`язаний: вносити плату за використання вагонів в робочому стані за час перебування їх за межами України в країнах СНД, Балтії та Грузії відповідно до розділу 3 Договору (пп. 2.1.13.1. догвору).

З викладеного вбачається, що позивач при замовленні послуг на перевезення вантажів за межі України зобов`язаний вживати всіх заходів для своєчасного повернення вагонів на митну територію України.

Згідно з пунктом 3.3 Договору, Замовник зобов`язаний сплачувати за час перебування власного вагону Перевізника за межами території України плату за використання власного вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України.

Плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України нараховується за весь час з моменту передачі вагону на залізниці інших країн на прикордонній передавальній станції України до моменту прийому вагону на прикордонній передавальній станції України за кожну добу з округленням неповної доби до повної та стягується щодобово з внесеної Замовником передплати Сума нарахованої плати за результатами кожного місяця відображається у зведеній відомості. Зведена відомість формується Перевізником на підставі інформаційних повідомлень.

Згідно з п.3.4 Договору Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється: до 30.09.2020 у розмірі визначеному у розділі V Збірника тарифів; з 01.10.2020 визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм, де: Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 кількість годи у добі; tгод кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору (пункти 3.4.1, 3.4.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акті загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 договору).

Збір за зберігання порожнього власного вагону перевізника на місцях загального користування не нараховується (пункт 3.4.5 договору).

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (пункт 7.4 договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http//uz-cargo.com/ та діє до його припинення (пункт 12.1 договору).

21.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" зі станції Рудня - Почаївська на станцію призначення Славкув ПКП через прикордонні станції переходу Ізов-Грубешів були відправлені вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, 93663318, що слідували груповою відправкою №35821438.

Станцією Ізов Львівської залізниці складені Акти загальної форми №3669 від 28.10.2022, №4021 від 25.11.2022, №4081 від 29.11.2022, в яких зазначено, що вагони повернуті ПКП ЛХС згідно акта неприйому №276/2022 від 26.10.2022 по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів), початок затримки 27.10.2022 о 15.40; вагони затримані 25.11.2022 згідно акта неприйому ПКП ЛХС №299, вагони затримано 29.11.2022 о 01:12 год. згідно акту неприйому ПКП ЛХС №305.

Згідно з Актом загальної форми №3761 від 04.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущені згідно з листом вантажовідправника 04.11.2022 об 11.11 год., термін затримки 187 год. 31 хв.

Згідно з Актом загальної форми №4038 від 26.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 розтримано згідно з листом вантажовласника 25.11.2022, термін затримки 21 год.

Згідно з Актом загальної форми №4258 від 16.12.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущено згідно з листом вантажовідправника 16.12.2022, термін затримки 423 год. 38 хв.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензії від 21.07.2023 щодо сплати заборгованості, що підтверджується копіями накладної, опису вкладення у цінний лист від 21.07.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами у сумі 373 206,96 грн; збір за зберігання вантажу у розмірі 127 874,76 грн; провізну плату у розмірі 153 054 грн. та додаткові збори у розмірі 63 633,90 грн., що разом становить 717 769, 62 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що акти неприйому, складені на польській мові за відсутності перекладу, а тому є неналежними доказами. Позивач також не довів, що затримка вагонів сталась з вини відповідача. Крім того, заявлено строки позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, 21.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" зі станції Рудня - Почаївська на станцію призначення Славкув ПКП через прикордонні станції переходу Ізов - Грубешів були відправлені вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, 93663318, що слідували груповою відправкою №35821438.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту залізниць України).

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Отже, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами).

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Станцією Ізов Львівської залізниці складені Акти загальної форми №3669 від 28.10.2022, №4021 від 25.11.2022, №4081 від 29.11.2022, в яких зазначено, що вагони повернуті ПКП ЛХС згідно акта неприйому №276/2022 від 26.10.2022 по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів), початок затримки 27.10.2022 о 15.40; вагони затримані 25.11.2022 згідно акта неприйому ПКП ЛХС №299, вагони затримано 29.11.2022 о 01:12 год. згідно акту неприйому ПКП ЛХС №305.

Згідно з Актом загальної форми №3761 від 04.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущені згідно з листом вантажовідправника 04.11.2022 об 11.11 год., термін затримки 187 год. 31 хв.

Згідно з Актом загальної форми №4038 від 26.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 розтримано згідно з листом вантажовласника 25.11.2022, термін затримки 21 год.

Згідно з Актом загальної форми №4258 від 16.12.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущено згідно з листом вантажовідправника 16.12.2022, термін затримки 423 год. 38 хв.

