Постанова
від 23.04.2024 по справі 910/16726/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/16726/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024

у справі №910/16726/23 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія»

про стягнення 717 769,62 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі, позивач або АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 717 769,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №310851/2020-0001 від 20.03.2020 в частині внесення платежів та зборів, нарахованих залізницею при затримці, як зазначено в позовній заяві, вагонів 97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, 93663318 у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 717 769,62 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» заборгованість у розмірі 717 769,62 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 766,54 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем було порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 717 769,62 грн є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 04.02.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що обов`язковою умовою для стягнення з відповідача витрат позивача, пов`язаних із затримкою вагонів, є встановлення причин затримки вагонів, а не лише сам факт їх затримки. Тобто, позивач повинен був довести той факт, що Польська залізниця не прийняла вагони з причин, які не залежать від нього, те ж саме повинен був зробити відповідач.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не застосував норми права, що регулюють міжнародне перевезення вантажів залізничним транспортом, такі як Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (СМГС) та Договір користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні (Договір КВВ).

Норми СМГС у поєднанні зі статтею 31 Статуту залізниць України, пунктом 1.3 та додатку 2 до Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, вказують на те, що позивач зобов`язаний під навантаження надати вагони, які вже є очищеними у належний спосіб та допущеними до обігу в міжнародному сполученні. Надані позивачем вагони відповідач розцінював, як вагони, які допущені до обігу в міжнародному сполученні для перевезення рапсу та перевірив їх на комерційну відповідність.

Відповідач наголошує, що в усіх актах про неприйняття вагонів №276/2022 від 26.10.2022, №299 від 20.11.2022. №305 від 28.11.2022 у графі «Причини повернення вагонів» вказано протоколи контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю.

Отже, причини повернення вагонів наведено саме у протоколах №PGKS-HR. 671.638.2022 від 26.10.2022, №PGKS-HR.671 від 754.2022 до 757.2022, №PGKS-HR. 671.797.2022 до №PGKS-HR. 671.800.2022.

Зміст зазначених протоколів, як стверджує відповідач, свідчить про те, що недопуск Польською залізницею вагонів стався з причин невідповідності їх технічного стану вимогам Додатка 1 до Договору користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні, тобто з причин, які залежать від позивача (позивачем порушено Розділ ІІ параграфу 3 пункту 3.1. Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, які є додатком «Б» до Договору КВВ, параграф 6 статті 14 та параграф 1 статті 19 СМГС, статті 31 Статуту залізниць України, пункту 1.3 та додатку 2 до Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542). Польська залізниця не оцінювала відповідність вантажу санітарним вимогам, що підтверджується пунктом 3 протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю, а оцінювала відповідність технічного стану вагонів вимогам, зазначеним у Додатку 1 до Договору КВВ.

Отже, позивач не виконав свої зобов`язання згідно СМГС та Договору КВВ, що і стало причиною для повернення Польською залізницею вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених до стягнення позивачем платежів.

При цьому, відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю №PGKS-HR. 671/638/2022, №PGKS-HR. 671.797.2022 та №PGKS-HR. 671.800.2022, на підтвердження причин повернення вагонів.

Відповідач зазначає, що на спростування доводів позивача про причини затримки вагонів 17.12.2023 надав до суду першої інстанції протоколи контролю, на підставі яких було складено Польською залізницею Акт про недопуск вагонів №299 від 20.11.2022 (інших протоколів на той момент у відповідача не було, а тому надати їх не було можливості з об`єктивних причин, які не залежать від відповідача). У поясненнях наголошувалось на тому, що саме протоколи контролю, на підставі яких було складено Польською залізницею Акти про не допуск вагонів є належними та допустимими доказами, які підтверджують причину затримки вагонів. Скаржник зазначає, що оскільки сторонами при складанні актів про повернення вагонів є Польська залізниця та позивач, то в наявності у відповідача не було ані актів про повернення вагонів, ані протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю, а тому для їх отримання здійснювались запити до різних організацій, у тому числі й до ТОВ «Агрофірма Трипілля», яка є виробником зернових, які перевозились відповідачем. 16.01.2024 від ТОВ «Агрофірма Трипілля» відповідач отримав лист разом із протоколами контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю №PGKS-HR.671.638.2022, №PGKS-HR. 671.797.2022 та №PGKS-HR. 671.800.2022. Факт отримання даного листа підтверджується листом та журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додані до апеляційної скарги).

