Рішення

від 10.01.2024 по справі 914/2885/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 914/2885/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "А. Могильницького, 28", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Китол", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 24 997,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кріль О.М. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1231059 від 21.09.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000231 від 31.07.2015 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "А. Могильницького, 28" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Китол" про стягнення заборгованості в розмірі 24 997,67 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 р., справу № 914/2885/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 р., позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "А. Могильницького, 28" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Китол" про стягнення заборгованості в розмірі 24 997,67 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

26.10.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2023 р., направлено на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 26100/23 від 27.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.11.2023 р.

Розгляд справи в судовому засіданні 29.11.2023 р. було відкладено на 10.01.2024 р. з підстав, викладених в ухвалі суду від 29.11.2023 р.

10.01.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

10.01.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 30.10.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79058, м. Львів, вул. Могильницького, 28, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600056652652, ухвалу суду 30.10.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2885/23, відповідачем отримано 01.11.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Поштовий конверт, який направлявся на юридичну адресу відповідача, з ухвалою суду від 29.11.2023 р., повернувся 08.01.2024 р. на адресу суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2885/23 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також беручи до уваги те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2885/23.

В судовому засіданні 10.01.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем, як співвласником багатоквартирною будинку №28 по вулиці А. Могильницького у м. Львові та власником нежитлового приміщення площею 318,8 кв. м. у зазначеному будинку, своїх обов`язків зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2021 року по 01 вересня 2023 року. Згідно із розрахунком позивача, долученого до позовної заяви, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 24 997,67 грн. зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2021 року до 01 вересня 2023 року, яку позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача та понесені позивачем судові витрати. У позовній заяві позивач зазначає про те, що він поніс судові витрати, які складаються зі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Позивач у позовній заяві також зазначає, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані позивачем до суду упродовж п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 30.10.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79058, м. Львів, вул. Могильницького, 28, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600056652652, ухвалу суду 30.10.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2885/23, відповідачем отримано 01.11.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Поштовий конверт, який направлявся на юридичну адресу відповідача, з ухвалою суду від 29.11.2023 р., повернувся 08.01.2024 р. на адресу суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (міститься в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

24.11.2011 року створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «А. Могильницького, 28». Зазначене об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №28, що розташований за місцезнаходження: м. Львів, вулиця А. Могильницького , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 17098774 від 30.01.2014 р., виданого 30.01.2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, яке долучено до матеріалів справи, відповідач є власником нежитлового приміщення площею 318,8 кв. м. у будинку №28 по вулиці А. Могильницького у м. Львові .

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 17099865 від 30.01.2014 р. Із вказаного Витягу вбачається, що ТзОВ "Китол" є власником нежитлового приміщення площею 318,8 кв. м. у будинку №28 по вулиці А. Могильницького у м. Львові ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1626946101; об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, ресторан.

Проте, відповідач, як співвласник багатоквартирною будинку №28 по вулиці А. Могильницького у м. Львові та власник нежитлового приміщення площею 318,8 кв. м. у зазначеному будинку, своїх обов`язків не виконує, встановлених рішенням загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28», внесків на утримання будинку та прибудинкової території не сплачує.

Відповідно до розрахунку заборгованості за утримання будинку за період з 01.11.2021 р. до 01.09.2023 р., який позивачем долучено до матеріалів справи, загальна заборгованість відповідача по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, становить 24 997,67 грн.

Так, рішенням загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28», оформленим протоколом загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28» №10 від 29.02.2020 року, вирішено встановити місячний тариф внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень магазину « Bikolor », організації «Робочі візи» підвалу та нотаріусу в розмірі 2,4751 грн. за м. кв.

