Ухвала

від 10.01.2024 по справі 914/2848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.01.2024 Справа № 914/2848/23

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства фірма «Інфобуд», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс», м. Луцьк, Волинська область

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі з припиненням права власності на будівлю

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Приватного підприємства фірма «Інфобуд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі з припиненням права власності на будівлю.

Ухвалою від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача надійшло клопотання (вх.№24372/23 від 09.10.2023), в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено необхідні докази.

Ухвалою від 16.10.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 08.11.2023.

У підготовче засідання 08.11.2023 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача до суду не надходили.

У підготовче засідання 08.11.2023 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у підготовче засідання 08.11.2023 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Пояснення по суті позовних вимог, заяви, клопотання від третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою від 08.11.2023,занесеною до протоколу судового засідання від 08.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 29.11.2023.

29.11.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи(вх.№29229/23).

29.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.11.2023) представник позивача подав заява про вступ у справу Nє914/2848/23 (вx.№29261/23).

У підготовче засідання 29.11.2023 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, позивач до суду не скерував.

Відповідач у підготовче засідання 29.11.2023 не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача станом на 29.11.2023 до суду не надходили.

У підготовче засідання 29.11.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Пояснення по суті позовних вимог, заяви, клопотання від третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 13.12.2023.

У підготовче засідання 13.12.2023 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, позивач до суду не скерував.

У підготовче засідання 13.12.2023 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у підготовче засідання 13.12.2023 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Письмових пояснень по суті спору, заяв, клопотань третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, до суду не скерувала.

Ухвалою від 13.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 10.01.2024.

У судове засідання 10.01.2024 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача до суду не надходили.

Відповідач у судове засідання 10.01.2024 не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Зави, клопотання від відповідача протягом розгляду справи до суду не находили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, у судове засідання з розгляду справи по суті 10.01.2024 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Письмових пояснень по суті спору, заяв, клопотань третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, до суду не скерувала.

У призначений для розгляду справи час представники сторін у засідання суду не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема позивач та його представник - шляхом надсилання ухвали суду від 13.12.2023 до їх електронних кабінетів.

Доказом належного повідомлення позивача та його представника про розгляд справи є наявні у матеріалах справи сформованих системою діловодства суду відповідні довідки про доставлення 15.12.2023 до їх електронних кабінетів ухвали суду від 13.12.2023.

Позивач та його представник жодних заяв щодо явки/неявки у призначене судом засідання, можливості його проведення без участі представника та/або відкладення розгляду справи до суду не подавали.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Абзацом 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з огляду на наявність у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа, позивач та представник позивача отримали ухвалу суду від 13.12.2023 в електронному кабінеті 15.12.2023, а отже, завчасно були належним чином повідомлені про розгляд справи №914/2848/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадків коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №910/13094/17.

Отже, зазначена бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, про що позивач попереджався ухвалами суду.

У розумінні наведених положень законодавства обов`язковими умовами для застосування передбачених у частині четвертій статті 202, пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у засідання суду є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (абзац 11 пункту 3.3 постанови Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №910/11119/17).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06,2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

У цій же постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму у значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21.

У частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги неявку представника позивача, обізнаність позивача та його представника про дату, час і місце проведення засідання суду, а також зважаючи на відсутність з їхнього боку заяв чи клопотань щодо можливості проведення судового засідання без участі представника позивача, позов має бути залишений без розгляду.

Залишення позову без розгляду через за вказаних обставин не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Усталена прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (заява №65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти Іспанії (заява №2809095, рішення від 28.10.98) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем покладених на нього обов`язків Господарським процесуальним кодексом України для з`ясування обставин справи, враховуючи, що позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, або які унеможливлювали прибути до суду для належного здійснення представництва інтересів та доведення заявлених позовних вимог, не повідомлення суду про причини неможливості з`явитися до суду для розгляду справи, а також, зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, сплачена сума судового збору не повертається.

Відтак, оскільки позов залишено судом без розгляду саме на підставі повторної неявки позивача, а також неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 202, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Львівської міської ради до Приватного підприємства фірма «Інфобуд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі з припиненням права власності на будівлю - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст.254-257 ГПК України.

У судовому засіданні 10.01.2024 підписано вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текс складено 15.01.2024.

Суддя Гоменюк З.П.