Отже, оскільки відповідач не мав фізичної можливості надати додаткові докази (протоколи контролю) до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а дані документи, на його думку, підтверджують безпідставність вимог позивача до відповідача, то відповідач просить долучити їх до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на такому:

Відповідно до перевізного документу №35821438, а саме графи 15 «Найменування вантажу», дане перевезення здійснювалося на особливих умовах. Згідно пункту 2.7 додатку 1-7 Публічного договору в накладній №35821438у графі 15 вантажовідправником зазначено (мовою оригіналу): «Ответственный за правильность погрузки менеджер Мищук Р.Н.. Перевозка на особых условиях, согласование УЗ от 25.07.2022 №Ц-54/69».

У Розділі 3 Додатку 1-7 Публічного договору передбачено: «Замовник» вантажовідправник несе відповідальність за відповідність обраного типового способу перевезення виду (типу) вантажу, який пропонується до перевезення.

Виходячи зі змісту статті 31 Статуту залізниць, параграфу 3 статті 19 СМГС та оскільки вантаж у вагони був завантажений відповідачем як відправником, графа 20 залізничної накладної, то саме відповідач був зобов`язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Згідно протоколів контролю товарів підконтрольних прикордонній санітарній службі № PGKS-HR. 671.638.2022, № PGKS-HR. 671.754.2022, №PGKS-HR. 671.756.2022 до 757.2022, PGKS-HR.671.797.2022, № PGKS-HR.671.800.2022, перевірка технічного стану вагонів не проводилась, а також вагони не визнавались технічно непридатними згідно вимог Договору користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, а умови транспортування вантажу у вагонах визначав лише відповідач.

Технічні вимоги, які пред`являються до вагонів (Додаток 1 до Договору КВВ) передбачають вимоги щодо технічного стану вагонів (ст. 2 - 11 Додатка 1 до Договору КВВ) та позивачем не були порушені, при цьому ст. 12 Додатка 1 до Договору КВВ не передбачає вимоги щодо маркування вагонів.

15.04.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, в яких наголосив на тому, що складені Польською стороною акти про неприйняття вагонів №276/2022 від 26.10.2022, №299 від 20.11.2022, №305 від 28.11.2022 відповідають за формою, передбаченою Додатком 4 до Договору КВВ. Тому, у відповідності до Договору КВВ, у даних актах повинні бути вказані причини повернення вагонів, які відповідають пункту 4.6. Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, які є додатком «Б» до Договору КВВ. Однак, в актах про неприйняття вагонів немає посилань на причини повернення вагонів, вказані у пункті 4.6. Правил користування, які є додатком «Б» до Договору КВВ, а тому такі акти у відповідності до п.п. 17.8.3. п. 17.8. параграфа 17 Правил користування, які є додатком «Б» до Договору КВВ, є необґрунтованими, а отже не можуть бути беззаперечними доказами причин повернення вагонів.

Із тексту самих протоколів вбачається, як вказує відповідач, що прикордонний Санітарний інспектор здійснював перевірку саме вагонів, оскільки в розділі ІІ вказав зауваження саме до вагонів, у розділі ІІІ вказано, що огляд та перевірка санітарної безпеки не проводилось, а тому сам вантаж та його якість не були причиною повернення вагонів.

Таким чином, причини повернення вагонів, які вказав позивач в актах загальної форми, не відповідають фактичним обставинам, які стали причиною для повернення вагонів.

22.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач знову наголосив на тому, що перевезення здійснювалось на особливих умовах й умови транспортування вантажу у вагонах визначав лише відповідач. Акти загальної форми ГУ-23, складені на підставі Правил користування вагонами і контейнерами, є належними доказами, які підтверджують факт настання відповідних подій, зокрема, затримки вагонів на станції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16726/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.02.2024 матеріали справи №910/16726/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 залишено без руху, роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 12 919,85 грн.

21.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» Федоренка О.П. надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція від 20.02.2024 про сплату судового збору в розмірі 12 919,85 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 02.04.2024.

У судове засідання, призначене на 02.04.2024, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» та Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд у судовому засіданні 02.04.2024 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 оголошено перерву до 16.04.2024.

У судове засідання, призначене на 16.04.2024, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» і Акціонерного товариства «Українська залізниця».

15.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні суддя-доповідач поставила на обговорення додаткові пояснення відповідача у справі.

Представник відповідача висловив свою позицію по вказаних поясненнях.

Представник позивача повідомив, що не ознайомлений зі змістом зазначених пояснень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 оголошено перерву до 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 23.04.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

25.02.2020 Перевізником - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Позивач, Перевізник) оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору його предметом є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства (пункт 1.5 Договору).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті ://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.

Згідно з пунктом 1.7 Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (далі - Замовник, Відповідач) подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36010851/2020-001 від 20.03.2020.

Пунктом 1.9. Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з Замовником.