Рішенням загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28», оформленим протоколом загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28» №11 від 28.05.2022 року, вирішено встановити місячний тариф внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40 (ТзОВ "Китол") в розмірі 3,90737 грн. за м. кв. Згідно встановлених зазначеними рішеннями тарифів, відповідачу нарахована заборгованість згідно приведеного позивачем розрахунку (площа приміщення відповідача 318,8 кв. м.).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСББ «Могильницького, 28» та суб`єктами підприємницької діяльності укладені договори щодо надання відповідних послуг, пов`язаних з обслуговуванням багатоквартирного будинку, вартість яких включена до складу тарифу внесків па утримання будинку і прибудинкової території. Зокрема, між ОСББ «Могильницького, 28» та ТзОВ «Санком-Львів» 11.06.2018 року укладено договір №407/0100 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації (захоронення); 28.12.2018 року між ОСББ «А. Могильницького, 28» та ФОП Сало В.Ф. укладено договір на технічне обслуговування ліфтів; 16.03.2014 року між ОСББ « Могильнипького, 28» та ФОП Олішевевська С.В. укладено договір про надання послуг з комплексного обслуговування будинком № 28 по вул. Могильницького у м. Львові .

Таким чином, згідно із розрахунком позивача, заборгованість відповідача за період з 01 жовтня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території становить 24 997,67 грн. Доказів оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території відповідачем суду не надано та матеріали справи таких не містять.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 4 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Статтею 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Стаття 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлює, що співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення площею 318,8 кв. м. у будинку №28 по вулиці А. Могильницького у м. Львові , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 17098774 від 30.01.2014 р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 17099865 від 30.01.2014 р.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" на співвласників, зокрема, покладене зобов`язання виконувати рішення зборів співвласників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За приписами ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням, управитель має право звернутися до суду.

Отже, чинним законодавством на учасника ОСББ та власника нежитлового приміщення, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь в управлінні (утриманні) спільним майном та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Враховуючи наведене, відповідач, як власник приміщень має обов`язки визначені ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У п. 2 розділу IV Статуту ОСББ «А. Могильницького, 28» визначено, що сплата встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів, в тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами Об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Як встановлено судом, розміри і порядок сплати обов`язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку, були затверджені загальними зборами позивача. Так, рішенням загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28», оформленим протоколом загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28» №10 від 29.02.2020 року, вирішено встановити місячний тариф внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень магазину « Bikolor », організації «Робочі візи» підвалу та нотаріусу в розмірі 2,4751 грн. за м. кв.

Рішенням загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28», оформленим протоколом загальних зборів ОСББ «А. Могильницького, 28» №11 від 28.05.2022 року, вирішено встановити місячний тариф внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40 (ТзОВ "Китол") в розмірі 3,90737 грн. за м. кв.

Згідно встановлених зазначеними рішеннями загальних зборів тарифів, відповідачу нарахована заборгованість у період з 01 липня 2022 до 01 вересня 2023 року (площа приміщення 318,8 кв. м.).

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ст. 10 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частина 2 даного Закону визначає, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач будучи власником нежитлових приміщень у зазначеному будинку, жодним чином не оспорював рішень загальних зборів ОСББ, якими зокрема встановлено розмір тарифів (внесків) на утримання будинку. Вони є чинними на даний час.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №24-рп/2008 від 16.10.2008 право власності, в тому числі і приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Задля розвитку конституційного положення про те, що власність зобов`язує, законодавець у ЦК України (ст. ст. 322, 382) та Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (ст. ст. 5, 7) визначив обов`язок співвласника багатоквартирного будинку утримувати спільне майно.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.

Враховуючи вище викладене, суд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 24 997,67 грн. зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2021 року до 01 вересня 2023 року, є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 24 997,67 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2021 року до 01 вересня 2023 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 24 997,67 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2021 року до 01 вересня 2023 року (по 31.08.2023 р. включно), є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Китол" (79058, м. Львів, вул. Могильницького, буд. 28; код ЄДРПОУ № 38142520) на користь позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "А. Могильницького, 28" (79019, м. Львів, вул. Могильницького, 28; код ЄДРПОУ№ 37919233) 24 997,67 грн. основної заборгованості та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.01.2024 р.

Суддя Долінська О.З.