Щодо плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із тим, що станцією Грубешов Польської залізниці відмовлено в прийнятті вагонів №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, 93663318, що слідували груповою відправкою №35821438. з причин невідповідності санітарним вимогам - порушення норм гігієни харчових продуктів, виникла затримка вагонів на прикордонній станції ст. Ізов регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця". Факт неприйняття вказаних вагонів підтверджується відповідними витягами з актів з перекладом на українську мову, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції, у зв`язку з якими позивачем здійснено нарахування плати за користування вагонами відповідно до поданих відомостей, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування.

Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

З наведених положень слідує обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами).

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник тарифів) встановлює ставки плати за користування вагонами, а отже, плата за користування вагонами є регульованою і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з п. 3 розділу 5 Збірника тарифів та пункту 5 розділу 6 Правил перевезення, при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Суд зазначає, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

Сума плати за користування вагонами включена до накопичувальних карток форми ФДУ-92 та відображена у детальному розрахунку суми провізної плати та додаткових зборів, що виникли при затримці вагонів.

При цьому, суд зазначає, що в силу ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Окрім цього, судом враховано, що згідно зі статтею 31 Статуту залізниць України Залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до пункту 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом (затверджені наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542) під навантаження зернових вантажів подаються справні та очищені, а в разі потреби промиті вагони.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні акти форми ГУ-23, ВУ-23, які б підтверджували факт комерційної непридатності вагонів, а також докази того, що відповідач звертався до працівників станції про складання таких актів, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що недопуск вагонів стався через невідповідність їх технічного стану.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, 93663318, що слідували груповою відправкою №35821438, судом не виявлено у ньому помилок, тож плата за користування вагонами становить 373 206,96 грн з ПДВ (20 %).

Так, збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Розділом III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, передбачено ставки зборів за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, п. 2 зазначеного розділу III Збірника тарифів передбачено нарахування збору за зберігання вантажів на місцях загального користування, а п.п. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів визначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), який справляється в розмірі 5,9 грн за добу, у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Сума плати за зберігання вагонів включена до накопичувальних карток форми ФДУ-92.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за зберігання вагонів також не виявив у ньому помилок, тож плата за зберігання вантажів складає 127 874,76 грн з ПДВ (20 %).

Так, пунктом 1.8 розділу III Збірника тарифів передбачено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під`їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ- 45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать:

- переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті;

- подача вагонів на ваги і для дозування;

- прибирання вагонів після зважування та дозування;

- у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо);

- інша маневрова робота з вагонами на станціях, під`їзних коліях та інших місцях незагального користування.

Як вбачається із пункту 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України № 507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.

Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств. Одиницею залізничного рухомого складу є локомотив та вагон.

Отже, маневрові роботи підлягають оплаті замовником у разі їх фактичного виконання.

Маневрова робота пов`язана з затримкою вагонів (контейнерів) на прикордонних (припортових) станціях з вини вантажовласника на Львівській залізниці (експорт).

На підставі актів загальної форми відповідачу був нарахований збір за маневрову роботу. Крім того, відповідачу були нараховані додаткові збори, щодо операцій за надання одержувачу інформації про вантажі, що прибули на їхню станцію призначення.

В таблиці 3 пункту 10 розділу ІІІ Збірника тарифів визначені послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, зокрема, операції за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення, зокрема видача довідок, пов`язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляду - 8, 8 грн за відправку; телеграфом - 53,0 грн. за відправку.

Сума плати за додаткові послуги також включена до накопичувальних карток і становить 63 633,90 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо дотримання правил користуванням вагонами, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 717 769,62 грн. є обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Водночас ч. 1 ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 ст. 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За приписами ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 7.3 Договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, акт загальної форми №3669 був складений позивачем 28.10.2022, в якому зазначено, що вагони повернуті ПКП ЛХС згідно акта неприйому №276/2022 від 26.10.2022 по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів), початок затримки 27.10.2022 о 15.40, а тому саме з вказаної дати позивач дізнався про порушення свого права.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 25.10.2023, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта».

Отже, оскільки сторони у договорі про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом збільшили строк позовної давності, який становить один рік, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" заборгованості у розмірі 717 769,62 грн. позивачем строк позовної давності не було пропущено.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Поряд з цим суд враховує, що спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника до вантажовідправника, встановлюється статтею ст. 315 Господарського кодексу України, яка пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не передбачена.

Слід також зазначити, що пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином стаття 315 ГК України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України, а положення статті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення 717 769,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (вул. Полковника Шутова, буд. 16, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код - 36010851) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код - 40081195) заборгованість у розмірі 717 769 грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 766 грн. 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.01.2024.

Суддя А.І. Привалов