Відповідно до пункту 1.10 Договору він є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Позивачем направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-36010851/2020-001 від 21.03.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника/одержувача: 1684; 2. платника 8132825 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до пункту 9.4. Договору зміни (доповнення) до Договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті ://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.

Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєднались до Договору (абз. 2 пункту 9.4. Договору).

Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього (абз. 4 пункту 9.4. Договору).

Зокрема, договором передбачено надання послуги з перевезення, в процесі якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за послуги у передбаченому цим Договором порядку.

Згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 Договору Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності; до початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів перевізника за три доби до дати навантаження.

Відповідно до пункту 2.1.4. Договору замовник послуг зобов`язується оплачувати Перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника. самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому, враховуючи обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

Згідно з пунктом 2.1.5. Договору замовник послуг зобов`язується відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до зобов`язань, зазначених у пункті 2.1.13. Договору, замовник послуг зобов`язаний: вносити плату за використання вагонів в робочому стані за час перебування їх за межами України в країнах СНД, Балтії та Грузії відповідно до розділу 3 Договору (пункт 2.1.13.1. Договору).

З викладеного вбачається, що позивач при замовленні послуг на перевезення вантажів за межі України зобов`язаний вживати всіх заходів для своєчасного повернення вагонів на митну територію України.

Згідно з пунктом 3.3. Договору замовник зобов`язаний сплачувати за час перебування власного вагону перевізника за межами території України плату за використання власного вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України.

Плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України нараховується за весь час з моменту передачі вагону на залізниці інших країн на прикордонній передавальній станції України до моменту прийому вагону на прикордонній передавальній станції України за кожну добу з округленням неповної доби до повної та стягується щодобово з внесеної замовником передплати. Сума нарахованої плати за результатами кожного місяця відображається у зведеній відомості. Зведена відомість формується Перевізником на підставі інформаційних повідомлень.

Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється: до 30.09.2020 у розмірі визначеному у розділі V Збірника тарифів; з 01.10.2020 визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм, де: Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 кількість годи у добі; tгод кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору (пункти 3.4.1, 3.4.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4.3. Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акті загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 Договору).

Збір за зберігання порожнього власного вагону перевізника на місцях загального користування не нараховується (пункт 3.4.5 Договору).

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (пункт 7.4. Договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http//uz-cargo.com/ та діє до його припинення (пункт 12.1 договору).

Як вбачається з залізничної накладної, 21.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» зі станції Рудня - Почаївська на станцію призначення Славкув ПКП через прикордонні станції переходу Ізов-Грубешів були відправлені вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, що слідували груповою відправкою №35821438.

Тобто, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору АТ «Укрзалізниця» здійснювала перевезення вантажу відповідача з України до Польщі, тобто відбувалось міжнародне перевезення вантажу залізничним транспортом.

Станцією Ізов Львівської залізниці складені Акти загальної форми №3669 від 28.10.2022, №4021 від 25.11.2022, №4081 від 29.11.2022, в яких зазначено, що вагони повернуті ПКП ЛХС згідно акта неприйому №276/2022 від 26.10.2022 по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів), початок затримки 27.10.2022 о 15.40; вагони затримані 25.11.2022 згідно акта неприйому ПКП ЛХС №299, вагони затримано 29.11.2022 о 01:12 год. згідно акту неприйому ПКП ЛХС №305.

Згідно з Актом загальної форми №3761 від 04.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущені згідно з листом вантажовідправника 04.11.2022 об 11.11 год., термін затримки 187 год. 31 хв.

Згідно з Актом загальної форми №4038 від 26.11.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 розтримано згідно з листом вантажовласника 25.11.2022, термін затримки 21 год.

Згідно з Актом загальної форми №4258 від 16.12.2022 вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 випущено згідно з листом вантажовідправника 16.12.2022, термін затримки 423 год. 38 хв.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензії від 21.07.2023 щодо сплати заборгованості, що підтверджується копіями накладної, опису вкладення у цінний лист від 21.07.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами у сумі 373 206,96 грн; збір за зберігання вантажу у розмірі 127 874,76 грн; провізну плату у розмірі 153 054 грн та додаткові збори у розмірі 63 633,90 грн, що разом становить 717 769, 62 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначав, що позивач не довів, що затримка вагонів сталась з вини відповідача. Недопуск вагонів стався з причин невідповідності їх технічного стану вимогам Додатка 1 до Договору КВВ, тобто з причин, які залежать від позивача (позивачем, зокрема, порушено розділ ІІ параграфу 3 пункту 3.1. Договору КВВ).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання відповідачем протоколів контролю товарів, підконтрольних прикордонній санітарній службі №PGKS-HR. 671/638/2022, №PGKS-HR. 671.797.2022 та №PGKS-HR. 671.800.2022 зумовлено винятковістю такого випадку (отримання їх від ТОВ «Агрофірма Трипілля» 16.01.2024 у відповідь на запит відповідача від 15.11.2023, при тому, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомляв суд, що ним вживаються заходи задля отримання таких протоколів), а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї, додаткові пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно з «Загальними положеннями» Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі, Статут), перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (пункт 4 статті 1 Статуту).

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За змістом пункту 6 статті 1 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

За залізничною накладною №35821438 позивачем було взято на себе зобов`язання перед відповідачем з перевезення зі станції відправлення Рудня - Почаївська на станцію призначення Славкув ПКП через прикордонні станції переходу Ізов-Грубешів вантажу насіння рапсу у вагонах №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, що слідували груповим відправленням №35821438.

Колегія зазначає, що вказаний позивачем у тексті позовної заяви вагон №93663318, у відомості вагонів, що слідували груповим відправленням №35821438, не значиться, також не зазначений в розрахунку провізної плати та додаткових зборів, які перевозились по перевізному документу №35821438 в сумі 717 769,62 грн (том 1, а.с. 118-126).

Відповідно до пункту 2.1.5. Договору замовник послуг зобов`язується відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Вагони №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 не були прийняті Польською залізницею, у зв`язку з чим були повернуті на станцію Ізов Української залізниці, тому Акціонерне товариство «Українська залізниця» стверджує про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» обов`язку сплатити додатково донараховані платежі - плату за користування вагонами №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436 у сумі 373 206,96 грн; збір за зберігання вантажу у розмірі 127 874,76 грн; провізну плату у розмірі 153 054,00 грн та додаткові збори у розмірі 63 633,90 грн, що разом становить 717 769, 62 грн.

Позивач вважає, що саме замовник має відшкодувати ці витрати на підставі умов Договору та параграфу 1 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, оскільки в актах загальної форми ГУ-23 зазначено про причину не прийому вагонів - заборона на ввіз вагонів (порушення гігієни харчових продуктів).

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову (в тому числі в апеляційній скарзі) стверджує, що його вини у не пропуску вантажу Польською залізницею немає. Більш того, як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія», викладені у протоколах контролю польського державного органу підстави неприйняття вагонів стосуються порушення позивачем своїх обов`язків по підтриманню вагонів у відповідному стані.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Оскільки за залізничною накладною №35821438 здійснювалося міжнародне перевезення, то такі правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - Угода).

Згідно параграфу 1 статті 32 Угоди перевізнику мають бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами.

У розумінні статті 2 Угоди договірним перевізником є перевізник, який уклав з відправником договір перевезення відповідно до цієї Угоди, а перевізником - договірний перевізник та всі наступні перевізники, що беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водній ділянці колії в міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Тобто в розумінні Угоди перевізником є як Акціонерне товариство «Українська залізниця», так і Компанія PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі, Правила користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами).

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Відповідно до пункту 10.1. розділу 10 Службової інструкції до Угоди передача вантажу між перевізниками відбувається на передавальних станціях, які знаходяться на території держави приймаючого перевізника.

Згідно долучених до позову передавальних відомостей вагони направлені на станцію Грубешов Польської залізниці - передавальну станцію приймаючого перевізника.

Відповідно пункту 10.24 розділу 10 Службової інструкції до Угоди приймаючий перевізник може відмовитися від прийняття вантажу якщо ввіз або перевезення вантажу зоборонені згідно національного законодавства. У такому разі відповідно до пунктів 10.25 та 10.26 Службової інструкції до Угоди приймаючий перевізник оформляє відмову від прийняття відправлення актом загальної форми із зазначенням причини відмови у прийнятті та приймаючий перевізник повертає перевізнику, що здає, відправлення, від якого він відмовився.

Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені вагони були неприйняті Польською залізницею та повернуті на станцію Ізов по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів).

Як на підставу понесення додаткових витрат позивач посилається на акти загальної форми ГУ-23 №3669 від 28.10.2022 (том 1, а.с. 65), №4021 від 25.11.2022, №4081 від 29.11.2022, складені станцією Ізов Львівської залізниці, в яких зазначено, що вагони повернуті ПКП ЛХС згідно акта неприйому Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. №276/2022 від 26.10.2022 по причині заборони на ввіз вантажу (порушення положення про гігієну харчових продуктів), початок затримки 27.10.2022 о 15.40; вагони затримані 25.11.2022 згідно акта неприйому ПКП ЛХС №299, вагони затримано 29.11.2022 о 01:12 год. згідно акту неприйому ПКП ЛХС №305.

З огляду на заперечення відповідача про некоректність зазначення причини повернення у зазначених актах загальної форми ГУ-23, колегія суддів зазначає, що у даному спорі необхідно оцінити причину повернення вантажу, у тому числі, вказану в протоколах товарів, підконтрольних прикордонній санітарній службі, на які містяться посилання в актах (протоколах) ПКП ЛХС №276/2022, №299, №305.

Відповідно до пункту 4.6. параграфа 4 Договору користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні (КВВ) залізнична компанія, що приймає, має право відмовити в прийомі вагону, якщо:

- технічний стан вагона не відповідає вимогам Додатка 1 до Договору КВВ, крім

випадків, прямо передбачених цими Правилами;

- якщо залізнична компанія, що здає, не виконала інших приписів цих Правил щодо даного вагона;

- якщо національний компетентний орган заборонив приймання цих вагонів;

- якщо вантаж, занурений у вагон, не приймається у випадках, обумовлених в угоді

про передачу вантажів між перевізниками або на підставі положень пункту 10.24 СІ

до Угоди (заборона на ввіз вантажу).

За змістом пункту 4.7. Договору КВВ у випадку неприймання вагону залізнична компанія, яка відмовила у прийманні, складає акт згідно Додатку 4 до Договору КВВ із зазначенням, зокрема, причини неприймання вагону.

Складені Польською стороною акти про неприйняття вагонів №276/2022 від 26.10.2022, №299 від 20.11.2022, №305 від 28.11.2022 відповідають за формою акту, передбаченому Додатком 4 до Договору КВВ.

З Акту (протоколу) №276/2022 (том 1, а.с. 187) вбачається, що у графі «Причини неприйняття вагонів» зазначено: «Повернення до УЗ, на підставі сертифікатів PGKS-HR.671.638.2022. Порушення положень Постанови (ЄС) №852/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29.04.2004 «Про гігієну харчових продуктів». Не відповідають санітарним вимогам та не можуть бути призначені для споживання людьми.».

Із наданого відповідачем протоколу (сертифікату) PGKS-HR.671.638.2022 від 26.10.2022 (том 2, а.с. 9-10) вбачається, що його було складено уповноваженим представником Державного прикордонного Санітарного інспектора у Гребенному (Польща): мгр інж. Лукашем Кравчиком, старшим помічником - довіреність № 23/21.

Контроль було здійснено на підставі ст.4 та ст. 25 Закону про державну санітарну інспекцію від 14.03.1985, ст.80 та ст.81 Закону про безпечність харчових продуктів та продовольчої сировини від 25.08.2006, ст. 44 Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС 2017/625 від 15.03.2017 про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров`я і благополуччя тварин, здоров`я рослин та засобів захисту рослин, яким внесено зміни до Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС №999/2001, ЄС №396/2005, ЄС №1069/2009, ЄС №1107/2009, ЄС №1151/2012, ЄС №652/2014, ЄС №2016/429, та ЄС №2016/2031, Регламент ради ЄС №1/2005 та ЄС №1099/2009, а також Директив ради 98/58 ЄС, 1999/74 ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС.

Процедуру здійснення контролю визначено Порядком здійснення офіційного контролю за відповідністю харчових продуктів та матеріалів та виробів, що контактують з харчовими продуктами, підконтрольними прикордонній санітарній службі (PK/NG/1) описаним у Постанові №293/19 головного санітарного інспектора від 13.12.2019 про порядок офіційного контролю за відповідністю харчових продуктів та матеріалів і виробів, що контактують з харчовими продуктами, підконтрольними прикордонній санітарній службі, вимогам санітарних норм.

Із протоколу PGKS-HR.671.638.2022 від 26.10.2022 вбачається, що представником Державного прикордонного Санітарного інспектора проводилась: перевірка документації заява (або інший документ), фітосанітарні сертифікати, заява імпортера, рахунок-фактура, звіти за результатами токсикологічних досліджень та досліджень на наявність ГМО, сертифікати якості продукції, видані виробником товарно-транспортні накладні, звіт про зважування вантажу на станції Грубешів ЛХС.

Оцінка умов транспортування та складування - вагони герметичні, закриті, деякі з механічними пошкодженнями, з неправильним маркуванням. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом.

З Акту (протоколу) №299 (том 1, а.с. 190) вбачається, що у графі «Причини неприйняття вагонів» зазначено «Поставка всупереч договорам», у графі «Примітка» - «Сертифікат PGKS-HR.671. від 754 до 757.2022. Вагони забруднені.».

Із наявних у матеріалах справи протоколів (сертифікатів) контролю товарів PGKS-HR.671.754.2022, PGKS-HR.671.756.2022, PGKS-HR.671.757.2022 від 20.11.2022 (том 1, а.с. 211-214, 217) вбачається, що їх було складено уповноваженим представником Державного прикордонного Санітарного інспектора у Гребенному (Польща): мгр інж. Павлом Гутовським, старшим помічником - довіреність № 25/21.

Контроль було здійснено на підставі ст.4 та ст. 25 Закону про державну санітарну інспекцію від 14.03.1985, ст.80 та ст.81 Закону про безпечність харчових продуктів та продовольчої сировини від 25.08.2006, ст. 44 Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС 2017/625 від 15.03.2017 про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров`я і благополуччя тварин, здоров`я рослин та засобів захисту рослин, яким внесено зміни до Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС №999/2001, ЄС №396/2005, ЄС №1069/2009, ЄС №1107/2009, ЄС №1151/2012, ЄС №652/2014, ЄС №2016/429,та ЄС №2016/2031, Регламент ради ЄС №1/2005 та ЄС №1099/2009, а також Директив ради 98/58 ЄС, 1999/74 ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС.

Із протоколів контролю товарів PGKS-HR.671.754.2022, PGKS-HR.671.756.2022, PGKS-HR.671.757.2022 від 20.11.2022 вбачається, що представником Державного прикордонного Санітарного інспектора проводилась: перевірка документації заява (або інший документ), фітосанітарні сертифікати, заява імпортера, рахунок-фактура, звіти за результатами токсикологічних досліджень та досліджень на наявність ГМО, сертифікати якості продукції, видані виробником товарно-транспортні накладні, звіт про зважування вантажу на станції Грубешів ЛХС.

Оцінка умов транспортування та складування вагони, в основному, герметичні, негерметичні ділянки заповнені монтажною піною, закриті, деякі з механічними пошкодженнями, відсутнє належне маркування, виявлено спроби зафарбити напис «цемент» - написи просвічуються крізь фарбу. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом. Залишки цементу, що осипаються з внутрішньої поверхні, забруднюють насіння ріпаку.

З Акту (протоколу) №305 (том 1, а.с. 192) вбачається, що у графі «Причини не прийняття вагонів» зазначено «вантаж, затриманий фітосанітарним органом». Графа «примітки» містить запис наступного змісту: «Повернення до УЗ, сертифікат PGKS-HR.671.797.2022 до PGKSHR.671.800.2022 не відповідають санітарним вимогам та не можуть бути призначені для споживання людьми».

Зі змісту протоколів контролю товарів PGKS-HR.671.797.2022 та PGKSHR.671.800.2022 (том 2, а.с. 12-17) вбачається, що їх було складено уповноваженим представником Державного прикордонного Санітарного інспектора у Гребенному (Польща): мгр інж. Павлом Гутовським, старшим помічником - довіреність № 25/21

Контроль було здійснено на підставі ст.4 та ст. 25 Закону про державну санітарну інспекцію від 14.03.1985, ст.80 та ст.81 Закону про безпечність харчових продуктів та продовольчої сировини від 25.08.2006, ст. 44 Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС 2017/625 від 15.03.2017 про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров`я і благополуччя тварин, здоров`я рослин та засобів захисту рослин, яким внесено зміни до Регламенту Європейського парламенту та ради ЄС №999/2001, ЄС №396/2005, ЄС №1069/2009, ЄС №1107/2009, ЄС №1151/2012, ЄС №652/2014, ЄС №2016/429,та ЄС №2016/2031, Регламент ради ЄС №1/2005 та ЄС №1099/2009, а також Директив ради 98/58 ЄС, 1999/74 ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС.

Із протоколів контролю товарів PGKS-HR.671.797.2022 та PGKSHR.671.800.2022 вбачається, що представником Державного прикордонного Санітарного інспектора проводилась: перевірка документації заява (або інший документ), фітосанітарні сертифікати, заява імпортера, рахунок-фактура, звіти за результатами токсикологічних досліджень та досліджень на наявність ГМО, сертифікати якості продукції, видані виробником товарно-транспортні накладні, звіт про зважування вантажу на станції Грубешів ЛХС.

Оцінка умов транспортування та складування вагони, в основному, герметичні, негерметичні ділянки заповнені монтажною піною, закриті, деякі з механічними пошкодженнями. Внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом виявлено спроби пофарбувати неочищені внутрішні поверхні манжету завантажувального бункера. Залишки цементу, що осипаються з внутрішньої поверхні, забруднюють насіння ріпаку.

Виходячи зі змісту перелічених протоколів контролю товарів, скаржник зазначає, що недопуск Польською залізницею вагонів стався з причин їх невідповідності вимогам щодо технічного стану, тобто з причин, які залежали від позивача (позивачем порушено Розділ ІІ параграфу 3 пункту 3.1. Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, які є додатком «Б» до Договору КВВ, параграф 6 статті 14 та параграф 1 статті 19 СМГС, статті 31 Статуту залізниць України, пункту 1.3 та додатку 2 до Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542).

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу.

Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Оскільки вантаж у вагон був завантажений відповідачем, як відправником (графа 20 залізничної накладної), саме він зобов`язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

При цьому, пунктом 6.1 розділу 1 додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що навантажений відправником вантаж у вагони і контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів і контейнерів, перевіряючи стан люків і дверей, наявність, справність пломб, а також відповідність знаків на пломбах, що вказані у накладній. Перевізник перевіряє пломби на контейнерах, навантажених відправником у вагони, якщо розміщення контейнерів у вагоні забезпечує доступ до них. Перевізник не перевіряє кількість місць, масу та стан вантажу.

Пунктом 1.3. додатку 1 «Правила перевезення вантажів» до Угоди передбачено, що після завантаження вантажу перевізник або відправник, у залежності від того, ким здійснюється завантаження, очищує від забруднення вантажем зовнішню частину вагону, деталі вагону і написи на вагоні.

Як уже зазначено вище, вантаж було завантажено саме вантажовідправником відповідачем.

Також, параграфом 3 статті 19 Угоди передбачено, що особа, яка здійснює навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних умов по розміщенню і кріпленню вантажу у вагонах ІТЕ та АТС, а також за всі наслідки неналежного навантаження.

Відповідно до приписів параграфу 2 статті 22 Угоди перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність та достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено право замовника відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів перевізника у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявки замовника.

Як зазначено в пункті 3.9 роз`яснень Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 «Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002» Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження технічної чи комерційної несправності вагонів, а також докази того, що відповідач звертався до працівників станції про складання відповідних актів.

Водночас, відповідно до параграфу 1 статті 8 Угоди договором між відправником, отримувачем і перевізником, який бере участь у перевезенні, можуть встановлюватися особливі умови перевезення вантажу.

Особливі умови перевезення вантажу між позивачем та відповідачем передбачені Додатком 1-7 Публічного Договору.

Умови, які передбачені додатком 1-7 «Умови надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах» на момент виникнення спірних правовідносин діяли в редакції від 12.09.2022, яка не містить відмінностей з редакцією договору, що наявна у матеріалах справи.

Відповідно до перевізного документу №35821438, а саме графи 15 «Найменування вантажу», дане перевезення здійснювалося на особливих умовах.

Згідно пункту 2.7 додатку 1-7 Публічного договору в накладній №35821438 у графі 15 вантажовідправником зазначено (мовою оригіналу): «Ответственный за правильность погрузки менеджер Мищук Р.Н.. Перевозка на особых условиях, согласование УЗ от 25.07.2022 №Ц-54/69».

Цим Додатком до Договору визначено умови надання послуг з перевезення вантажів на особливих умовах щодо типових видів перевезень (далі послуга з перевезення на особливих умовах). У разі, якщо типові види перевезень, визначені цим Додатком до Договору не передбачають умов для перевезення вантажів Замовника вантажовідправника, надання таких послуг з перевезення вантажів на особливих умовах здійснюється на підставі окремої заявки Замовника вантажовідправника відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення без застосування умов цього Додатку до Договору (пункт 1.2. Додатку 1-7 Публічного договору).

Розділом 2 Додатку 1-7 передбачено:

Замовник вантажовідправник, який має намір скористатись послугою з перевезення на особливих умовах надає перевізнику замовлення щодо надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах з використанням Системи планування перевезень. Замовлення є заявою про перевезення вантажу на особливих умовах передбаченою Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевізник зобов`язується надати послугу з перевезення на особливих умовах за узгодженим Перевізником Замовленням де Перевезення зернових вантажів навалом/насипом у невідповідному рухомому складі мінераловозах та/або цементовозах.

При цьому у Розділі 3 Додатку 1-7 Публічного договору передбачено:

Замовник вантажовідправник несе відповідальність за відповідність обраного типового способу перевезення виду (типу) вантажу, який пропонується до перевезення.

Замовник вантажовідправник забезпечує відповідність умов перевезення вантажу (тари, упаковки, тощо) особливим умовам перевезення визначеним цим Додатком до Договору і законодавству та несе відповідальність у разі їх порушення, в тому числі у вигляді компенсації завданих збитків.

Відповідно до пункту 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом (затверджені аказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 №542) під навантаження зернових вантажів подаються справні та очищені, а в разі потреби промиті вагони.

Оскільки вантаж у зазначені вагони був завантажений саме відповідачем (як відправником), він зобов`язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Також, як уже зазначалося, у пункті 2.2.3. Договору передбачено право замовника відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів перевізника у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та / або наданих без заявки Замовника.

Однак у даному випадку незважаючи на те, що вагони були забруднені цементом, відповідач не відмовився від зазначених вагонів та здійснив їх навантаження.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вини Залізниці у виникненні затримки вищевказаних вагонів, а тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням, у тому числі, позиції Великої Палати Верховного Суду,викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, колегія суддів приймає до уваги як належним та допустимий доказ на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції з вини відповідача акти загальної форми ГУ-23, складені згідно з Додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами. При цьому подія затримка вагонів, зафіксована в актах загальної форми ГУ-23, сталась на території України, та стосується правовідносин між перевізником (Українською залізницею) та замовником (відповідачем), а тому посилання скаржника на те, що в даному випадку має місце міжнародне перевезення залізничним транспортом, тому акт загальної форми ГУ-23 не може братися судом до уваги, колегією суддів до уваги не приймаються.

Щодо плати за користування вагонами, яка заявлена до стягнення позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Отже, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Як уже зазначалося, порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (пункт 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами).

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (пункт 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Факт затримки вагонів №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, що слідували груповою відправкою №35821438, з причин невідповідності санітарним вимогам - порушення норм гігієни харчових продуктів, у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Із наведених положень слідує обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами).

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 №340/16356 (далі - Збірник тарифів) встановлює ставки плати за користування вагонами, а отже, плата за користування вагонами є регульованою і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з пунктом 3 розділу 5 Збірника тарифів та пункту 5 розділу 6 Правил перевезення, при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Суд зазначає, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

Сума плати за користування вагонами включена до накопичувальних карток форми ФДУ-92 та відображена у детальному розрахунку суми провізної плати та додаткових зборів, що виникли при затримці вагонів.

При цьому, суд зазначає, що в силу статті 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами №№97259964, 59303388, 59323121, 58995663, 58955089, 59304436, що слідували груповою відправкою №35821438, судом не виявлено у ньому помилок, тож плата за користування вагонами становить 373 206,96 грн з ПДВ (20 %) й має бути сплачена відповідачем позивачу.

Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в сумі 127 874,76 грн.

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Отже, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Розділом III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, передбачено ставки зборів за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, п. 2 зазначеного розділу III Збірника тарифів передбачено нарахування збору за зберігання вантажів на місцях загального користування, а п.п. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів визначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), який справляється в розмірі 5,9 грн за добу, у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Сума плати за зберігання вагонів включена до накопичувальних карток форми ФДУ-92.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за зберігання вагонів, також не виявив у ньому помилок, тож плата за зберігання вантажів складає 127 874,76 грн з ПДВ (20 %) й має бути сплачена відповідачем позивачу.

Пунктом 1.8 розділу III Збірника тарифів передбачено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під`їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ- 45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать:

- переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті;

- подача вагонів на ваги і для дозування;

- прибирання вагонів після зважування та дозування;

- у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо);

- інша маневрова робота з вагонами на станціях, під`їзних коліях та інших місцях незагального користування.

Як вбачається з пункту 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України №507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.

Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств. Одиницею залізничного рухомого складу є локомотив та вагон.

Отже, маневрові роботи підлягають оплаті замовником у разі їх фактичного виконання.

Маневрова робота пов`язана з затримкою вагонів (контейнерів) на прикордонних (припортових) станціях з вини вантажовласника на Львівській залізниці (експорт).

На підставі актів загальної форми відповідачу був нарахований збір за маневрову роботу. Крім того, відповідачу були нараховані додаткові збори щодо операцій за надання одержувачу інформації про вантажі, що прибули на їхню станцію призначення.

У таблиці 3 пункту 10 розділу ІІІ Збірника тарифів визначені послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, зокрема, операції за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення, зокрема видача довідок, пов`язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляду - 8, 8 грн за відправку; телеграфом - 53,0 грн. за відправку.

Сума плати за додаткові послуги також включена до накопичувальних карток і становить 63 633,90 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене у сукупності, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належного виконання відповідачем зобов`язання щодо дотримання правил користуванням вагонами, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 717 769,62 грн.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16726/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія».

Матеріали справи №910/16726/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддяЮ.Б. Михальська

СуддіА.І. Тищенко

І.А. Іоннікова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	23.04.2024
Оприлюднено	13.06.2024
Номер документу	119676646
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Привалов А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.04.2024 по справі 910/16726/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/16726/23

Постанова від 23.04.2024

Постанова
від 23.04.2024 по справі 910/16726/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД